вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.06.2025м. ДніпроСправа № 904/1726/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наташа - Агро" (17461, с. Нова Басань Ніжинського району Чернігівської обл., вул. Циганівка, буд. 27; ідентифікаційний код 35052335)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської обл., вул. Соборна, буд. 99; ідентифікаційний код 44604267)
про стягнення 301 854 грн. 87 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Наташа - Агро" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№1662/25 від 11.04.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" про стягнення 301 854 грн. 87 коп. - заборгованості з попередньої оплати, здійсненої за товар, який не було поставлено.
Також просить стягнути з відповідача 4 527 грн. 81 коп. - суму сплаченого судового збору.
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У подальшому, позивачем подано заяву (вх.№16162/25 від 16.04.2025) про усунення недоліків, відповідно до якої позивачем було виправлено недоліки позовної заяви та виконано вимоги суду, зазначені в ухвалі суду від 16.04.2025.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З долученої судом до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа вбачається, що ухвала суду від 21.04.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача 22.04.2025 о 09:14 год. (а.с. 64).
Суд зауважує, що права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, ухвалою суду від 21.04.2025, з урахуванням вимог частини статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 19.06.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Отже, з огляду на предмет та підстави позову у даній справи, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, позивач стверджує, що між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Наташа - Агро", як покупцем та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Тенегія", як постачальником, було укладено договір від 05.10.2023 №66 поставки паливно-мастильних матеріалів у спрощений спосіб (надалі - Договір).
Позивач зазначає, що асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ визначаються у рахунках, які виставляє відповідач для оплати позивачеві. Оплата здійснюється позивачем шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити відповідача. А відповідач у строк не більше 2-х банківських днів з дня надходження коштів за ПММ на поточний рахунок (в повному обсязі за відповідним рахунком) відповідача забезпечити поповнення основної паливної картки позивача. Відпуск ПММ відповідачем позивачу відбувається через мережу АЗС після отримання позитивних авторизаційних відповідей по паливним карткам через Термінал.
Позивач стверджує, що на виконання вказаного Договору відповідачем у період з жовтня 2023 по жовтень 2024 включно на адресу позивача направлені рахунки фактури на оплату пального в асортименті на загальну суму 2 365 275 грн. 00 коп., а саме:
- від 19.10.2023 №0001/1993512 на суму 312 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 9);
- від 22.11.2023 №0001/1537279 на 297 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 42);
- від 16.01.2024 № 0001/1962054 на суму 93 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 8);
- від 16.02.2024 №0001/1071388 на суму 96 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 40);
- від 26.03.2024 №0001/1761486 на суму 98 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 45);
- від 22.04.2024 №0001/1739924 на суму 150 750 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 44);
- від 28.05.2024 №0001/1557412 на суму 301 960 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 43);
- від 05.07.2024 №0001/1865382 на суму 282 210 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 47);
- від 15.08.2024 №0001/1778734 на суму 229 455 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 46);
- від 23.09.2024 №0001/1297525 на суму 305 940 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 41);
- від 28.10.2024 №0001/1018228 на суму 198 960 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 39).
Як вбачається, вказані рахунки оплачені позивачем, що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних інструкцій за період з жовтня 2023 по жовтень 2024 включно на загальну суму 2 365 275 грн. 00 коп., а саме:
- від 20.10.2023 №5994 на суму 312 000 грн. 00 коп. (за пальне зг. рахунку №0001/1993512 від 19.10.2023) (а.с. 35);
- від 24.11.2023 №6525 на суму 297 000 грн. 00 коп. (за пальне зг. рахунку №0001/1537279 від 22.11.2023) (а.с. 36);
- від 17.01.2024 №124 на суму 93 000 грн. 00 коп. (за пальне зг. рахунку №0001/1962054 від 16.01.2024) (а.с. 29);
- від 21.02.2024 №535 на суму 96 000 грн. 00 коп. (за пальне зг. рахунку №0001/1071388 від 16.02.2024) (а.с. 30);
- від 27.03.2024 №2184 на суму 98 000 грн. 00 коп. (за пальне зг. рахунку №0001/1761486 від 26.03.2024) (а.с. 33);
- від 25.04.2024 №92 на суму 150 750 грн. 00 коп. (за пальне зг. рахунку №0001/1739924 від 22.04.2024) (а.с. 28);
- від 30.05.2024 №1548 на суму 301 960 грн. 00 коп. (за пальне зг. рахунку №0001/1557412 від 28.05.2024) (а.с. 31);
- від 10.07.2024 №1794 на суму 282 210 грн. 00 коп. (за пальне зг. рахунку №0001/1865382 від 05.07.2024) (а.с. 32);
- від 21.08.2024 №2338 на суму 229 455 грн. 00 коп. (за пальне зг. рахунку №0001/1778734 від 15.08.2024) (а.с.34);
- від 25.09.2024 №6670 на суму 305 940 грн. 00 коп. (за пальне зг. рахунку №0001/1297525 від 23.09.2024) (а.с. 37);
- від 30.10.2024 №7434 на суму 198 960 грн. 00 коп. (за пальне зг. рахунку №0001/1018228 від 28.10.2024) (а.с. 38).
Позивач зазначає, що відповідач у встановлені Договором строки не виконав свої зобов'язання з поставки (відпуску) товару, здійснивши його часткову поставку (відпуск) на загальну суму 2 063 420 грн. 13 коп., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:
- від 31.10.2023 №0001/1000105 на суму 3 963 грн. 44 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 13);
- від 30.11.2023 №0001/1000252 на суму 92 824 грн. 68 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 14);
- від 31.12.2023 №0001/1000059 на суму 182 701 грн. 05 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 12);
- від 31.01.2024 №001/1000038 на суму 165 531 грн. 17 коп. з урахуванням ПДВ (а.с. 11);
- від 29.02.2024 №0001/1000373 на суму 142 362 грн. 21 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 15);
- від 31.03.2024 №0001/1000789 на суму 84 997 грн. 42 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 16);
- від 30.04.2024 №0001/1001150 на суму 67 378 грн. 36 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 17);
- від 31.05.2024 №0001/1001428 на суму 129 789 грн. 36 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 18);
- від 30.06.2024 №0001/1001802 на суму 187 735 грн. 71 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 19);
- від 31.07.2024 №0001/1002146 на суму 203 441 грн. 30 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 20);
- від 31.08.2024 №0001/1002534 на суму 223 773 грн. 22 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 21);
- від 30.09.2024 №0001/1002899 на суму 254 300 грн. 63 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 22);
- від 31.10.2024 №0001/1003209 на суму 151 583 грн. 89 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 23);
- від 30.11.2024 №0001/1003573 на суму 111 250 грн. 49 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 24);
- від 31.12.2024 №0001/1002934 на суму 61 787 грн. 20 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 25).
В подальшому позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою від 21.01.2025 №12-06/86 про передачу у власність позивача товар обсягом 6 059,58 л на суму 301 854 грн. 87 коп. або повернути позивачеві грошові кошти в розмірі 301 854 грн. 87 коп. за оплачений та непоставлений обсяг палива (а.с. 26-27).
Вказаний лист-вимогу 21.01.2025 було скеровано на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення (поштове відправлення №1746102176761) (а.с. 27).
Позивач стверджує, що між ним та відповідачем було укладено договір поставки паливно-мастильних матеріалів №66 у спрощений спосіб, за яким у період з жовтня 2023 по жовтень 2024 включно відповідачем було виставлено рахунки на оплату пального в асортименті на загальну суму 2 365 275 грн. 00 коп., які були сплачені позивачем в повному обсязі, проте товар відповідачем було поставлено частково, на загальну суму 2 063 420 грн. 13 коп., у зв'язку з чим, залишок не поставленого відповідачем товару складає 301 854 грн. 87 коп., сума попередньої оплати, що була сплачена позивачем, відповідачем також не повернута, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 Цивільного кодексу України).
Стаття 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати: - безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; - з акту управління господарською діяльністю; - з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; - внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; - у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається відповідачем у період з жовтня 2023 по жовтень 2024 включно було виставлено позивачу рахунки-фактури на оплату пального в асортименті на загальну суму 2 365 275 грн. 00 коп. (копії вказаних рахунків містяться в матеріалах справи).
Позивачем було в повному обсязі проведено сплату вказаних рахунків - на загальну суму 2 365 275 грн. 00 коп., що підтверджується копіями платіжних інструкцій з посиланням на вказані рахунки, які містяться в матеріалах справи.
Проте, відповідачем у період з жовтня 2023 по грудень 2024 включно було поставлено позивачеві товар не в повному обсязі, а саме на загальну суму 2 063 420 грн. 13 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи.
Отже, залишок заборгованості відповідача за непоставлений товар складає 301 854 грн. 87 коп. (2 365 275,00 - 2 063 420,13).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України).
За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
За приписами частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що шляхом виставлення відповідачем рахунків та їх подальшої оплати позивачем, а також подальшої часткової передачі відповідачем товару позивачу та його прийняття останнім, що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними, між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб.
Суд критично розцінює посилання позивача на те, що між сторонами було укладено саме договір поставки паливо-мастильних матеріалів №66, оскільки підписаного сторонами договору поставки паливо-мастильних матеріалів №66 матеріали справи не містять, позивачем не надано.
Також суд з зазначених вище причин, не приймає до уваги посилання у видаткових накладних саме на договір №66 від 05.10.2023.
За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 663 Цивільного кодексу визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Як вже зазначалося, позивач здійснив перерахування попередньої оплати на рахунок відповідача на загальну суму 2 365 275 грн. 00 коп.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом, а саме як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у Постанові від 28.11.2011 у справі №3-127гс11.
Як вбачається, відповідач лише частково виконав зобов'язання щодо поставки товару - поставив товар на загальну суму 2 063 420 грн. 13 коп., у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою від 21.01.2025 №12-06/86, в якому вимагав від відповідача в семиденний строк здійснити поставку товару на суму 301 854 грн. 87 коп. або повернути суму, що була сплачена за такий товар.
Про спрямування вказаного листа-вимоги відповідачу свідчить копія опису вкладення у цінний лист, фіскальний чек та поштова накладна (поштове відправлення №1746102176761).
Наказом Міністерства Інфраструктури України від 28.11.2013 №958 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень" затверджено нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень (надалі - Нормативи).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу II Нормативів нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення (підпункт 4 пункту 1 розділу II).
При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день (пункт 2 Нормативів).
Як вбачається, на поштовій накладній зазначено розрахункова дата доставки: 26.01.2025.
Таким чином, строк поставки товару або повернення суми попередньої оплати в розмірі 301 854 грн. 87 коп. є таким, що настав - 02.02.2025 (26.01.2025 + 7 днів).
Оскільки вимога позивача виконана відповідачем не була, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення 301 854 грн. 87 коп., що були сплачені за непоставлений товар.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем прострочено своє зобов'язання з повернення суми попередньої оплати у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку позивач вимагав повернути. Вказане зобов'язання, відповідно до положень частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, фактично виникло у відповідача у зв'язку із закінченням семиденного строку від дня пред'явлення вимоги позивачем, який, виходячи із суті зобов'язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.
Таким чином, у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки вимога позивача виконана відповідачем не була, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення суми попередньої оплати.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем прострочено своє зобов'язання з повернення суми попередньої оплати у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку позивач вимагав повернути. Вказане зобов'язання, відповідно до положень частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, фактично виникло у відповідача у зв'язку із закінченням семиденного строку від дня пред'явлення вимоги позивачем, який, виходячи із суті зобов'язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.
Таким чином, у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
На час розгляду справи доказів повернення позивачу суми попередньої оплати відповідачем не надано, матеріали справи не містять.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається, позовна заява у даній справі була подана позивачем до суду в електронній формі через "Електронний суд", отже, сума судового збору, яку мав сплатити позивач складає 3 622 грн. 26 коп. (301 854,87 х 1,5% х 0,8).
Проте, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 4 225 грн. 01 коп. (платіжна інструкція від 09.04.2025 №1318), що є більшим, від встановленого законодавством розміру судового збору на 602 грн. 75 коп. (4 225,01 - 3 622,26).
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 622 грн. 26 коп. - витрат на сплату судового збору.
За клопотанням позивача підлягає поверненню останньому з Державного бюджету судовий збір в розмірі 602 грн. 75 коп.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Наташа - Агро" (17461, с. Нова Басань Ніжинського району Чернігівської обл., вул. Циганівка, буд. 27; ідентифікаційний код 35052335) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської обл., вул. Соборна, буд. 99; ідентифікаційний код 44604267) про стягнення 301 854 грн. 87 коп. - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської обл., вул. Соборна, буд. 99; ідентифікаційний код 44604267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Наташа - Агро" (17461, с. Нова Басань Ніжинського району Чернігівської обл., вул. Циганівка, буд. 27; ідентифікаційний код 35052335) 301 854 (триста одна тисяча вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 87 коп. - заборгованості та 3 622 (три тисячі шістсот двадцять дві) грн. 26 коп. - витрат на сплату судового збору.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
23.06.2025