532/1684/24
2/532/66/2025
19 червня 2025 р. м. Кобеляки
Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
судді - Омельченко І.І.,
з участю секретаря судового засідання - Логвиненко А.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Нестеренко Н.М.,
відповідач - ОСОБА_2 »,
представник відповідача - Даценко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства «Даценко» про розірвання договору оренди землі,
24 липня 2024 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства «Даценко» про розірвання договору оренди землі.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,46 га, кадастровий номер 5321886600:00:010:0100, яка розташована на території Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області (нині Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області). 07.07.2009 року між ОСОБА_1 та С(Ф)Г «Даценко» було укладено договір оренди землі терміном на 7 років. 10.02.2016 року укладено додаткову угоду, якою строк дії договору оренди землі від 07.07.2009 року продовжено до 20 березня 2026 року, а розмір орендної плати за користування земельною ділянкою встановлено в розмірі 4299,35 гривень. 27.08.2021 року С(Ф)Г «Даценко» сплачено орендну плату в розмірі 5933,40 гривень. 27.08.2021 року та 08.11.2021 року здійснено доплати відповідно в розмірі 2370,00 гривень та 1200,00 гривень, а всього в 2021 році сплачено 9503,00 гривень. Тому розмір орендної плати в 2021 році був збільшений С(Ф)Г «Даценко» без укладення додаткової угоди. Розмір орендної плати, сплаченої С(Ф)Г «Даценко» в 2022-2023 роках, становить 5933,40 гривень, доплата не була здійснена. З цього приводу адвокат Нестеренко Н.М. звернулася з адвокатським запитом до ОСОБА_2 » в особі голови ОСОБА_3 з проханням надати відповідну інформацію, у відповідь на який в листі № 1/05/2024 від 10.05.2024 року С(Ф)Г «Даценко» було наведено перелік виплат за термін 2019-2023 роки, серед яких наявна нецільова благодійна допомога. При цьому, в позові ОСОБА_1 наголошувала на тому, що до отримання нею цього листа їй не було відомо про те, що сплачені С(Ф)Г «Даценко» кошти в сумі 9503,00 гривень включали в себе не лише орендну плату за договором, а й нецільову благодійну допомогу. Оскільки орендна плата перераховувалася на її картковий рахунок, призначення платежу їй не було відомо. Лише після отримання ОСОБА_1 вказаного листа та після того, як нею була замовлена роздруківка платіжних інструкції в «Полтава-банк», їй стало відомо, що орендна плата за 2021 рік залишилася на рівні минулих років у розмірі 5933,40 гривень, інші 3569,60 гривень - нецільова благодійна допомога. Відтак відповідач діяв недобросовісно.
Таким чином, позивач ОСОБА_1 прохала суд розірвати договір оренди землі від 07.07.2009 року, укладений між нею та С(Ф)Г «Даценко» в особі голови фермерського господарства Даценка Віктора Петровича, зареєстрований в Кобеляцькому районному центрі ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 041055700998 від 08.11.2010 року, та додаткову угоду від 10.02.2016 року до договору оренди землі від 07.07.2009 року відносно земельної ділянки площею 2,46 га, кадастровий номер 5321886600:00:010:0100, яка розташована на території Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області (нині Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області); всі витрати, пов'язані з розглядом справи, стягнути з відповідача.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26 липня 2024 року по даній справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження (а.с.150-151).
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (а.с.171-172).
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та прохала задовольнити повністю. Крім того, зазначила, що спочатку відповідач розраховувався з нею зерном за користування земельною ділянкою і це її влаштовувало. В 2021 році відповідач повідомив, що буде розраховуватися грошима та запропонував ОСОБА_1 відкрити поточний рахунок у банку, що й вона зробила. В 2021 році на рахунок надійшли кошти в розмірі 9503,00 гривень, які ОСОБА_1 вважала орендною платою за користування землею. За правилами бухгалтерського обліку фермерське господарство повинно було надати їй відомість про призначення цих грошей (однак цього не було зроблено), а вона мала б поставити свій підпис. Згодом ОСОБА_1 дізналася, що частина грошей, а саме: 2370,00 гривень та 1200,00 гривень є нецільовою благодійною допомогою. Проте вона не писала ніяких заяв на благодійну допомогу. В 2022-2023 роках відповідачем було сплачено 5933,40 гривень без доплат.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Нестеренко Н.М. у судовому засіданні позов підтримала та прохала задовольнити в повному обсязі. Крім того, зауважила, що позивач не повідомлялася про сплату їй нецільової благодійної допомоги і вона була впевнена, що отримує збільшений розмір орендної плати.
Представник відповідача С(Ф)Г «Даценко» Даценко Є.В. у судовому засіданні позов не визнав та прохав відмовити в його задоволенні, оскільки виплати орендної плати проведені згідно договору.
Суд, заслухавши учасників процесу, розглянувши та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.
Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,46 га, кадастровий номер 5321886600:00:010:0100, яка розташована на території Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області (нині Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області) (а.с.19-20,24-25).
07 липня 2009 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ОСОБА_2 » в особі голови Даценка Віктора Петровича (орендар) було укладено договір оренди землі (а.с.21-23).
Пунктом 1 Договору передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Червоноквітівської сільської ради.
У пункті 2 Договору зазначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,46 га.
Договір укладено на 7 років (пункт 4 Договору).
Пунктами 5, 6, 7 Договору встановлено, що орендна плата становила 1163,62 гривень. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції. Орендна плата вноситься в такі строки в грошовій формі: один раз на рік до 20 числа останнього за звітним роком місяця, натуральна - до 20 числа останнього у звітному році місяця.
10 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та С(Ф)Г «Даценко» в особі голови Даценка Віктора Петровича укладено додаткову угоду до договору оренди землі № б/н від 07.07.2009 року (а.с.26-28).
26 грудня 2023 року до виконання обов'язків голови С(Ф)Г «Даценко» приступив ОСОБА_4 , що підтверджується наказом № 4-К від 26.12.2023 року (а.с.158).
Пунктом 3.1 Додаткової угоди визначено, що Договір укладено строком до 20 березня 2026 року.
Пунктом 4.1 Додаткової угоди передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням Сторін та становить 4299,35 гривень за один повний рік користування земельною ділянкою.
Орендна плата виплачується орендарем у встановленому п. 4.1 цього Договору розмірі за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору, обчисленого (нарахованого та утриманого) згідно з вимогами чинного податкового законодавства (пункт 4.3 Додаткової угоди).
Умови цього договору про розмір, форми та терміни сплати орендної плати можуть переглядатися лише за згодою сторін не частіше ніж один раз за два роки в разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законом (пункт 4.5 Додаткової угоди).
Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Згідно ч. 9 ст. 93 ЗК України, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Частиною 4 ст. 124 ЗК України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».
Згідно статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
У статті 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної виникає з моменту державної реєстрації такого права.
Тому строк дії спірного договору оренди землі починається з моменту його державної реєстрації, а не з моменту його укладення.
Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін. Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 18.01.2017 року по справі № 6-2777цс16, яка також була підтверджена і Постановою Верховного Суду в постанові суду від 27.06.2018 року по справі № 220/1897/16-ц.
Отже, обов'язок орендаря щодо сплати орендної плати та право орендодавців на її отримання виникає після проведення державної реєстрації договорів оренди землі.
Договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,46 га, кадастровий номер 5321886600:00:010:0100, яка розташована на території колишньої Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, зареєстрований 08.11.2010 року № 041055700998, номер запису про інше речове право - 13355116 (а.с.58-зворот).
За змістом частин 1, 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
Пунктом 9.1 спірного договору оренди землі встановлено право орендодавця на своєчасне внесення орендної плати. Праву орендодавця кореспондує обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (пункт 9.4 Договору).
Судом установлено, що 27 серпня 2021 року С(Ф)Г «Даценко» сплатило ОСОБА_1 орендну плату в розмірі 5933,40 гривень, призначення платежу «орендна плата за 2021 р., без ПДВ» (а.с.29).
27 серпня 2021 року та 08 листопада 2021 року С(Ф)Г «Даценко» здійснило доплати відповідно в розмірі 2370,00 гривень та 1200,00 гривень, призначення платежів «нецільова благодійна допомога (НБД), без ПДВ» (а.с.30-31).
У 2021 році С(Ф)Г «Даценко» сплачено ОСОБА_1 орендну плату на загальну суму 9503,00 гривень. Тому розмір орендної плати в 2021 році був збільшений С(Ф)Г «Даценко» без укладення додаткової угоди.
22 вересня 2022 року С(Ф)Г «Даценко» сплатило ОСОБА_1 орендну плату в розмірі 5933,40 гривень, призначення платежу «орендна плата за 2022 р., без ПДВ». Доплати не було (а.с.32).
05 жовтня 2023 року С(Ф)Г «Даценко» сплачено орендну плату в розмірі 5933,40 гривень, призначення платежу «орендна плата за 2023 р., згідно договору без ПДВ». Доплати не було (а.с.33).
У листі № 1/05/2024 від 10.05.2024 року С(Ф)Г «Даценко» було наведено перелік виплат за термін 2019-2023 роки, а саме (а.с.55-143):
-орендна плата за 2019 рік: нараховано - 7370,68; ПДФО 18 % - 1326,72; військовий збір 1,5 % - 110,56; до виплати - 5933,40. Нецільова благодійна допомога: нараховано - 2370,00; до виплати - 2370,00. Разом до виплати -8303,40.
-орендна плата за 2020 рік: нараховано - 7370,68; ПДФО 18 % - 1326,72; військовий збір 1,5 % - 110,56; до виплати - 5933,40. Нецільова благодійна допомога: нараховано - 2400,00; до виплати - 2400,00. Разом до виплати -8333,40.
-орендна плата за 2021 рік: нараховано - 7370,68; ПДФО 18 % - 1326,72; військовий збір 1,5 % - 110,56; до виплати - 5933,40. Нецільова благодійна допомога: нараховано - 2370,00; 810,00; 484,47; ПДФО 18 % - 87,20; військовий збір - 7,27; до виплати - 2370,00, 1200,00. Разом до виплати - 9503,40.
-орендна плата за 2022 рік: нараховано - 7370,68; ПДФО 18 % - 1326,72; військовий збір 1,5 % - 110,56; до виплати - 5933,40. Разом до виплати - 5933,40.
-орендна плата за 2023 рік: нараховано - 7370,68; ПДФО 18 % - 1326,72; військовий збір 1,5 % - 110,56; до виплати - 5933,40. Разом до виплати - 5933,40.
Разом з тим, ОСОБА_1 не зверталася до С(Ф)Г «Даценко» із заявами про надання їй благодійної допомоги та вона не була обізнана про те, що нібито збільшена орендна плата включає нецільову благодійну допомогу. С(Ф)Г «Даценко» не повідомляло ОСОБА_1 про це.
Крім того, в листі № 1/05/2024 від 10.05.2024 року орендар С(Ф)Г «Даценко» підтвердив факт того, що розмір орендної плати за договором оренди землі від 07.07.2009 року за період з 2009 року по 2023 рік був переглянутий та змінений лише один раз відповідно до додаткової угоди від 10.02.2016 року, а також те, що С(Ф)Г «Даценко» пропонувало ОСОБА_1 підвищити розмір орендної плати за вказаними договорами лише за умови збільшення строку оренди, однак вона відмовилася.
Оскільки розмір орендної плати в 2022 та 2023 роках залишився на рівні 2020 року, ОСОБА_1 зверталася до С(Ф)Г «Даценко» з проханням підвищити розмір орендної плати шляхом укладення додаткової угоди без продовження строку оренди. При цьому, відповідач погодився підвищити розмір орендної плати до 10000,00 гривень лише тим орендодавцям, які укладуть з фермерським господарством додаткову угоду до договору оренди землі на тривалий термін - 20-25 років.
Така позиція С(Ф)Г «Даценко» неодноразово ставала предметом дискусій та обговорень на загальних зборах власників земельних ділянок (паїв) (а.с.34-44).
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні повідомила, що в 2005 році вона працювала помічником у С(Ф)Г «Даценко», допомагала оформлювати документи, договори, звітність, а також допомагала з питаннями, які стосувалися діяльності фермерського господарства на території Червоноквітівської сільської ради. С(Ф)Г «Даценко» дійсно пропонувало орендодавцям укладати додаткові угоди, але ОСОБА_5 не бажала брати участь в їх оформленні, так як умови були прописані невигідні. 40 людей, які не підписали додаткових угод, зібралися на загальних зборах, на яких люди вимагали виплатити їм орендну плату згідно договору, але їм відмовили. На загальних зборах були присутні ОСОБА_4 та його дружина. ОСОБА_5 зазначила, що ОСОБА_2 » платило орендну плату в розмірі 5933,40 гривень, а решта 4000,00 гривень перераховувало як благодійну допомогу. Спочатку благодійна допомога виплачувалася всім. Потім ті, хто підписав додаткові угоди на збільшення строку оренди, їм збільшили орендну плату, а ті, хто не підписав - їм виплачувалася орендна плата на тому самому рівні.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомила, що за життя її матір ОСОБА_7 уклала із С(Ф)Г «Даценко» договір оренди землі, а 2016 року вона переуклала договір. Після смерті матері залишилися два паї, кожен з яких поділений між шістьма дітьми. До 2022 року ОСОБА_2 » виплачувало орендну плату в повному обсязі, а потім не доплачувало. С(Ф)Г «Даценко» пропонувало переукласти договір оренди землі ще на 10 років уперед (хоча договір дійсний до 2026 року) і тоді орендна плата буде виплачуватися повністю.
Дану обставину підтвердив представник відповідача С(Ф)Г «Даценко» Даценко Є.В., який в судовому засіданні зазначив, що дійсно пропонував людям, у тому числі ОСОБА_1 , збільшити термін договору оренди в обмін на те, що він збільшить розмір орендної плати.
Наведене вказує на грубе порушення відповідачем, як орендарем, своїх договірних зобов'язань щодо виплати орендної плати.
У пункті 12.3 спірного договору оренди землі сторони погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків передбачених договором.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями частин 1, 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За змістом ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
У пункті «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Так, аналіз статей 21, 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі» та пункту «д» частини 1 статті 141 ЗК України дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.02.2018 року по справі № 587/173/15-ц.
При вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.
Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року (справа № 183/262/17) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не в повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року по справі № 761/41709/17 зазначив, що добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин. Добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішніми або об'єктивними, і зазначені принципи в сукупності є оціночними категоріями в цивільному праві.
Укладаючи угоду, сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм, добросовісністю, по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, унеможливити укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб) і дотримуватись зовнішніх критеріїв, справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у співмірності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. Тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої процесуальної поведінки, яка б виключала необ'єктивні (упереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 вересня 2022 року в справі № 910/16579/20 наголошувала на тому, що добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Використання особою належного їй суб'єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є «вживанням права на зло». За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.
З огляду на викладене вище, суд вважає, що порушення відповідачем умов договору оренди землі від 07.07.2009 року та додаткової угоди від 10.02.2016 року щодо сплати орендної плати є істотним, оскільки значною мірою позбавило позивачку того, на що вона розраховувала при укладенні договору, зокрема, отримання гідної та економічно обґрунтованої плати за передачу в користування належної їй землі.
Отримана ОСОБА_1 орендна плата за 2022-2023 роки є явно несправедливою, оскільки занижена в порівнянні з тією, яку вона отримувала в 2019-2021 роках.
Тому є всі підстави вважати, що С(Ф)Г «Даценко» під час виконання договору оренди землі від 07.07.2009 року та додаткової угоди від 10.02.2016 року діяло недобросовісно.
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому задовольняє їх у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, в разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.
Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1-3 ст. 137 ЦПК визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частиною 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
На підтвердження вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем ОСОБА_1 , надано договір про надання правничої допомоги № 04/02/24НА від 22.02.2024 року, детальний опис робіт та наданих послуг адвокатом Нестеренко Н.М. по договору № 04/02/24НА від 22.02.2024 року, акт наданих послуг від 22.01.2025 року, дві квитанції (а.с.185-188,208-211).
З даних документів вбачається, що позивач поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 15000,00 гривень, з яких: 8000,00 гривень Сова Л.О. сплатила 22.02.2024 року, 7000,00 гривень - 03.09.2024 року.
За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року по справі № 826/15063/18, додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року по справі № 201/14495/16-ц.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто в розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони в разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц суд звернув увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, в положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Відповідач не скористався своїм правом на подачу письмових пояснень чи заперечень, а також на звернення з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 15000,00 гривень.
Керуючись статтями 12, 133, 137, 141, 259, 263-265, 354-356 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства «Даценко» про розірвання договору оренди землі - задовольнити повністю.
Розірвати договір оренди землі від 07.07.2009 року, укладений між ОСОБА_1 та С(Ф)Г «Даценко» в особі голови фермерського господарства Даценка Віктора Петровича, зареєстрований в Кобеляцькому районному центрі ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 041055700998 від 08.11.2010 року, та додаткову угоду від 10.02.2016 року до договору оренди землі від 07.07.2009 року відносно земельної ділянки площею 2,46 га, кадастровий номер 5321886600:00:010:0100, яка розташована на території Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області (нині Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області).
Стягнути із селянського (фермерського) господарства «Даценко» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1211,20 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 15000,00 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Сторони:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_1 .
відповідач - С(Ф)Г «Даценко», код ЄДРПОУ 22534759, юридична адреса: 39353, с. Андріївка, вул. Армійська, 16 Полтавського району Полтавської області.
Суддя