ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
17 червня 2025 року Справа № 902/1302/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В. , суддя Грязнов В.В.
секретар судового засідання Соколовська О.В.
за участю представників:
керівника боржника Шушаріна І.І. - Гончарук А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 29.04.2025 у справі №902/1302/22 (повний текст складений 05.05.2025)
за заявою: ОСОБА_1
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сат-Агро"
про банкрутство
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 29.04.2025 у справі №902/1302/22, серед іншого, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 28.01.2025 про покладення солідарної відповідальності на керівників боржника - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у справі № 902/1302/22.
Вказана ухвала мотивована тим, що керівник боржника ОСОБА_2 діяв добросовісно, засівав поля, з метою отримання прибутку та погашення заборгованості перед кредиторами.
Відмовляючи у покладенні на ОСОБА_3 відповідальності, передбаченої ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, місцевий господарський суд керувався тим, що заборони та обмеження згідно з пунктом 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства поширюються і на ті правовідносини та випадки, що мали місце до набрання чинності з 29.07.2023 відповідною нормою, оскільки передбачені цією нормою обставини/події (початок збройної агресії проти України, перебування єдиного майнового комплексу боржника на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях відповідно до визначеного законом переліку тощо), як причини, за яких боржник не звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі, настали до моменту врегулювання цих правовідносин відповідним Законом з 29.07.2023.
Не погоджуючись із постановленою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою через систему Електронний суд, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 29.04.2025 по справі № 902/1302/22. Заяву кредитора ОСОБА_1 задовольнити та визнати колишніх керівників ТОВ "Сат-Агро" ОСОБА_2 і ОСОБА_3 такими, що допустили порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покласти на них солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі № 902/1302/22 про банкрутство ТОВ "Сат-Агро" у розмірі 43 484 667,23 грн.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає щодо колишнього керівника ОСОБА_2 наступне:
- судом порушені норми матеріального права, що виразилося в незастосуванні до спірних відносин ст. 17 ЗУ "Про оренду землі". Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема щодо кількості кредиторів та часу виникнення їх вимог. Суд не довів обставини, які визнав встановленими, а саме щодо наявності лише двох кредиторів. Висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, оскільки ігнорують наявність інших кредиторів та збільшення загальної суми боргу протягом періоду керівництва ОСОБА_2 . Судом порушено норми процесуального права, зокрема ч. 5 ст. 236 ГПКУ і ст. 74 ГПКУ, оскільки рішення не є обґрунтованим на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин та досліджених доказів. Суд безпідставно взяв до уваги надані ОСОБА_2 документи щодо активів боржника, не надавши оцінки запереченням кредитора щодо їх неналежності та недопустимості. Суд не встановив дійсний розмір активів боржника та не провів порівняння з розміром його зобов'язань у період виникнення ознак неплатоспроможності. Статистична звітність, на яку послався суд, не є належним доказом наявності активів, оскільки складена заінтересованою особою та не підтверджена первинними документами. Навіть за даними цієї звітності, вартість реалізованої продукції є меншою за суму зобов'язань. Суд помилково ототожнив неспроможність погасити заборгованість з умисним доведенням до банкрутства, що є предметом іншого виду відповідальності. З огляду на збільшення кількості кредиторів та зростання суми боргу, ОСОБА_2 мав звернутися до суду із заявою про банкрутство.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає щодо колишнього керівника ОСОБА_3 наступне:
- суд безпідставно відмовив у покладенні солідарної відповідальності на ОСОБА_3 , посилаючись на необхідність проведення інвентаризації, оскільки ОСОБА_3 був обізнаний про фінансовий стан боржника через пов'язаність з попереднім власником та кредитором (АТ "ПУМБ"). ОСОБА_4 не вжив заходів для звернення до суду із заявою про банкрутство протягом місяця з моменту призначення керівником, що є порушенням ч. 6 ст. 34 КУПБ.
22.05.2025 матеріали справи №902/1302/22 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 29.04.2025 у справі №902/1302/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на "17" червня 2025 р. об 11:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №3. Запропоновано учасникам справи у строк до 10.06.2025 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.
10.06.2025 на адресу суду через систему Електронний суд від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить долучити до матеріалів справи №902/1302/22 копію відповіді ТОВ "Рояр Люві Фінанс" на запит ОСОБА_3 від 21.04.2025 та копію Рішення єдиного учасника №20-01/22 ТОВ "САТ-АГРО" від 20.01.2022. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 29.04.2025 у справі №902/1302/22 в частині визнання ОСОБА_3 таким, що допустив порушення приписів ч. 6 ст. 34 КУзПБ, та покладення на нього солідарної відповідальності за вимогами кредиторів у справі №902/1302/22 у розмірі 43 484 667,23 грн. залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 29.04.2025 у справі №902/1302/22 залишити без змін.
10.06.2025 на адресу суду через систему Електронний суд від АТ "ПУМБ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 07 травня 2025 року у справі №902/1302/22 в частині відмови в покладенні солідарної відповідальності на ОСОБА_2 , а оскаржувану ухвалу суду в цій частині залишити без змін.
11.06.2025 на адресу суду через систему Електронний суд від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 07 травня 2025 року у справі № 902/1302/22 в частині покладенні солідарної відповідальності на ОСОБА_2 .
В судовому засіданні представник ОСОБА_3 заперечила доводи апеляційної скарги в частині щодо стосується ОСОБА_3 .
Інші учасники провадження у судове засідання не з'явилися, причини неявки не повідомили.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю інших учасників провадження.
Щодо долучення до матеріалів справи №902/1302/22 копії відповіді ТОВ "Рояр Люві Фінанс" на запит ОСОБА_3 від 21.04.2025 та копії Рішення єдиного учасника №20-01/22 ТОВ "САТ-АГРО" від 20.01.2022 колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Разом з тим, відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку на відповідача).
Отже, колегія суддів зазначає, що при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає. Клопотання повинне містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України. Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих сторонами.
Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_3 не заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання доказів.
Відтак, додані заявником докази судом апеляційної інстанції не приймаються до розгляду в силу частини 8 ст. 80 ГПК України та ст. 269 ГПК України.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали суду, зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, у провадженні Господарського суду Вінницької області знаходиться справа № 902/1302/22 про банкрутство ТОВ "Сат-Агро".
Постановою суду від 23.01.2024 ТОВ "Сат-Агро" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Голубенко О.В.
Ухвалою суду від 28.02.2024 замінено кредитора у справі № 902/1302/22 про банкрутство ТОВ "Сат-Агро" - ТОВ “Агріі Україна» на нового кредитора ОСОБА_1 .
29.01.2025 на адресу суду від кредитора - ОСОБА_1 надійшла заява від 28.01.2025 про покладення солідарної відповідальності на керівника, в якій заявник просить суд:
- визнати керівника боржника ОСОБА_2 таким, що допустив порушення приписів ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покласти на нього солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі № 902/1302/22 про банкрутство ТОВ "Сат-Агро" у розмірі 43 484 667,23 грн.;
- визнати керівника ОСОБА_3 таким, що допустив порушення приписів ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покласти на нього солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі 902/1302/22 про банкрутство ТОВ "Сат-Агро" у розмірі 43 484 667,23 грн.;
- стягнути солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 визнані Господарським судом вимоги кредиторів до боржника у справі про банкрутство ТОВ "Сат-Агро" у справі № 902/1302/22 у розмірі 43 484 667,23 грн.
Заява мотивована тим, що заборгованість ТОВ "Сат-Агро" за період з 01.02.2021 по 01.07.2022 у розмірі 60 510 748,12 перед кредиторами утворилась:
- 01.02.2021 у розмірі - 50000 грн перед ПП "Адлєр";
- 01.06.2021 у розмірі - 8272125 грн перед ТОВ "Ресурс-Фармінг";
- 04.06.2021 у розмірі - 32950 грн перед ТОВ "Будівельна механізована компанія";
- з 15.08.2021 по 10.10.2021 на суму 5721072.12 грн перед ТОВ "Агріі Україна";
- 12.11.2021 у розмірі - 688275 грн перед ТОВ "Юнайтед Глобал Лоджистік";
- 12.12.2021 у розмірі - 2114944 грн перед ТОВ "Рисоіл України";
- 01.03.2022 у розмірі - 42965621 грн перед АТ "ПУМБ";
- 01.07.2022 у розмірі - 665761 грн перед ТОВ "КОНСОЛЬЛАЙН".
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в період з 06.05.2021 по 30.12.2021 керівником боржника був ОСОБА_2 .
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в період з 30.12.2021 по дату подання заяви керівником боржника був ОСОБА_3 .
Як стверджує заявник в період керування боржником ОСОБА_2 заборгованість боржника існувала перед 6 кредиторами на загальну суму 16 879 366,12 грн. В період керування боржником ОСОБА_3 заборгованість боржника існувала перед 8 кредиторами на загальну суму 60 510 748,12 грн.
Також заявник стверджує, що на підставі фінаналізу і його висновків зобов'язання боржника з 01.01.2018 по дату відкриття провадження у справі про банкрутство постійно перевищували його активи, в зв'язку з чим керівник боржника - ОСОБА_2 повинен був звернутися, протягом місяця, до суду з заявою про відкриття банкрутства з 05.06.2021, в той час коли виникла заборгованість перед двома кредиторами ТОВ "Ресурс-Фармінг" і ТОВ "Будівельна механізована компанія", а ОСОБА_3 повинен був звернутися до суду, протягом місяця, з заявою про відкриття банкрутства з наступної дати, коли він став керівником боржника тобто з 30.12.2021, в зв'язку з тим, що на вказану дату, боржник продовжував знаходитись в стані неплатоспроможності та вже існувало 8 кредиторів.
Замість подання заяв про банкрутство боржника, керівники продовжували здійснювати підприємницьку діяльність боржника, що вказує на порушення з їх боку ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просить визнати керівника боржника ОСОБА_2 таким, що допустив порушення приписів ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покласти на нього солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі № 902/1302/22 про банкрутство ТОВ "Сат-Агро" у розмірі 43 484 667,23 грн. та визнати керівника ОСОБА_3 таким, що допустив порушення приписів ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покласти на нього солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі 902/1302/22 про банкрутство ТОВ "Сат-Агро" у розмірі 43 484 667,23 грн.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Предметом апеляційного розгляду є правомірність відмови у покладенні на керівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сат-Агро" ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарної відповідальності.
За змістом положень частини другої статті 197, частини першої статті 215, частини першої статті 216 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частини четвертої статті 50, частини другої статті 75 Закону України "Про господарські товариства", попри загальне правило про відповідальність безпосередньо юридичної особи за допущені нею порушення у сфері господарювання (порушення своїх зобов'язань перед кредиторами), законодавець визначає також інших суб'єктів (третіх осіб), відповідальних за такі порушення, встановлюючи для цього певні підстави, умови та порядок.
Суб'єкти інші, ніж юридична особа-боржник, що відповідальні за порушення (виконання) зобов'язань боржника перед його кредиторами, визначені також положеннями спеціального нормативного акта з питань банкрутства - КУзПБ у межах покладення на цих суб'єктів за правилами цього Кодексу солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство.
За приписами абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з абзацом другим частини шостої статті 34 КУзПБ, якщо керівник (а згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 № 2971-IX - органи управління боржника) допустив порушення цих вимог, то він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання щодо порушення керівником боржника (згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 № 2971-IX - органами управління боржника) зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи (зазначених осіб).
Отже, солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника боржника (органів управління боржника), який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов'язку з виконання грошових зобов'язань боржника.
Тобто, солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так й після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника (див. постанови Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20, від 20.07.2023 у справі № 924/408/21).
Зазначене дає підстави для висновку про те, що застосуванням "солідарної відповідальності" законодавець стимулює виконання боржником обов'язку з подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності відповідних умов (загрози неплатоспроможності), тоді як для кредитора подання такої заяви є правом, обумовленим лише наявністю у нього незадоволених/невиконаних боржником зобов'язань за вимогами кредитора (стаття 1, частини перша, друга статті 34, частина шоста статті 39 КУзПБ).
При цьому, задоволення кредитором або кредиторами своїх вимог у разі покладення на керівника та/або органів управління боржника, тобто інших осіб, ніж боржник солідарної відповідальності не призводить до зміни розміру або складу ліквідаційної маси боржника у бік зменшення активів, за рахунок яких підлягають задоволенню кредиторські вимоги, а навпаки, має наслідком зменшення сукупного розміру кредиторських вимог і, як наслідок, більш ефективне задоволення таких кредиторських вимог.
Водночас, таке задоволення вимог кредиторів в обхід встановленої КУзПБ процедури та порядку їх задоволення суперечить самій процедурі та меті здійснення провадження у справі про банкрутство, відкриття якого передбачає пріоритет колективного задоволення вимог кредиторів боржника (за рахунок його активів у межах відповідної конкурсної процедури з пропорційним у межах черги розподіленням, відповідно до закону, цих активів з метою задоволення вимог кредиторів) над індивідуальним задоволенням вимог окремого кредитора (кредиторів) у межах покладення солідарної відповідальності на керівника/органи управління боржника.
Беручи до уваги принцип конкурсного імунітету, що діє разом із принципом судового контролю під час здійснення процедур банкрутства, не допускається стягнення кредитором або кредиторами з керівника/органів боржника коштів у рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури.
Суд зазначає, що у справі про банкрутство солідарна відповідальність покладається за таке порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є такі негативні наслідки, як неможливість виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника.
Тому солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Положення частини шостої статті 34 КУзПБ з урахуванням статті 22 ЦК України та mutatis mutandis наведених висновків Великої Палати Верховного Суду слід розуміти як відповідальність порушника за збитки, завдані боржнику, а відповідно, і його кредиторам.
Водночас закон визначає суб'єктом правопорушення керівника як одноособовий орган управління підприємства боржника, а згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 № 2971-IX, суб'єктами правопорушення, а отже, і солідарної відповідальності, є органи управління боржника, які можуть бути як одноособовим органом управління, так і колективними.
Оскільки органи управління юридичної особи не є учасниками цивільних відносин, суб'єктами права, вони не можуть нести відповідальність. Тому при тлумаченні частини шостої статті 34 КУзПБ під суб'єктами відповідальності слід розуміти членів органів управління боржника - юридичної особи.
Визначення керівника боржника (а з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.03.2023 №2971-IХ - членів органів управління боржника) суб'єктом солідарної відповідальності узгоджується з наведеними положеннями частини першої статті 92 ЦК України, через що саме на керівника (членів органів управління) боржника покладений обов'язок у встановлених законом випадках ініціювати справу про банкрутство, і, відповідно, і нести відповідальність у разі невиконання цього обов'язку.
За змістом положень частини шостої статті 34 КУзПБ порушення, яке є умовою покладення солідарної відповідальності, є допущене керівником боржника (а з 20.03.2023 - органами управління боржника) порушення місячного строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності боржника та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Такими іншими випадками можна б було вважати, зокрема, визначений законом припис частини третьої статті 110 ЦК України - якщо вартості майна юридичної особи недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
Загроза неплатоспроможності боржника визначається недостатньою вартістю майна юридичної особи для задоволення вимог кредиторів. Тому для покладення солідарної відповідальності на керівника/члена органу управління боржника істотне значення має встановлення моменту виникнення в нього обов'язку звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Момент виникнення такого обов'язку залежить у кожному конкретному випадку від наявності об'єктивних юридичних фактів, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності і вочевидь свідчать про неможливість продовження нормальної господарської діяльності без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.
Для покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство, доцільним є визначення моменту, коли задоволення нею вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами. Важливість правильного та об'єктивного визначення загрози неплатоспроможності боржника (її критеріїв, а відповідно, і моменту настання) обумовлено наслідками відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки з моменту відкриття щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.
Своєчасне, з дотриманням вимог абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ подання боржником заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є запорукою раціонального та справедливого розподілення активів боржника, якого за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності (звітності) боржника виявилося недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
Належне (об'єктивне) визначення загрози неплатоспроможності боржника дає змогу уникнути як необґрунтованого відкриття за заявою боржника провадження у справі про банкрутство (з виключенням відповідного суб'єкта господарювання із звичайного господарського обороту), так і порушення прав кредиторів через несвоєчасне ініціювання боржником такої справи, приховання неплатоспроможності боржника тощо.
Умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту, як загроза неплатоспроможності боржника, є одночасна (зокрема, протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ) наявність таких юридичних фактів: 1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов'язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо); 2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов'язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов'язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку. При цьому зобов'язання, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності, мають бути реальними та документально підтвердженими.
Для визначення ознак загрози неплатоспроможності правове значення має сукупний розмір боргових зобов'язань, а не їх структура, оскільки при аналізі фінансового стану боржника із загального переліку зобов'язань не виключаються ті, які не дають змогу кредитору ініціювати процедуру банкрутства.
Отже, загроза неплатоспроможності боржника розкривається законодавцем через його фінансово-економічний стан, основним визначальним критерієм якого є нездатність боржника відповісти за своїми зобов'язаннями належним йому майном (активами) і тим самим виконати грошові зобов'язання в повному обсязі перед всіма кредиторами.
При цьому, фінансово-економічний стан, що визначається на підставі відповідних показників матеріального, фінансового стану боржника та стану його господарської діяльності (з контрагентами тощо) як загроза неплатоспроможності, має бути не умовно-тимчасовим, а стабільно-незворотним для боржника і наслідки такого стану мають безпосередньо впливати на стан розрахунків з кредиторами. Також доцільно враховувати реальні (доведені належними доказами) майбутні зміни вартості та/або складу активів, з використанням яких можуть бути задоволені вимоги кредиторів, що відбудуться (повинні відбутись) протягом відповідного місяця, тому що керівник має право посилатись на реальні очікування зміни складу та вартості активів, фінансового стану підприємства з огляду на його господарську діяльність.
Якщо звернення або незвернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство жодним чином не впливає і не змінює стану та порядку розрахунків з кредиторами, не призводить до порушення їхніх прав на задоволення вимог до боржника (інших негативних наслідків для кредиторів: простій, збитки, штрафні санкції внаслідок невиконання боржником зобов'язання перед кредиторами) або якщо внаслідок неподання боржником відповідної заяви не змінились/не погіршились його розрахункові можливості (можливості відповідати за зобов'язаннями, зокрема і належними йому активами: майном, коштами, правом вимоги до третіх осіб тощо), - Суд зазначає про очевидну відсутність загрози неплатоспроможності боржника.
Щодо характеру позову про покладення солідарної відповідальності, то слід зазначити, що позов кредитора (кредиторів) слід кваліфікувати як похідний, оскільки грошові суми солідарної відповідальності фактично є сумою збитків, завданих боржнику його керівником (членом органу управління) неподанням (несвоєчасним поданням) заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, попри загрозу неплатоспроможності боржника, оскільки наслідком невиконання (несвоєчасного виконання) керівником/органами управління боржника відповідного обов'язку під час загрози неплатоспроможності стала неможливість боржника задовольнити грошові вимоги кредитора, через що кредитор звертає такі вимоги до суб'єкта солідарної відповідальності, тим самим задовольняючи їх за відповідними зобов'язаннями боржника.
Отже, відповідний похідний інтерес кредитора до солідарного боржника задовольняється через інститут солідарної відповідальності.
Уявлення щодо застосування положень частини шостої статті 34 КУзПБ, відповідно до якого стягнення з винних осіб відбувається на користь кредиторів, а не боржника, не відповідає природі правовідносин, які полягають у заподіянні збитків саме боржнику.
Крім того, таке уявлення не відповідає духу КУзПБ, який спрямований на погашення вимог кредиторів з дотриманням принципів черговості та пропорційності задоволення вимог в межах однієї черги і недопущення порушення принципу конкурсного імунітету. Таке порушення призвело б до очевидно несправедливих результатів, оскільки якщо з члена органу управління боржника будуть стягнуті кошти на користь окремого кредитора, інші кредитори можуть не отримати задоволення своїх вимог через брак коштів у такого члена органу управління боржника. Тоді кредитор, який першим отримав на свою користь судове рішення, яке набрало законної сили, матиме можливість позачергово задовольнити свої вимоги на шкоду іншим кредиторам, у тому числі і тим, які належать до вищих черг, встановлених законом.
Отже, стягнення коштів із керівника/члена органу управління боржника на підставі частини шостої статті 34 КУзПБ має здійснюватися на користь боржника з подальшим зарахуванням цих коштів до ліквідаційної маси.
Така позиція в повній мірі узгоджується з позицією та висновками Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 04.09.2024 у справі 908/3236/21.
Окрім того, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у наведеній вище постанові зазначила, що за змістом абзацу другого статті 34 КУзПБ передумовою для звернення кредиторів своїх вимог щодо зобов'язань боржника до суб'єкта солідарної відповідальності (керівника/члена органу управління боржника) є розглянуте та вирішене судом питання порушення керівником/органами управління боржника вимог щодо звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі перебування боржника у стані загрози неплатоспроможності із встановленням судом такого порушення та зазначення про це у відповідній ухвалі. Такий порядок означає, що і встановлення відповідного порушення, і вирішення спору про покладення солідарної відповідальності на відповідного суб'єкта солідарної відповідальності (керівника/члена органу управління боржника) зі стягненням з нього суми цієї відповідальності здійснюються судом в одному судовому провадженні за відповідним зверненням кредитора/кредиторів.
Тобто, законодавець не розділяє ні в часі, ні в кількості звернень і судових проваджень вирішення питання про покладення солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство, встановлюючи лише процедуру розгляду та вирішення такого спору: 1) встановлення порушення; 2) з подальшим покладенням за таке порушення солідарної відповідальності та стягнення із суб'єкта відповідної суми. Такий підхід у вирішенні спору про покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство узгоджується із закріпленим статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом на ефективний засіб правового захисту.
У контексті наведеного вище, судове рішення про виявлення порушення без притягнення винної особи до відповідальності вочевидь не призводить до захисту будь-чиїх прав і створює потребу в повторному зверненні до суду, що порушує статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду (пункт 10.37 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21).
Тож належним та ефективним способом захисту при зверненні із заявою про покладення солідарної відповідальності є пред'явлення вимог щодо встановлення порушення із покладенням за таке порушення солідарної відповідальності з одночасним стягненням із суб'єкта відповідної суми.
У вказаній постанові було змінено загальну концепцію солідарної відповідальності, зокрема судова палата намагалася усунути прогалини законодавства, які стосувалися самого процесу виявлення підстав для застосування солідарної відповідальності, подання відповідних заяв, та те, куди повинні включатися стягнуті з органів управління грошові кошти.
Отже, правова позиція судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду висловлену у постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 щодо ефективного способу захисту полягає в тому, що належним та ефективним способом захисту при зверненні із заявою про покладення солідарної відповідальності є пред'явлення вимог щодо встановлення порушення із покладенням за таке порушення солідарної відповідальності з одночасним стягненням із суб'єкта відповідної суми.
Як про це вже було позначено вище, підставами покладення на керівника боржника солідарної відповідальності є порушення керівником боржника визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ обов'язку та строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, факт чого за абзацом другим частини шостої вказаної статті встановлюється судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство. Будь-яких інших підстав для покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство на керівника боржника КУзПБ не передбачено.
До предмету доказування при вирішенні питання наявності підстав для покладення на керівника боржника солідарної відповідальності у справі про банкрутство, належить встановлення таких обставин:
- виникнення обставин, визначених абзацом 1 частини 6 статті 34 КУЗПБ щодо загрози неплатоспроможності боржника;
- моменту виникнення загрози неплатоспроможності боржника;
- факту неподання керівником боржника до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника в місячний строк з дня виникнення такого обов'язку;
- обсягу грошових зобов'язань боржника, на момент виникнення загрози неплатоспроможності боржника.
Для покладення солідарної відповідальності на керівника боржника необхідним є доведення заявником та встановлення судом сукупності таких умов - юридичних фактів:
- порушення визначеного абзацом 1 частини 6 статті 34 КУзПБ місячного строку на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- наявності у боржника протягом цього строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності.
Обов'язок керівника щодо звернення до суду із заявою про банкрутство виникає у момент, коли добросовісний та сумлінний керівник, який перебуває у подібних обставинах, у рамках стандартної управлінської практики, враховуючи масштаб діяльності боржника, мав об'єктивно визначити наявність факту загрози неплатоспроможності останнього.
Бездіяльність керівника, який ухиляється від виконання покладеного на нього КУзПБ обов'язку щодо подання заяви боржника про власне банкрутство, є протиправною, винною, спричинює майнові втрати кредиторів і публічно-правових утворень, порушує як приватні інтереси суб'єктів цивільних правовідносин так і публічні інтереси держави.
Частиною шостою статті 34 КУзПБ закріплено презумпцію вини керівника боржника у недотриманні ним обов'язку визначеного абзацом першим цієї норми, адже положення абзацу першого цієї норми визначають імперативний обов'язок керівника боржника зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Така презумпція полягає в наявності причинно-наслідкового зв'язку між неподанням керівником боржника заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та негативними наслідками для кредиторів у вигляді неможливості погашення збільшеної заборгованості.
Однак наведена презумпція є спростовною, оскільки керівник боржника, на якого покладено тягар доведення відповідних обставин, може довести відсутність причинного зв'язку між неможливістю задоволення вимог кредиторів і невиконанням ним обов'язку, визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ, щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Для цілей вирішення питання покладення солідарної відповідальності на керівника суттєве значення має встановлення моменту, з якого виникає в керівника боржника визначений абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ обов'язок зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з огляду на наявну загрозу неплатоспроможності, враховуючи, що момент виникнення такого обов'язку в кожному конкретному випадку визначається моментом усвідомлення керівником критичності ситуації, що склалася, яка очевидно свідчить про неможливість продовження нормального режиму господарювання без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.
Отже, умовами/складовими для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ) наявність, в свою чергу, таких юридичних фактів:
- існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов'язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);
- розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов'язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов'язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.
Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 09.06.2022 у справі № 904/76/21.
Отже, наведені правові висновки щодо застосування норм частини шостої статті 34 КУзПБ є усталеними у практиці Верховного Суду, причому відступу від таких висновків судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 здійснено не було.
Щодо заборгованості перед ТОВ "Ресурс-Фармінг".
Вказана заборгованість виникла у зв'язку з невиконанням ТОВ "Діва-Агролан" зобов'язань за договором про надання послуг відповідального зберігання № 17/09/19-3 від 17.03.2019 щодо повернення переданого йому на відповідальне зберігання товару.
Згідно з умовами Договору ТОВ "Ресурс-Фармінг" передано, а ТОВ "Діва-Агролан" прийнято на відповідальне зберігання 858587 кг соняшнику.
ТОВ "Діва-Агролан" 05.02.2020 відповідно до акту прийому-передачі товару на зберігання до Договору повернуто ТОВ "Ресурс-Фармінг" з відповідального зберігання 480000 кг соняшнику.
12.05.2021 між ТОВ "Сат-Агро" і ТОВ "Ресурс-Фармінг" укладено договір поруки (Договір поруки), згідно умов якого ТОВ "Сат-Агро" поручається за повне і своєчасне виконання ТОВ "Діва-Агролан" умов договору про надання послуг відповідального зберігання № 17/09/19-З від 17.09.2019.
ТОВ "Ресурс-Фармінг" 02.06.2021 направлено на адресу ТОВ "Діва-Агролан" лист-вимогу про повернення товару з відповідального зберігання. Відповіді на зазначену вимогу ТОВ "ДІВА-АГРОЛАН" не надано, товар з відповідального зберігання в повному обсязі не повернуто.
Станом на 01.06.2021 залишок товару, який залишився на відповідальному зберігання Зберігача становить 378 587 кг.
Сума частки соняшника, вартістю 8 272 125,95 грн, яка не була повернута, стягнута в судовому порядку у справі №908/2120/21 від 19.01.2022.
Тобто, з матеріалів справи вбачається, що станом на 01.06.2021 ТОВ "Сат-Агро" мало заборгованість перед ТОВ "Ресурс-Фармінг" в сумі 8 272 125,95 грн.
Щодо заборгованості перед ТОВ "Будівельна механізована компанія".
Вказана заборгованість виникла, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором № 15/08/21 від 18.05.2021, в частині оплати наданих послуг з перевезення вантажу, що підтверджується судовими рішеннями у справі №902/883/21.
В підтвердження надання послуг з перевезення вантажу надано:
- за 20.05.2021 на суму 13 000,00 грн - товарно-транспортну накладну №20051130 від 20.05.2021, акт надання послуг №206 від 20.05.2021, рахунок №148 від 20.05.2021;
- за 21.05.2021 на суму 13 000,00 грн - товарно-транспортну накладну №21051309 від 21.05.2021, акт надання послуг №208 від 22.05.2021, рахунок №149 від 22.05.2021;
- за 27.05.2021 на суму 6 950,00 грн - товарно-транспортну накладну №27051615 від 27.05.2021, акт надання послуг №214 від 27.05.2021, рахунок №157 від 27.05.2021.
Згідно п.3.5 Договору плата за перевезення вантажу здійснюється Замовником протягом 3-х днів після підписання акту виконаних робіт, реєстру наданих послуг, заявки на організацію перевезення та надання Перевізником Замовнику наступних документів: рахунка-фактури, податкової накладної, актів виконаних робіт, заявок на організацію перевезення та товарно-транспортних накладних.
Тобто, з матеріалів справи вбачається, що станом на 04.06.2021 ТОВ "Сат-Агро" мало заборгованість перед ТОВ "Будівельна механізована компанія" в сумі 32 950,00 грн.
Відтак, з 01.06.2021 та 04.06.2021 у боржника - ТОВ "Сат-Агро" були наявні зобов'язання зі сплати заборгованості перед - ТОВ "Ресурс-Фармінг" в сумі 8 272 125,95 грн та перед ТОВ "Будівельна механізована компанія" в сумі 32 950,00 грн.
Щодо заборгованості перед ТОВ "Агріі Україна".
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.07.2022 по справі № 902/342/22 позов ТОВ "Агріі Україна" було задоволено, з ТОВ "САТ-АГРО" стягнуто загальну суму заборгованості в розмірі 6 775 245,57 грн, яка складається з: основної суми боргу - 5 832 463,76 грн.; суми пені - 119 845,13 грн; суми штрафу - 583 246,38 грн; суми відсоткових річних (20%) - 326 218,83 грн; сума інфляційних - 36 375,81 грн; суми судового збору - 101 628,68 грн.
Вказана заборгованість виникла, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором купівлі-продажу № 21 НХ 03 ВІСМ від 25.03.2021, в частині оплати за поставлений товар.
Зокрема, судом встановлено у даній справі, що 25.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САТ- АГРО" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 21 НХ 03 ВІСМ.
Згідно пунктів 1.1., 1.2. договору сторони визначили, що в порядку, визначеному цим договором, продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, найменування та асортимент якого вказуються в специфікації / додатку до даного договору, яка становить його невід'ємну частину, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість згідно умов договору. Всі додатки і додаткові угоди до даного договору становлять його невід'ємну частину і складають єдиний правочин.
У кожній специфікації (додатку до договору) сторонами було погоджено графік оплати товару, отриманого згідно цього додатку, який передбачав попередню оплату та граничну дату остаточного розрахунку, зокрема:
- за специфікацією №2нп від 06.04.2021 передбачена попередня оплата у розмірі 100% від вартості товару до 15.04.2021 року;
- за специфікацією № 1нк від 12.04.2021 повний розрахунок здійснюється покупцем не пізніше 10 жовтня 2021 року;
- за специфікаціями № 3зк від 06.05.2021, № 4пк від 06.05.2021 повний розрахунок здійснюється покупцем не пізніше 20 вересня 2021 року;
- за специфікацією № 5зк від 04.06.2021 повний розрахунок здійснюється покупцем не пізніше 15 серпня 2021 року;
- за специфікаціями № 6зк від 22.06.2021, № 7пк від 22.06.2021, № 8ЗК від 23.06.2021 повний розрахунок здійснюється покупцем не пізніше 20 вересня 2021 року.
За отриманий товар боржник розрахувався частково.
Тобто станом на 15.08.2021 у боржника - ТОВ "Сат-Агро" були наявні зобов'язання зі сплати заборгованості перед ТОВ "Агріі Україна" в сумі 5 721 072,12 грн.
Щодо заборгованості перед ТОВ "Юнайтед Глобал Лоджистік".
Грошові вимоги кредитора підтверджуються рішенням Господарського суду Вінницької області від 14.06.2022 у справі № 902/114/22, яким стягнуто з ТОВ "Сат-Агро" на користь ТОВ "Юнайтед Глобал Лоджистік" основний борг в сумі 150 000,00 грн - основний борг; 986,30 грн. - 3 % річних; 2 107, 20 грн - втрати від інфляції; 5 909,59 грн - пеня; 2 481,00 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору.
04.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Глобал Лоджистик" як Експедитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сат-Агро" як Замовником укладений договір про надання транспортно-експедиторських послуг №157-ЮГЛ. Згідно з п. 1.1. Договору Експедитор взяв на себе обов'язок надати за дорученням та за рахунок Замовника транспортно-експедиторські послуги, організувати перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України та у міжнародному сполученні, надати митно-брокерські послуги та інші послуги за домовленістю сторін.
У період з серпня 2021 по жовтень 2021 року Експедитор надав Замовнику транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 838275,00 грн, що стверджується наступними обопільно підписаними актами здачі-приймання робіт:
- акт № А007551-2 здачі-приймання робіт від 07.10.2021 на суму 302683,06 грн;
- акт № А007756-2 здачі-приймання робіт від 29.10.2021 на суму 259974,20 грн
- акт № А007551-3 здачі-приймання робіт від 11.10.2021 на суму 9962,83 грн;
- акт № А007756 здачі-приймання робіт від 19.10.2021 на суму 93280,00 грн;
- акт № А007756-1 здачі-приймання робіт від 25.10.2021 на суму 63098,00 грн;
- акт № А007756-3 здачі-приймання робіт від 29.10.2021 на суму 4113,91 грн;
- акт № А007756-4 здачі-приймання робіт від 31.10.2021 на суму 105163,00 грн.
Згідно умов укладеного договору Замовник повинен був повністю оплатити рахунок №А007551-2 від 07.10.2021 (за послуги, надані по акту №А007551-2 здачі-приймання робіт від 07.10.2021) до 12.11.2021.
Замовник розрахувався з Експедитором за надані транспортно-експедиторські послуги частково, на загальну суму 688275,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку "МТБ Банк" за період з 01.10.2021 по 31.01.2022.
Залишок несплаченої Замовником ТОВ "Сат-Агро" основної заборгованості склав 150000,00 грн.
Дана сума заборгованості, що є предметом спору виникла внаслідок часткової оплати комплексу транспортно-експедиційних послуг та страхування вантажу, наданих згідно акту №А007551-2 здачі-приймання робіт від 07.10.2021 на суму 302683,06 грн. Замовник повинен був повністю оплатити рахунок №А007551-2 від 07.10.2021 (за послуги, надані по акту №А007551-2 здачі-приймання робіт від 07.10.2021) протягом 14 календарних днів з моменту навантаження контейнерів на судно у порту відправлення, тобто до 12.11.2021.
Таким чином, заборгованість боржника перед ТОВ "Юнайтед Глобал Лоджистік" станом на 12.11.2021 складає 150 000,00 грн, а не 688 275,00 грн як зазначає в заяві Заматов Р. В.
Щодо заборгованості перед ТОВ "Рисоіл Україна".
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 05.10.2022 у справі №916/470/22 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рисоіл України" задоволено частково.
Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сат-Агро", ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рисоіл України" заборгованість за угодою про врегулювання від 13.09.2021 до договору поставки № Р21-046 від 22.07.2021 за основним боргом у розмірі 2 114 944 грн 00 коп. та пеню у розмірі 58407 грн 22 коп.
Зокрема, судом встановлено, що 22.07.2021 між ТОВ "Рисоіл Україна" та ТОВ "Сат-Агро" укладено договір поставки №Р21-046 від 22.07.2021, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити пшеницю 2,3,4 класу, надалі іменований "Товар", (зерно насипом українського походження, врожаю 2021 року) на умовах поставки в місці (DAP) ТОВ "СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ" (Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 28) згідно Інкотермс-2010.
З метою мирного врегулювання наслідків порушення умов Договору поставки від 22.07.2021 між ТОВ "Сат-Агро" (продавець) та ТОВ "Рисоіл Україна" (покупець) 13.09.2021 була укладена Угода про врегулювання до договору поставки №Р21-046 від 22.07.2021, за умовами якої сторони домовились, що продавець визнає, що ним порушено зобов'язання, які призвели до прямих збитків покупця та зобов'язується сплатити покупцю суму компенсації, яка складає 2 114 944,00 грн.
З 12.12.2021 у боржника виникло прострочення у розмірі 2 114 944 грн перед кредитором ТОВ "Рисоіл Україна".
Щодо заборгованості перед ТОВ "Консольлайн".
Грошові вимоги кредитора підтверджуються рішенням Господарського суду Вінницької області від 14.09.2022 по справі № 902/656/22 за позовом ТОВ "Консольлайн" до ТОВ "Сат-Агро" про стягнення 665 761,94 грн - основного боргу за Договором транспортно-експедиторського обслуговування № ТЕО 37565654 від 02.11.2021, 11 450,79 грн - 3% річних, 76 441,94 грн - пені, 99 864,30 грн - штрафу, 12 802,78 грн - судових витрат зі сплати судового збору та 27 020,74 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу.
02.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНСОЛЬЛАЙН" (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САТ-АГРО" (Клієнт) укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування № ТЕО 37565654.
Відповідно п. 1.1 Договору Клієнт доручає, а Експедитор зобов'язується організувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг Клієнтові за погодженням сторін, які передбачені та/або не передбачені, але не забороняються чинним міжнародним законодавством та чинним законодавством України.
Судом встановлено, що у відповідача наявна заборгованість в розмірі 665 761,94 грн за послуги з транспортно-експедиторського обслуговування станом на 24.12.2021.
Щодо заборгованості перед АТ "ПУМБ".
Згідно ухвали суду Господарського суду Вінницької області від 09.03.2023 визнано грошові вимоги АТ "ПУМБ" до ТОВ Сат-Агро" в розмірі 53 350 939,36 грн, з яких:
- 26 532 870,00 грн, вимоги, що забезпечені заставою майна Боржника за Договором застави майбутнього урожаю № КІЕ-МУ-10395/1 від 24.09.2021 (позачергово);
- 26 703 483,12 грн, вимоги за Договором поруки № КІЕ-П-10395/4 від 05.08.2021 щодо сплати кредиту та процентів (в розмірі, не забезпеченому заставою Боржника) (4 черга задоволення);
- 114 586,24 грн - вимоги щодо судових витрат по сплаті судового збору, стягнутих з Боржника згідно з рішенням Господарського суду Львівської області від 27.07.2022 у справі №914/288/22 (4 черга задоволення);
а також 5 368,00 грн - вимоги щодо судових витрат у цій справі про банкрутство по сплаті судового збору за подання цієї заяви з кредиторськими вимогами (1 черга задоволення).
Зокрема, у даній ухвалу судом встановлено, що 06.10.2020 між АТ "ПУМБ" та ТОВ "Діва-Агролан" (Позичальник) було укладено Кредитний договір № КІЕ-ТФ-10395, за умовами якого Банк зобов'язується надати Позичальнику Кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування, що дорівнює 35 000 000,00 грн (Ліміт Кредиту), а Позичальник зобов'язується прийняти Кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за Кредит та повернути Банку Кредит у повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим Договором (п. 1.1. Кредитного договору).
З метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Діва-Агролан" перед Банком за Кредитним договором, між АТ "ПУМБ" та ТОВ "Сат-Агро", окрім іншого, було укладено Договір поруки № КІЕ-П-10395/4 від 05.08.2021, із змінами і доповненнями згідно з Додатковою угодою № 1 від 24.09.2021.
Відповідно до п. 1.2. Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язання боржником (ТОВ "Діва-Агролан") в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки тощо.
Заборгованість ТОВ "Сат-Агро" як Поручителя за Кредитним договором підтверджується також рішенням Господарського суду Львівської області від 27.07.2022 справі № 914/288/22, яке набрало чинності, яким з ТОВ "Сат-Агро" стягнуто на користь АТ "ПУМБ" 42 965 621,96 грн основної заборгованості та 2 868 872,77 грн відсотків та судові витрати в розмірі 114 586,24 грн, тому заборгованість Поручителя перед Банком у зазначеному розмірі є безспірною.
Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника ТОВ "Діва-Агролан" перед Банком за Кредитним договором № КІЕ-ТФ-10395 від 06.10.2020, між АТ "ПУМБ" та ТОВ "Сат-Агро" (поручитель згідно з Договором поруки № КІЕ-П-10395/4 від 05.08.2021) було укладено Договір застави майбутнього урожаю № КІЕ-МУ-10395/1 від 24.09.2021.
Пунктом 2.1. Договору застави передбачено, що предметом застави за цим Договором застави є майно, яке стане власністю Заставодавця після укладення Договору застави, а саме: майбутній урожай, опис якого зазначений в Додатку 1 до Договору, що є його невід'ємною частиною. Право застави поширюється на Предмет застави разом з усіма існуючими та майбутніми майновими та іншими правами, що відносяться до Предмету застави.
Відповідно до Додатку 1 до Договору застави, Предметом застави є майбутній урожай соняшника 2021 року врожаю очікуваною загальною кількістю 1 560,7153 тон на зем. ділянках, перелічених у цьому Додатку 1, загальною площею 624,8376 га в межах с. Стара Олександрівка Пулинської ОТГ Пулинського району Житомирської області, загальною оціночною вартістю 26 532 870 грн.
Станом на 29.10.2021 заборгованість перед АТ "ПУМБ" становила 42 965 621 грн за Договором застави майбутнього урожаю № КІЕ-МУ-10395/1 від 24.09.2021 та за Договором поруки № КІЕ-П-10395/4 від 05.08.2021.
Отже, заборгованість боржника перед кредиторами за період з 01.06.2021 до 29.12.2021 склала 59 922 475,01 грн.
Як зазначалося вище, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в період з 06.05.2021 по 30.12.2021 керівником боржника був ОСОБА_2 .
Таким чином, під час керівництва ОСОБА_2 виникли грошові зобов'язання боржника перед більше, ніж двома кредиторам на суму 59 922 475,01 грн.
Однак, керівник ТОВ "Сат-Агро" ОСОБА_2 у період з 05.06.2021 не звертався із заявою про відкриття провадження у справі банкрутство, що в результаті призвело до негативних наслідків для кредиторів у вигляді неможливості погашення заборгованості.
Таким чином, бездіяльність керівника, який ухилявся від виконання покладеного на нього КУзПБ обов'язку щодо подання заяви боржника про власне банкрутство, є протиправною, винною, спричиняє майнові втрати кредиторів і публічно-правових утворень, порушує як приватні інтереси суб'єктів цивільних правовідносин так і публічні інтереси держави.
Аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №904/76/21, від 06.10.2022 у справі № 903/988/20.
Тлумачення норм статей 13, 92 ЦК України у взаємозв'язку з положеннями статті 34 КУзПБ свідчить, що керівник боржника зобов'язаний діяти добросовісно, розумно не лише по відношенню до юридичної особи, а й щодо кредиторів та враховуючи права та законні інтереси останніх, зокрема, повинен своєчасно їх інформувати про стан неплатоспроможності боржника, сприяти їм в отриманні такої інформації, що має вплив на прийняття ними рішень щодо порядку взаємодії з боржником.
Невиконання керівником вимог абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ щодо звернення до суду в місячний строк за наявності визначених цією нормою підстав із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство має наслідком нерозумне та недобросовісне прийняття неплатоспроможним боржником додаткових боргових зобов'язань (договори застави, поруки, поставки) за умов, коли не можуть бути виконані існуючі, свідому неможливість задоволення боржником вимог нових кредиторів від яких були приховані дійсні факти, і як наслідок виникнення збитків в цих кредиторів введених в оману щодо стану платоспроможності боржника.
Щодо здійснення господарської діяльності ТОВ "Сат-Агро" за керівництва ОСОБА_2 та реалізації продукції на суму 31 956 120 грн без ПДВ колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 33 договорів суборенди від 10.03.2021 за № 10/03/2021 і від 10.03.2021 без номеру укладених між ТОВ "Сат-Агро" (суборендар) і ТОВ "Діва Агролан" (орендар), суборендар зобов'язаний здійснити державну реєстрацію права суборенди на земельну ділянку протягом 30 календарнихднів з дня підписання договорів та протягом 5 календарних днів після реєстрації права суборенди подати орендарю підтверджуючі документи.
Однак матеріали справи не містять доказів про державну реєстрацію прав суборенди згідно договорів суборенди.
Беручи до уваги викладене, суд вважає сумнівними докази передачі земельних ділянок боржнику згідно з договорами суборенди.
Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження вартості такого активу як договори суборенди.
Також матеріали справи не містять доказів щодо внесення добрив та проведення обприскування згідно з договорами, а також відсутні докази щодо збору урожаю, зерна пшениці і жита, гречки згідно з договорами оренди сільськогосподарської техніки
Інші докази, які надані ОСОБА_2 на спростування заяви ОСОБА_1 , не дають можливості встановити розмір всіх активів боржника.
Зі звіту про реалізацію продукції сільського господарства за січень-листопад 2021 №21-заг ТОВ "Сат-Агро" вбачається, що боржник реалізував продукцію на суму 31 956 120 грн. Однак доказів надходження вказаних коштів на рахунки боржника суду не надано, як і не надано доказів розрахунків із кредиторами на вказану суму, як і пояснень та доказів щодо руху вказаних коштів.
Окрім того, на замовлення розпорядника майна було проведено Аналіз фінансово-господарського стану суб'єкту господарювання ТОВ "САТ-АГРО" щодо наявності ознак неплатоспроможності із визначенням фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, який було проведено за період з 01.01.2018 до 31.12.2021, у висновках якого зазначено наступне:
- у зазначений період виявлено різке (більше 50%) зменшення показників оцінки фінансового стану ТОВ "САТ-АГРО", тобто встановлено економічні ознаки дій з доведення підприємства до банкрутства:
- встановлено наявність підстав для прийняття керівництвом ТОВ "Сат-Агро" попереджувальних (з метою запобігання потенційному банкрутству) заходів, в період з 31.12.2020 до 31.12.2021;
- в результаті проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2018 до 31.12.2021 встановлено ознаки свідомих дій, що призвели до стійкої неплатоспроможності підприємства та наявності всіх підстав для розрахунків з кредиторами тільки в межах ліквідаційної процедури.
Колегія суддів, на підставі проведеного аналізу наявних у справі матеріалів, дійшла висновку, що керівник боржника ОСОБА_2 не довів належними та допустимими доказами, що вартість активів ТОВ "Сат-Агро" перевищувала суму простроченої заборгованості перед кредиторами, тобто у товариства не було достатньо активів, щоб провести розрахунок з кредиторами, що, у свою чергу, свідчить про наявність у Боржника стану загрози неплатоспроможності.
Суд зауважує, що хоча підприємницька діяльність відповідно до статті 42 ГК України за своєю суттю є діяльністю на власний ризик, яка не гарантує отримання результату від її здійснення у вигляді прибутку, однак така діяльність передбачає захист від ризиків, пов'язаних з неправомірними діями (бездіяльністю), що порушують нормальний режим господарювання, яким, зокрема, є механізм покладення солідарної відповідальності на керівника боржника як правовий інструмент реалізації принципу на якому ґрунтується законодавство про банкрутство - найбільш повного задоволення вимог кредиторів.
Частинами другою, третьою статті 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді.
Загроза неплатоспроможності є одним із передбачуваних майнових станів боржника, що перебуває під контролем керівника боржника, який належно має виконувати свої зобов'язання щодо організації та управління господарською діяльністю юридичної особи.
Тому під час визначення моменту виникнення у керівника боржника обов'язку, визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство належить враховувати, що такий обов'язок виникає в момент, коли керівник, добросовісність та розумність дій якого презюмується, в силу норм статті 92 ЦК України, мав можливість об'єктивно визначити наявність загрози неплатоспроможності боржника, неможливість продовження нормального режиму господарювання боржника без негативних наслідків для останнього та його кредиторів (подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 904/76/21, від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20).
Таким чином, є обґрунтованими вимоги кредитора Заматова Р.В. про визнання керівника боржника ОСОБА_2 таким, що допустив порушення приписів ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покладення на нього солідарної відповідальності за вимогами кредиторів у справі № 902/1302/22 про банкрутство ТОВ "Сат-Агро" у розмірі 43 484 667,23 грн. А тому підлягає задоволенню вимога про стягнення з ОСОБА_2 на користь боржника у розмірі 43 484 667,23 грн.
Щодо вимог заяви до ОСОБА_3 колегія суддів зазначає наступне.
Заявник - ОСОБА_1 стверджує, що ОСОБА_3 мав звернутися із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство з 30.12.2021 (з моменту призначення) у місячний строк, коли у ТОВ "Сат-Агро" була заборгованість перед 8 кредиторами на 60 510 478,12 грн.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про покладення солідарної відповідальності, дійшов висновку, що на дату свого призначення ОСОБА_3 не міг знати про наявність загрози неплатоспроможності боржника, оскільки інвентаризація та прийняття майна новопризначеним керівником здійснюється лише після його призначення і об'єктивно вимагає певного періоду часу для їх вчинення. У будь-якому випадку докази протилежного (наприклад, складення акту інвентаризації у день призначення, тощо) суду не надані.
Крім того, суд звернув увагу, що розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства було доповнено пунктом 1-6 згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань провадження та застосування процедур банкрутства у період дії воєнного стану" № 3249-IX від 13.07.2023, що набрав чинності з 29.07.2023. Цим пунктом, зокрема, установлено, що тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування не застосовується відповідальність, передбачена частиною шостою статті 34 цього Кодексу, до органів управління боржника, якщо боржник не звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у випадках, передбачених цим Кодексом, внаслідок збройної агресії проти України, у тому числі через перебування єдиного майнового комплексу боржника на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій.
У застосуванні наведених положень пункту 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства суд виходить з того, що попри набрання чинності лише з 29.07.2023 внесених в Кодекс України з процедур банкрутства відповідних змін (пункт 8.17), положення цього пункту мають ретроспективну дію, поширюючись на всі передбачені цією нормою правовідносини та випадки стосовно відкриття провадження у справі про банкрутство.
Тобто норми пункту 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства містять окреме застереження стосовно порядку та дії в часі цієї норми.
А тому заборони та обмеження згідно з пунктом 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства поширюється і на ті правовідносини та випадки, що мали місце до набрання чинності з 29.07.2023 відповідною нормою, оскільки передбачені цією нормою обставини/події (початок збройної агресії проти України, перебування єдиного майнового комплексу боржника на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях відповідно до визначеного законом переліку тощо), як причини, за яких боржник не звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі, настали до моменту врегулювання цих правовідносин відповідним Законом з 29.07.2023.
Однак колегія суддів не погоджується із такими висновками місцевого господарького суду, враховуючи наступне.
Як зазначалося вище, за приписами абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з абзацом другим частини шостої цієї статті КУзПБ, якщо керівник (а згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 № 2971-IX - органи управління боржника) допустив порушення цих вимог, то він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання щодо порушення керівником боржника (згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 № 2971-IX - органами управління боржника) зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи (зазначених осіб).
Отже, солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника боржника (органів управління боржника), який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов'язку з виконання грошових зобов'язань боржника.
Тобто солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так й після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника (див. постанови Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20, від 20.07.2023 у справі № 924/408/21).
Зазначене дає підстави для висновку про те, що застосуванням "солідарної відповідальності" законодавець стимулює виконання боржником обов'язку з подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності відповідних умов (загрози неплатоспроможності), тоді як для кредитора подання такої заяви є правом, обумовленим лише наявністю у нього незадоволених/невиконаних боржником зобов'язань за вимогами кредитора (стаття 1, частини перша, друга статті 34, частина шоста статті 39 КУзПБ).
При цьому, задоволення кредитором або кредиторами своїх вимог за рахунок солідарної відповідальності керівника та/або органів управління боржника, тобто інших осіб, ніж боржник, не призводить до зміни розміру або складу ліквідаційної маси боржника у бік зменшення активів, за рахунок яких підлягають задоволенню кредиторські вимоги, а навпаки, має наслідком зменшення сукупного розміру кредиторських вимог і, як наслідок, більш ефективне задоволення таких кредиторських вимог.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в період з 30.12.2021 по дату подання заяви керівником боржника був ОСОБА_3 .
Водночас, як встановлено судом ознаки неплатоспроможності, коли задоволення вимог одного або кількох кредиторів призвело б до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, виникли у боржника до того моменту, коли ОСОБА_3 приступив до виконання обов'язків директора боржника - 30.12.2021.
Таким чином, загроза неплатоспроможності боржника мала місце до того як ОСОБА_3 став директором боржника, а тому відсутні підстави для застосування до керівника боржника ОСОБА_3 солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до ч.6 ст.34 КУзПБ.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду в справі №904/6740/20 від 27.11.2024.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_3 був призначений керівником боржника 30.12.2021, тобто за майже 2 місяці до повномаштабного вторгнення росії. Отже, в даному випадку не підлягає застосуванню пункт 1-6 згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань провадження та застосування процедур банкрутства у період дії воєнного стану" № 3249-IX від 13.07.2023, що набрав чинності з 29.07.2023, яким було доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів також дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 28.01.2025 про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника ОСОБА_3 .
Колегія суддів враховує, що у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту при зверненні із заявою про покладення солідарної відповідальності є пред'явлення вимог щодо встановлення порушення із покладенням за таке порушення солідарної відповідальності з одночасним стягненням із суб'єкта відповідної суми.
У постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у справі №902/1157/21 наведено висновок, відповідно до якого звернення до суду із вимогами про покладення на винного члена органу управління боржника солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство потребує визначення заявником розміру цієї відповідальності та заявлення ним до суб'єкта солідарної відповідальності вимоги щодо стягнення відповідної суми задля задоволення тих вимог кредиторів, що лишились незадоволеними внаслідок допущеного таким суб'єктом відповідного порушення. Без зазначення в заяві про покладення солідарної відповідальності розміру цієї відповідальності та за відсутності вимоги про стягнення із суб'єкта солідарної відповідальності відповідної суми звернення із такими вимогами є неналежним, а тому відсутні підстави для їх задоволення.
Як вбачається із заяви кредитора ОСОБА_1 від 28.01.2025 про покладення солідарної відповідальності на керівників, заявник просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 визнані Господарським судом вимоги кредиторів до боржника у справі про банкрутство ТОВ "Сат-Агро" у справі № 902/1302/22 у розмірі 43 484 667,23 грн. При цьому, заявник зазначає, що розмір збитків становить 43 484 667,23, що відповідає розміру визнаних вимог кредиторів у справі про банкрутство ТОВ "Сат-Агро".
Отже, заява кредитора ОСОБА_1 від 28.01.2025 про покладення солідарної відповідальності на керівників є належним та ефективним способом захисту, в якій визначено суму збитків, завданих боржнику його керівником через неподання (несвоєчасне подання) заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, попри загрозу неплатоспроможності боржника, що відповідає положенням частини шостої статті 34 КУзПБ та висновкам про застосування вказаної норми права, які зазначені у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.09.2024 у справі №908/3236/21.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Частиною 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, враховуючи, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, апеляційну скаргу скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 29.04.2025 у справі №902/1302/23 слід задоволити частково. Ухвала Господарського суду Вінницької області від 29.04.2025 у справі №902/1302/22 скасувати в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 28.01.2025 про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника - ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а мотивувальна частина щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 28.01.2025 про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника ОСОБА_3 - зміні.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 29.04.2025 у справі №902/1302/22 задоволити частково.
Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 29.04.2025 у справі №902/1302/22 скасувати в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 28.01.2025 про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника - ОСОБА_2 .
Визнати керівника боржника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) таким, що допустив порушення приписів ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покласти на нього солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі № 902/1302/22 про банкрутство ТОВ "Сат-Агро" (21036, м. Вінниця вул. Майбороди Дмитра, буд. 6, каб. 508, код ЄДРПОУ 37565654) у розмірі 43 484 667,23 грн.
Стягнути з керівника боржника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ "Сат-Агро" (21036, м. Вінниця вул. Майбороди Дмитра, буд. 6, каб. 508, код ЄДРПОУ 37565654) грошові кошти у розмірі 43 484 667,23 грн.
Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 29.04.2025 у справі №902/1302/22 змінити в частині вимог заяви ОСОБА_1 від 28.01.2025 про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника ОСОБА_5 , виклавши мотивувальну частину ухвали в редакції даної постанови.
В решті ухвалу в цій частині залишити без змін.
2. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 2422,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Доручити видачу наказів Господарському суду Вінницької області.
5. Справу №902/1302/22 повернути до Господарського суду Вінницької області.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "20" червня 2025 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Розізнана І.В.
Суддя Грязнов В.В.