Справа № 761/24678/23
Провадження №1-кп/761/1767/2025
Іменем України
23 червня 2025 року місто Київ
Шевченківський районний суд м. Києва у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
потерпілої - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченої - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва кримінальне провадження №12023105100001214, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.06.2023 відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Бердичів Житомирської області, громадянки України, з вищою освітою, працюючої на посаді головного спеціаліста відділу по роботі з відкритими даними Київської міської ради, не заміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого за ч. 1 ст. 125 КК України,
08.06.2023 приблизно о 14 год. 20 хв. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 36, перебуваючи в кабінеті НОМЕР_1, у ОСОБА_6 і її начальниці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , почалась словесна перепалка внаслідок довготривалих неприязних відносин, після чого у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .
В подальшому, ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень, на ґрунті неприязних відносин, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи з прямим умислом, спрямованим на спричинення тілесних ушкоджень, загострюючи конфлікт, умисно взяла з прикладення фізичної сили руки ОСОБА_4 , спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді садна: двох на задній поверхні правого передпліччя в нижній третині, на задній поверхні правого променево-зап'ясткового суглобу, на тильній поверхні правої кисті в проекції проксимальної третини 1-ї п'ясної кістки, на тильній поверхні міжфалангового суглобу 1-го пальця.
В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_6 , потерпілій ОСОБА_4 , спричинено тілесні ушкодження, які за критерієм розладу здоров'я відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Кримінальна відповідальність за вказане кримінальне правопорушення передбачена ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження.
На підтвердження встановлених судом обставини вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення, свідчать докази, дослідженні під час судового розгляду у порядку ст. 94 КПК України. Такими доказами є:
Показання потерпілої ОСОБА_4 , яка суду пояснила, що станом 08.06.2023 працювала начальником відділу по роботі з відкритими даними секретаріату КМДА. Обвинувачена ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_7 працювали в цьому ж відділі спеціалістами.
08.06.2023 приблизно о 14 годині, вона повернувшись в робочий кабінет після перерви, відчула різкий запах їжі і запропонувала колегам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відкрити вікно та провітрити кабінет. ОСОБА_6 почала категорично заперечувати, посилаючись на те, що вона хворіє та почуває себе не добре. З цього приводу між нею та обвинуваченою виникла словесна сварка. Не зважаючи на заперечення ОСОБА_6 , вона все ж таки відкрила вікно. На що ОСОБА_6 агресивно відреагувала, підскочила до її робочого столу, відштовхнула її та закрила вікно. Після чого між ними продовжилася словесна сварка. Обвинувачена кричала на неї, висловлювалися в її адресу нецензурною лайкою. Вона також відповідала їй. З метою уникнути подальшої сварки, вона (потерпіла) спробувала залишити кабінет, але в цей момент обвинувачена наблизилися до неї, почала розмахувати руками перед обличчям та словесно погрожувати, що вдарить. Після чого, обвинувачена руками схопила її за кисті обох рук, стискаючи їх з силою. Вона, (потерпіла) намагаючись звільнитися від захвату обвинуваченої, вивертала свої руки у боки. Коли її руки звільнялися, обвинувачена знов хапала її за кисті рук, кожного разу стискаючи їх з силою. Після чого, ОСОБА_6 рукою нанесла їй вдар по обличчю. Від цих дій обвинуваченої, у неї були подряпини та припухлості на зап'ястях рук. Натомість тілесних ушкоджень від вдару по обличчю не було.
Зазначила, що між нею та ОСОБА_6 вже тривалий час були напружені відносини пов'язані з виконанням службовим обов'язків. Збоку ОСОБА_6 завжди була неадекватна реакції на її зауваження як керівника відділу. Особливо напружені стосунки стали між ними, коли вона, як керівник відділу, приблизно пів року тому не погодила ОСОБА_6 на посаду заступника відділу.
В ході досудового розслідування за участю потерпілої ОСОБА_4 , проводився слідчий експеримент, про що був складений протокол слідчого експерименту від 21.06.2023. Хід цієї слідчої дії зафіксований на DVD диску, який переглянутий в судовому засіданні за участю сторін кримінального провадження. Згідно даних, що містяться на DVD диску, потерпіла ОСОБА_4 , уточнюючі механізм нанесення їй ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, вказувала дещо інший механізм спричинення їй тілесних ушкоджень обвинуваченою, ніж описаний нею в ході судового розгляду. А саме зазначала, що під час її суперечки з ОСОБА_6 з приводу відкритого вікна в кабінеті, ОСОБА_6 погрожувала їй словесно, що вдарить. Після чого нанесла їй правою рукою вдар по обличчю з лівої сторони. При спробі ОСОБА_6 нанести їй вдруге удар по обличчю, вона перехватила руку ОСОБА_6 і тримала деякий час. В цей момент ОСОБА_6 іншою рукою схопила її за кисть правої руки та почала викручувати її. Потім вони хапали одна другу по черзі за кисті рук. При цьому ОСОБА_6 кожного разу, тримаючи своїми руками за кисті її рук, викручувала їх. Так продовжувалася декілька разів. Поки вона ( ОСОБА_4 ) не вийшла з кабінету.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що в 2023 році працював спеціалістом відділу по роботі з відкритими даними секретаріату КМДА. Потерпіла ОСОБА_4 була начальником відділу, а обвинувачена ОСОБА_6 спеціалістом. 08.06.2023, біля 14 годин, після обідньої перерви, між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 почався словесний конфлікт, з незначного приводу. А саме, ОСОБА_4 , повернувшись в кабінет після перерви, сказала, що в кабінеті відчувається неприємний запах їжі та відкрила вікно для провітрювання. Вікно було біля столу потерпілої ОСОБА_4 . ОСОБА_6 на деякий час вийшла з кабінету, але швидко повернулась і попросила ОСОБА_4 закрити вікно, пославшись на те, що застуджена. ОСОБА_4 заперечувала, мотивуючи тим, що ще не вивітрилося. На що, ОСОБА_6 підійшла до столу потерпілої, відштовхнула її від вікна та спробувала закрити вікно. Після чого, словесна перепалка між ними загострилася. Потерпіла та обвинувачена висловлювали взаємні образи та емоційно розмахували одна перед другою руками. Під час цих подій він побачив, як потерпіла та обвинувачена хапали одна другу за кисті рук. То ОСОБА_4 , схопивши ОСОБА_6 за кисті обох рук, утримувала їх деякий час. Потім ОСОБА_6 , звільнивши свої руки, хапала потерпілу за кисті рук, утримуючи їх. Ці дії - хапання одна другу за кисті рук відбувалися кілька разів та супроводжувалися взаємними словесними образами. Щоб хтось з них наносив вдари чи намагався нанести вдари він не бачив. Через деякий час ОСОБА_4 вийшла з кабінету і потім згодом приїхали працівники поліції.
В ході досудового розслідування за участю свідка ОСОБА_7 проводився слідчий експеримент, про що був складений протокол слідчого експерименту від 21.06.2023. Хід цієї слідчої дії зафіксований на DVD диску, який переглянутий в судовому засіданні за участю сторін кримінального провадження. Згідно даних, що містяться на DVD диску, свідок ОСОБА_7 у присутності понятих детально пояснював та за допомогою статиста показував обставини спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , уточнював їх механізм та локалізацію.(т.1 а.с.55-59).
Пояснення надані свідком ОСОБА_7 в ході слідчого експерименту повністю узгоджуються із його показаннями даними безпосередньо у судовому засіданні щодо обставин та спричинення обвинуваченою тілесних ушкоджень потерпілій.
Дотримуючись принципу змагальності, який передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, свобод і законних інтересів, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створював необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків та за клопотанням сторони захисту допитав у якості свідка ОСОБА_8 .
Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що з червня 2021 до лютого 2023 року працювала разом з обвинуваченою та потерпілою в одному відділу КМДА. На той час потерпіла ОСОБА_4 була начальником відділу, обвинувачена ОСОБА_6 спеціалістом у відділу.
Свідком подій, які відбувалися 08.06.2023 між обвинуваченої та потерпілою вона не була. Охарактеризувала робочі відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , як напружені. Негативно охарактеризувала потерпілу як керівника відділу, посилалася на прояви з її боку нестабільності та деструктивності в робочих процесах. Зазначила, що ОСОБА_6 намагалася налагодити з ОСОБА_4 нормальні робочі відносини, але, на її думку, ОСОБА_4 упереджено відносилась до ОСОБА_6 . Інколи користуючись своїм службовим становищем потерпіла дозволяла собі принижувати як ОСОБА_6 так інших працівників відділу.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 042/1-249-2023 від 09.06.2023, проведеного Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи (відділ судово-медичної експертизи живих осіб), при проведені огляду гр. ОСОБА_4 у останньої виявлені тілесні ушкодження у вигляді садна: на задній поверхні правого передпліччя в нижній третині, (2) на задній поверхні правого променево-зап'ясткового суглобу, на тильній поверхні правої кисті в проекції проксимальної третини 1-ї п'ясної кістки, на тильній поверхні міжфалангового суглобу 1-го пальця.
Характер та морфологічні властивості, виявлених ушкоджень, свідчать про те, що вони утворилися від травмуючої дії тупого (тупих) предмету (предметів), характерні властивості якого (яких) в ушкодженнях не відобразилася, за давністю можуть відповідати терміну та обставинах вказаних в описовій частини Постанови, тобто 08.06.2023, та не супроводжувалися небезпечними для життя явищами.
Кожне з виявлених тілесних ушкоджень, відноситься до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я) відповідно до п. п. 2.3.5. та 4.6. «Правил»., так як відновлення анатомічної цілісності травмованих ділянок та початок відновлення порушуваної функції по місцю утворення синців, саден у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк до 6 діб. Вказані строки віддзеркалюють тривалість розладу здоров'я, як загальноприйнятого судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості. (т.1 а.с.46-49)
Проте, відповідно до описової частини Постанови дізнавача про призначення судово-медичної експертизи від 09.06.2023, «під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженню №12023105100001214 від 08.06.2023 за ознаками ч. 1 ст. 125 КК України встановлено, що 08.06.2023 приблизно о 14 год. 20 хв. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 36, каб.НОМЕР_2, невстановлена особа жіночої статті, завдала удару по обличчю, чим спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_4 » ( т.1 а.с.43-44).
З метою роз'яснення висновку експерта судом була допитана експерт відділу судово-медичної експертизи живих осіб Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_9 , яка в судовому засіданні пояснила наступне. Відповідно до постанови про призначення експертизи, нею 09.06.2023 була оглянута гр. ОСОБА_4 . Під час огляду у неї були виявлені тілесні ушкодження описані у висновку. Зазначення нею у висновку про можливість виникнення виявлених у гр. ОСОБА_4 тілесних ушкоджень за обставин вказаних в описовій частини Постанови про призначення експертизи, здійснено нею помилково. Фактично виявлені у гр. ОСОБА_4 при огляді тілесні ушкодження могли утворитися при обставинах на які посилалася сама ОСОБА_4 експерту при огляді, тобто з її слів. В даному випадку гр. ОСОБА_4 під час її огляду у експерта зазначала, що 08.06.2023 приблизно о 14 год. 20 хв. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 36, каб.НОМЕР_2, її підлегла ОСОБА_6 , схопила за праву руку, нанесла вдар кулаком по обличчю з лівої сторони. Про це було зазначено у висновку експерта від 09.06.2023 в частині «Обставини справи».( т.1 а.с. 193-196).
За клопотанням сторони обвинувачення, для усунення протиріч щодо механізму утворення тілесних ушкоджень, які були виявлені у потерпілої ОСОБА_4 , при її огляді експертом 09.06.2023, судом було призначено повторну судово-медичну експертизу, проведення якої доручено експертам відділу судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб КМБ СМЕ (м. Київ, пров. Бондарівський, 7-А (т.1 а.с.217-220).
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 042-384-2025 від 28.03.2025, проведеного Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи (відділ судово-медичної експертизи живих осіб), при проведені судового медичного огляду (09.06.2023) гр. ОСОБА_4 у останньої виявлені наступні тілесні ушкодження:
садна: на задній поверхні правого передпліччя в нижній третині, (2) на задній поверхні правого променево-зап'ясткового суглобу, на тильній поверхні правої кисті в проекції проксимальної третини 1-ї п'ясної кістки, на тильній поверхні міжфалангового суглобу 1-го пальця.
Характер та морфологічні властивості, виявлених ушкоджень, свідчать про те, що вони утворилися від травмуючої дії тупого (тупих) предмету (предметів), внаслідок стиснення шкірних покровів правового передпліччя.
Враховуючи характер та локалізацію, виявлених у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, дані проведення слідчого експерименту за її участю, дані проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_7 та підозрюваної ОСОБА_6 , можна заключити, що виявлені у неї тілесні ушкодження могли утворитися у спосіб, на які вказує, як вона, так і свідок ОСОБА_7 та підозрювана ОСОБА_6 .
Вищезазначені докази у кримінальному провадженні, суд вважає, є належними, достатніми та допустимими, які підтверджують існування обставин, щодо вчинення обвинуваченою ОСОБА_6 кримінального правопорушення при встановлених судом фактичних обставинах справи.
Обвинувачена ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала. Суду пояснила, що станом на червень 2023 року вона працювала головним спеціалістом відділу по роботі з відкритими даними секретаріату КМДА. Потерпіла ОСОБА_4 на той час була начальником відділу. 08.06.2023 був звичайний робочий день, на роботі були всі троє. Після обіденної перерви в кабінет зайшла ОСОБА_4 , яка була в поганому настрою і в грубій формі зробила їй та ОСОБА_7 зауваження з приводу того, що в кабінеті воняє їжею. Після чого відкрила вікно та запалила цигарку. Оскільки вона ( ОСОБА_6 ) на той час тривалий час хворіла на нежить, вона вийшла із кабінету. Повернувшись через незначний час, вона попросила ОСОБА_4 закрити вікно. На що потерпіла в грубій формі відмовила їй. Тоді вона ще раз звернулась до ОСОБА_4 з проханням закрити вікно, але потерпіла проігнорувала її. Тоді вона ( ОСОБА_6 ) обійшла стіл потерпілої та сама закрила вікно. Після чого, ОСОБА_4 почала вести себе агресивно, підскочила з крісла, кричала на неї, схопила за руки та виштовхнула від вікна. При цьому вона весь час верещала, висловлювала образи в її адресу. В цей момент вона відчула запах алкоголю від потерпілої. Потім потерпіла вибігла з кабінету, через деякий час повернулася, була дуже знервована, вимагала від неї йти на лікарняний. Потім підбігла до неї майже впритул із піднятими вверх руками. В цей момент вона ( ОСОБА_6 ) перехопила своєю правою рукою її праву руку за зап'ястя та тримала поки та не заспокоїлась. Весь цей час потерпіла викрикувала, щоб вона ( ОСОБА_6 ) її вдарила, тобто провокувала. Проте будь-яких вдарів вона потерпілій не наносила. Коли потерпіла послабила руку вона відпустила її. Вважає, що умисно не хапала потерпілу за руку, а тримала її руку, оскільки та руками махала на неї. Потім потерпіла вийшла з кабінету і через деякий час приїхала поліція.
Зазначила, що неприязних стосунків між неї так ОСОБА_4 не було, були суто робочі відносини, які дійсно були напружені. ОСОБА_4 завжди безпідставно прискіпувалася до неї по роботі, казала, що знищить її.
В ході досудового розслідування за участю підозрюваної ОСОБА_6 проводився слідчий експеримент, про що був складений протокол слідчого експерименту від 07.07.2023. Хід цієї слідчої дії зафіксований на DVD диску, який переглянутий в судовому засіданні за участю сторін кримінального провадження. Згідно даних, що містяться на DVD диску, ОСОБА_6 у присутності понятих детально пояснювала та за допомогою статиста показувала обставини при яких вона утримувала за руку потерпілу під час їх сварки, уточнювала механізм та локалізацію. (т.1 а.с.70-75)
Пояснення надані ОСОБА_6 в ході слідчого експерименту повністю узгоджуються з її показаннями даними безпосередньо у судовому засіданні.
Аналіз показань обвинуваченої ОСОБА_10 свідчить, що вона хоча не і визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, натомість зміст її показань повністю підтверджує її причетність до вчинення кримінального правопорушення, при обставинах встановлених судом.
На думку суду, обвинувачена ОСОБА_6 не достатньо усвідомлюючи всі обставини, за яких вона діяли відносно потерпілої ОСОБА_4 , хибно вважає, що її дії були правомірними. Суд також відмічає відсутність у обвинуваченої критичного ставлення до своїх дій.
Незважаючи на невизнання обвинуваченою ОСОБА_6 своєї вини, встановлені судом обставини, крім її показань, підтверджуються безпосередньо дослідженими під час судового розгляду доказами, які були зазначені вище, а позиція обвинуваченої спростовується оцінкою цих доказів, у порядку передбаченому ст. 94 КПК України.
З огляду на наведене, суд вважає, що показання обвинуваченої є цілком зрозумілими, оскільки вони таким чином, здійснюючи свій захист, з метою уникнення кримінальної відповідальності, намагається створити уяву про те, що безпідставно обвинувачується у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Суд наголошує, що кримінальна відповідальність за вказане кримінальне правопорушення передбачена ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження.
З об'єктивної сторони злочин характеризується: діянням (дією або бездіяльністю), спрямованим на заподіяння легкого тілесного ушкодження; наслідком у вигляді спричинення легкого тілесного ушкодження; причинним зв'язком між зазначеним діянням та наслідком.
Частиною 1 ст. 125 КК України встановлюється відповідальність за легке тілесне ушкодження, яке виразилося в порушенні анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, але не спричинило короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності. До них Правила відносять такі ушкодження, що мали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більш як шість днів.
Суб'єктивна сторона злочину, що розглядається, характеризується тільки умисною виною. Відповідальність за ст. 125 КК України настає і у тих випадках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю і фактично було заподіяно легке тілесне ушкодження.
У даній кримінальній справі, показаннями обвинуваченої ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_4 , свідка ОСОБА_11 встановлено, що 08.06.2023 між обвинуваченої та потерпілою на ґрунті неприязних відносин почалася словесна перепалка з незначного приводу. Під час якої ОСОБА_6 своєю рукою умисно схопила ОСОБА_4 за праву руку в області зап'ястя та, стискаючи її, утримувала деякий час. В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження, які за критерієм розладу здоров'я відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Так, за показаннями обвинуваченої, вона своєю правою рукою схопила потерпілу за зап'ястя правої руки та тримала поки остання не послабила руку. Про те, що ОСОБА_6 , схопивши праву руку потерпілої за зап'ястя, утримувала її деякий час свідчать і показання потерпілої ОСОБА_4 , а також показання свідка ОСОБА_11 .
Факт спричинення потерпілій ОСОБА_4 тілесних ушкоджень у вигляді садна: двох на задній поверхні правого передпліччя в нижній третині, на задній поверхні правого променево-зап'ясткового суглобу, на тильній поверхні правої кисті в проекції проксимальної третини 1-ї п'ясної кістки, на тильній поверхні міжфалангового суглобу 1-го пальця, які відносяться до легких тілесних ушкоджень за критерієм тривалості розладу здоров'я, підтверджується висновками судової медичної експертизи від 09.06.2023 та 28.03.2025.
При цьому, згідно із висновком судово-медичної експертизи від 28.03.2025, характер та морфологічні властивості, виявлених у потерпілої ушкоджень, свідчать про те, що вони утворилися від травмуючої дії тупого (тупих) предмету (предметів), внаслідок стиснення шкірних покровів правового передпліччя. Враховуючи характер та локалізацію, виявлених у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, дані проведення слідчого експерименту за її участю, дані проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_7 та підозрюваної ОСОБА_6 , виявлені у неї тілесні ушкодження могли утворитися у спосіб на які вказує, як вона, так і свідок ОСОБА_7 та підозрювана ОСОБА_6 .
Де які розбіжності у показаннях потерпілої ОСОБА_4 щодо механізму спричинення їй тілесних ушкоджень обвинуваченою, суд відносить на рахунок довготривалих неприязних відносин між ними. При цьому на кваліфікацію дій обвинуваченої такі розбіжності у показаннях потерпілої не впливають, оскільки за висновком експертизи від 28.03.2025, підтверджено, що виявлені у потерпілої тілесні ушкодження утворилися від травмуючої дії тупого (тупих) предмету (предметів), внаслідок стиснення шкірних покровів правового передпліччя. Такий механізм утворення виявлених у потерпілої тілесних ушкоджень узгоджується і із показаннями самої обвинуваченою ОСОБА_6 , свідка ОСОБА_11 та потерпілої ОСОБА_4 , наданих нею під час судового розгляду.
Щодо позиції сторони захисту про правомірність дій обвинуваченої, суд зазначає наступне.
За показаннями обвинуваченої ОСОБА_6 , вона утримувала руку потерпілої за зап'ястя, доки остання не ослабила руку. За твердженнями обвинуваченої такі дії були правомірними, оскільки потерпіла махала на неї руками, а вона стримувала її.
За клопотанням сторони захисту судом був досліджений висновок експертного дослідження за №043-182-2023 від 17.07.2023, проведений на підставі заяви ОСОБА_6 відповідно до якого у ОСОБА_6 при огляді на внутрішній поверхні правого передпліччя в нижній третини 5,8х0,2см., на тильно-зовнішній поверхні правого променево-зап'ясткового суглобу 1,4х0,2см, визначаються ділянки гіпер пігментації шкіри, що є наслідком загоєння саден, світло-коричневого кольору, м'які, не спаяні з підлягаючими тканинами, легко беруться у складку, місцями глянцеві, не мають ознак небезпеки. Характер та морфологія виявлених ушкоджень, свідчить про те, що вони утворилися внаслідок травматичної дії тупих предметів, за давністю можуть відповідати не менше 14 діб (і більше) до моменту проведення судово-медичного обстеження. Зі слів: 08.06.2023 приблизно о 13:40 ОСОБА_4 руками штовхала в груди, хапала за руки. (т.1 а.с.113-114).
Проте вказаний висновок експертного дослідження не має вирішального значення для кваліфікації дій обвинуваченої. Оскільки не підтверджує наявність суспільно небезпечного посягання на ОСОБА_6 з боку ОСОБА_4 . Крім того, за показаннями свідка ОСОБА_7 потерпіла та обвинувачена під час сварки лише хапали одна другу за кисті рук, проте вдарів не наносили.
Таким чином, жодна з обставин, яка досліджувалася судом, не свідчить про наявність суспільно небезпечного посягання на ОСОБА_6 яке б викликало невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання. За таких обставин суд прийшов до переконливого висновку, що дії ОСОБА_6 не носили характер необхідної оборони та перевищення її меж, так як ці дії були умисними, вчинені на ґрунті особистих неприязних стосунків. На думку суду мала місце також і віктимна поведінка потерпілої, яка спровокувала обвинувачену, на вчинення умисних кримінально караних дій.
Щодо відсутності захисника під час повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, суд зазначає наступне.
Глава 22 «Повідомлення про підозру» КПК України не містить жодних застережень про необхідність залучення захисника при повідомленні особі про підозру. Відсутність захисника при врученні особі повідомлення про підозру, якщо обставини кримінального провадження не є такими, що відповідно до вимог ст. 52 КПК України вказують на обов'язкову участь захисника, не є порушенням права особи на захист. На що не одноразово вказував Верховний Суд у своїх постановах, зокрема у постанові ККС ВС від 01.08.2022 у справі № 161/7088/20, провадження № 51-3815км20.
Отже, відсутність захисника під час повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст. 125 КК України, не є порушенням її права на захист, оскільки відповідно до вимог ст. 52 КПК України участь захисника у даному кримінальному провадженні не є обов'язкова.
Суд також відхиляє твердження сторони захисту про визнання висновку повторної судово-медичної експертизи № 042-384-2025 від 28.03.2025 недопустимим доказом, з тих підстав, що експертиза проведена одним і тим самим судово-медичним експертом ОСОБА_9 , з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 87 КПК недопустимими є докази отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотним порушенням прав людини та основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умів.
Як вже неодноразово зазначено у рішеннях Верховного Суду, що не всі порушення Кримінально-процесуального кодексу (КПК) призводять до визнання доказів недопустимими. Докази можуть бути визнані недопустимими, якщо їхнє отримання пов'язане з істотними порушеннями прав людини або процесуальних норм, які можуть впливати на достовірність цих доказів.
Будь-яких істотних порушень прав обвинуваченої ОСОБА_6 або процесуальних норм, які могли вплинути на достовірність висновку повторної судово-медичної експертизи № 042-384-2025 від 28.03.2025, судом не встановлено.
Суд зазначає, що якщо повторна судово-медична експертиза проведена тим же експертом, що і первина, то це автоматично не призводить до визнання цього висновку недопустимим доказом. За переконанням суду, висновок повторної судово-медичної експертизи № 042-384-2025 від 28.03.2025 є допустимим, оскільки не було доведено, що експертиза була проведена з порушеннями або висновок є необґрунтованим.
Досліджуючи повторну судово-медичну експертизу № 042-384-2025 від 28.03.2025, судом встановлено, що експертиза проведена експертом судово-медичної експертизи ОСОБА_9 , яка є лікар, судово-медичний експерт першої кваліфікаційної категорії, має вищу медичну освіту та кваліфікацію судового експерта з правом проведення судово-медичної експертизи за спеціальністю «судова-медична експертиза», має 2 кваліфікаційний клас судово-медичного експерта, стаж експертної роботи з 2005 року. Обставин, які б виключали проведення експертизи цим експертом відсутні. Експерт ОСОБА_9 , відповідно до положень ст. 75 КПК України, була попереджена за завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків у суді. Також судом встановлено, що експертом при проведенні повторної експертизи було дотримано процедуру проведення експертизи, вказані висновки відповідають вимогам до судово-медичної експертизи, відповідають об'єктивним фактичним обставинам справи та не суперечать іншим матеріалам кримінального провадження.
Крім того, суд враховує, що фактично перша експертиза - судово-медична експертиза за №042/1-249-2023 від 09.06.2023, була проведена судово-медичним експертом ОСОБА_9 належним чином, а повторна проведена судом для уточнення механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілій та роз'яснення попереднього висновку, саме в цій частині. Будь-які сумніви у правильності висновку повторної експертизи відсутні, тому суд визнає повторну судово-медичну експертизу № 042-384-2025 від 28.03.2025 допустимою.
Таким чином аналізуючи пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення та оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина ОСОБА_6 у умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження доведена повністю поза розумним сумнівом, а її дії обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України.
При призначенні покарання суд враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Так, ОСОБА_6 раніше не судима, за місцем проживання характеризується позитивно, вчинила кримінальне правопорушення, яке відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_6 судом не встановлено.
Встановлена судом сукупність обставин, що характеризують особу винної, ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, її ставлення до вчиненого, поведінку після вчинення кримінального правопорушення, думку потерпілої, яка просила призначити покарання на розсуд суду, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій покарання у вигляді штрафу в межах санкції закону за яким визнав її винуватою.
Разом з тим, кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, відповідно до ч. 1 ст. 12 КК України є кримінальним проступком, з дня вчинення обвинуваченою даного кримінального правопорушення минуло більше ніж два роки, перебіг цього строку не зупинявся та не переривався. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Згідно із ч. 5 ст. 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Таким чином, ОСОБА_6 підлягає звільненню від призначеного судом покарання за ч. 1 ст. 125 КК України, в зв'язку із закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності.
Речові докази у справі відсутні.
У кримінальному проваджені наявні процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи №042/1-249-2023 від 09.06.2025 в сумі 1134 грн. 00 коп. На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України вказану суму суд стягує з обвинуваченої ОСОБА_6 на користь держави.
Запобіжний захід щодо обвинуваченої не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити їй покарання у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Звільнити ОСОБА_6 від призначеного судом покарання на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи №042/1-249-2023 від 09.06.2025 в сумі 1134 (одна тисяча сто тридцять чотири) грн. 00 коп.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга подається до Київського Апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а засудженим, що перебуває під вартою, - в той самий строк з моменту отримання копії вироку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1