майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"23" червня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1105/22
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Прядко О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Толстокарової І.С.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: Заруцька І.В., витяг з ЄДР (присутня в судовому засіданні 11.06.2025);
Огороднікова І.В.., витяг з ЄДР;
від відповідача-2: Кока В.А., ордер серії АІ №1095337 від 29.07.2024 (в режимі
відеоконференції);
Мариніна М.О., ордер серії АМ №1043074 від 16.09.2024;
від відповідача-3: Роспотнюк Г.В., довіреність №3 від 02.01.2024;
від третьої особи: не з'явився;
прокурор: Дереча І.В., службове посвідчення №078984 від 30.01.2024,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України
до 1) Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях;
2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янське",
3) Професійного коледжу сервісу і дизайну міста Житомира
за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Житомирської міської ради
про визнання недійсним договору оренди та повернення майна.
Процесуальні дії по справі.
У 2022 році керівник Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом, у якому просив:
- визнати недійсним договір №78-у оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, від 22.03.2021, укладений між відповідачами;
- зобов'язати СТОВ "Кам'янське" повернути будівлю площею 471,4 кв.м за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 9 у користування Державного навчального закладу "Центр сфери обслуговування м. Житомира".
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний договір укладений з порушенням вимог Закону України "Про освіту", оскільки спірне майно не може бути об'єктом оренди для використання його в підприємницькій діяльності.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.04.2023 у справі №906/1105/22 задоволено позов в частині вимоги про визнання недійсним договору оренди; в решті позову відмовлено (т.2, а.с.236-241).
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 скасовано рішення Господарського суду Житомирської області від 17.04.2023 у справі №906/1105/22 в частині відмови в позові про повернення майна та прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позову; в решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін (т.3. а.с.231-249).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.05.2024 у справі №906/1105/22 частково задоволено касаційні скарги Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та СТОВ "Кам'янське"; скасовано рішення судів попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.5, а.с.12-15).
Скасовуючи рішення у даній справі та направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій:
- не надали жодної оцінки аргументам відповідача про те, що після укладання договору оренди, 16.04.2021 до основного виду діяльності СТОВ "Кам'янське" були внесені зміни з 46.73 "Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням" на 85.59 "Інші види освіти, н.в.і.у", та ремонтні роботи в орендованих приміщеннях здійснювались з метою надання в майбутньому освітніх послуг, та не дослідили відповідні докази;
- належним чином не перевірили та не встановили, чи заявлені прокурором вимоги у цій справі безпосередньо стосуються прав та обов'язків ДНЗ "Центр сфери обслуговування м. Житомира", якого прокурор у позовній заяві визначив, а суд першої інстанції - залучив до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та чи могли заявлені позовні вимоги з огляду на предмет і підстави позову бути розглянуті і вирішені судом у спорі позивача з третьою особою. Отже, господарські суди попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи не виконали свого обов'язку щодо перевірки належності відповідачів у справі, належним чином не встановили, чи повинно ДНЗ "Центр сфери обслуговування м. Житомира" було бути залучено у даному спорі співвідповідачем, а не третьою особою.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2024, справу №906/1105/22 передано судді Прядко О.В. (т.5, а.с.53).
Ухвалою суду від 01.07.2024 справу №906/1105/22 прийнято до провадження судді Прядко О.В. за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 31.07.2024.
Розгляд справи у підготовчому засіданні неодноразово відкладався в межах продовженого судом строку підготовчого провадження.
Під час розгляду даної справи у підготовчому провадженні до суду надійшли такі процесуальні документи:
- пояснення РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях по суті спору з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.05.2024 у справі №906/1105/22 (т.5. а.с.56-60);
- письмові пояснення Житомирської окружної прокуратури від 18.07.2024 № 51-84-5471вих-24 (з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.05.2024 у справі №906/1105/22) (т.5, а.с.88-96);
- пояснення ДНЗ "Центр сфери обслуговування м. Житомира" щодо позову від 22.07.2024 №357 (т.5, а.с.978-102);
- клопотання Житомирської окружної прокуратури від 18.07.2024 №51-84-5472вих-24 про залучення до участі у справі №906/1105/22 в якості співвідповідача ДНЗ «Центр сфери обслуговування м. Житомира», який є стороною оскаржуваного договору №78-у від 22.03.2021, а також діями якого, у тому числі, зумовлено порушення інтересів держави в особі МОН України, за захистом яких звернувся прокурор, позовні вимоги безпосередньо стосуються прав та обов'язків вказаного навчального закладу (т.5, а.с.76-87);
- заперечення СТОВ "Кам'янське" від 29.07.2024 на клопотання прокурора про залучення співвідповідача, у яких зазначено, що вимога про зобов'язання відповідача-2 повернути спірну будівлю у користування ДНЗ «Центр сфери обслуговування м. Житомира» спрямована на виникнення в останнього обов'язку з вчинення дій щодо складання акта приймання-передачі майна. а відтак вимога прокурора щодо передачі майна відповідачу не підлягає задоволенню. На переконання відповідача-2, майно має передаватись орендодавцю, а тому позивачем мало б бути РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях, а не відповідачем, а також ДНЗ «Центр сфери обслуговування м. Житомира», а відтак такий позов не підлягає задоволенню. Більше того, неправильне визначення сторін у справі покладає зайве навантаження щодо сплати судових витрат відповідачами у разі задоволення позову, а також витрат МОН України, у разі відмови у задоволенні позову. При цьому ДНЗ «Центр сфери обслуговування м. Житомира», яке є вигодонабувачем (у разі задоволення), не несе жодних витрат у будь-якому випадку (т.5, а.с.104-110).
Ухвалою суду від 31.07.2024, зокрема, було виключено ДНЗ "Центр сфери обслуговування м. Житомира" зі складу третьої особи на стороні позивача у справі №906/1105/22 та залучено до участі у справі в якості співвідповідача, від якого надійшов відзив на позовну заяву №396 від 12.08.2024 (т.5, а.с.154-161).
Також у підготовчому провадженні від учасників справи надійшли такі процесуальні документи:
- заява СТОВ "Кам'янське" про поворот виконання рішення при новому розгляді справи від 30.07.2024. У поворот виконання постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 у справі № 906/1105/22 заявник просив зобов'язати РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях та ДНЗ "Центр сфери обслуговування м. Житомира" повернути будівлю: площею 471,4 кв.м. за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 9 та сплачену в рамках виконавчих проваджень суму коштів у розмірі 48294,13 грн на користь СТОВ "Кам'янське" (т.5, а.с.111-147);
- заперечення Житомирської окружної прокуратури на заяву представника СТОВ "Кам'янське" про поворот виконання рішення при новому розгляді справи №51-84-6215 Вих-24 від 19.08.2024, згідно з якими прокурор просив відмовити у задоволенні вказаної заяви у повному обсязі, вказавши про те, що кошти виконавчого провадження не підлягають поверненню в порядку повороту виконання рішення суду, а питання повернення спірної будівлі в порядку повороту виконання може бути вирішено судом першої інстанції виключно при ухваленні судового рішення, якщо при новому розгляді справи буде прийнято рішення про відмову у позові повністю або частково, залишенні позову без розгляду або закритті провадження, а отже вказана заява подана відповідачем-2 передчасно (т.5, а.с.162-171);
- клопотання ДНЗ "Центр сфери обслуговування м. Житомира" про долучення доказів від 16.09.2024 (т.5, а.с.179-180) та №209 від 18.11.2024 (т.5, а.с.219-220).
- клопотання Житомирської окружної прокуратури №51-84-8011 вих-24 від 29.10.2024 про заміну сторони у справі, а саме позивача - Міністерства освіти і науки України його правонаступником - Житомирською міською радою, обґрунтувавши свою позицію тим, що в ході нового розгляду справи №906/1105/22 встановлено, що цілісний майновий комплекс ДНЗ "Центр сфери обслуговування м. Житомир" відповідно до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 11.09.2024 №1430 передано у власність Житомирської міської територіальної громади, про що 30.09.2024 внесено відомості до Державного реєстру речових прав (т.5, а.с.188-198);
- заперечення СТОВ "Кам'янське" на клопотання про заміну позивача від 17.11.2024, оскільки відповідач-2 вважає, що не відбулося ні універсального правонаступництва, адже юридичну особу позивача не припинено у зв'язку з ліквідацією, ні сингулярного правонаступництва, адже до Житомирської міської ради на даний час не перейшло певне право кредитора у зобов'язаннях, а обставини, якими прокурор обґрунтовує підстави для правонаступництва, щодо спірного майна є по суті спірними, тому просив відмовити у задоволенні вказаного клопотання (т.5, а.с.203-206).
Ухвалою суду від 18.11.2024, зокрема, залучено до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Житомирську міську раду, яка зі свого боку у заяві від 18.12.2024 просила про розгляд даної справи за відсутності її представника, підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити (т.6, а.с.1-3);
- заяви представника відповідача-2 про долучення додаткових доказів на підтвердження понесених СТОВ "Кам'янське" витрат у зв'язку з укладенням оспорюваного правочину від 18.12.2024 та від 21.01.2025 (т.6, а.с.4-13, 33-223) із заявою про поновлення процесуального строку для подання доказів від 04.03.2025 (т.7, а.с.78-86); заява від 20.03.2025 про поновлення строку для подання письмових доказів та долучення їх до матеріалів справи на підтвердження того, що майно планувалось для використання, пов'язаного з навчально-виховним процесом (т.7, а.с.198-206);
- заперечення відповідача-3 від 03.03.2025 на заяву представника СТОВ "Кам'янське" від 21.01.2025 про долучення додаткових доказів (т.7, а.с.1-77) та заява відповідача-3 про долучення додаткових доказів №168 від 17.03.2025 (т.7, а.с.115-187);
- додаткові обґрунтування (заперечення) відповідача-1 від 14.03.2025 щодо безпідставності повернення СТОВ "Кам'янське" витрачених коштів на поліпшення орендованого майна та його оренду (т.7, а.с.96-114);
- заперечення Житомирської окружної прокуратури від 21.03.2025 щодо вимог СТОВ "Кам'янське" про повернення витрат в сумі 2790136,03 грн (т.7, а.с.215-228);
- заява РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях від 08.01.2025 про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, в обґрунтування якої зазначено, що орендні відносини між СТОВ "Кам'янське" та РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях припинено 09.08.2023, спірне майно повернуто з оренди за актом повернення з оренди нерухомого майна балансоутримувачу - ДНЗ "Центр сфери обслуговування м. Житомира". Також зазначено, що цілісний майновий комплекс ДНЗ "Центр сфери обслуговування м. Житомира" передано від МОН України за передавальним актом від 12.09.2024 у власність Житомирської міської територіальної громади, у тому числі і вищевказану будівлю. Усі діючі договори оренди майна закладів освіти, яке передано у власність Житомирської міської територіальної громади, передано за актом прийому - передачі документів щодо договорів оренди нерухомого майна, що перебуває на балансах закладів професійно-технічної освіти, який укладено між первісним орендодавцем - РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях та новим орендодавцем - КП "Регулювання орендних відносин" Житомирської міської ради; при цьому оспорюваний договір оренди №78-у від 22.03.2021 не передавався. Власником майна є Житомирська міська рада, проте КП «Регулювання орендних відносин», яке є орендодавцем комунального майна, не є правонаступником прав і обов'язків за договором оренди №78-у від 22.03.2021 (т.6,а.с.19-31).
Ухвалою суду від 22.01.2025 у задоволенні заяви РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях про закриття провадження у справі від 08.01.2025 відмовлено.
Іншою ухвалою суду від 22.01.2025 у задоволенні клопотання Житомирської окружної прокуратури про заміну сторони у справі від 29.10.2024 №51-84-8011вих-24 відмовлено.
Судом долучено подані сторонами заяви, клопотання та додаткові докази до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 24.03.2025 було замінено найменування відповідача-3 з Державного навчального закладу "Центр сфери обслуговування м. Житомира" на Професійний коледж сервісу і дизайну міста Житомира, закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1105/22 до судового розгляду по суті на 14.05.2025.
28.03.2025 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення від 28.03.2025, у яких зазначено, зокрема, про те, що Міністерство освіти і науки України покладається на прийняття обґрунтованого та законного рішення суду та просить здійснювати розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності представника позивача (т.7, а.с.235-249).
03.04.2025 на адресу суду від Житомирської окружної прокуратури надійшло клопотання про долучення додаткового доказу від 28.03.2025 (т.8, а.с.1-16), а в судовому засіданні 28.03.2025 прокурор заявив усне клопотання про поновлення строку для подання цих доказів.
12.05.2025 до суду через підсистему "Електронний суд" від представника СТОВ "Кам'янське" надійшли заперечення від 12.05.2025 на додаткові пояснення позивача від 28.03.2025 (т.8. а.с.17-23).
Судом долучено до матеріалів справи та прийнято до розгляду вищевказані пояснення, заперечення та додаткові докази.
Ухвалою суду від 14.05.2025 відкладено розгляд справи по суті на 11.06.2025.
Під час нового розгляду справи прокурор підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити. Представники відповідачів проти позову заперечили, просили відмовити у його задоволенні. Поряд із цим представник відповідача-2 просив, у випадку задоволення позову, застосувати двосторонню реституцію та задовольнити заяву про поворот виконання рішення від 30.07.2024 (тези судових дебатів від 10.06.2025 у т.8, а.с.29-31). Прокурор та представник відповідача-3 просили відмовити у задоволенні вимог відповідача-2 про застосування двосторонньої реституції.
У судовому засіданні 11.06.2025 оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення - 23.06.2025 о 12:50.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним як такий, що укладений відповідачами з порушенням вимог Закону України "Про освіту", оскільки спірне майно не може бути об'єктом оренди для використання його в підприємницькій діяльності, а тому СТОВ "Кам'янське" зобов'язане повернути спірне приміщення балансоутримувачу - ДНЗ "Центр сфери обслуговування м. Житомира" (нині перейменовано на Професійний коледж сервісу і дизайну міста Житомира). Прокурор акцентував, що метою договору №78-у від 22.03.2021 не є надання послуг, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, ба більше п.7.1 цього договору передбачено, що майно може бути використане орендарем за будь-яким цільовим призначенням на розсуд орендаря.
Відповідач-1 - РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях позов не визнало, посилаючись на те, що хоч на момент укладання договору оренди господарська діяльність орендаря і не була пов'язана з освітнім процесом, цього не вимагало законодавство про оренду державного майна, однак після укладання договору оренди, 16.04.2021 СТОВ "Кам'янське" внесло зміни до основного виду діяльності з 46.73 «Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням на 85.59 «Інші види освіти, н.в.і.у», тобто орендар мав намір використовувати орендоване приміщення в освітніх цілях. Мета договору оренди не є його істотною умовою. Крім того, орендар почав проводити ремонтні роботи в орендованих приміщеннях з метою надання в майбутньому освітніх послуг. Відповідач-1 наголосив на тому, що нежитлове приміщення непридатне для використання за призначенням та тривалий час не використовувалось балонсоутримувачем (більше 5 років); передача зазначеного майна в оренду не погіршує та не погіршувала соціально-побутових умов осіб, які навчаються і працюють в ДНЗ; особливості розміщення та використання об'єкта оренди не впливають та не перешкоджають учасникам навчального процесу; на момент передачі в оренду будівля знаходилась в задовільному стані, але потребувала ремонтних робіт; за час оренди ні орган управління, ні балансоутримувач як сторона по договору, ні треті особи не звертались до РВ зі скаргами щодо діяльності орендаря; з моменту підписання договору орендар не використовував орендоване приміщення за будь-яким призначенням (взагалі не проводиться господарська та будь-яка інша діяльність), оскільки діючий технічний стан приміщення не дозволяє використовувати його у повному обсязі для забезпечення нормальної роботи (т.5, а.с.57-58).
Прокурор під час нового розгляду справи вказав на те, що внесення СТОВ "Кам'янське" після укладення спірного правочину змін до видів діяльності (КВЕД) та включення такого КВЕД як «85.59 «Інші види освіти. н.в.і.у» жодним чином не усуває порушення вимог закону, допущені відповідачами на момент укладення оспорюваного правочину, а також жодним чином не свідчить про те, що приміщення закладу освіти протягом усього строку дії договору буде використовуватись орендарем саме для надання освітніх послуг, адже умови цього договору дозволяють орендарю у будь-який час змінити цільове використання орендованого майна, що є неприпустимим у даній ситуації. Укладаючи оспорюваний договір, сторони не визначили конкретну мету використання приміщення, якою мало б бути надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. Договір оренди міг бути укладеним лише з метою, що була визначена уповноваженим органом управління - Міністерством освіти і науки, при цьому погодження на використання вказаного об'єкта освіти за будь-яким цільовим призначенням з боку зазначеного органу не надавалось (т.5, а.с.88-96).
Відповідач-3 Професійний коледж сервісу і дизайну міста Житомира просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вказавши на те, що ДНЗ діяв у межах чинного законодавства та не допускав і навіть не мав змоги вчиняти будь-які незаконні дії, що призвели до порушення прав держави в особі МОН України. У ході ознайомлення з договором оренди №78-у від 22.03.2021 керівником ДНЗ зверталась увага представників РВ ФДМУ на невідповідність змісту цільового призначення об'єкта оренди, зазначеного у договорі, меті, що зазначена у наданому МОН України погодженні, проте керівництвом РВ ФДМУ було проігноровано зауваження і роз'яснено, що орендодавець у даному випадку керується п.29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою КМУ від 03.06.2020 №483. Водночас відповідач-3 відмітив, що невикористання спірної будівлі в освітніх цілях жодним чином не вплинуло на якість освітнього процесу та не погіршило соціально-побутових і житлових умов учасників освітнього процесу (т.5, а.с.97-100, 154-158).
СТОВ "Кам'янське", як при первісному, так і при новому розгляді справи, зазначило про отримання в оренду приміщення закладу освіти, що непридатне як для освітнього процесу, так і взагалі для інших цілей. Фактично використання СТОВ "Кам'янське" спірного приміщення зводиться до розробки проєкту капітального ремонту приміщення, закупівлі будматеріалів та приведення його у стан, придатний для використання. З моменту укладення договору №78-у від 22.03.2021 товариство не могло користуватись спірним майном, оскільки воно непридатне для нормальної експлуатації та потребує ремонту. При цьому за час оренди СТОВ "Кам'янське" належно виконувало умови договору та понесло витрати у зв'язку з його укладенням у загальній сумі 2790136,03 грн, а саме витрати, пов'язані з оплатою орендних платежів, комунальних послуг, поточних ремонтних робіт, у тому числі: проектні роботи, ремонтні роботи, газопостачання, оплата висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження, оплата вартості внесення даних до змін до проекту плану забудови щодо наявності/відсутності інженерних мереж АТ «Житомиробленерго», оплата комплексної експертизи проекту, оплата добровільного страхування орендованого нерухомого майна, оплата за проведення експертизи об'єкта оренди, оплата моніторингу та охорони об'єкта оренди, які були необхідними задля безпечного використання орендованого майна, оскільки майно було передано в оренду в аварійному стані. Щодо правових підстав недійсності правочину, то оспорюваний правочин укладено з огляду на п.29 Порядку передачі в оренду державного і комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483. Відповідач-2 посилається на те, що у випадку, якщо суд дійде висновку про задоволення позову, то має вирішити і питання щодо повернення СТОВ "Кам'янське" витрачених коштів, тобто має застосувати двосторонню реституцію (т.6, а.с.4-5, 33-38; т.7, а.с.78-80; т.8, а.с.17-18, 29-30).
Відповідач-3- Професійний коледж сервісу і дизайну міста Житомира, зокрема, вказав на те, що у разі визнання оспорюваного правочину недійсним, поверненню підлягають кошти як орендарю, які він сплатив у якості орендної плати згідно умов договору, так і балансоутримувачу, оскільки орендар відповідно до договору фактично користувався орендованим державним майном, при цьому заявником не уточнено, які конкретно суми коштів сплачені орендарем кожній стороні; згоду на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна ні балансоутримувач, ні МОН України не надавав, питання щодо проведення самостійно, без згоди на те відповідних органів, ремонтних робіт орендарем перед балансоутримувачем майна не піднімалось; витрати орендаря були спрямовані не на виконання умов оспорюваного правочину, а на власний розсуд для забезпечення здійснення власної господарської діяльності; укладення договору добровільного страхування орендованого майна є, відповідно до умов договору оренди, обов'язком орендаря, при цьому докази сплати страхового платежу орендарем балансоутримувачу не надавались (т.7, а.с.1-4).
Відповідач-1 РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях також вважає безпідставним повернення СТОВ "Кам'янське" витрачених коштів на поліпшення орендованого майна з огляду на те, що фактично у орендаря відсутнє погодження як органу управління на здійснення невід'ємних поліпшень, так і регіонального відділення, тобто процедуру і порядок проведення здійснених поліпшень не дотримано. Орендар звертався до балансоутримувача щодо надання згоди на отримання технічних умов, розробку проектної документації з метою приєднання до газотранспортної системи України та щодо надання згоди на погодження обстеження технічного стану, виконання проектно- кошторисних робіт та будівельної експертизи з метою подальшого здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна, однак про здійснення поточного/капітального ремонту не йшлося. Орендар передчасно проводив ремонтні роботи в орендованих приміщеннях, без дотримання вимог чинного законодавства про оренду державного майна, а тому вимога щодо застосування двосторонньої реституції в частині понесених СТОВ "Кам'янське" витрат на поліпшення та ремонт об'єкта є необґрунтованою та безпідставною (т.7, а.с.96-102).
Прокурор зі свого боку просив відмовити відповідачу-2 у задоволенні вимог щодо компенсації витрат на поліпшення та ремонт об'єкта оренди та щодо повернення сум орендної плати, сплачених комунальних послуг, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Прокурор стверджує, що у даній справі №906/1105/22 двостороння реституція є неможливою внаслідок неможливості повернення отриманого виконання за договором в частині, зокрема, здійсненого користування майном. Прокурор погодився з викладеними відповідачем-3 у запереченні від 03.03.2025 та відповідачем-1 у запереченні від 14.03.2025 аргументами щодо відсутності правових підстав для повернення СТОВ "Кам'янське" витрат на поліпшення та ремонт об'єкта оренди (т.7, а.с.215-218).
Позивач у вирішенні спору поклався на розсуд суду, відзначивши те, що МОН України не надавалось орендарю погодження на проведення невід'ємних поліпшень орендованого за оспорюваним договором майна, відтак ці заходи орендар може вживати на власний ризик, без права будь-якої компенсації. Пріоритетним є встановлення призначення використання державного майна орендарем у спірних відносинах (т.7, а.с.235-238).
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно з наказом Міністерства освіти і науки України №892 від 21.06.2017 "Про реорганізацію професійно-технічних навчальних закладів міста Житомира, зміну типу і назви Державного професійно-технічного навчального закладу "Житомирське вище професійне училище сервісу і дизайну", припинено Житомирській професійний ліцей харчових технологій (код ЄДРПОУ 01566531) шляхом приєднання до Державного професійно - технічного навчального закладу "Житомирське вище професійне училище сервісу і дизайну" (код ЄДРПОУ 02543408) (п.1); змінено тип і назву Державного професійно-технічного навчального закладу "Житомирське вище професійне училище сервісу і дизайну" на Державний навчальний заклад "Центр сфери обслуговування м. Житомира" (п.7). Цим же наказом передбачено, що ДНЗ "Центр сфери обслуговування м. Житомира" є правонаступником усього майна, прав та обов'язків Житомирського професійного ліцею харчових технологій (пп.1 п.1 наказу Міністерства освіти і науки № 892 від 21.06.2017) (т.1, а.с.18-20).
15.08.2018 на підставі наказу Міністерства освіти і науки України №855 від 03.08.2018 здійснено державну реєстрацію іншого речового права (номер запису про інше речове право №27552525) на об'єкт нерухомого майна №1319900118101 - будівлю Житомирського професійного ліцею харчових технологій, загальною площею 471,4 кв.м. за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Перемоги, буд. 9. Вид іншого речового права - право оперативного управління. Правокористувач - Державний навчальний заклад "Центр сфери обслуговування м. Житомира" (код ЄДРПОУ - 02543408). Власник - Міністерство освіти і науки України (код ЄДРПОУ - 38621185) (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №134858461 від 20.08.2018) (т.1, а с.21-22).
Відповідно до п.1.1, п.7.9 Статуту Державного навчального закладу "Центр сфери обслуговування м. Житомира", затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 27.09.2017 за №1314, ДНЗ "Центр сфери обслуговування м. Житомира" є підпорядкованим МОН України державним професійно-технічним навчальним закладом третього атестаційного рівня, що здійснює первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення професійної кваліфікації працюючих робітників з технологічно складних, наукоємних професій та/або спеціальностей за освітньо-кваліфікаційним рівнем "молодший спеціаліст". ДНЗ "Центр сфери обслуговування м. Житомира" забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійно-технічної та повної загальної середньої освіти та здійснює підготовку робітників, діяльність яких пов'язана зі складною організацією праці, з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів на основі базової чи повної загальної середньої освіти, випускників професійно-технічних навчальних закладів та іншої молоді, яка має відповідний рівень освіти; може здійснювати допрофесійну підготовку, первинну професійну підготовку, загальноосвітню підготовку, підготовку за освітньо-кваліфікаційним рівнем "молодший спеціаліст", професійно-технічне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації працюючих робітників і незайнятого населення. Майно Центру закріплюється на пpaвi оперативного управління. Функції управління майном, яке закріплюється за Центром, здійснює МОН України. Майно не підлягає передачі в оренду без згоди МОН України, крім передбачених законодавством випадків (т.1, а.с.23-32).
19.05.2020 за №16-15-743 РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях на адресу ДНЗ "Центр сфери обслуговування м. Житомира" скеровано доручення ФДМУ від 28.01.2020 №К-6 та лист потенційного орендаря - ФОП Поповича Д.І. від 14.05.2020, в якому останній просить укласти договір оренди нерухомого майна - нежитлового приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 9, площею 471,4 кв.м., з метою здійснення господарської діяльності та надання освітніх послуг. У вказаному листі, зокрема, роз'яснено зміст положень абз.4 ч.2 ст.6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якою передбачено, що у разі якщо відповідно до законодавства, статуту або положення балансоутримувача уповноважений орган управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, має надавати згоду на розпорядження майном балансоутримувача, балансоутримувач протягом 40 робочих днів з дати отримання заяви потенційного орендаря приймає одне з таких рішень: рішення про намір передачі майна в оренду, погоджене уповноваженим органом управління; рішення про відмову у включенні об'єкта до відповідного Переліку в разі наявності однієї з підстав, передбачених статтею 7 цього Закону. Повторно 18.08.2022 за №16-15- 1243 РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях на адресу ДНЗ "Центр сфери обслуговування м. Житомира" було скеровано лист з проханням прийняти рішення на виконання вимог ч.2 ст.6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (завірені належним чином копії листів від 19.05.2020 за №16-15-743 та від 18.08.2020 за №16-15-2020 (т.1, а.с.36-39)).
25.05.2020 ДНЗ "Центр сфери обслуговування м. Житомира" за №322 скеровано на адресу МОН України лист з проханням надати згоду на передачу в оренду державного нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 471,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 9 у зв'язку з тим, що вказане майно непридатне для використання за призначенням та тривалий час не використовується (т.1. а.с.33).
21.08.2020 МОН України за №1/11-5680 надано дозвіл на укладення договору оренди нерухомого майна - нежитлових приміщень будівлі загальною площею 471,4 кв.м. за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 9 з метою надання освітніх послуг та проведення господарської діяльності, відповідно до законодавства терміном до 5 років за умови забезпечення дотримання санітарно-гігієнічних та протипожежних норм (т.1, а.с.35).
28.08.2020 ДНЗ "Центр сфери обслуговування м. Житомира" за №518 повідомив РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях про те, що останнім прийнято рішення про намір передачі вищезазначеного майна в оренду (т.1, а.с.34).
ДНЗ «Центр сфери обслуговування м. Житомира» видано довідку №573 від 14.09.2020 про те, що будівля площею 471,4 кв.м. за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 9, протягом більш як 5 років не використовується у діяльності закладу; передача зазначеного майна в оренду не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються і працюють в ДНЗ (т.1, а.с.101).
Згідно з п.1 наказу РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях №505 від 25.09.2020, включено до Переліку першого типу та прийнято рішення про передачу об'єкта в оренду на аукціоні - будівлю площею 471,4 кв.м., що перебуває на балансі ДНЗ "Центр сфери обслуговування м. Житомира", за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 9 (т.1, а.с.40-41).
Так, за результатами проведення аукціону (протокол електронного аукціону №UА-РS-2021-02-01-000047-3) 22.03.2021 між РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях та СТОВ "Кам'янське" (ідентифікаційний код 05532026) укладено договір №78-у оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, (далі - договір, договір №78-у від 22.03.2021), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, зазначене у пункті 4 умов, а саме - будівлю площею 471,4 кв.м. за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 9, що перебуває на балансі ДНЗ "Центр сфери обслуговування м. Житомира", належить до сфери управління МОН України, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов (копія протоколу електронного аукціону № UА-РS-2021-02-01-000047-3 та наказу Управління забезпечення реалізації повноважень у Житомирській області РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях від 25.02.2021 № 184 (т.1, а.с.42-44, 45, 46-51).
Пунктом 7.1 Змінюваних умов договору №78-у від 22.03.2021 передбачено, що майно може бути використане орендарем за будь-яким цільовим призначенням на розсуд орендаря (об'єктом оренди є майно, передбачене п.29 Порядку передачі в оренду державного і комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483).
Згідно з п.6.1 Змінюваних умов договору №78-у від 22.03.2021, орендар зобов'язаний використовувати орендоване майно відповідно до призначення, визначеного у п.7 Змінюваних умов договору.
Орендар зобов'язаний забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки (п.6.2 Змінюваних умов договору №78-у від 22.03.2021).
На виконання умов вказаного договору 22.03.2021 між балансоутримувачем - ДНЗ "Центр професійної освіти" та орендарем - СТОВ "Кам'янське" підписано акт приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності - будівлі площею 471,4 кв. м. за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 9, що перебуває на балансі ДНЗ "Центр сфери обслуговування м. Житомира" та належить до сфери управління МОН України (т.1, а.с.52).
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на момент укладання договору №78-у від 22.03.2021 СТОВ "Кам'янське" здійснювало такий вид економічної діяльності, як: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний) (т.1, а.с.59-62).
Після укладення договору оренди, 16.04.2021 СТОВ "Кам'янське" внесено зміни до основного виду діяльності, а саме з 46.73 «Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням» на 85.59 «Інші види освіти, н.в.і.у», а також додано й інші види економічної діяльності: 03.12 Прісноводне рибальство; 47.51 Роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 47.53 Роздрібна торгівля килимами, килимовими виробами, покриттям для стін і підлоги в спеціалізованих магазинах; 47.54 Роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах; Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах; 47.61 Роздрібна торгівля книгами в спеціалізованих магазинах; 47.62 Роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (т.1, а.с.127).
Відповідач-2 стверджує, що на підставі договору №78-у від 22.03.2021 отримав в оренду приміщення закладу освіти - нежитлова будівля за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 9, не придатне для будь-якого, у тому числі освітнього, використання, подальша нормальна експлуатація елементів будівлі можлива лише при умові проведення їх капітального ремонту або заміни за розробленою та погодженою в установленому законом порядку проектно-кошторисною документацією (т.6, а.с.80-98). Відтак СТОВ "Кам'янське" почало проводити ремонтні роботи в орендованих приміщеннях з метою надання в майбутньому освітніх послуг.
До справи долучено документи понесених СТОВ "Кам'янське" витрат у зв'язку з укладенням оспорюваного правочину (т.6, а.с.7, 8, 39-223).
У подальшому 01.09.2022 між ДНЗ "Центр професійної освіти" та орендарем - СТОВ "Кам'янське" укладено двосторонній договір про співробітництво №1/9-2022, умовами якого (п.п.1.1. 1.2, 1.3) передбачено здійснення співробітництва між сторонами на засадах партнерства, взаємовигоди та спільності інтересів з метою розширення та поглиблення змісту їх освітньої та виробничої діяльності, сприяння у таких сферах, як: організація курсів з навичок спілкування діловою мовою та ораторського мистецтва; розробка та впровадження спільних проєктів дуальної освіти; сприяння працевлаштуванню випускників Центру на СТОВ; надання працівникам та здобувачам освіти Центру можливості для поглиблення навиків комп'ютерної грамотності; організація та проведення сторонами різноманітних заходів: конференцій, ярмарок, семінарів, бізнес-форумів, круглих столів, презентацій тощо; надання працівникам та здобувачам освіти Центру безкоштовної правової допомоги. З метою виконання зазначених умов використовується приміщення, що орендує СТОВ відповідно до договору оренди від 22.03.2021 №78-у (т.7, а.с.201-202).
08.12.2023 внаслідок визнання недійсним договору оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, №78-у від 22.03.2021 на підставі рішення Господарського суду Житомирської області від 17.04.2023 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 у справі №906/1105/20 орендар - СТОВ "Кам'янське" передав, а балансоутримувач - ДНЗ "Центр сфери обслуговування м. Житомира" з відома орендодавця - РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях прийняв із строкового платного користування нерухоме майно, що належить до державної власності - будівлю площею 471,4 кв.м. за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 9, про що складено відповідний акт повернення з оренди нерухомого майна від 08.12.2023. В даному акті зазначено, що датою припинення договору оренди є 09.08.2023. Станом на дату цього акта майно перебуває на балансі балансоутримувача та належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України (т.5. а.с.114-116).
Слід зауважити, що, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 №561-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних закладів професійної (професійно-технічної) освіти у власність Житомирської міської територіальної громади», цілісний майновий комплекс ДНЗ “Центр сфери обслуговування м. Житомира» передано від МОН України за передавальним актом від 12.09.2024, затвердженим рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 11.09.2024 №1430, у власність Житомирської міської територіальної громади, в тому числі і будівлю загальною площею 471,4 кв.м. за адресою: м.Житомир, вул.Перемоги, 9, відомості про що 30.09.2024 внесено до Державного реєстру речових прав (т.5, а.с.180, 191, 193, 220).
Всі діючі договори оренди майна закладів освіти, яке передано у власність Житомирської міської територіальної громади, передано за актом прийому - передачі документів, укладеним між первісним орендодавцем - РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях та новим орендодавцем - КП «Регулювання орендних відносин» Житомирської міської ради. При цьому договір оренди №78-у від 22.03.2021 серед таких договорів відсутній (т.6, а.с.23 на звороті - 24).
Відповідно до рішення Житомирської міської ради від 19.12.2024 №1201 «Про зміну найменування та визначення засновника Державного навчального закладу «Центр сфери обслуговування м. Житомира», який передано у власність територіальної громади міста», змінено назву Державного навчального закладу «Центр сфери обслуговування м. Житомира» на Професійний коледж сервісу і дизайну міста Житомира, про що 07.03.2025 внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.7, а.с.121).
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно з п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною 4 ст.53 ГПК України унормовано, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Аналіз положень ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст.6, 7, 13, 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 05.09.2020 у справі №9901/511/19, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21).
При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18, від 03.12.2019 у справі №920/121/19).
Також закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 19.08.2020 у справі №923/449/18, від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, від 13.07.2021 у справі №927/550/20).
Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов'язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов'язки суб'єктів спірних правовідносин, зобов'язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 виснувала, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема, подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу.
Прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор зазначив, що орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю, за згодою якого, у тому числі, здійснюється передача в оренду майна, є Міністерство освіти і науки України. Порушення інтересів держави проявляється в тому, що відбулася протиправна передача в користування державного майна, призначеного для освітнього призначення для використання за будь-яким цільовим призначенням, що позбавляє державу можливості забезпечити гарантоване Конституцією України право дітей на одержання якісної професійно-технічної та загальної середньої освіти, збереження мережі навчальних закладів для здійснення останніми освітньої діяльності.
Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №630, МОН України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
За таких обставин саме Міністерство освіти і науки України як власник орендованого приміщення та орган державного нагляду (контролю) у сфері освіти є уповноваженим органом у спірних правовідносинах на захист інтересів держави.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» Житомирською окружною прокуратурою на адресу МОН України листом №51-84-7140вих-22 від 31.10.2022 надіслано повідомлення про виявлені порушення законодавства у сфері охорони дитинства, що наведені в якості підстав позовної заяви, з пропозицією вжиття заходів на їх усунення шляхом звернення до суду. Цим же листом повідомлено, що у разі невжиття або зволікання із вжиттям відповідних заходів позовного характеру окружна прокуратура самостійно звертатиметься до суду з метою захисту порушених інтересів держави (т.1, а.с.63-66).
За результатами розгляду даного листа МОН України на адресу Житомирської окружної прокуратури направлено відповідь 04.11.2022 за №1/13310-22 про те, що інформація щодо порушення умов договору оренди та неналежного використання державного майна у Міністерстві відсутня, у зв'язку з чим Міністерство не ініціювало питання щодо припинення договору оренди від 22.03.2021 №78-у. Також у вказаному листі, зокрема, зазначено, що з метою додаткових надходжень коштів для забезпечення надійної експлуатації будівель, котельного господарства, інженерних мереж та підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази в закладах освіти, ураховуючи нормативно-правові та законодавчі акти, Міністерство надає позитивні висновки щодо надання майна в оренду та рекомендації щодо істотних умов при оформленні договорів оренди, якщо це не погіршує проведення навчального процесу та проживання студентів і учнів в гуртожитках (т.1, а.с.67-68).
Враховуючи вищевикладене і те, що МОН України не вжило жодних заходів задля захисту та відновлення порушених прав та інтересів держави, суд дійшов висновку, що заступник керівника Житомирської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі позивача, дотримавшись вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру".
Доводи відповідача-2 про неможливість пред'явлення прокурором позову до відповідача-1, оскільки в частині позовної вимоги про визнання недійсним правочину позов фактично пред'явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (РВ ФДМУ) є безпідставними і не приймаються судом до уваги, адже суперечать змісту п.4 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 від № З-рп/99, яким, зокрема, визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст.131-1 Конституції України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру».
Таким чином «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.09.2019 у справі №815/724/15, від 28.01.2021 у справі №380/3398/20, від 05.10.2021 у справі №380/2266/21, від 02.12.2021 у справі №320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі №0440/6596/18.
Системний аналіз положень Конституції України (зокрема, ст.ст.53, 92) та Закону України "Про освіту" дає підстави для висновку про те, що на державу покладено обов'язок створювати належні та якісні умови для стимулювання і розвитку освіти. Законодавцем передбачено створення навчальних закладів, в тому числі на основі державної та комунальної власності, а державне чи комунальне майно, надане навчальним закладам, повинно використовуватись виключно на освітні потреби навчального закладу та з метою сталого розвитку суспільства і держави.
При цьому дії або бездіяльність навчального закладу чи іншого уповноваженого органу щодо використання такого майна прямо кореспондує з конституційним правом громадян на отримання освіти та державним обов'язком щодо створення державою належних умов її надання громадянам та подальшого розвитку.
Отже неналежне використання майна закладів освіти прямо порушує державний інтерес у забезпеченні конституційного права громадян на освіту, соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, інвестування в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави, оскільки освіта є державним пріоритетом і таке використання не відповідає цілям, визначеним законодавцем.
З огляду на викладене не заслуговують на увагу і доводи відповідача-2 про відсутність підстав для представництва у зв'язку з відсутністю суспільного інтересу у даному спорі.
Відповідно до положень ст.16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено ст.215 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Зокрема, ч.1 ст.203 ЦК України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17).
Так, суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, права та обов'язки фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенція державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти визначено положеннями Закону України "Про освіту".
За змістом ч.1 ст.79 Закону України "Про освіту" (тут і далі у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору оренди), джерелами фінансування суб'єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально - виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання, інші джерела, не заборонені законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.80 Закону України "Про освіту", до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать, зокрема: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.
У ч.4 ст.80 Закону України "Про освіту" визначено, що об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.
З викладеного слідує, що чинний на момент укладення оспорюваного договору оренди Закон України "Про освіту" містив положення, якими було імперативно передбачено заборону використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачалося лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
При цьому саме по собі невикористання навчальним закладом своїх приміщень не надає права передачі таких приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об'єктів освіти для цілей, не пов'язаних з освітньою діяльністю (аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.02.2024 у справі №910/14998/22).
Закон України "Про освіту" не містить переліку послуг, які можуть надаватися в орендованих приміщеннях закладів освіти, проте, враховуючи загальну спрямованість положень цього Закону, такі послуги повинні мати пов'язаність з навчально-виховним процесом чи його учасниками. Звідси, питання про те, чи пов'язані послуги, які надаються в орендованих приміщеннях, з обслуговуванням учасників освітнього процесу, суди мають вирішувати виходячи з конкретних обставин справи, однак з обов'язковим урахуванням того, що надання в оренду майна закладів освіти, в тому числі для обслуговування учасників освітнього процесу, можливе виключно у випадку, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
Такий правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі №902/51/21, від 20.01.2022 у справі №906/1551/20, від 08.11.2022 у справі №917/1090/21, від 09.04.2024 у справі №921/400/23, на які посилається прокурор.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Міністерством освіти та науки України листом від 21.08.2020 №1/11-5680 надавався дозвіл на укладення договору оренди державного нерухомого майна - нежитлових приміщень будівлі загальною площею 471,4 кв.м. за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 9 виключно з метою надання освітніх послуг та проведення господарської діяльності, відповідно до законодавства терміном до 5 років за умови забезпечення дотримання санітарно-гігієнічних та протипожежних норм.
При цьому п.7.1 укладеного між відповідачами договору №78-у від 22.03.2021 передбачено, що майно може бути використане орендарем за будь-яким цільовим призначенням на розсуд орендаря.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 18.02.2021 та на момент укладення оспорюваного договору СТОВ "Кам'янське" (орендар) здійснювало оптову торгівлю деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний вид економічної діяльності).
Тобто спірна будівля площею 471,4 кв.м., що перебувала на балансі ДНЗ "Центр сфери обслуговування м. Житомира", 22.03.2021 передана в оренду СТОВ "Кам'янське" для розміщення суб'єкта господарювання, що діє на основі недержавної власності та провадить господарську діяльність, яка на момент укладення спірного договору, не пов'язана із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Зміни основного виду діяльності СТОВ "Кам'янське" з 46.73 "Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням" на 85.59 "Інші види освіти, н.в.і.у" та доповнення видів діяльності СТОВ "Кам'янське" іншими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було здійснено вже після проведення аукціону та укладення оспорюваного договору оренди, що жодним чином не спростовує правову позицію прокурора.
Двосторонній договір про співробітництво №1/9-2022 між ДНЗ "Центр професійної освіти" та СТОВ "Кам'янське" укладено лише 01.09.2022 (через більш ніж 1 рік і 5 місяців після укладення договору оренди), тобто на момент подання документів для участі в аукціоні та укладання за його результатами оспорюваного договору жодна зі сторін не могла керуватися тим, що СТОВ "Кам'янське" здійснюватиме надання освітніх послуг.
Зазначена угода свідчить скоріше про бажання підлаштувати вже укладений договір до вимог, що містяться в ч.4 ст.80 Закону України «Про освіту», проте навіть укладання такої угоди та прийняття СТОВ "Кам'янське" відповідних обов'язків за нею не можуть свідчити про усунення порушень вимог зазначеної норми та надання послуг, які не можуть надаватися закладом освіти. Доказів протилежного суду не представлено.
Виходячи з викладених обставин, можна дійти висновку, що на момент укладання договору оренди дійсних намірів щодо надання освітніх послуг поряд зі здійсненням інших видів діяльності у відповідача-2 не було. І однозначно стверджувати про те, що приміщення закладу освіту протягом усього строку дії договору буде використовуватись саме для забезпечення освітнього процесу або обслуговування учасників освітнього процесу, з огляду на п.7.1 договору №78-у від 22.03.2021 та доповнення видів економічної діяльності орендаря в ЄДР, суд не вбачає підстав, а тому відхиляє аргументи відповідача-2 у цій частині як необґрунтовані.
Також не заслуговують на увагу і твердження відповідача-2 про те, що договір оренди №78-у від 22.03.2021 укладено з огляду на п.29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, а тому дефекту (незаконності) змісту правочину у даному випадку не вбачається.
Дійсно, п.29 вказаного Порядку (у редакції станом на момент укладення оспорюваного договору) передбачено, що обмеження щодо використання майна закладів охорони здоров'я, освіти, соціально-культурного призначення (майна закладів культури, об'єктів спортивної інфраструктури) не поширюються на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об'єктів протягом трьох років (для об'єктів площею менш як 500 кв. метрів) або п'яти років (для об'єктів площею, що становить 500 і більше кв. метрів), за умови, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі або об'єкті, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів.
Проте положення Порядку передачі в оренду державного та комунального майна не можуть змінювати імперативних приписів ст.80 Закону України «Про освіту», адже Порядок прийнято на виконання ч.2 ст.5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» з метою лише конкретизації самої процедури (етапності) передання майна в оренду, та зміна підходів оренди майна закладів освіти має здійснюватися у спосіб внесення змін до відповідного Закону, а не у спосіб прийняття зазначеного Порядку.
Таким чином, з урахуванням наведених вище приписів законодавства, висновків Верховного Суду щодо них, а також встановлених фактичних обставин цього спору, суд вважає, що договір №78-у від 22.03.2021 укладено всупереч імперативним приписам ч.4 ст.80 Закону України "Про освіту", оскільки метою вказаного договору не є надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, що у свою чергу свідчить про порушення вимог законодавства під час передачі в оренду нежитлових приміщень закладу освіти та в силу ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України є правовою підставою для визнання оспорюваного договору недійсним.
Доводи відповідача-1 про те, що передача спірного майна в оренду відповідачу-2 не перешкоджає здійсненню навчально-виховного процесу та не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються і працюють в ДНЗ, а також доводи відповідача-3 про те, що невикористання спірної будівлі в освітніх цілях не вплинуло на якість освітнього процесу та не погіршило соціально-побутових і житлових умов учасників освітнього процесу, жодним чином не спростовують невідповідність оспорюваного договору на момент його укладення вимогам ст.80 Закону України "Про освіту".
Враховуючи наведені вище обставини та оцінені з огляду на положення ст.ст.74, 75-79, 86 ГПК України докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, №78-у від 22.03.2021 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Застосовуючи ст.216 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду в п.п.66-70 постанови від 20.07.2022 у справі №923/196/20 зробила висновки (правильність яких підтвердила у постанові від 18.09.2024 у справі №918/1043/21) про те, що за змістом абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов'язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов'язані з його недійсністю. Одним з таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo ante у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов'язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).
За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов'язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається в його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію в натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов'язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України). Крім того, наслідком недійсності правочину є відшкодування за рахунок винної сторони другій стороні недійсного правочину або третій особі збитків і моральної шкоди, завданих у зв'язку із вчиненням недійсного правочину (частина друга статті 216 ЦК України).
Отже, ЦК України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: 1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України); 2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв'язку із вчиненням такого правочину (частина друга статті 216 цього кодексу). Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою статті 216 ЦК України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина третя статті 216 ЦК України).
Позовні вимоги, з якими звертався позивач у справі №923/196/20, були спрямовані на визнання недійсним спірного правочину та застосування наслідків недійсності.
У такій категорії справ суд, задовольняючи вимогу сторони про повернення переданого за недійсним правочином майна, має також присудити стягнути з позивача на користь відповідача одержані за правочином кошти (повернути передане нею майно). Таке стягнення не є задоволенням окремої позовної вимоги, а є необхідним наслідком визнання недійсним правочину та задоволення вимоги про застосування реституції. Інше тлумачення статті 216 ЦК України, за якого відповідач має заявити вимогу про повернення йому переданого за недійсним правочином, покладатиме на відповідача непропорційний тягар у вигляді позбавлення його майна без повернення / відшкодування всього, що інша сторона одержала на виконання недійсного правочину.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2024 у справі №918/1043/21 дійшла висновку про те, що, якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. У цьому випадку відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування вартості.
Отже, щодо вимоги прокурора про повернення майна.
Як зазначалось вище, спірне майно згідно умов оспорюваного договору було передано в оренду СТОВ "Кам'янське" за актом приймання-передачі від 22.03.2021 балансоутримувачем - ДНЗ "Центр професійної освіти" та в силу п.4.2, 4.3 цього договору підлягає поверненню саме балансоутримувачу.
Враховуючи те, що прокурором доведено порушення вимог законодавства у процесі укладення договору оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, №78-у від 22.03.2021, а також порушення інтересів держави, що в силу положень ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України є підставою для задоволення позову в частині вимоги про визнання недійсним даного договору, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимоги прокурора про зобов'язання СТОВ "Кам'янське" повернути спірне приміщення балансоутримувачу.
Водночас суд приймає до уваги те, що 08.12.2023 внаслідок визнання недійсним договору оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, №78-у від 22.03.2021 на підставі рішення Господарського суду Житомирської області від 17.04.2023 у справі №906/1105/20 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 у справі №906/1105/20 орендар - СТОВ "Кам'янське" передав, а балансоутримувач - ДНЗ "Центр сфери обслуговування м. Житомира" з відома орендодавця - РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях прийняв із строкового платного користування нерухоме майно, що належить до державної власності, - будівлю площею 471,4 кв.м. за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 9, про що складено відповідний акт повернення з оренди нерухомого майна від 08.12.2023. В даному акті зазначено, що датою припинення договору оренди є 09.08.2023. Станом на дату цього акта майно перебуває на балансі балансоутримувача та належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України (т.5. а.с.114-116).
Зважаючи на викладені обставини, які підтверджуються матеріалами справи, спірне майно фактично вже було повернуто відповідачем-2 з оренди балансоутримувачу, і після скасування постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.05.2024 вищезгаданих рішень судів попередніх інстанцій у справі №906/1105/22, назад до СТОВ "Кам'янське" не передавалося. Доказів протилежного суду не представлено.
Таким чином, оскільки на момент ухвалення даного рішення спірне майно вже повернуто відповідачем-2, зобов'язання останнього повторно його повернути не має практичного сенсу, а задоволення такої позовної вимоги суперечитиме принципу ефективності судового захисту та призведе до ухвалення рішення, яке не може бути виконано.
З таких підстав позов в частині вимоги про зобов'язання СТОВ "Кам'янське" повернути будівлю площею 471,4 кв.м за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 9 у користування ДНЗ "Центр сфери обслуговування міста Житомира" (нині - Професійний коледж сервісу і дизайну міста Житомира) підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
Суд зазначає, що втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном за заявленими позовними вимогами визначається законним заходом, який ставить за мету суспільний інтерес, спрямований на повернення незаконно переданого в користування за будь-яким цільовим призначенням майна закладу освіти (за умовами оспорюваного договору фактично унеможливлено гарантоване забезпечення державою реалізації прав дітей на освіту), і є пропорційним передбачуваним таким втручанням цілям. Адже наразі будівля закладу освіти може бути використана за будь-яким цільовим призначенням, тобто не за освітнім, та в цілях, не пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу.
Суд відхиляє як необґрунтовані посилання відповідача-2 на те, що прокурор збирав докази, діючи у порядку загального нагляду, всупереч вимогам закону, оскільки, як встановлено судом, прокуратурою направлялись запити та отримувались відомості й копії матеріалів від розпорядників інформації з дотриманням положень ст.23 Закону України "Про прокуратуру".
Щодо вимоги відповідача-2 про повернення йому витрат в сумі 2790136,03 грн, понесених у зв'язку з укладенням оспорюваного договору.
Суд зазначає, що фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним (нікчемним) унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину відповідно до ст.216 ЦК України, оскільки використання майна - «річ» безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо, адже відповідач-2 де-факто отримав у користування орендоване майно і таке користування вже ним реалізоване.
Специфіка правовідносин за договором оренди полягає в тому, що здійснити подвійну реституцію в разі недійсності (нікчемності) такого правочину, зважаючи на закладений у частині першій статті 216 ЦК України зміст, у спірних правовідносинах із дотриманням принципів рівноправності, пропорційності, справедливості неможливо.
Таким чином, фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності (нікчемності) проведення між сторонами двосторонньої реституції, тому такий договір є недійсним з моменту його вчинення, а зобов'язання (права та обов'язки) за цим недійсним (нікчемним) правочином - припиняються на майбутнє (що узгоджується зі змістом вимог статті 236 ЦК України).
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.04.2025 у справі №910/9652/23.
Виходячи з правової природи орендних відносин та встановлених обставин справи щодо фактичного користування відповідачем-2 спірним майном, що не заперечується сторонами, суд не вбачає підстав для відшкодування відповідачу-2 коштів, сплачених за користування орендованим майном, комунальних платежів, земельного податку та інших витрат на утримання орендованого майна за недійсним договором оренди в порядку реституції.
Щодо витрат на поліпшення та ремонт об'єкта оренди.
Згідно з ч.3 ст.773 ЦК України, наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.
Частиною 1 ст.776 ЦК України визначено, що поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.778 ЦК України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
За змістом п.5.1 Незмінюваних умов договору, орендар має право: за згодою балансоутримувача проводити поточний та/або капітальний ремонт майна і виступати замовником на виготовлення проектно-кошторисної документації на проведення ремонту; здійснювати невід'ємні поліпшення майна за наявності рішення орендодавця про надання згоди, прийнятого відповідно до Закону та Порядку; за згодою орендодавця, наданою відповідно до Закону та Порядку, і один раз протягом строку оренди зарахувати частину витрат на проведення капітального ремонту в рахунок зменшення орендної плати.
Порядок отримання орендарем згоди балансоутримувача і орендодавця на проведення відповідних видів робіт, передбачених п.5.1 цього договору, порядок отримання орендарем згоди орендодавця на зарахування витрат на проведення цих робіт в рахунок орендної плати і умови, на яких здійснюється таке зарахування, а також сума витрат, які можуть бути зараховані, визначаються Порядком передачі в оренду державного і комунального майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, (далі - Порядок №483) (п.5.2 Незмінюваних умов договору).
Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), орендар державного або комунального майна має право за письмовою згодою балансоутримувача майна за рахунок власних коштів здійснювати поточний та/або капітальний ремонт орендованого майна. Балансоутримувач розглядає клопотання орендаря і протягом 10 робочих днів може прийняти одне з таких рішень з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач: рішення про надання згоди на здійснення ремонту за рахунок орендаря; рішення про відмову у наданні згоди на здійснення ремонту.
Якщо орендоване майно неможливо використовувати за призначенням через його незадовільний стан, орендар має право на зарахування витрат на здійснення такого ремонту в рахунок орендної плати один раз протягом строку оренди в порядку та межах, визначених Порядком передачі майна в оренду. Рішення про зарахування витрат орендаря, здійснених на проведення капітального ремонту, приймається орендодавцем за умови наявності письмової згоди балансоутримувача, а також згоди уповноваженого органу управління балансоутримувача у випадках, передбачених статутом чи положенням балансоутримувача (ч.2 ст.21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
Згідно з ч.4 ст.21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар може звернутися з клопотанням про отримання згоди на здійснення невід'ємних поліпшень, якщо за розрахунками орендаря, підтвердженими висновком будівельної експертизи, його прогнозовані витрати на ремонт об'єкта оренди, за виключенням його витрат на виконання ремонтних робіт, що були зараховані згідно з частиною другою цієї статті, становитимуть не менш як 25 відсотків ринкової вартості об'єкта оренди, визначеної суб'єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна станом на будь-яку дату поточного року. Рішення про надання згоди на здійснення невід'ємних поліпшень державного майна приймає орендодавець за наявності письмової згоди балансоутримувача, а також згоди уповноваженого органу управління балансоутримувача у випадках, передбачених статутом чи положенням балансоутримувача, в порядку, встановленому Фондом державного майна України.
Водночас п.158 Порядок №483 передбачено, якщо за розрахунками орендаря, який отримав майно за результатами проведення аукціону або конкурсу, підтвердженими висновком будівельної експертизи, його прогнозовані витрати на ремонт об'єкта оренди, за винятком його витрат на виконання ремонтних робіт, що були зараховані згідно з пунктами 154-156 цього Порядку, становитимуть не менш як 25 відсотків ринкової вартості об'єкта оренди, визначеної суб'єктом оціночної діяльності станом на будь-яку дату поточного року, орендар може звернутися з клопотанням про отримання згоди на здійснення невід'ємних поліпшень. Рішення про надання згоди на здійснення невід'ємних поліпшень або про відмову у погодженні клопотання орендаря про здійснення невід'ємних поліпшень приймається відповідно до частини четвертої - шостої статті 21 Закону. Після отримання відповідного клопотання та до прийняття рішення про надання згоди на здійснення невід'ємних поліпшень орендодавцем та (або) балансоутримувачем здійснюється огляд приміщення та складається акт візуального обстеження об'єкта оренди, в якому зазначається опис стану об'єкта та до якого додаються фотографічні зображення об'єкта оренди.
Вартість невід'ємних поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди уповноваженого органу, визначеного статтею 21 Закону, компенсації не підлягає (п.168 Порядку №483).
Виходячи з наданих сторонами доказів, які містяться в матеріалах справи, зокрема у т.6, а.с.39-149, 165-223 та т.7, а.с.103-107, 122-187, 219-220, будь-яких обставин, які свідчили б про прийняття уповноваженими органами рішень щодо надання орендарю - СТОВ "Кам'янське" згоди на здійснення поточного чи капітального ремонту та (або) невід'ємних поліпшень орендованого майна, судом не встановлено, а відповідачем-2 не доведено. Доказів такого погодження суду не представлено.
Відтак, з огляду на недотримання СТОВ "Кам'янське" вимог законодавства та умов договору щодо порядку отримання згоди балансоутримувача та орендодавця на проведення відповідних видів робіт, витрати відповідача-2 на поліпшення та ремонт орендованого майна компенсації не підлягають.
Щодо заяви відповідача-2 про поворот виконання рішення при новому розгляді справи від 30.07.2024 суд дійшов висновку відмовити у її задоволенні за безпідставністю, враховуючи нижчевикладене.
Відповідно до ч.2 ст.333 ГПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала (абз.5 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011).
Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №569/15646/16-ц).
Отже, зміст інституту повороту виконання рішення полягає у поновленні сторін виконавчого провадження у попередньому становищі шляхом повернення стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням відповідачу (боржнику). Тобто повернення має відбуватися за рахунок коштів стягувача (сторони виконавчого провадження).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у cправі №910/10309/21.
За результатами нового розгляду справи №906/1105/22 суд дійшов висновку про задоволення позову. Закриття провадження в частині вимоги про повернення майна мотивовано судом вище і у даному випадку не є підставою для повороту виконання в порядку ст.333 ГПК України.
Поряд із цим суд вважає за необхідне також зазначити, що стягнуті в процесі виконання рішення суду державним виконавцем штрафи, виконавчий збір та інші витрати виконавчого провадження не є грошовими коштами, які були стягнуті з боржника за рішенням суду, скасованим за наслідками касаційного провадження, а є коштами виконавчого провадження, які не підлягають поверненню в порядку повороту виконання рішення суду (подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №296/7644/17).
Державний (приватний) виконавець є учасником виконавчого провадження (ч.1 ст.14 Закону України "Про виконавче провадження"), діяльність якого полягає у вжитті передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішень (ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідач-2 у разі незгоди з рішеннями, діями або бездіяльністю державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, має право на їх оскарження до судів адміністративної юрисдикції (такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №229/1026/21).
Відповідно до приписів ч.ч.1, 3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін проти України").
У рішенні від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Суд дослідив усі подані учасниками докази, їх доводи та заперечення і надав їм правову оцінку. Інші доводи, на які посилалися учасники під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, оскільки не спростовують встановлених вище обставин і наведених висновків суду.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.9 ст.129 ГПК України).
Питання розподілу судового збору за висновком про задоволення позову у справі вирішено Північно-західним апеляційним господарським судом під час ухвалення постанови від 09.08.2023 у справі №906/1105/22, яку було виконано відповідачами-1, 2 у повному обсязі, що вбачається з матеріалів справи (т.5, а.с.43-49). Підстав для покладення судового збору на відповідача-3, в силу положень ч.9 ст.129 ГПК України, суд не вбачає.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним договір оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, №78-у від 22.03.2021, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (код ЄДРПОУ 42956062) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Кам'янське" (код ЄДРПОУ 05532026).
3. Закрити провадження у справі №906/1105/22 за позовом керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України в частині вимоги про зобов'язання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янське" повернути будівлю площею 471,4 кв.м за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 9 у користування Державного навчального закладу "Центр сфери обслуговування м. Житомира".
4. У задоволенні заяви відповідача-2 про поворот виконання рішення при новому розгляді справи від 30.07.2024 відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Прядко О.В.
Друк: 1 - у справу;
- Житомирській окружній прокуратурі на ел.пошту: misto@zhit.gp.gov.ua;
- Житомирській обласній прокуратурі (до ел.каб.);
- сторонам і третій особі (до ел.каб.).