19 червня 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого (відеоконференція) ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційні скарги прокурора Сторожинецького відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 березня 2025 року в кримінальному провадженні №12024262150000176 від 31.03.2024 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, українця, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, п.4 ч.2 ст. 115 КК України,-
Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 березня 2025 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначено покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
Вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно вироку районного суду, 30.03.2024 близько 20:00 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_6 у приміщенні житлового будинку за місцем свого проживання, а саме за адресою:
АДРЕСА_1 : 723/3482/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_8
НП: 11-кп/822/157/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
області, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті неприязних відносин із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , співмешканцем своєї матері ОСОБА_10 (проживали за цією ж адресою однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою), переслідуючи мету, направлену на умисне нанесення тілесних ушкоджень, увійшов до приміщенні кімнати, де потерпілий відпочивав на ліжку у положенні лежачи на передній частині свого тіла. З метою реалізації свого злочинного умислу, обвинувачений взяв у руку скляну статуетку та з прикладанням достатніх зусиль, протиправно, умисно, кинув її в напрямку голови ОСОБА_9 , в результаті чого влучив в праву частину голови. Згодом повторно взяв до рук вищевказаний предмет та умисно наніс ще один удар у праву частину голови ОСОБА_9 , здійснюючи при цьому відеозйомку своїх протиправних дій за допомогою відеокамери мобільного телефону.
У подальшому, ОСОБА_6 , усвідомлюючи те, що потерпілий ОСОБА_9 знаходиться у лежачому положенні, не чинить йому жодного спротиву, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, розуміючи та передбачаючи настання для здоров'я потерпілого наслідків у вигляді тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, з мотивів особистих неприязних відносин з останнім, взяв до рук дерев'яну качалку та утримуючи її в правій руці, протиправно, умисно, завдав нею не менш, як 9 ударів у різні ділянки тіла потерпілого: по голові, в область грудної клітки (справа та зліва), по тулубу. Увесь цей час ОСОБА_6 продовжував здійснювати відеозйомку вчинення своїх протиправних дій за допомогою відеокамери мобільного телефону, висловлював словесні погрози вбивством в бік потерпілого, усвідомлюючи, що внаслідок нанесення такої кількості ударів, він завдає ОСОБА_9 фізичного болю.
Після цього, ОСОБА_6 припинив свої протиправні дії, спрямовані на нанесення тілесних ушкоджень потерпілому та ліг відпочивати в сусідній кімнаті.
Внаслідок вказаних протиправних умисних дій з боку ОСОБА_6 , потерпілому ОСОБА_9 відповідно до висновку експерта №052 мд від 31.07.2024 спричинено наступні тілесні ушкодження:
- струс головного мозку;
- гематома ділянки правої орбіти, контузії правого ока;
- забійно-розсічено-скальпована рана волосистої частини голови в тім'яних ділянках;
- забійна рана правої вушної раковини в середній третині з розривом хряща;
- садна грудної клітини, поперекової ділянки;
- перелом 5-го ребра зліва;
- переломи 8,9 ребер справа; перелом кісток носа;
- забій м'яких тканин правої кисті.
Ушкодження у вигляді саден грудної клітини та попереку, забою м'яких тканин правої кисті, як кожне зокрема, так і всі в сукупності, відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Ушкодження у вигляді перелому кісток носа, забійної рани правої вушної раковини, гематоми орбітальної ділянки справа з контузією правого ока , як кожне зокрема так і всі в сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.
Ушкодження у вигляді обширної глибокої скальпованої рани волосяної частини голови з оголенням тім'яних кісток, струсу головного мозку, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості як такі, що призвели до тривалого розладу здоров'я.
Ушкодження у вигляді переломів 8-го та 9-го ребер справа, 5-го ребра зліва, як кожне, так і всі в сукупності, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості як такі, що призвели до тривалого розладу здоров'я.
На вказаний вирок надійшли апеляційні скарги прокурора Сторожинецького відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 .
Прокурор у поданій апеляційній скарзі вважає вирок районного суду незаконним з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального проводження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме необґрунтованої зміни правової кваліфікації діяння.
Вказує, що районним судом не взято до уваги покази обвинуваченого ОСОБА_6 , в яких він зазначав, що наносив удари потерпілому близько 20-40 хвилин.
Стверджує, що районний суд не надав належної оцінки відеозапису, який був вилучений з телефона ОСОБА_6 , на якому зафіксовано послідовність дій останнього щодо нанесення тілесних ушкоджень потерпілому та спосіб їх нанесення.
Звертає увагу на кількість та види тілесних ушкоджень, які завдані ОСОБА_6 потерпілому.
Вказує, що на кваліфікацію дії ОСОБА_6 , як закінченого замаху на умисне вбивство з особливою жорстокістю вказує те, що він перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на умисне вбивство з особливою жорстокістю, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з особливою жорстокістю, вчинив кримінальне правопорушення на ґрунті існування стійких неприязних відносин, які викликали у ОСОБА_6 бажання позбавити потерпілого життя.
Вважає, що події, які передували злочину, а саме сварка із потерпілим та здійснення обвинуваченим постійного морально-психологічного тиску на потерпілого, свідчать про наявність у обвинуваченого умислу саме вбивство.
Стверджує, що дії ОСОБА_6 у сукупності свідчать про те, що він у цьому випадку діяв з прямим умислом на позбавлення життя потерпілого з особливою жорстокістю та вчинив для цього всі необхідні дії, які були для нього завідомо такими, що потягнуть смерть потерпілого, завдаючи велику кількість ударів в область голови, однак смертельний наслідок не настав лише через обставини, які не залежали від його волі, оскільки потерпілому своєчасно надано медичну допомогу, а обвинувачений будучи переконаним, що позбавив життя потерпілого припинив свої протиправні дії.
Зазначає, що існує сукупність необхідних обставин для встановлення наявності у ОСОБА_6 умислу на вбивство потерпілого з особливою жорстокістю, зокрема велика кількість ударів, а саме близько 30 ударів у життєво важливі органи, в тому числі і в голову, що створює реальну можливість заподіяння смерті. Удари супроводжувались масовою крововтратою, що свідчить про усвідомленість заподіяння потерпілому особливих фізичних страждань та нестерпного болю.
Також звертає увагу на знаряддя злочину, якими були статуетка та дерев'яна качалка, а також на поведінку засудженого, який був ініціатором конфлікту та викрикував, що вб'є потерпілого.
Вважає, що районний суд безпідставно не врахував обтяжуючу покарання обставину - вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносин, оскільки обвинувачений та потерпілий фактично перебували у сімейних відносинах, як вітчим і пасинок, та були пов'язані спільним побутом.
Просить оскаржуваний вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 4 ч.2 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді 8 років позбавлення волі.
Захисник ОСОБА_7 у поданій апеляційній скарзі, вважає, що суд першої інстанції безпідставно не визнав недопустимими доказами протокол огляду місця події та похідні від нього докази.
Стверджує, що протокол огляду місці події є недопустимим доказом, оскільки, працівники поліції проникли до житла без добровільної згоди власника.
Вказує, що заява від імені ОСОБА_10 про згоду на проведення огляду житла, написана не нею, при цьому проникнення до житла мало місце о 23:40 год, а згідно пояснень ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , власниця майна ОСОБА_10 спала до 01:30 години, відповідно не могла надати дозвіл працівникам поліції.
Також вважає, що суд першої інстанції призначив обвинуваченому ОСОБА_6 надто суворе покарання, яке не в повній мірі відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Звертає увагу на поведінку потерпілого, який систематично зловживав спиртними напоями та вчиняв насильства щодо матері обвинуваченого та його сестри, що і спровокувало вчинення злочину.
Просить змінити оскаржуваний вирок, визнати недопустимими доказами протокол огляду місця події та похідні від нього докази, призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді 1 року 3 місяців позбавлення волі.
На апеляційну скаргу захисника надійшло заперечення прокурора ОСОБА_5 , в якому прокурор вважає подану апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою.
Зазначає, що ОСОБА_10 надала згоду працівникам поліції на проведення огляду житла та іншого володіння, що підтверджено нею в судовому засіданні, а тому доводи захисника щодо недопустимості як доказу протоколу огляду місці події є безпідставним.
Також вважає, що судом надана невірна оцінка діям ОСОБА_6 , та призначено покарання за ч. 1 ст. 122 КК України, а не ч.2 ст. 15, п.4 ч.2 ст. 115 КК України та в результаті чого призначеного покарання, яке не відповідає фактичних обставинам кримінального правопорушення.
Просить апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, яка виклала суть вироку та доводи апеляційних скарг та заперечення прокурора, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали подану захисником апеляційну скаргу та заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, думку прокурора ОСОБА_5 , яка підтримала подану нею апеляційну скаргу та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника, надавши учасникам кримінального провадження слово в судових дебатах, а обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав наведених в апеляційних скаргах та обговоривши наведені у них доводи, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, що передбачає його оцінку відповідності нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що даних вимог закону районним судом було дотримано.
При перевірці матеріалів кримінального провадження апеляційним судом встановлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.
Викладені у апеляційній скарзі прокурора доводи щодо необхідності кваліфікації дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.2 ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України є безпідставними, та спростовуються вірними висновками районного суду виходячи з наступного.
Так, згідно обвинувального акту дії ОСОБА_14 кваліфіковані за ч.2 ст.15 ч.2 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (замах на умисне вбивство), за кваліфікуючою ознакою: вчинене з особливою жорстокістю.
Під час розгляду справи в районному суді було встановлено, що стороною обвинувачення не надано суду належних та достатніх доказів наявності у ОСОБА_6 прямого умислу на позбавлення життя ОСОБА_9 .
Такі висновки районного суду є вірними та підтверджуються матеріалами кримінального провадження, показами обвинуваченого ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_15 .
Із показань обвинуваченого ОСОБА_6 вбачається, що він визнав свою вину в умисному нанесенні потерпілому тілесних ушкоджень, але не визнав замаху на вбивство. Повідомив, що 30 березня 2024 року ввечері він з потерпілим вживали спиртні напої. Між ними почався конфлікт, однак не пам'ятає з якого приводу. Вони словесно сперечалися, після чого потерпілий направився до ліжка. Пам'ятає, що перший удар завдав потерпілому, коли той лежав у ліжку на боці, а саме кинув в нього статуеткою. Потім взяв качалку та почав наносити удари, проте по голові потерпілого качалкою не бив. Також брав у руки ніж, пару раз ударив по матрацу ножем, дійсно кричав, що вб'є потерпілого, але такого наміру не мав, хоча мав реальну можливість це зробити. Причиною неприязних відносин з потерпілим було те, що він неодноразово чув від матері, що ОСОБА_9 «пристає» до молодшої сестри, яка є інвалідом з дитинства, а тому хотів його провчити.
Потерпілий ОСОБА_9 показав, що того дня, коли сталися ці події, він прийшов додому п'яний та попросив дружину ОСОБА_10 піти до магазину та купити цигарки, а обвинувачений попросив її купити також пиво, і з цього приводу між ними виник конфлікт. Після розпивання спиртного обвинувачений його вдарив. Після першого удару він хотів вийти на вулицю, проте впав. Подальших подій не пам'ятає.
Згідно наявного у матеріалах справи відеозапису, вилученого з телефону обвинуваченого ОСОБА_6 під час огляду місця події, встановлено, що під час вчинення злочину обвинувачений знімав свої дії на власний мобільний телефон. А саме, зафіксовано послідовність дій обвинуваченого щодо нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 та спосіб їх нанесення. Так, починається відеозапис з того, що обвинувачений, тримаючи в руках ніж йде о кімнати, де на ліжку лежить потерпілий, знімає себе на фоні потерпілого, який в цей час спить. Далі починає наносити удари ножем в матрац ліжка, де перебуває потерпілий, поруч з головою останнього. Наніс сім таких ударів. Після цього обвинувачений наносить чашкою один удар собі по голові. Продовжуючи свої дії обвинувачений бере до лівої руки скляну статуетку та підходить із нею до ліжка, де спить потерпілий, після чого кидає її в напрямку ліжка. Далі знову бере дану статуетку та кидає в напрямку ліжка. Звертається до потерпілого та каже, що вже пішла кров. Потім на відео зафіксовано потерпілого, який лежить на ліжку, а позаду його голови лежить вищевказана статуетка. Далі фіксовано нанесення ударів ногами обвинуваченим в напрямку ліжка, проте куди саме спрямовані удари на відеозаписі не видно. Однак зафіксовано потерпілого, у якого на голові в області правого вуха та лоба спостерігаються сліди речовини бурого кольору. Далі обвинувачений наносить два удари в напрямку місця, де перебуває потерпілий, проте не зафіксоване куди приходяться удари, після чого демонструє кисть своєї правої руки, на якій наявні сліди речовини бурого кольору. Далі зафіксовано нанесення обвинуваченим трьох ударів ногою в область правої частини голови потерпілого, який знаходиться в положенні лежачи, після чого ОСОБА_6 виходить з кімнати та висловлює погрози, що вб'є потерпілого. Повертаючись до кімнати, де перебуває ОСОБА_9 , обвинувачений замахується та наносить удар, проте чим наносив і куди не зафіксовано. Далі видно, що обвинувачений тримає в руках дерев'яну качалку з якою підходить до ліжка та наносить в напрямку, де лежить потерпілий близько тридцяти ударів даною качалкою, проте куди саме приходяться удари не зафіксовано відеозаписом. Однак під час нанесення ударів на стінці позаду ліжка, а також на одязі та обличчі обвинуваченого з'являються сліди речовини бурого кольору. Далі зафіксовано голову потерпілого, яка повністю вкрита речовиною бурого кольору, а також постіль навколо нього просякнута речовиною бурого кольору та на стінці позаду ліжка виражені сліди речовини бурого кольору. На обличчі та руках обвинуваченого наявні сліди речовини бурого кольору. Одночасно на звукові аудіодоріжці до відео чути, що потерпілий хрипить. Після цього обвинувачений залишає кімнату.
Із аналізу вказаного відеозапису вбачається, що тілесні ушкодження завдавались не протягом короткого проміжку часу, вони були завдані по різним частинам тіла потерпілого з певними перервами між їх нанесенням та без певного акцентування зони заподіяння на життєво важливих органах. Після цього обвинувачений розуміючи, що потерпілий живий, пішов в іншу кімнату та ліг спати.
Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №052 від 31.07.2024 року вбачається, що потерпілому ОСОБА_9 спричинено наступні тілесні ушкодження: струс головного мозку;
- гематома ділянки правої орбіти, контузії правого ока;
- забійно-розсічено-скальпована рана волосистої частини голови в тім'яних ділянках;
- забійна рана правої вушної раковини в середній третині з розривом хряща;
- садна грудної клітини, поперекової ділянки;
- перелом 5-го ребра зліва;
- переломи 8,9 ребер справа; перелом кісток носа;
- забій м'яких тканин правої кисті.
Ушкодження у вигляді саден грудної клітини та попереку, забою м'яких тканин правої кисті, як кожне зокрема, так і всі в сукупності, відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Ушкодження у вигляді перелому кісток носа, забійної рани правої вушної раковини, гематоми орбітальної ділянки справа з контузією правого ока , як кожне зокрема так і всі в сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.
Ушкодження у вигляді обширної глибокої скальпованої рани волосяної частини голови з оголенням тім'яних кісток, струсу головного мозку, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості як такі, що призвели до тривалого розладу здоров'я.
Ушкодження у вигляді переломів 8-го та 9-го ребер справа, 5-го ребра зліва, як кожне, так і всі в сукупності, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості як такі, що призвели до тривалого розладу здоров'я.
Ушкодження у вигляді перелому кісток носа, забійної рани правої вушної раковини, гематоми орбітальної ділянки справа з контузією правого ока, як кожне зокрема, так і всі в сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.
Згідно п. 8 висновків даної експертизи, при проведенні дійсної експертизи на тілі ОСОБА_9 не виявлено ушкоджень, які носили б ознаки небезпеки для життя тобто таких, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю (т. 2 а.с. 71).
З урахування висновку експерта, вбачається, що завдані ОСОБА_6 тілесні ушкодження потерпілому не мали ознак небезпеки для життя в момент заподіяння, та могли привести до смерті потерпілого ОСОБА_9 .
Для відмежування умисного вбивства чи замаху на нього від умисного заподіяння тілесних ушкоджень, суд повинен ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки, такий обов'язок судом виконаний.
З аналізу наявних матеріалів справи, вбачається, що наносячи удари потерпілому, обвинувачений ОСОБА_6 достеменно усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачав, що внаслідок такої його поведінки буде заподіяно шкоду здоров'ю потерпілого ОСОБА_9 .
Водночас, ОСОБА_6 не конкретизував у своїй свідомості, яку ж саме шкоду здоров'ю (тяжкість тілесних ушкоджень) буде фактично заподіяно ним потерпілому.
Тобто в даному випадку ОСОБА_6 діяв із невизначеним (неконкретизованим) умислом, за якого особа хоча і бажає спричинити або свідомо припускає спричинення шкоди здоров'ю потерпілого, але при цьому не конкретизує точними межами у своїй свідомості тяжкість цієї шкоди.
Як видно із встановлених районним судом фактичних обставин справи, ОСОБА_6 мав негативне відношення до потерпілого через його ставлення до матері та сестри - інваліда, але наміру вбивати не мав.
Характер і локалізація спричинених тілесних ушкоджень, спосіб їх спричинення та хаотичність, не свідчать про їх цілеспрямованість, та не можуть свідчити, що спосіб їх спричинення був з наміром вбивства.
Стороною обвинувачення не доведено наявності у ОСОБА_6 умислу на позбавлення життя ОСОБА_9 , районний суд вірно кваліфікував його дії із врахуванням фактично заподіяної шкоди за ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника щодо недопустимості як доказу протоколу огляду місця події та похідних від нього доказів, апеляційний суд вважає, що вони є необґрунтованими виходячи з наступного.
Посилаючись на недопустимість вказаного доказу захисник вказує, що працівники поліції потрапили до житла без дозволу володільця.
Так, згідно протоколу огляду місця події від 30 березня 2024 року із доданими до нього фото таблицями вбачається, що слідчим проведено огляд господарства, розташованого по АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 45-105).
В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_10 , яка надала згоду працівникам поліції на проведення огляду житла та іншого володіння розташованого по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.44)
Факт надання згоди на проведення огляду житла ОСОБА_10 підтвердила і під час розгляду справи в районному суді.
Відтак доводи захисника щодо недопустимості як доказу протоколу огляду місця події та похідних від нього доказів, є безпідставними.
Перевіряючи вирок районного суду в частині призначеного покарання, апеляційним судом встановлено наступне.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України, під час призначення покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при ухваленні вироку вказаних вимог дотримався повністю.
Районним судом було належним чином враховано тяжкість скоєного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України належить до нетяжких злочинів, особу винного, його молодий вік та, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, перебуває на обліку у лікаря психіатра з діагнозом легкий когнітивний розлад органічно обумовлений, має позитивну характеристику за місцем проживання, його майновий стан, позицію потерпілого, який просив не призначити обвинуваченому сувору міру покарання та не позбавляти його волі.
Також було враховано наслідки вчиненого злочину, які призвели до тривалого розладу здоров'я потерпілого, зокрема втрату ним слуху на одне вухо.
Обставинами які пом'якшують покарання є визнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини та відшкодування завданої шкоди, обставиною, яка обтяжує покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння
Районний суд не визнав обставиною, яка обтяжує покарання вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах, оскільки, під час судового розгляду встановлено, що характер відносин між обвинуваченим та потерпілим не підпадають під ознаки сімейних.
Всупереч доводів прокурора, виключення такої обтяжуючої обставини є вірним, оскільки обвинувачений є повнолітнім, проживав за кордоном, та не прожив із потерпілим однією сім'єю, приїхав з закордону в кінці 2023 року, тобто незадовго до інкримінованих подій, та через його приїзд відбувались конфлікти.
Крім того, ця обставина жодним чином не вплинула на правильність призначеного районним судом покарання, яке є реальним, щодо раніше не судимий особи, свідчить про належну правову оцінку районним судом фактичних обставин справи та врахування необхідних обставини, які визначені законом для призначення покарання.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції врахував всі обставини справи, дані про особу обвинуваченого, наслідки вчиненого злочину, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, тому покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, яке слід відбути реально, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів.
Апеляційним судом не встановлено будь-яких обставин, які свідчать про те, що обвинуваченому ОСОБА_6 призначено покарання, яке є явно несправедливим через суворість та не відповідає вчиненому ним кримінальному правопорушенню і його особі, а тому доводи апеляційної скарги захисника в цій частині є необґрунтованими.
Вирок районного суду щодо ОСОБА_6 є належно мотивованим, обґрунтованим, законним, а тому відсутні правові підстави для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст. 376, ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Апеляційні скарги прокурора Сторожинецького відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 березня 2025 року щодо ОСОБА_6 за ч.1 ст. 122 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_6 , який утримується під вартою - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Головуючий [підпис] ОСОБА_1
Судді [підпис] ОСОБА_3
[підпис] ОСОБА_2
"Копія. Згідно з оригіналом."
Суддя - доповідач _________________ ОСОБА_1
(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)
23.06.2025 року
(дата засвідчення копії)