20.06.2025
ЄУН № 337/1936/25
Провадження № 2/337/1361/2025
20 червня 2025 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючої судді Ширіної С.А.,
за участю секретаря судового засідання Бикової С.Б.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
Представник позивачки-адвокат Кірсанова А.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів, посилаючись на те, що від шлюбу у позивачки ОСОБА_1 , та відповідача ОСОБА_2 , народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні, відповідач офіційно працевлаштований але не надає в добровільному порядку матеріальної допомоги дитині. Просить суд стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення з позовною заявою до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою судді від 24.04.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з призначенням до відкритого судового розгляду та наданням відповідачу строку на подання відзиву на позовну заяву.
У судове засідання сторони не з'явились.
Представник позивачки-адвокат Кірсанова А.В., надала заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, не заперечують проти винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання не з'явився, причину відсутності суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Сторони в судове засідання не з'явились, згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
Суд, вважає можливим відповідно до ст. ч.1 п.2 ст.280 ЦПК України провести заочний розгляд справи у відсутність відповідача.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши обставини, які враховуються при визначенні розміру аліментів, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 07.07.2007 року, який зареєстровано Біленківською сільською радою Запорізького району Запорізької області України, актовий запис № 20, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач як батько дитини не надає матеріальну допомогу в добровільному порядку на його утримання. В зв'язку з чим, позивачка була вимушена звернутись до суду з вказаним позовом.
Відповідно до положень ст. ст. 1 - 3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 - XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей, і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення; тощо. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналізуючи вказану статтю, суд приходить висновку, що саме матір, з якою проживають діти, наділена правом вибору способу стягнення аліментів. В зв'язку з цим та враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, суд розглядає справу в межах заявлених вимог, тобто в частці від доходу батька.
Підстави визначення розміру аліментів у частині до заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Визначаючись щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує те, що спільна дитина проживає разом з позивачкою, перебуває на її утриманні, що потребує значних коштів. Зважаючи на розмір заявлених вимог, суд вважає можливим встановити аліменти в розмірі 1/4 частки доходу відповідача щомісячно, що буде розумним, справедливим та зваженим.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах платежу за один місяць.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір, встановлений Законом України «Про судовий збір» в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 10 - 13, 77 - 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % (відсотків) прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви, а саме (21.04.2025) і до досягнення дитиною повноліття, тобто ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя С.А. Ширіна