СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/3519/25
ун. № 759/12472/25
17 червня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю заявника ОСОБА_3 , представника власника майна ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання цивільного позивача ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025110000000149 від 20.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,
У провадження слідчого судді надійшло клопотання цивільного позивача ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному проваджені за №12025110000000149 від 20.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025110000000149 від 20.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що надійшла заява від ОСОБА_5 про те, що у період часу з кінця липня 2023 року по 23.08.2023 група осіб, до складу якої входять ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , шляхом зловживання довірою заволоділи зерном соняшника на суму 204 000 доларів США.
Окрім цього, надійшла заява ОСОБА_3 про те, що у період часу з 04.07.2023 по 03.08.2023 група осіб, до складу якої входять ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , шляхом зловживання довірою заволоділи зерном соняшника на суму 224 000 доларів США, чим завдано майнової шкоди потерпілому ОСОБА_3 .
Обставинами, що дають підстави вважати, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 причетні до вчинення кримінального цравопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, є зібрані в ході досудового розслідування матеріали кримінального провадження у їх сукупності, зокрема: допитано в якості потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , які повідомили, вони займаються торгівлею зерна соняшника, яке скупляють у сільськогосподарських виробників та у подальшому збувають на заводи та в порти, які здійснюють закупку зернових культур. В подальшому вони на пропозицію знайомого ОСОБА_6 , погодилися збути зерно соняшника за грошові кошти за посередництва ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , на заводи та в порт, внаслідок чого останні, зловживаючи довірою потерпілих, заволоділи їхнім зерном, та грошові кошти за його реалізацію не повернули, чим спричинили матеріальні збитки; допитано в якості свідка ОСОБА_10 , який також обізнаний у схемі злочинної діяльності ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які також в аналогічний спосіб в період з 09.07.2023 по 17.08.2023 шляхом зловживання довіри заволоділи зерном соняшника на суму 518 461 доларів США; проведено НСРД аудіо,- відео контроль зустрічі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , під час якої останній підтвердив факти заборгованості перед потерпілими та розповів про обставини збуту зернової продукції та причетність до вказаних обставин ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та ОСОБА_11 ; допитано водіїв вантажних транспортних засобів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , та ОСОБА_14 , які в своїх показах підтвердили факт закупки потерпілим ОСОБА_5 зернової продукції та подальшого збуту на завод та річковий порт в період з липня по серпень 2023 року. Особи ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , їм не відомі.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 29.05.2025 слідчому ОСОБА_15 та групі слідчих у кримінальному провадженні було надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_6 та власником якого являється ОСОБА_16 , з метою відшукання та вилучення документів, які мають суттєве значення для кримінального провадження.
06.06.2025 вищевказаний транспортний засіб було вилучено у ході обшуку та цього ж дня визнано речовим доказом.
Заявник стверджує, що існує сукупність підстав вважати, що вищезазначене майно є доказом вчинення злочину, а також факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв'язку з чим просить накласти арешт на вказаний автомобіль, з метою збереження речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Заявник у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити з викладених у ньому підстав.
Власник майна ОСОБА_16 у судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце розгляду повідомлялась належним чином. Надіслала до суду клопотання про розгляд за її відсутності.
Представник власника майна заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що у клопотанні про обґрунтування грошової суми у розмірі 224 000 доларів США не вказано довірою якої саме особи ОСОБА_6 та троє осіб зловживали, та хто саме є потерпілим від цих дій. У позовній заяві ОСОБА_3 не вказано ані розрахунку заборгованості, ані доказів вирощування/придбання/перевезення насіння соняшника, ані його передачі цим особам, відсутні докази реєстрації позовної заяви ОСОБА_3 у ГУНП у Київській області у межах кримінального провадження, яка не відповідає нормам ЦПК України. Зазначив, що даний автомобіль придбано ОСОБА_16 та зареєстровано за нею 21.10.2022, тобто раніше, ніж сталися описані в заяві події - з 04.07.2023 по 03.08.2023. Крім того із ОСОБА_6 ОСОБА_16 познайомилась вже після виникнення зазначених подій - у січні 2024 року, та одружилась у квітні 2024 року, тому будь-який причинно-наслідковий зв'язок між придбаним автомобілем та нерозрахунком ОСОБА_6 з ОСОБА_3 відсутній. Даний транспортний засіб не є сумісною власністю подружжя та не міг бути придбаний за кошти, здобуті злочинним шляхом.
Вислухавши заявника, представника власника майна, дослідивши клопотання та копії матеріалів, якими обґрунтовуються доводи клопотання, письмові заперечення, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Так, відповідно до вимог ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутись прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Згідно п. 1,4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт на майно накладається з метою збереження речових доказів; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
При цьому, згідно з ч. 8 вказаної статті вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.
Слідчим суддею встановлено, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025110000000149 від 20.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, до вчинення якого може бути причетний ОСОБА_6 , який користується автомобілем «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 .
Обставинами, що дають підстави вважати, що ОСОБА_6 є причетним до вчинення кримінального правопорушення, є зібрані у матеріалах кримінального провадження докази у їх сукупності.
Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Частина 10 статті 170 КПК України встановлює, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Цивільний позивач у своєму клопотанні просить накласти арешт на автомобіль «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 , з метою збереження речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 транспортний засіб «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_3 , 2017 року випуску, сірого кольору, належить ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за нею 21.10.2022.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 - шлюб між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровано 30.04.2024, про що складено відповідний актовий запис №496.
Відповідно до матеріалів досудового розслідування, у період часу з 04.07.2023 по 03.08.2023 група осіб, до складу якої входять ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , шляхом зловживання довірою заволоділи зерном соняшника на суму 224 000 доларів США, чим завдано майнової шкоди потерпілому ОСОБА_3 , про що він повідомив у поданій заяві до ГУНП Київської області.
Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, ані зі змісту клопотання про арешт майна, ані з інших матеріалів кримінального провадження, які долучені до клопотання, не вбачається, які саме ознаки вилученого майна вказують на його відповідність критеріям, визначеним у статті 98 КПК України.
У клопотанні заявника та у постанові старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_15 про визнання майна речовими доказами у кримінальному провадженні від 06.06.2025 відсутнє належне обґрунтування, за яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України вказане раніше майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, що свідчить про формальність даної постанови.
Крім того, цивільний позивач не обгрунтував належним чином необхідність накладення арешту на зазначене майно для забезпечення цивільного позову. Так, ОСОБА_17 не є фізичною особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, розмір цивільного позову у кримінальному провадженні не обгрунтований.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Враховуючи те, що заявником не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правову підставу для арешту майна, накладення арешту не є співрозмірним завданням даного кримінального провадження і створює значні перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_18 , слідчий суддя доходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170-173, 175, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання цивільного позивача ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025110000000149 від 20.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений та оголошений 20.06.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1