Ухвала від 23.06.2025 по справі 535/139/15-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 535/139/15-ц Номер провадження 22-з/814/172/25Суддя апел. інстанції ОСОБА_1

УХВАЛА

23 червня 2025 року м. Полтава

Суддя Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 , розглянувши заяву ОСОБА_2 про відвід суддів Полтавського апеляційного суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у справі за скаргою ОСОБА_2 на неправомірні дії начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Справа за скаргою ОСОБА_2 на неправомірні дії начальника ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) ОСОБА_5 перебувала у провадженні Полтавського апеляційного суду у складі судової колегії - головуючий суддя ОСОБА_3 , члени колегії - судді ОСОБА_6 , ОСОБА_4 .

13.06.2025 ОСОБА_2 звернулася в суд із заявою про відвід колегії суддів у складі головуючого судді ОСОБА_3 , членів колегії - суддів ОСОБА_6 , ОСОБА_4 з підстав їх упередженості та необ'єктивності. В обґрунтування заявленого відводу також посилається на протиправність процесуальних рішень колегії суддів при розгляді її апеляційних скарг, поданих у межах розгляду справи №535/139/15-ц щодо протиправності дій посадових осіб ВДВС ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , неправильного здійснення судового розподілу, поданих нею в цій справи апеляційних скарг та подальшому їх нищенні.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, сформованим 17.06.2024, замінено члена колегії - суддю ОСОБА_6 на суддю ОСОБА_8 .

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 19.06.2025 заяву ОСОБА_2 про відвід суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано необґрунтованою.

Справу передано до канцелярії Полтавського апеляційного суду для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України, для вирішення питання про відвід.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, сформованого 20.06.2025, для вирішення питання відводу визначено суддю ОСОБА_1 .

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи заяви про відвід вважаю, що такі доводи не ґрунтуються на законі.

Підстави для відводу (самовідводу) судді встановлені нормами статті 36 ЦПК України. Зокрема, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Не допускається також повторна участь судді в розгляді справи за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Водночас особиста безсторонність суду презюмується, поки не доведено протилежне. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими» (рішення ЄСПЛ від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява №33949/02).

Європейський суд з прав людини зазначив, що «безсторонність» в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Булут проти Австрії» від 22.02.1996, у справі «Томан проти Швейцарії» від 10.06.1996). Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. При оцінці об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (п.п.29, 31 рішення Європейського суду з прав людини «Газета "Україна-центр" проти України» від 15.07.2010).

Із огляду на викладене, вважаю, що доводи заявника щодо можливої упередженості та необ'єктивності суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є його суб'єктивною думкою, яка не ґрунтується на доказах та зводяться до незгоди із процесуальними рішеннями суддів, постановленими у справі №535/139/15-ц (частина четверта статті 36 ЦПК України).

Доказів для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заявником не надано, як і не доведено порушень Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 №39 (зі змінами та доповненнями), Засад використання автоматизованої системи документообігу Полтавського апеляційного суду, затверджених рішенням зборів суддів від 01.04.2025 №1 при здійсненні автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду.

Оскільки обставин, наведених у статті 36 ЦПК України,з якими процесуальний закон пов'язує підстави для відводу судді, заявником не зазначено, заявлений відвід є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 381 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід суддів Полтавського апеляційного суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у справі №535/139/15-ц - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1