ун. № 761/21932/24
пр. № 2-а/759/17/25
02 червня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Косінської І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
І. Позиція сторін у справі
у червні 2024 р. позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із зазначеними позовними вимогами про скасування постанови інспектора Управління патрульної поліції серії ДП №1800513101 від 24.04.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 850 грн 00 коп. за ч. 1 ст. 126 КУпАП, поновити строки звернення до суду, стягнути судові витрати.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що постановою інспектора Управління патрульної поліції серії ДП №1800513101 від 24.04.2024, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 850 грн 00 коп. за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб. Вказану постанову вважає незаконною, з огляду на те, що під час зупинки працівниками патрульної поліції, інспектор не представився, вимагав водійське посвідчення та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. На прохання позивача представитись та показати документи, які має надавати представник патрульної поліції, позивачу було продемонстровано значок, інших документів надано не було. Позивач, на момент його зупинки працівниками патрульної поліції, мав усі необхідні документи, зокрема, водійське посвідчення, реєстраційний документ на транспортний засіб, страховий поліс.
30.09.2024 представник Департаменту патрульної поліції подала відзив на позовну заяву. Зазначає, що позовні вимоги є необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема, належним відповідачем у справі є саме Департамент патрульної поліції. Під час розгляду справи інспектором, здійснювалась відеофіксація спілкування та розгляду справи на нагрудний портативний відеореєстратор, проте, у зв'язку з тривалим періоду часу, строк зберігання відеозаписів сплив, відео автоматично видалено. При спілкуванні з поліцейським позивач категорично відмовився пред'явити документи, визначені п. 2.1 ПДР України. У позовній заяві позивач також не зазначає про пред'явлення документів на вимогу працівника поліції. Інспектором було роз'яснено права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, визначені ст. 63 Кончтитуції України та ст. 268 КУпАП. У подальшому, інcпектором винесено постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення, роз'яснено порядок сплати штрафу та оскарження постанови, від отримання копії постанови позивач відмовився, у зв'язку з чим, копію постанови рекомендованим листом направлено на адресу позивача. Відповідачем не було порушено під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови, грубих порушень Закону, які можуть бути підставою для скасування постанови. Відповідачем правомірно винесено оскаржувану постанову. Крім того, позивачем пропущено процесуальні строки оскарження постанови, зазначені позивачем причини пропуску строку не є поважними та обгрунтованими (а.с. 30-33).
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду
ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.06.2024 позовну заяву передано за підсудністю на розгляд до Святошинського районного суду м. Києва (а.с. 14).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2024 визначено головуючого суддю Ул'яновську О.В. (а.с. 21-22).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20.08.2024 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін (а.с. 23-24).
Відповідно до ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1 -5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
ІІІ. Фактичні обставини справи
cудом встановлено, що 24.04.2024 старшим інспектором відділу адміністративної практики УПП в Житомирській області старшим лейтенантом поліції Василенко О.В. в м. Житомирі, по вул. Небесної Сотні, 16 відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії ДП 1800513101 за ч. 1 ст. 126 КУпАП - керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн 00 коп. (а.с. 5, 35).
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду
вирішуючи питання щодо строку звернення позивача до суду, суд доходить таких висновків.
Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Судом встановлено, що відповідачем оспорювана постанова надсилалась позивачу поштою, проте не була отримана. Позивач зазначає, що про наявність адміністративного правопорушення дізнався, коли 31.05.2024 встановив мобільний додаток «Дія»
Враховуючи викладене, оскільки вручення позивачу оспорюваної постанови до 31.05.2024 судом не встановлено, відсутні підстави для висновку про звернення позивача до суду з пропуском процесуального строку і тому питання про поновлення такого строку не вирішується.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, (далі за текстом ПДР), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно з законодавством (пункт 1.9).
Відповідно до пп.пп. "а", "б", "ґ" п. 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон); чинний страховий поліс про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з пп. «а» п. 2.4 ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух», а саме водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Виходячи з наведених вище правових норм, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Як установлено частиною 1 статті 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), тягне за собою накладення штрафу у розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу наведених норм слідує, що відповідно до законодавства України на вимогу поліцейського водій транспортного засобу зобов'язаний пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, страховий поліс про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі№536/583/17).
Позивач зазначає, що відносно нього протиправно складено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Разом з тим, судом не встановлено, а матеріалами справи не підтверджено обставин того, що на вимогу працівника патрульної поліції позивач пред'явив документи, визначені п. 2.1 ПДР України, а отже в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП. У позовній заяві позивач лише зазначає, що такі документи були у нього наявні. Позивачем, в порушення вимог ст. 71 КАС України, до адміністративного позову не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про незаконність винесеної щодо нього постанови.
Незгода позивача з притягненням його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджується факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП України, а наведені позивачем у своєму адміністративному позові обставини про відсутність вчинення адміністративного правопорушення не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.
Інші доводи, зазначені позивачем на підтвердження позовних вимог, не приймаються судом до уваги, оскільки не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено положеннями КУпАП, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.
V. Розподіл судових витрат
у відповідності до положень ст. 139 КАС України суд відносить судові витрати за рахунок позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, ст.ст. 126, 251 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 7, 8,9, 72-78,241-246,286,293 КАС України,
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.В. Ул'яновська