ЄУН: 336/780/25
Провадження №: 3/336/2769/2025
іменем України
23 червня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Людмила Василівна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Оріхівським РВ УМВС України в Запорізькій області 08 грудня 2005 року), який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , дачний кооператив «Моторобудівник ділянка 102», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
встановив:
До Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшли матеріали справи з протоколом про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП, складеним щодо ОСОБА_1 .
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, 15 січня 2025 року приблизно о 19.50 годині ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру по відношенню до колишньої дружини, а саме висловлював словесні образи, штовхав, принижував, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному та фізичному здоров'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та порушив п.п. 1 п. 2 ст. 3 р 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
До протоколу додано: копію протоколу, інформаційну довідку, протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, пояснення ОСОБА_2 , пояснення ОСОБА_3 , пояснення ОСОБА_1 , копію форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, копію термінового заборонного припису, згоду, копію паспорта.
Адміністративну справу щодо ОСОБА_1 за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП суддя повертав до СПДН Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, постанова від 07 березня 2025 року.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки за адресою проживання, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав.
Судом здійснювались всі можливі заходи для забезпечення явки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в судове засідання по розгляду відносно нього справи.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Враховуючи викладене, з метою дотримання вимоги розумного строку відповідно до статті 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судом визнано за можливе розглядати справу за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Також стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
В судове засідання викликалася потерпіла ОСОБА_2 шляхом направлення судової повістки за адресою проживання, але до суду не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавала.
Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов до такого висновку.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Враховуючи вимоги ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 251, 254 КУпАП обов'язок надання доказів покладено на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.
На підставі цих вимог закону, а також ст. 251, 252 КУпАП суд у постанові повинен навести докази вини особи у вчиненні правопорушення та дати їм належну оцінку в їх сукупності.
Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, який в силу положень ст. 251 КУпАП, є одним із джерел доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Диспозиція частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому, насильству» від 07.12.2017 року №2229-УШ домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Положеннями Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Лише за наявності цих даних можливо зробити висновок про наявність особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП у виді здійснення насильства у сім'ї.
Відповідно до інформаційної довідки, о 20-03 год. 15.01.2025 року отримано виклик хуліганство за адресою АДРЕСА_1 , крапка умовна, дачна ділянка, про те, що колишній чоловік в стані алкогольного сп'яніння прийшов додому до заявниці та буянить, не впускає додому, вдома двоє дітей. В ході відпрацювання виклику було встановлено, що подія відбулась за адресою: АДРЕСА_1 . На місці виявлено факт вчинення домашнього насильства психологічного та фізичного характеру (образи, приниження, погрози, штовхання, нанесення ударів шнуром-електрокабеля) гр. ОСОБА_1 відносно колишньої дружини ОСОБА_2 .
Згідно з протоколом про прийняття заяви від 15 січня 2025 року ОСОБА_2 просила притягнути до відповідальності колишнього чоловіка, який 15 січня 2025 року о 20-00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив умисні дії фізичного та психологічного характеру, а саме не впускав до будинку, штовхав, ображав, принижував, погрожував фізичною розправою, напередодні застосував фізичну силу.
В письмових поясненнях ОСОБА_2 зазначила, що з вересня 2024 року вона з дітьми мешкає в будинку матері колишнього чоловіка. Періодично чоловік в стані сп'яніння приходить до них та влаштовує конфлікти. 15 січня 2025 року о 20-00 год. вона прийшла додому, в дворі зустріла чоловіка, який почав виштовхувати її з двору, при цьому ображав грубою нецензурною лайкою, принижував, погрожував фізичною розправою.
В письмових поясненнях ОСОБА_3 викладені аналогічні пояснення, що надавала потерпіла.
З наведених доказів слідує, що події відбувались 15 січня 2025 року о 20-00 год, що суперечить часу вказаному в протоколі.
Крім того, з наведених доказів не зрозуміло де саме відбувались події в протоколі вказано: АДРЕСА_1 , в інформаційній довідці вказано, що о 20-03 год. 15.01.2025 року отримано виклик хуліганство за адресою АДРЕСА_1 . В поясненнях потерпілої та свідка не зазначена адреса, де відбувались події.
Адміністративну справу щодо ОСОБА_1 за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП суддя повертав до СПДН Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, постанова від 07 березня 2025 року, у зв'язку з тим, що протокол не містить відомостей про місце вчинення правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Частиною першою статті 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення складено поліцейським з порушенням ст. 256 КУпАП.
Крім того, підлягає обов'язковому з'ясуванню характер вчиненого насильства та наслідки у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, є обов'язковою складовою об'єктивної сторони цього адміністративного правопорушення. Лише за наявності цих даних можливо зробити висновок про наявність особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП у виді здійснення насильства у сім'ї.
Потерпіла не вказувала, що даними діями ОСОБА_1 завдана шкода її психічному та фізичному здоров'ю. В даному випадку не зрозуміло на підставі яких доказів поліцейський дійшов до висновку, що могла бути завдана шкода психічному та фізичному здоров'ю ОСОБА_2 .
При цьому, суд, зазначає, що на особу, уповноважену складати протокол про адміністративне правопорушення, покладається обов'язок довести причинно-наслідковий зв'язок між діями, що учинені особою та наслідками, що настали.
Водночас, суд зауважує, що він позбавлений можливості самостійно визначати та конкретизувати дані протоколу, з урахуванням того, що у справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява N 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення, але національні суди, розглянувши справу відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
Тож, суд не вправі у цьому випадку визначати обставини, які свідчать про наявність всіх ознак об'єктивної сторони правопорушення у цій ситуації, адже підлягають доказуванню у порядку і у спосіб, що передбачені КУпАП, з урахуванням положень ст. 251 цього Кодексу щодо доказів, і мають кореспондуватися із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», тобто, суд позбавлений можливості встановити їх із самих лише слів учасників провадження про адміністративне правопорушення, без належних доказів і розкриття змісту.
Сам протокол про адміністративне правопорушення не може слугувати доказом в даній справі в розумінні вимог ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
КУпАП чітко визначає форму і основні елементи змісту протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до приписів ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Суд дійшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а як наслідок, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 173-2 ч. 1, 245, 247, 251, 252, 254, 280 283-285 КУпАП суддя, -
постановив:
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя Л.В. Петренко
Постанова набрала законної сили "___"_____________ 20___рік
Дата видачі постанови "___"_____________ 20___рік