Справа № 204/1379/25
Провадження № 3/204/620/25
04 червня 2025 року суддя Чечелівського районного суду міста Дніпра Василенко В.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №231016 від 26 січня 2025 року, 26 січня 2025 року о 20 год. 10 хв. в м. Дніпро, вул. Героїв УПА (Камчатська), ОСОБА_1 керував транспортним засобом DAF H4EN3 д.н.з НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, що зафіксовано на бодікамери 473365, 472667, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Пояснив, що з ним у відрядженні перебував стажер ОСОБА_2 , 26 січня 2025 року приблизно о 17-18 годині, вони припаркувалися і перебували на відстої, через габарити транспортний заважав іншим учасникам руху, в результаті чого утворився затор. З метою вирішення даної проблеми стажер ОСОБА_2 попросився сісти за кермо для того щоб відігнати транспортний засіб трохи далі, проте не впорався з габаритами транспортного засобу. Поки вони намагались вирішити дану ситуацію до них підходив водій іншої фури, щоб спитати що трапилось, на що він через хвилювання висловився в його бік нецензурною лайкою. Факт вживання алкоголю не заперечував та зазначив, що після того, як припаркувалися, сіли вечеряти і вжили алкоголь. Пізніше, десь о 20 годині приїхали працівники поліції, підійшли запитали чий автомобіль, на що ОСОБА_1 відповів, що його, оскільки мав водійське посвідчення. Зазначив, що працівники поліції взагалі не питали хто був за кермом та склали протокол на того у кого було посвідчення водія.
Захисник Прядка В.М. просив закрити провадження за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що стажувався водієм фури з ОСОБА_1 26.01.2025 року приблизно о 17 годині завантажились перед тим як їхати в рейс, та оскільки вже було пізно вирішили зупинитись та відстоятись, через те, що транспортний засіб заважав, утворився затор. Свідок зазначив що вирішив спробувати покерувати, та сів за кермо для того щоб відігнати фуру, та не заважати іншим учасникам руху. Повідомив, що до них підходив водій іншої фури, питав що сталось, на що ОСОБА_1 висловився в його бік нецензурною лайкою. Пізніше під'їхали працівники поліції, через те, що розхвилювався висловився нецензурною лайкою в бік поліцейських, після чого вони надягли кайданки та посадили до свого автомобіля та склали на нього протокол.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановленому законом.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 р. №14, судам слід враховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП, несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння або відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
У пункті 38 постанови Верховного Суду від 20.02.2019, справа № 404/4467/16-а вказано, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом та перебування під час такого керування у стані сп'яніння, або відмова особи від проходження огляду та керування транспортним засобом під час такої відмови. Коли ж особа перебуває біля автомобіля, чи в салоні автомобіля, який припаркований і не здійснює рух склад правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП відсутній.
Виходячи із наведеного, під керуванням транспортних засобом необхідно розуміти безпосередньо перебування у русі транспортного засобу, такий рух повинен здійснюватися за допомогою дії водія.
Відповідно до матеріалів справи на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення долучено наступні докази:
-протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 231016 від 26.01.2025;
-рапорт інспектора УПП в Дніпропетровській області, відповідно до якого 26.01.2025 отримано виклик на службовий планшет «Порушення ПДР за адресою м. Дніпро, вул. Камчатська». Прибувши за вказаною адресою заявник ОСОБА_3 повідомив, що став свідком того, як водій вантажного ТЗ ДАФ НОМЕР_2 з напівпричепом перекрив рух на вул. Камчатській. Намагаючись виїхати зачепився ймовірно за дерево, рухаючись заднім ходом створив аварійну ситуацію на дорозі. ОСОБА_3 підійшов до водія та запропонував йому свою допомогу, натомість водій ТЗ почав висловлюватися в бік заявника нецензурною лайкою. Заявник побачив, що водій вантажного ТЗ перебуває у п'яному вигляді та викликав поліцію. Після чого водій вантажівки намагався поїхати з місця події, але потім зупинився та до приїзду поліції вже рух не здійснював. Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 , котрий керував ТЗ ДАФ НОМЕР_2 з напівпричепом було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, порушення мови. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння в установленому законом порядку, на що останній відмовився, що зафіксовано на нагрудний відео реєстратор 473365, 472667, 473367. Заявник ОСОБА_3 надав пояснення про те, що бачив, як водій керував ТЗ. Також, водій ОСОБА_1 підтвердив, що керував вантажівкою, що зафіксовано на нагрудний відео реєстратор 473367. Відносно водія ОСОБА_1 складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП.;
- письмові пояснення заявника ОСОБА_3 , у яких зазначено, що 26 січня 2025 року о 20 год. 10 хв. керуючи ТЗ Volvo д.н.з. НОМЕР_3 рухаючись по вул. Камчатська, під'їжджаючи до перехрестя з вул. Львівська, побачив, що утворився затор. Причиною затору стало те, що водій вантажного ТЗ ДАФ НОМЕР_1 з напівпричепом створив аварійну ситуацію на дорозі, перекрив рух іншим транспортним засобам. Підійшовши до водія, щоб запропонувати йому свою допомогу, останній почав висловлюватись в мій бік нецензурною лайкою, було дуже помітно, що у водія є ознаки алкогольного сп'яніння. Після спілкування водій з'їхав на узбіччя дороги, коли виїжджав зачепився начебто за дерево. До приїзду поліції ще намагався покинути місце події, але потім все ж таки зупинився.
Крім того, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 долучено відеозапис з бодікамери працівників поліції 473365,472667 на якому зафіксований заявник ОСОБА_3 який повідомив працівникам поліції, що фура перекрила дорогу. Коли він підійшов спитати що сталося, йому відповіли нецензурною лайкою, після чого він викликав поліцію. Надалі на відеозаписі зафіксовано, як свідка ОСОБА_2 , на якого одягнуті кайданки посадили у транспортний засіб працівників поліції, та складання на нього протоколу за хуліганські дії, тобто за ст. 173 КУпАП. ОСОБА_1 повідомили, що в нього містяться ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд, про те останній повідомляє, що він не водій.
Проаналізувавши досліджені судом докази, суд дійшов наступних висновків.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування особою транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №231016 від 26.01.2025 ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, водію було запропоновано пройти огляд в установленому законом порядку, на що водій відмовився. Однак, слід зауважити, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, складений щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП не може бути визнаний належним доказом у справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Оцінюючи наданий рапорт інспектора поліції, слід зазначити, що в розумінні правової позиції висловленої у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі №489/4827/16а свідчення службової особи - інспектора патрульної поліції не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху.
Згідно матеріалів даної справи, у сукупності рапорт інспектора поліції та протокол про адміністративне правопорушення узгоджуються між собою, однак відомості викладені в них суперечать відеозапису з боді-камери поліцейського, на якому відсутня фіксація зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , безпосереднє керування останнім транспортним засобом з ознаками сп'яніння, не зафіксовано і перебування ОСОБА_1 в салоні автомобіля на місці водія з працюючим двигуном, не встановлені свідки того, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля, чи не долучено будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту керування ним транспортним засобом. Крім того, відеозапис з бодікамер працівників поліції 473367, на якому, згідно рапорту, начебто було зафіксовано факт підтвердження ОСОБА_1 того, що він керував транспортним засобом, до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення не долучено.
Таким чином, з дослідженого судом відеозапису, пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та письмових пояснень ОСОБА_3 , не встановлено обов'язкової ознаки об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом.
Інших доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення суду не надано.
Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність матеріалами справи об'єктивної сторони інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що вказує на відсутність в його діях складу даного адміністративного правопорушення, оскільки відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, приходжу до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст.ст.247, 251, 266, 283, 284 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративних правопорушень.
Скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпра протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя В.А. Василенко