Благовіщенський районний суд Кіровоградської області
Справа № 402/307/25
23.06.2025м. м. Благовіщенське
Суддя Благовіщенського районного суду Кіровоградської області Ясінський Л.Ю., розглянувши матеріали, що надійшли від Голованівського РВП ГУНП України в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ст.130 КУпАП,-
згідно протоколу про адміністративне правопорушення №599380серія ААД від 16.03.2025 року, вбачається, що 16.03.2015 року об 18 год.12 хв. по вул.Гагаріна, бля буд.№16 в м.Благовіщенське, Голованівського району, Кіровоградської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Форд д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп"яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів, не чітка мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера «Драгер» та в закладі охорони здоров"яві дмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з"явився, повідомлений належним чином.
16.06.2025 року до канцелярії суду, адвокат Терновенко Р.М. подав заперечення щодо протоколу, в якому зазначив, що вину ОСОБА_1 не визнає, зазначив, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення.
Крім того, в заперечені адвокат зазначив, що поліцейський не міг бачити, що водій - ОСОБА_1 не пристебнутий ременем безпеки, оскільки у автомобіля марки Форд д.н.з. НОМЕР_1 затоноване скло по кругу, крім того це був вечір і на дворі були сутінки, тому працівник поліції ніяк не міг бачити, що водій не пристебнутий паском безпеки, на що звертав увагу ОСОБА_1 при з'ясуванні підстав зупинки та при винесенні постанови, однак його пояснення було проігноровано. Дане пояснення зафіксовано на диску, який доданий до протоколу. Також на відео чітко видно, що автомобіль має тоноване скло. Також з відеозапису відеореєстратора службового автомобіля №70 МАІ, не вбачається, що ОСОБА_1 керуючи власним авто не був пристебнутий ременем пасивної безпеки та відповідно допустив порушення п.п.2.3.в ПДР України, які б могли бути підставою для його зупинки відповідно до ст. 35 ЗУ "Про національну поліцію", та подальшого притягнення його до адміністративної відповідальності, а тому усі наступні вимоги працівників поліції, він, як водій не зобов'язаний був виконувати, і усі процесуальні документи не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУПАП.
Щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП слід зазначити, що від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера "Драгер" ОСОБА_1 не відмовлявся, оскільки він його проходив декілька разів, що було відображено на бодікамері інспектора сектору поліцейської діяльності №2 (м.Благовіщенське) Голованівського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області лейтенанта поліції Поліщука Євгена Валерійовича, однак алкотестер "Драгер " у зв'язку з його несправністю не давав результатів проходження тесту на стан сп'яніння, а тому інспектор поліції запропонував ОСОБА_1 проїхати до Голованівської ЦРЛ для проходження огляду на стан сп'яніння в лікарні, хоча жодного письмового направлення ОСОБА_1 не було надано для такого проходження, на що дійсно ОСОБА_1 не погодився, оскільки це був вечір документів (направлення) для проходження огляду на стан сп'яніння в Голованівській ЦРЛ ОСОБА_1 надано не було , а Голованівська ЦРЛ знаходиться за 25 кілометрів від його місця проживання в м. Благовіщенське, а тому ОСОБА_1 пояснив інспектору, що він не зможе приїхати додому з Голованівська оскільки між населеними пунктами відсутнє автобусне сполучення, крім того ОСОБА_1 не заперечував та пропонував пройти обстеження на стан сп'яніння в Благовіщенській ЦРЛ, на що працівники поліції не погодились.
Доказом безпідставної зупинки та винесення постанови в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху , зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4285515 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 510 грн., що передбачено ч.5 ст.121 КУпАП, за порушення п.2.3. ПДР України є рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 24.04.2025 року у справі № 402/324/25 (копія додається).
Відповідно до змісту статті ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», визначено вичерпний перелік ознак, на підставі яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, а також зазначено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч. З ст. 35).
Згідно правових висновків Верховного Суду, висловлених при розгляді справ на неправомірні дії поліцейського, поліцейські не мають права без задокументованих доказів вчинення водієм порушень ПДР України зупиняти автомобіль, перевіряти документи та, як наслідок, вимагати проходження перевірки на стан сп'яніння (рішення від 15.03.2019 справа 686/11314/17; від 23.10.2019 справа № 357/10134/17).
Безпідставна зупинка автомобіля є незаконною.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Крім того, процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння та оформлення результатів такого огляду чітко визначена в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженоїНаказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року №1452/735(далі Інструкція).
Відповідно до п. п. 2, 6, 7 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Огляд на стан сп'яніння проводиться:
-поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
-лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266Кодексу Українипро адміністративніправопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
Пунктом 12 розділу II Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Однак, до протоколу інспектором поліції таке направлення не долучено, що свідчить про його відсутність.
Крім того, адвокат звентув увагу суду, що відповідно до вимог ст.ст.265-2 та 266 КУпАП за наявності підстав вважати, що особа, яка керує транспортним засобом, перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, працівник уповноваженого підрозділу України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, зобов'язаний тимчасово затримати транспортний засіб та відсторонити водія від керуванням транспортним засобом.
Проте, всупереч до ч.1 ст.266 КУпАП ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, про що свідчить відсутність в матеріалах справи відповідного документу встановленої форми , окрім промови працівника поліції «Ви відсторонений».
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи та заперечення адвоката Терновенка Р.М. суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Обов'язок щодо збирання доказі покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Як вбачається з оглянутого в судовому засіданні відеозапису, який додано до протоколу в якості доказу, доказів про правомірність зупинки, а саме порушення правил дорожньогоруху водієм ОСОБА_1 запис не містить, крім того, що інспектор поліції у в усній формі, без жодного належного доказу, стверджує, що водій порушив ПДР.
Відповідно до змісту статті ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», визначено вичерпний перелік ознак, на підставі яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, а також зазначено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч. 3 ст. 35).
Згідно правових висновків Верховного Суду, висловлених при розгляді справ на неправомірні дії поліцейського, поліцейські не мають права без задокументованих доказів вчинення водієм порушень ПДР України зупиняти автомобіль, перевіряти документи та, як наслідок, вимагати проходження перевірки на стан сп'яніння (рішення від 15.03.2019 справа 686/11314/17; від 23.10.2019 справа № 357/10134/17).
Отже, зупинивши безпідставно автомобіль, яким керуваав ОСОБА_1 , працівники поліції не мали права вимагати у водія документи та проводити будь-які заходи по встановленню, чи перебуває водій в стані сп'яніння. Зазначена обставина підтверджена відеозаписом. Безпідставна зупинка автомобіля є незаконною.
З матеріалів справи, в тому числі із дослідженого у судовому засіданні відеозапису не вбачається, що водій ОСОБА_1 допустив будь-які порушення Правил дорожнього руху, за які його слід було зупиняти, у зв'язку з чим всі наступні вимоги працівників поліції він, як водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до змісту статті ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», визначено вичерпний перелік ознак, на підставі яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, а також зазначено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч. 3 ст. 35).
Згідно правових висновків Верховного Суду, висловлених при розгляді справ на неправомірні дії поліцейського, поліцейські не мають права без задокументованих доказів вчинення водієм порушень ПДР України зупиняти автомобіль, перевіряти документи та, як наслідок, вимагати проходження перевірки на стан сп'яніння (рішення від 15.03.2019 справа 686/11314/17; від 23.10.2019 справа № 357/10134/17).
Отже, зупинивши безпідставно автомобіль, яким керував ОСОБА_1 працівники поліції не мали права вимагати у водія документи та проводити будь-які заходи по встановленню, чи перебуває водій в стані сп'яніння. Зазначена обставина підтверджена відеозаписом. Безпідставна зупинка автомобіля є незаконною.
Крім того, рішенням Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 24.04.2025 року в адміністративні справі №402/324/25- визнано протиправною та скасувано постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4285515 від 16 березня 2025 року про притяггнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.5 ст.121 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.5 ст.121 КУпАП - закрито.
Рішення суду набрало законної сили.
Варто зазначити, що вказане рішенення суду має преюдиційне значення під час розгляду цієї справи.
Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом (ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Узв'язку з тим, що КУпАП не встановлено вимог щодо обов'язковості урахування (преюдиційність) судових рішень, виникає необхідність узастосуванні принципу аналогії закону найбільш близької галузі права, а саме кримінального процесуального законодавства.
Так, відповідно до ст. 90 КПК України рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.
У постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2020 року по справі 354/28/17 вказано, що процесуальне судочинство визначає правило преюдиції: обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
Правова доктрина виокремлює наступні ознаки преюдиції: зазначені обставини беруться до уваги, коли вони встановлені не лише рішенням суду окремої юрисдикції (наприклад, кримінальним судом), але й рішенням суду іншої ланки судової системи; під рішенням можуть матися на увазі також проміжні та допоміжні акти, у випадку, якщо в них належним чином розглянуто спірне питання; судове рішення повинно бути таким, що набрало законної сили; - сторонами у справі мають бути ті ж особи/особа, стосовно яких встановлено обставини, однак суб'єктний склад сторін у справі не обов'язково має бути повністю тотожним; у разі скасування рішення, яке встановлює преюдицію, виникають підстави для перегляду за нововиявленими обставинами усіх тих рішень, які цю преюдицію використали.
Отже, преюдиційні факти це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
Таким чином, факт того, що автомобіль марки ФОРД д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 16.03.2015 року о 18 год 12 хв. в м.Благовіщенське по вул.Гагаріна, біля буд №16 був зупинений працівниками поліції безпідставно та незаконно, є доведеним і не потребує доказування.
З матеріалів справи, в тому числі із дослідженого у судовому засіданні відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 допустив будь-які порушення Правил дорожнього руху, за які його слід було зупиняти, у зв'язку з чим всі наступні вимоги працівників поліції він, як водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння та оформлення результатів такого огляду чітко визначена в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженоїНаказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року №1452/735(далі Інструкція).
Відповідно до п. п. 2, 6, 7 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративніправопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
Пунктом 12 розділу ІІ Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Однак, до протоколу інспектором поліції таке направлення не долучено, що свідчить про його відсутність.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до вимог ст.ст.265-2 та 266КУпАП за наявності підстав вважати, що особа, яка керує транспортним засобом, перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, працівник уповноваженого підрозділу України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, зобов'язаний тимчасово затримати транспортний засіб та відсторонити водія від керуванням транспортним засобом.
Проте, всупереч до ч.1 ст.266 КУпАП ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, про що свідчить відсутність в матеріалах справи відповідного документу встановленої форми , окрім промови працівника поліції «Ви відсторонений».
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі № 1-135/2018 (5846/17) зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
За таких обставин, враховуючи викладене, приходжу до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ст.247КУпАП підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. ст.221,245, п. 1 ст.247, ст. ст.266,284 КУпАП,-
провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрити на підставі п.1 ст.247 КпАП України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП.
Постанову може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду в десятиденний строк з дня її винесення.
ССуддя: Л. Ю. Ясінський