Справа № 161/2293/25 Головуючий у 1 інстанції: Смокович М. В.
Провадження № 22-ц/802/711/25 Доповідач: Матвійчук Л. В.
23 червня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Здрилюк О. І., Осіпука В. В.,
з участю секретаря судового засідання - Савчук О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Луцькводоканал» про встановлення фактів, що мають юридичне значення за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 травня 2025 року
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що у цивільній справі № 161/10476/24 з нього та інших осіб на користь Комунального підприємства (далі - КП) «Луцькводоканал» стягнуто надуману заборгованість. Суд проігнорував його посилання на те, що відповідач не має у власності або законному розпорядженні мереж водопостачання та водовідведення, зокрема тих, якими підведено воду та відводяться стоки від будинку АДРЕСА_1 , що є обов'язковою умовою для надання ліцензії здійснення діяльності по наданню послуг водопостачання та водовідведення. Суд також проігнорував його посилання на те, що відповідач постачає питну воду, видобуту з підземних надр, однак, у нього відсутній дозвіл на користування надрами та те, що питна вода, яку постачає відповідач, не відповідає переліку показникам якості води, зазначеному у паспорті та визначеному державними санітарними нормами і правилами. Суд не досліджував наявність у відповідача державного акту на право постійного користування або на право власності на землю та технічного проекту на розміщення водопровідних мереж, споруд та устаткування, погодженого в установленому порядку.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд встановити наступні факти: КП «Луцькводоканал» не має у власності або законному розпорядженні мереж водопостачання та водовідведення, зокрема тих, якими підведено воду та відводяться стоки від будинку АДРЕСА_1 ; у КП «Луцькводоканал» відсутній дозвіл на користування надрами, зокрема, на видобування з надр питної води; питна вода, яку постачає КП «Луцькводоканал» не відповідає показникам якості води, зазначеному у паспорті та визначеному державними санітарними нормами і правилами; у КП «Луцькводоканал» відсутній державний акт на право постійного користування або на право власності на землю та технічний проект на розміщення водопровідних мереж, споруд та устаткування, погоджений і затверджений в установленому порядку; у КП «Луцькводоканал» відсутня ліцензія на здійснення діяльності з питного водопостачання та водовідведення; КП «Луцькводоканал» ніколи не підписувало договорів про надання послуг з питного водопостачання та водовідведення з мешканцями квартири АДРЕСА_2 .
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 травня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.
На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову у цій справі. Суд безпідставно та необґрунтовано послався на ч. 4 ст. 82 ЦПК України, оскільки під час розгляду цивільної справи № 161/10476/24 Луцький міськрайонний суд Волинської області взагалі не розглядав обставин, які є предметом позову у цій справі.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подав.
Сторони по справі, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини неявки апеляційний суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли.
Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін по справі згідно з вимогами ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання згідно з вимогами ст. 247 ЦПК України не здійснюється.
За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою ухвалення постанови у цій справі є 23 червня 2025 року - дата складення повного судового рішення.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2025 року у цивільній справі № 161/10476/24, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 24 березня 2025 року, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 солідарно стягнуто на користь КП «Луцькводоканал» заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 9 178 грн 28 коп. та понесені по справі судові витрати.
Зі змісту зазначеного рішення суду слідує, що 17 червня 2024 року ОСОБА_1 , як відповідач по справі, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, як на підставу для відмови у позові, посилався на те, що він та інші відповідачі не мають жодних зобов'язань перед КП «Луцькводоканал», оскільки ними договір не підписувався. Також вказував, що позивач не надав доказів, що системи централізованого водопостачання та водовідведення перебувають у власності позивача; позивач не надав доказів, що питна вода відповідає санітарним нормам і правилам; не надав розрахунків тарифів; не навів фактів здійснення ним контрольного зняття показників.
Згідно з ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати знову, піддаючи сумніву законність судового акта, який набрав законної сили. Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між ж сторонами. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло відображення у мотивувальній частині судового рішення.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 у своїх вимогах посилався на те, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2025 року у цивільній справі № 161/10476/24 з нього та інших осіб на користь КП «Луцькводоканал» стягнуто надуману заборгованість. Суд при ухваленні даного рішення проігнорував його посилання на те, що відповідач не має у власності або законному розпорядженні мереж водопостачання та водовідведення, зокрема, тих, якими підведено воду та відводяться стоки від будинку АДРЕСА_1 , що є обов'язковою умовою для надання ліцензії здійснення діяльності по наданню послуг водопостачання та водовідведення. Суд також проігнорував його посилання на те, що відповідач постачає питну воду, видобуту з підземних надр, однак, у нього відсутній дозвіл на користування надрами та те, що питна вода, яку постачає відповідач, не відповідає переліку показникам якості води, зазначеному у паспорті та визначеному державними санітарними нормами і правилами. Суд не досліджував наявність у відповідача державного акту на право постійного користування або на право власності на землю та технічного проекту на розміщення водопровідних мереж, споруд та устаткування, погодженого в установленому порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції відмовляючи у позові ОСОБА_1 , обґрунтовано виходив з того, що фактам, які просив встановити позивач, судом надана оцінка під час розгляду цивільної справи №161/10476/25, та при вирішенні якої суд дійшов висновку про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення, які надавалися КП «Луцькводоканал» за адресою: АДРЕСА_3 . Рішенням суду у зазначеній справі підтверджено як факт укладення договору між КП «Луцькводоканал» та відповідачами, так і те, що КП «Луцькводоканал» має право надавати такі послуги. За твердженням позивача встановлення фактів, що мають юридичне значення у цій справі, необхідне для встановлення порушень КП «Луцькводоканал» його майнових прав при стягненні з нього коштів, тобто встановлення даних фактів необхідно позивачу для вирішення іншого спору по суті, однак це, як правильно вказував суд у своїх висновках, є неприпустимим, оскільки встановлення того чи іншого факту не повинно пов'язуватися з подальшим вирішенням спору про право.
Зважаючи на те, що всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України позивач ОСОБА_1 не довів належними, достатніми та достовірними доказами обставин, які мають значення для справи і на які він посилався як на підставу своїх вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові.
У своїх доводах апеляційної скарги позивач покликався на те, що під час розгляду цивільної справи № 161/10476/24 Луцький міськрайонний суд Волинської області взагалі не розглядав обставин, які є предметом позову у цій справі, а тому безпідставно та необґрунтовано послався на ч. 4 ст. 82 ЦПК України. Проте, такі доводи є безпідставними, оскільки як уже було вище зазначено, фактам, які просив встановити позивач у цій справі, судом вже була надана оцінка під час розгляду цивільної справи № 161/10476/25, а тому його незгода з тим, що суд при розгляді вказаної справи проігнорував його доводи та факти, викладені у відзиві на позовну заяву, не може бути підставою для звернення до суду з позовною заявою про встановлення цих фактів.
Отже, висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка. Суд правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду, були предметом розгляду суду першої інстанції, яким суд надав належну правову оцінку, а тому не потребують повторної оцінки апеляційним судом.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про законність та обґрунтованість ухваленого у цій справі рішення та відсутність підстав для його скасування.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 травня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя
Судді: