ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
УХвала
про залишення позовної заяви без руху
"23" червня 2025 р. м. Ужгород Справа №907/689/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.,
розглянувши матеріали за позовом
Акціонерного товариства “Українська залізниця», м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Біопел», м. Ужгород Закарпатської області
про стягнення неустойки в розмірі 44 910 грн,
Позовна заява б/н від 19.06.2025 (вх. №02.3.1-05/753/25 від 19.06.2025) підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Розглянувши матеріали позовної заяви, судом встановлено, що позивачем у порушення п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України не подано доказів, що підтверджують вказані обставини (копії Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортним №38978153/2020-001 від 16.03.2020 в редакції, чинній на дату приєднання відповідача до умов вказаного Договору).
Водночас частиною 2 ст. 164 ГПК України визначено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Статтею 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.1999 у справі №10-рп/99, українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації, тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина 5 статті 10 Конституції України).
Відповідно до ч. 1 ст. 10 ГПК України, господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.
Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України “Про судоустрій та статус судів», судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.
Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Крім того, письмові документи повинні подаватися державною мовою в порядку, встановленому ГПК України. Разом з тим, процесуальний закон не відкидає можливості подання до суду процесуальних письмових документів (за винятком позовної заяви) не українською мовою. Якщо документи подано до суду не українською мовою, суд не має права відмовити в їх прийнятті. В цьому випадку суд повинен витребувати від осіб, які їх подали, у визначений ним строк належним чином засвідчений переклад українською мовою. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально посвідчена в порядку ст. 79 Закону України “Про нотаріат».
Пунктами 2.1., 3.2. - 3.5. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012, визначено, що якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.
Таким чином, докази, не перекладені з іноземної мови на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку ст. 79 Закону України “Про нотаріат», не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку.
Означена правова позиція також відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, в постанові від 20.06.2019 у справі №910/4473/17.
Суд звертає увагу, що частина доданих до позовної заяви документів, на які позивач посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог (зокрема, залізничні накладні, відомість вагонів, деякі з актів загальної форми, комерційний акт), подана іноземною мовою (російською) без супроводження їх нотаріально засвідченим перекладом на українську мову.
Водночас за змістом приписів п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.
Так, на підставі приписів частини 2 статті 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Приписами частини 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір» (далі - Закон) визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", станом на 01.01.2025 прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць становить 3028 грн.
З урахуванням предмета заявлених позовних вимог, що носять майновий характер та ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір», якою визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, позивачу слід було сплатити судовий збір за подання цього позову в розмірі 2422,40 грн.
Водночас позивачем до матеріалів позовної заяви не долучено доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Приписами ст. 174 ГПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених ст. 162, 164, 172 ГПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. 162, 164, 172, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду заяви про усунення недоліків та наданням:
- копії Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортним №38978153/2020-001 від 16.03.2020 в редакції, чинній на дату приєднання відповідача до умов вказаного Договору;
- нотаріально засвідченого перекладу на українську мову документів, долучених до позовної заяви (копій залізничних накладних, відомості вагонів, актів загальної форми, комерційного акту), які складені мовою іноземної держави;
- доказів сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
3. Встановити позивачу строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви, який не може перевищувати 10 днів із дня вручення даної ухвали.
4. Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення у відповідності до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду на підставі ст. 255 Господарського процесуального кодексу України. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повна ухвала складена та підписана 23.06.2025.
Суддя Л.І. Пригара