вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
23.06.2025м. ДніпроСправа № 904/896/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Савенко В.А.
за позовом Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Дніпропетровська область, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест", Дніпропетровська область, м. Дніпро
про стягнення 51 750,56 грн
Представники:
від позивача: Паращенко Ю.О.;
від відповідача: не з'явився;
Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест", в якій просить суд:
- скасувати договір поставки з ТОВ «Інтекс Інвест» № 0294-СК-7 від 20.12.2022;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест» на користь Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області 51 750,56 грн, з яких: 49 984,00 грн - основна заборгованість, 1589,90 грн - пеня, 176,66 грн - 3% річних.
Суд ухвалою від 10.03.2025 позовну заяву Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області залишив без руху. Запропонував Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду: платіжного документу, який підтверджує факт сплати судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі (сплатити 4844,80 грн); уточненої позовної заяви щодо позовної вимоги про скасування договору поставки з ТОВ «Інтекс Інвест» № 0294-СК-7 від 20.12.2022 (зокрема: уточнити її фомулювання, належним чином обґрунтувати її, в т.ч. і нормами чинного законодавства України) у строк до 24.03.2025 включно.
24.03.2025 до господарського суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2025 про залишення позовної заяви без руху. Разом із вказаною заявою позивач подав до суду платіжну інструкцію № 151 від 13.03.2025 про сплату судового збору у розмірі 4844,80 грн.
Також 24.03.2025 позивач подав до суду уточнену позовну, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест» на користь Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області 51 750,56 грн, з яких: 49 984,00 грн - основна заборгованість, 1589,90 грн - пеня, 176,66 грн - 3% річних.
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 26.03.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
В ухвалі від 26.03.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідачу було роз'яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа (а.с.65) ухвала суду від 26.03.2025 доставлена до електронного кабінету відповідача 26.03.2025.
Відзив відповідач до суду не подав.
Суд ухвалою від 20.05.2025 перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/896/25 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче судове засідання на 04.06.2025.
Суд ухвалою від 20.05.2025 позовну заяву Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області залишив без руху. Запропонував Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду копій невикористаних скретч-карток/талонів у строк до 03.06.2025 включно.
23.05.2025 до господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2025 про залишення позовної заяви без руху, до якого позивачем додано копії невикористаних скретч-карток/талонів
Суд ухвалою від 26.05.2025 продовжив розгляд справи № 904/896/25. Справа розглядатиметься у порядку загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання на 04.06.2025.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа (а.с.89) ухвала суду від 26.05.2025 доставлена до електронного кабінету відповідача 26.05.2025.
Відзив відповідач до суду не подав.
В підготовче засідання 04.06.2025 з'явився представник позивача. Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився.
Суд ухвалою від 04.06.2025 закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 23.06.2025.
16.06.2025 позивач подав до суду заяву.
У судове засідання 23.06.2025 з'явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено скорочене рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд
20.12.2022 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (постачальник) було укладено договір поставки № 0294-СК-7 (далі - договір).
Постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товар, згідно ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти (дизельне паливо) відповідно специфікації (додаток 1), а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар (п. 1.1. договору).
Найменування товару: дизпаливо Energy (п. 1.2. договору).
Одиниця вимірювання: літр (п. 1.3. договору).
Кількість 1230 літрів, згідно накладних на товар (п. 1.4. договору).
Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (п. 1.5. договору).
Ціна 1 літра товару: 56,80 грн, у тому числі ПДВ 7% - 3,72 грн (п. 3.1. договору).
Загальна сума договору: 69 864,00 грн, у тому числі ПДВ 7% 4570,54 грн (п. 3.2. договору).
Умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки (п. 4.1. договору).
Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті Україні в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити постачальника (п. 4.2. договору).
Строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки). Термін дії довірчого документу (скретч-картки) не менше 12 місяців з дня оплати товару покупцем (п. 5.1. договору).
Передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки (п. 5.2.1. договору).
Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (п. 5.2.2. договору).
Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (п. 5.3. договору).
Постачальник не несе відповідальності та звільняється від зобов'язань за договорому разі неотримання покупцем товару на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (п. 5.4. договору).
Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором (п. 6.3. договору).
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором (п. 7.1. договору).
За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення (п. 7.3. договору).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 10.1. договору).
Даний договір діє до 31.12.2022 (п. 10.2. договору).
Сторони підписали специфікацію до договору (а.с. 8), в якій погодили товар, що підлягає поставці: дизпаливо Energy у кількості 1230 літрів на суму 69 864,00 грн з ПДВ (ціна за 1 літр 56,80 грн з ПДВ).
20.12.2022 на виконання умов договору сторони підписали видаткову накладну №0007/0001254 (а.с. 9), відповідно до якої покупцю було передано скретч - картки на дизпаливо Energy у кількості 1230 літрів на суму 69 864,00 грн з ПДВ.
Відповідно до платіжного доручення № 950 від 21.12.2022 (а.с. 10) позивач сплатив відповідачу 69 864,00 грн з призначенням платежу: «за дизпаливо дог№0294-СК-7 від 20.12.2022».
Відповідно до п. 5.2.1. договору передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки.
Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (п. 5.2.2. договору).
Строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки). Термін дії довірчого документу (скретч-картки) не менше 12 місяців з дня оплати товару покупцем (п. 5.1. договору).
Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (п. 5.3. договору).
Позивач зазначає, що у спірних скретч-картках строки дії не зазначені, а тому вони є безстроковими.
В той же час, як зазначає позивач, у зв'язку з відсутністю на автозаправочних станціях (АЗС) дизпалива позивач не має можливості використати скретч - картки та здійснити заправку автомобілів відповідно умов договору. Так, станом на 01.01.2025 постачальник згідно видаткової накладної № 0007/0001254 від 20.12.2022 не здійснив поставку товару 880 літрів дизельного палива на суму 49 984,00 грн.
Позивачем до позовної заяви долучено копіїк скретч - карток, які передані постачальником покупцю та не відпущені на станціях АЗС із зазначенням літражу кожної, приналежності до фірми, штрих коду (а.с. 77-80). На кожній скретч - картці позначено вид та марку палива, номінал картки: 015 або 020 (літри) та штрих код (кожна скретч-картка має власний код).
Позивач зазначає, що 21.01.2025 направив відповідачу на його електронну адресу (яка зазначена в договорі: ii7@avias.ua), претензію № 04-06-06/934 від 20.01.2025 (а.с. 9), в якій зазначив про не здійснення поставки товару на суму 49 984,00 грн або 880 літрів дизельного палива. У зв'язку із чим просив виконати свої зобов'язання щодо поставки пального у повному обсязі.
В якості доказу направлення відповідачу на його електрону пошту, що зазначена в договорі (ii7@avias.ua), позивач надав скриншот екрану комп'ютера, із відображенням поштової електронної скриньки позивача.
Однак, як зазначає позивач, відповідач відповідь на претензію не надав, вимоги покупця не виконав, у зв'язку з чим покупець позбавлений можливості реалізувати умови договору.
Відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором поставки стосовно передачі (відпуску) позивачу оплаченого в повному обсязі товару - дизпалива Energy, у зв'язку із чим позивач просить суд стягнути з відповідача 49 984,00 грн вартості оплаченого та непоставленого товару.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України).
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) (далі - Правила № 1442) (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).
Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску
споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій,
автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. (абз. 2 п. 3 Правил № 1442).
Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил № 1442).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2018 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
У пунктах 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.
Враховуючи вказане, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а тому підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому.
Відповідно до п. 6.3. договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.
З матеріалів справи вбачається, що 20.12.2022 сторони підписали видаткову накладну № 0007/0001254 (а.с. 9), відповідно до якої покупцю було передано скретч - картки на дизпаливо Energy у кількості 1230 літрів на суму 69 864,00 грн з ПДВ.
Суд зазначає, що факт підписання сторонами видаткової накладної № 0007/0001254 від 20.12.2022 не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Отже, з моменту передання відповідачем за видатковою накладною скретч-карток на пальне позивачу, останній набув право на отримання нафтопродуктів в об'ємах, які зазначені у видатковій накладній № 0007/0001254 від 20.12.2022.
Суд зазначає, що передача талонів на пальне (скретч-картки), які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов'язку передати позивачу придбаний ним згідно договору товар, а саме дизельне паливо у кількості 1230 літрів.
У відповідності до умов договору позивач здійснив оплату на суму 69 864,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 950 від 21.12.2022 (а.с.10). Отже, позивач свої зобов'язання щодо оплати у встановлені договором порядку, строк та розмірі виконав належним чином.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Водночас, як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар на загальну суму 49 984,00 грн, яка є предметом даного спору.
Відповідно до п. 5.1. договору, строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки). Термін дії довірчого документу (скретч-картки) не менше 12 місяців з дня оплати товару покупцем.
Як вказано вище, позивачем до позовної заяви долучено копії скретч - карток, які передані постачальником покупцю та не відпущені на станціях АЗС.
Господарський суд зазначає, що у спірних скретч-картках строки дії не зазначені, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що вони є безстроковими.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач зазначає, що 21.01.2025 направив відповідачу на його електронну адресу (яка зазначена в договорі: ii7@avias.ua) претензію № 04-06-06/934 від 20.01.2025 (а.с. 9), в якій зазначив про не здійснення поставки товару на суму 49 984,00 грн або 880 літрів дизельного палива. У зв'язку із чим просив виконати свої зобов'язання, щодо поставки пального у повному обсязі. В якості доказу направлення відповідачу на його електрону пошту, що зазначена в договорі (ii7@avias.ua), позивач надав скриншот екрану комп'ютера, із відображенням поштової електронної скриньки позивача.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був здійснити поставку 880 літрів дизпалива у строк до 28.01.2025 включно.
У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України).
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України).
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання щодо своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Також господарський суд вважає зауважити, що у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, частини першої статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки.
Господарський суд зазначає, що виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Як зазначає позивач у позовній заяві, кількість недопоставленого товару складає 880 літрів на загальну суму 49 984,00 грн.
В свою чергу відповідач не спростував доводи позивача щодо недопоставки товару на суму 49 984,00 грн, доказів поставки товару на суму здійсненої позивачем оплати в залишковому розмірі 49 984,00 грн відповідач суду не надав.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання з повернення суми попередньої оплати, відповідно до положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, фактично виникло у відповідача у зв'язку із закінченням строку поставки (28.01.2025), який виходячи із суті зобов'язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.
Таким чином, у відповідача виникло зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 29.01.2025.
Доказів поставки 880 літрів дизпалива товару чи доказів повернення позивачу 49 984,00 грн відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.
Враховуючи те, що позивач здійснив попередню оплату товару на суму 49 984,00 грн, а відповідач не поставив позивачу оплачений товар, повернення попередньої оплати не здійснив, господарський суд дійшов висновку про те, що відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний повернути позивачу 49 984,00 грн суму попередньої оплати.
Враховуючи вказане, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача сплаченої позивачем попередньої оплати в сумі 49 984,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1589,90 грн за період з 21.01.2025 по 03.03.2025.
Відповідно до п. 7.3. договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені позивача та встановлено, що він виконаний неправильно, а саме позивачем при розрахунку використано неправильну початкову дату періоду нарахування.
З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивач нараховує пеню на суму заборгованості 49 984,00 грн за період з 21.01.2025 по 03.03.2025.
В той же час, як вказано вище, відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був здійснити поставку 880 літрів дизпалива у строк до 28.01.2025 включно.
Таким чином, початковою датою прострочення виконання зобов'язання з поставки товару та, як наслідок, початковою датою періоду нарахування пені буде 29.01.2025.
Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягає пеня за період з 29.01.2025 по 03.03.2025 у розмірі 1350,25 грн.
Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 176,66 грн за період з 21.01.2025 по 03.03.2025.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та встановлено, що він виконаний не правильно, а саме позивачем при розрахунку також використано неправильну початкову дату періоду нарахування.
Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягають 3% річних за період з 29.01.2025 по 03.03.2025 у розмірі 139,68 грн.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 51 473,93 грн, з яких: 49 984,00 грн - основна заборгованість, 1350,25 грн - пеня, 139,68 грн - 3% річних.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028,00 грн.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Господарський суд зазначає, що позовна заява подана позивачем до суду в електронній формі.
При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 4844,80 грн згідно з платіжною інструкцією № 151 від 13.03.2025, замість 2422,40 грн. Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідне клопотання позивачем до суду подано не було. Тому суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що надмірно сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України, для чого позивачу необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 12,84 грн (0,53 %), на відповідача - 2409,56 грн (99,47 %).
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс-Інвест" (49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 206/2, ідентифікаційний код 39821153) на користь Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. 93-ї Холодноярської Бригади, буд. 1, ідентифікаційний код 37988155) 53 883,49 грн, а саме: 51 473,93 грн, з яких: 49 984,00 грн - основна заборгованість, 1350,25 грн - пеня, 139,68 грн - 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2409,56 грн, про що видати наказ.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 23.06.2025
Суддя І.В. Мілєва