Житомирський апеляційний суд
Справа №2-97/12 Головуючий у 1-й інст. Русин М.Г
Категорія 69 Доповідач Коломієць О. С.
16 червня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Павицької Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №2-97/12 за заявою ОСОБА_1 про внесення виправлень у рішення Олевського районного суду Житомирської області суду від 17 квітня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Олевського районного суду Житомирської області від 10 квітня 2025 року, постановлену під головуванням судді Русина М.Г.
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про внесення виправлень у рішення суду від 17.04.2012 року про розірвання шлюбу, в якій просить абзац 2 резолютивної частини рішення Олевського районного суду Житомирської області від 17.04.2012 року про розірвання шлюбу у справі № 2-97/12 викласти в новій редакції, а саме: «Шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою та жителькою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя с. Остки, Рокитнівського району, Рівненської області - зареєстрований з 05.09.2010 року Сновидовицькою сільською радою Рокитнівського району Рівненської області за актовим записом № 8 - розірвати. Залишити позивачці дошлюбне (дівоче) прізвище « ОСОБА_4 ».
На обґрунтування поданої заяви вказувала, що 17.02.2012 року вона звернулась до суду із позовом, в якому просила розірвати шлюб з відповідачем, при цьому зазначивши, що з 05.09.2010 року вони перебували у шлюбі, який був зареєстрований Сновидовицькою сільською радою Рокитнівського району Рівненської області за актовим записом №8, при реєстрації шлюбу сторонам було присвоєно спільне прізвище « ОСОБА_5 ». Суд, розглянувши її позов, дійшов висновку, що подальше позивача з відповідачем спільне проживання та збереження сім'ї є неможливим, тому шлюб між ними слід розірвати.
На даний час їхній спільній з відповідачем дитині виповнилося 14 років. Вона звернулась до міграційної служби з питанням видачі неповнолітній дитині ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 паспорта громадянки України. Однак вирішити це питання не вдалося, оскільки у неї як законного представника дитини - матері виявилась невідповідність щодо її прізвища, зазначеного у рішенні суду про розірвання шлюбу, зазначеного у свідоцтві про народження дитини та у її паспорті. На час подачі позову про розірвання шлюбу 17.02.2012 року вона мала паспорт громадянки України із прізвищем, ОСОБА_1 , оскільки після реєстрації шлюбу не змінила паспорт. Таким чином позов був оформлений від імені ОСОБА_1 .
Розглядаючи позов про розірвання шлюбу суд не зазначив в резолютивній частині рішення, що шлюб, який був зареєстрований з 05.09.2010 року Сновидовицькою сільською радою Рокитнівського району Рівненської області за актовим записом №8 та укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 - розривається між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 . Крім того судом не зазначено в резолютивній частині, що позивачу після розірвання шлюбу слід залишити прізвище ОСОБА_4 , в той час як в мотивувальній частині суд зазначив про необхідність визначення такого прізвища.
Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 10 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про внесення виправлень у рішення Олевського районного суду від 17.04.2012 року про розірвання шлюбу у справі №2-97/12.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість та неврахування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її заяву про внесення виправлень у рішення Олевського районного суду від 17.04.2012 року про розірвання шлюбу.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції при вирішенні питання про виправлення помилки в судовому рішенні підійшов формально до вирішення даного питання та не врахував обставин того, що справа про розірвання шлюбу вирішувалась між подружжям, які укладали цей шлюб і яким при реєстрації шлюбу було визначено спільне прізвище « ОСОБА_5 ». Що справа стосувалась саме шлюбу, який зареєстрований 05.09.2010 року Сновидовицькою сільською радою Рокитнівського району Рівненської області за актовим записом №8, таким чином при винесені рішення суду про розірвання шлюбу суд має зазначити, що шлюб розривається між подружжям із прізвищем « ОСОБА_5 ». Разом з тим суд при винесені рішення про розірвання шлюбу помилково зазначив, що шлюб розривається між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що є помилкою і не відповідає свідоцтву про шлюб серія НОМЕР_2 від 05.09.2012 року. В даному випадку виправлення такої помилки не є зміною рішення суду про розірвання шлюбу по суті, не порушує будь-чиїх прав і порушення її права не може бути усунуте іншим шляхом.
Щодо зазначення у рішенні суду від 17.02.2012 року про розірвання шлюбу, про залишення позивачу прізвища « ОСОБА_4 » вважає, що таке визначення у резолютивній частині рішення про розірвання шлюбу не порушувало б норми чинного законодавства та в подальшому усувало б перешкоди у внесені правильних відомостей про розірвання до відповідного реєстру, оскільки позивач мала паспорт громадянки України з прізвищем « ОСОБА_4 », а за свідоцтвом про шлюб, який розривався, мала прізвище « ОСОБА_5 ». Врегулювання даної розбіжності судом в рішенні суду про розірвання шлюбу зробило б його зрозумілим і таким, яке можливо виконати.
Відповідач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала відповідає.
Відмовляючи у задоволенні заяви про внесення виправлень у рішення Олевського районного суду від 17.04.2012 року про розірвання шлюбу, суд першої інстанції виходив із того, що зі змісту прийнятого рішення та матеріалів справи не вбачається, що судом в рішенні Олевського районного суду Житомирської області від 17.04.2012 року допущено описку у написанні прізвища позивача, а тому правові підстави для задоволення заяви про виправлення описки відсутні. Крім того, виправлення описки не може бути здійснено щодо позовних вимог, які до суду не заявлялись та судом не вирішувались, що призведе до фактичної зміни рішення по суті.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 269 ЦПК України, суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.
Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо).
У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020року у справі № 300/765/15-ц (провадження 61-7654св20) зазначено, що описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може утруднити виконання рішення. Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.
Очевидна арифметична помилка це помилка у вчиненні результату підрахунку: пропущення цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв'язку із використанням несправної техніки. Не є арифметичним помилками, а отже, не може бути виправлене в порядку, передбаченому цією статтею, застосування неправильних методик підрахунку, а так само застосування неправильних вихідних даних для проведення арифметичних обчислень.
Отже, судом можуть бути усунуті помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення.
Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.
Зміна змісту (суті) судового рішення у спосіб виправлення описки недопустима, оскільки це порушує принцип остаточності судового рішення та не відповідає завданням цивільного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому і своєчасному розгляді і вирішенні цивільних прав з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що у провадженні Олевського районного суду Житомирської області перебувала цивільна справа № 2-97/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
17.04.2012 року Олевським районним судом Житомирської області по даній справі ухвалено рішення, яким шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою та жителькою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителем с. Остки, Рокитнівського району Рівненської області, зареєстрований з 05.09.2010 року Сновидовицькою сільською радою Рокитнівського району Рівненської області за актовим записом № 8 - розірвано. Місце проживання неповнолітньої дитини: доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначено за місцем проживання матері ОСОБА_1 для подальшого виховання.
При цьому, вказане рішення не містить відомостей про заявлення та вирішення позовної вимоги щодо визначення прізвища позивачки після розірвання шлюбу.
При дослідженні тексту (змісту) рішення Олевського районого суду Житомирської області від 17.04.2012 року по справі № 2-97/12 встановлено, що при виготовленні тексту рішення в його вступній та резолютивній частинах, прізвище позивачки вказано як « ОСОБА_4 ».
При цьому, заявницею до заяви про виправлення описки не було долучено документу на підтвердження того, що у рішенні Олевського районного суду Житомирської області від 17.04.2012 року по справі № 2-97/12 була допущена описка, а саме невірно вказано прізвище позивачки.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що згідно копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , виданого 05.09.2010 року Сновидовицькою сільською радою Рокитнівського району Рівненської області, зазначено про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що зроблено актовий запис №8. Прізвище після державної реєстрації шлюбу дружини « ОСОБА_5 ».
Також в матеріалах справи міститься копія паспорту серії НОМЕР_3 виданого 10.09.2014 року Олевським РС УДМС України в Житомирській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Копії паспорту заявниці станом на дату розірвання шлюбу до матеріалів справи не долучено.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для внесення виправлень у рішення суду від 17.04.2012 року, зважаючи на те, що зі змісту прийнятого рішення та матеріалів справи не вбачається, що судом в рішенні допущено описку у написанні прізвища позивачки.
Окрім того, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що виправлення описки не може бути здійснено щодо позовних вимог, які до суду не заявлялись та судом не вирішувались, що призведе до фактичної зміни рішення по суті, оскільки позивачем при подачі позову не заявлялася вимога про залишення їй після розірвання шлюбу дошлюбного прізвища.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що зазначення у резолютивній частині рішення про розірвання шлюбу від 17.02.2012 року про залишення позивачу прізвища « ОСОБА_4 » не порушувало б норми чинного законодавства та в подальшому усувало б перешкоди у внесені правильних відомостей про розірвання до відповідного реєстру, відхиляються апеляційним судом, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відсутність у судовому рішенні описок та залишення без задоволення заяви позивача про виправлення описки.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апелянтом не надано.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Олевського районного суду Житомирської області від 10 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 23 червня 2025 року.
Головуючий Судді