Єдиний унікальний номер 205/8467/25
Номер провадження 1-кп/205/1022/25
про продовження запобіжного заходу
20 червня 2025 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025042120000563 від 25.04.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одружений, утриманців не маючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , (конт. тел. НОМЕР_1 ), військовослужбовця військової служби за контрактом, на посаді стрільця 3 штурмового спеціального відділення 1 штурмового спеціального взводу штурмової спец роти «Шквал» військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», раніше судимого:
- 17.12.2018 Богунським районним судом м. Житомир за ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць;
- 08.12.2022 Житомирським районним судом Житомирської області за ч. 2 cт. 190, ч. 4 cт. 185 КК України;
- 20.12.2023 Богунським районним судом м. Житомира Житомирської області за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, 7 (сім) місяців, та якого згідно ухвали Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06.06.2024, звільнено від відбування покарання умовно-достроково для проходження військової служби за контрактом на 4 роки 19 днів,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_4
захисника - адвоката - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_3
В провадженні Новокодацького районного суду міста Дніпра перебуває кримінальне провадження № 12025042120000563 від 25.04.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у якому прокурор зазначив, що на його думку наявні ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В обґрунтування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор зазначає, що ОСОБА_3 може переховуватися від суду, окрім цього існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину за який у разі доведеності його вини йому може загрожувати покарання від 7 до 10 років позбавленням волі.
В обґрунтування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор зазначає, що ОСОБА_3 може незаконно впливати на потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_3 знає місце проживання, де живе потерпілий, крім того може мати мету вплинути на свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 оскільки знає місце проживання, вище вказаних свідків.
В обґрунтування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор зазначає, що ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній є раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, маючи не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову, повторно, вчинив корисливий злочин проти власності.
Прокурор зазначила, що враховуючи всі вищевказані обставини та доводи, існують дані про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 іншого запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою, не призведе до дотримання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував проти клопотання прокурора.
Захисник-адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала позицію свого підзахисного.
Суд, дослідивши клопотання про продовження запобіжного заходу, вислухавши доводи прокурора, заслухавши думку обвинуваченого та його захисника, приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.331 КПК України, за наявності клопотань під час судового засідання суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду клопотання, суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Так, відповідно до ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання або продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини визначені в зазначеній статті.
Так, відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Відповідно до змісту ч.3 ст.199 КПК України, однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Так, ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, віднесеного до тяжкого злочину (ст.12 КК України), за який передбачено покарання від 7 до 10 років позбавлення волі, отже суд виходить з того, що без застосування до нього запобіжного заходу в виді тримання під вартою існує висока вірогідність переховування від суду, враховуючи тяжкість можливого покарання у разі доведення його вини в інкримінованому злочині. На думку суду, обвинувачений цілком усвідомлює суворість можливого покарання у разі визнання його винуватим у інкримінованому кримінальному правопорушенні, що слід визнати вагомим чинником існування ризиків порушення ним процесуальної поведінки під час судового розгляду.
Крім того, на думку суду оскільки дане кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого судового засідання, а від так матеріали справи ще не досліджені, свідки та потерпілий не допитані, суд аналізуючи ризики незаконного впливу обвинуваченого на потерпілого та свідків, вважає їх достатньо вірогідними з огляду на те, що обвинувачений знає анкетні дані свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, а, тому може вчинити дії направлені на незаконний вплив на свідків та потерпілого шляхом умовлянь або погроз з метою зміни ними своїх показів, суд вважає, що така поведінка обвинуваченого може завадити суду встановленню істини по справі, а не законний, поза процесуальний вплив обвинуваченого на коло свідків на даному етапі судового розгляду кримінального провадження об'єктивно підтверджує ризик, передбачений ст. 177 КПК України.
Крім того, суд бере до уваги, що ОСОБА_3 протягом тривалого періоду часу вчиняє кримінальні правопорушення, при цьому маючи судимість, будучи умовно-достроково звільненим для проходження військової служби за контрактом на невідбутий строк 4 роки 19 днів позбавлення волі, знову вчинив кримінальне правопорушення проти власності, а отже він схильний до вчинення інших кримінальних правопорушень.
Таким чином ймовірність настання негативних наслідків та ризиків, не зменшились а тому більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою є недостатнім для запобігання вказаним ризикам. Отже, суд прийшов до обґрунтованого висновку доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою та неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Наведені обставини дають суду вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених статтею 176 КПК України аніж тримання під вартою, не зможуть запобігти визначеним ризикам.
Відповідно до вимог ст. 197 ч.1 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Таким чином, ймовірність настання негативних наслідків та ризиків, не зменшились а тому більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою є недостатнім для запобігання вказаним ризикам. Отже, суд прийшов до обґрунтованого висновку доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою та неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить його належну процесуальну поведінку.
При вирішенні даного питання суд також враховує що своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартого та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Таким чином, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 із визначенням строку у межах шістдесяти днів, з визначеним розміром застави підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 315, 316, 176-179, 194 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 24.00 години 19 серпня 2025 включно, з визначенням застави у розмірі 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90 840,00 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень.
На підставі ч.5 ст.194 КПК у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із потерпілими та свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави ОСОБА_3 підлягає негайному звільненню з-під варти та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Встановити термін дії покладених судом на ОСОБА_3 обов'язків до 19 серпня 2025 включно, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що у разі невиконання ним покладених на нього цією ухвалою обов'язків, застава звертається у дохід держави.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: ОСОБА_8