пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
23 червня 2025 року Справа № 903/622/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Бідюк С.В., розглянувши матеріали по справі № 903/622/25
за позовом Громадської організації «Молодіжний центр «Семиярусна Гора», м. Луцьк
до відповідача 1: Луцької міської ради, м. Луцьк
відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Містобудконцепт», с. Ратне, Ковельський р-н., Волинська обл.
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору,
встановив:
18.06.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява Громадської організації «Молодіжний центр «Семиярусна Гора» до Луцької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Містобудконцепт», в якій просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення Луцької міської ради від 24.04.2024 №58/44 "Про надання ТОВ "МБК" на умовах оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлово-офісного комплексу (03.15) на вул. Кафедральній, 13 у м. Луцьку»;
- визнати недійсним договір оренди землі від 25.07.2024 року, укладений між Луцькою міською територіальною громадою, від імені якої діяла Луцька міська рада, та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІСТОБУДКОНЦЕПТ» на підставі рішення Луцької міської ради від 24.04.2024 №58/44 "Про надання ТОВ "МБК" на умовах оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлово-офісного комплексу (03.15) на вул. Кафедральній, 13 у м. Луцьку».
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд зазначає, що порядок здійснення судочинства у господарських судах регулюється Господарським процесуальним кодексом України, відповідно до частини 2 статті 4 якого юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна юрисдикція господарських судів визначена у Главі 2 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до статті 20 якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, які передбачені частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18), якою визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб'єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про громадські об'єднання" громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів; за організаційно-правовою формою воно утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.
Статут громадського об'єднання, зокрема, має містити відомості про мету (цілі) та напрями його діяльності; повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління громадського об'єднання, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об'єднання, та її заміни (для громадських об'єднань, що не мають статусу юридичної особи) (стаття 11 Закону України "Про громадські об'єднання").
Частиною другою статті 21 цього Закону встановлено, що громадське об'єднання зі статусом юридичної особи наділено правами бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства; здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об'єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об'єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об'єднанням включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Отже, засновники (учасники) громадського об'єднання зі статусом юридичної особи наділяють таке об'єднання певними повноваженнями (компетенцією), що не виключає делегування йому функцій представництва для захисту їхніх прав та інтересів у правовідносинах із третіми особами, в тому числі щодо судового захисту.
Як убачається зі змісту позовної заяви, ГО «Молодіжний центр «Семиярусна Гора» звернулася до господарського суду з позовом на захист прав 30-ти фізичних осіб, які є мешканцями міста Луцька, а деякі з них і членами громадської організації з вимогами про вжиття заходів задля захисту їхніх прав та інтересів, що належать їм як членам Луцької міської територіальної громади, зокрема щодо збереження і недопущення руйнування пам'яток археології міста, включно з виявленим об'єктом культурної спадщини «Луцьк-5».
Відтак, виконання цього рішення пов'язане із задоволенням вимог виключно фізичних осіб.
Суд зазначає, що у зазначеному спорі позивач у статусі громадської організації захищає не власні інтереси як юридичної особи, а фактично діє в інтересах фізичних осіб - мешканців міста Луцька та членів громадської організації, та представляє їхні інтереси в суді на підставі положень Закону України «Про громадські об'єднання», а також відповідно до статутних завдань такої організації (пункти 2.4.2, 3.1 Статуту).
Отже, між ГО «Молодіжний центр «Семиярусна Гора» та відповідачами Луцькою міською радою та ТОВ «Містобудконцепт», відсутні господарські правовідносини, наявність яких є визначальним при віднесенні спору між юридичними особами до компетенції господарських судів.
Позивач як громадська організація, представляючи інтереси своїх членів та мешканців міста Луцька - фізичних осіб, помилково визначив належність цього спору до господарської юрисдикції з посиланням на відповідність його суб'єктного складу вимогам статті 4 ГПК України. Позов у цій справі подано громадською організацією в інтересах тридцяти фізичних осіб згідно з переліком, визначеним у додатку до позовної заяви, задля захисту їх прав, тобто в інтересах фізичних осіб, які в т.ч. є членами позивача, а не на захист його власних інтересів, як юридичної особи. Зазначені обставини спростовують доводи позивача про віднесення цього спору за суб'єктним критерієм до юрисдикції господарських судів.
Спірні правовідносини виникли між фізичними особами, які, стверджуючи про порушення їхніх прав за результатами господарської діяльності відповідачів - юридичних осіб, уповноважили на представництво своїх інтересів створену ними громадську організацію. У зазначеному спорі громадська організація, звернувшись з позовом до відповідачів про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, реалізувала передбачені її статутними завданнями представницькі функції щодо захисту прав та інтересів фізичних осіб, деякі з яких є членами такої організації, які, за твердженням позивача, було порушено відповідачами.
Отже, сторони в цій справі, незважаючи на наявність у них статусу юридичних осіб, не були пов'язані господарськими правовідносинами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великою Палати Верховного Суду №904/6125/20 від 15.06.2021.
Такі висновки щодо розмежування підвідомчості спорів судам господарської та цивільної юрисдикцій є послідовними. Так, у постанові від 23 березня 2021 року у справі № 367/4695/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про розгляд у порядку цивільного судочинства спору, ініційованого за позовом громадської організації в інтересах невизначеного кола споживачів послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій міста Ірпеня, права яких було порушено комунальним підприємством - надавачем таких послуг, за відсутності господарських правовідносин між позивачем - громадською організацією, яка діє в інтересах фізичних осіб, та відповідачем - юридичною особою, яка надає комунальні послуги побутовим споживачам.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
За вказаних обставин у відкритті провадження у справі в порядку господарського судочинства необхідно відмовити, оскільки позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Суд на виконання положень частини 6 статті 175 ГПК України роз'яснює позивачу, що розгляд вказаної справи віднесено до юрисдикції загальних судів за правилами цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 175, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Громадської організації «Молодіжний центр «Семиярусна Гора» до Луцької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Містобудконцепт» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору
2. Роз'яснити Громадській організації «Молодіжний центр «Семиярусна Гора», що розгляд вказаної справи віднесено до юрисдикції загальних судів за правилами цивільного судочинства.
Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.
Ухвала суду підписана 23.06.2025.
Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя С. В. Бідюк