Справа № 185/6204/25
Провадження № 2-о/185/254/25
06 червня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря Мінарської О.А., заявниці ОСОБА_1 , представника заявника адвоката Глєбова Г.В., заінтересованої особи ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,
05.06.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, у якій просить видати їй обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк 6 місяців з такими заборонами: заборонити перебування в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити наближення ближче ніж на 300 метрів до місця проживання заявниці; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити вести листування чи телефонні переговори із заявницею, будь-яке контактування зі заявницею особисто або через третіх осіб.
Заява обґрунтована тим, що сторони перебували у шлюбі з 07.03.2018 року. В період шлюбу народився син - ОСОБА_3 , 2018 року. Шлюб було розірвано 30.06.2022, подружжя проживає окремо, дитина залишилася проживати із заявницею та перебуває на її утриманні. На даний час заявниця одружена з ОСОБА_4 та проживає разом з ним та дитиною за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 систематично вчиняє стосовно заявниці акти домашнього насильства, які виражаються у словесних образах, погрозах фізичною розправою, залякуванні, а також у застосуванні фізичного насильства до її чоловіка. За одним з епізодів ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. ОСОБА_1 регулярно зверталася до поліції з метою захисту, але поліція здебільшого нехтувала зверненнями. Внаслідок таких дій заявниця вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 05,06.2025 провадження у справі відкрито.
У судовому засіданні ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити, посилаючись на доводи наведені в заяві та на свої пояснення надані в судовому засіданні.
Представник заявниці адвокат Глєбов Г.В. в судовому засіданні заяву підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.
Заінтересована особа ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що викладене у заяві не відповідає дійсності, він не вчиняє щодо неї ні психічного, ні фізичного насилля. Однак йому не подобається коли її новий чоловік забирає його сина з дитячого садочка, він вважає що він немає права цього робити. Його сина повинен забирати тільки він або колишня дружина. З цього приводу у них виникали сварки.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що спільно з ОСОБА_1 та її сином він проживає з 2024 року. За цей час ОСОБА_2 постійно її тероризує, зневажливо ставиться, ображає, принижує. Йому останній також спричинив тілесні ушкодження, з даного приводу зверталися до поліції, однак результату немає. Постійно коли він телефонує його дружині він з нею спілкується тільки погрозами, ображає її.
Вислухав заявницю, заінтересовану особу, свідка, дослідивши письмові докази, аудіо запис розмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , повно та всебічно дослідивши усі обставини справи, суд приходить до наступного.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України», N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з 07.03.2018 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.06.2022 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано.
24.12.2024 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 уклали шлюб, після реєстрації шлюбу прізвище ОСОБА_5 - « ОСОБА_6 ».
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.06.2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом стосовно кривдника є встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи, а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: терміновий заборонний припис стосовно кривдника; обмежувальний припис стосовно кривдника; взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини мають батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Згідно з ч. ч. 2 - 4 ст. 26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Згідно ст. 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Дослідив у судовому засіданні ауодіозапис телефонної розмови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судом встановлено вживання великої кількості нецензурної лайки, образливих висловлювань, погроз фізичної розправи та іншої лексики, недопустимої у нормальному людському спілкуванні, що свідчить про намагання знецінення заявниці і прагнення завдати емоційного болю іншій людині.
Заперечення заінтересованої особи стосовно вирваності даного діалогу із контексту, суд не враховує.
Відтак судом встановлені в діях заінтересованої особи такі ознаки психологічного насильства як словесні образи, приниження, погрози, психологічний тиск, контроль, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, що спричинили емоційну невпевненість і завдали шкоди психічному здоров'ю заявниці.
Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає доведеним факт, що ОСОБА_2 вчиняє домашнє насильство щодо заявниці, а тому є висока вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, такі ризики є реальними та підтверджуються матеріалами справи, тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту ОСОБА_1 необхідно видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 .
Така поведінка ОСОБА_2 свідчить про те, що життя і здоров'я заявника, зокрема, психічне, перебувають під постійною загрозою.
При цьому заявниця ніяким чином не обґрунтувала, чому ОСОБА_2 не варто наближатися до місця її проживання менше ніж на триста метрів. Відтак, суд вважає, що достатньою відстанню на яку слід заборонити наближатися ОСОБА_2 до місця проживання ОСОБА_6 є сто метрів.
При визначенні строку обмежувального припису суд враховує обставини, які стали підставою для видачі обмежувального припису, кількість та вагомість доведених ризиків, вірогідність їх вчинення, особу кривдника, та вважає, що строк у три місяці буде цілком достатнім для запобіганню насильства.
Судові витрати, відповідно до частини 3 статті 350-5 ЦПК України, відносяться за рахунок держави.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 4, 19, 95, 263, 264, 265, 350-1, 350-8, 354, 355, 430 ЦПК України, суд - ,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з забороною щодо:
1) перебування в місці проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ;
2) наближатися на менше ніж на 100 метрів до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ;
3) особисто або через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
4) ведення листування, телефонних переговорів з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто або через третіх осіб.
Встановити строк дії обмежувального припису 3 (три) місяці з дня ухвалення рішення суду.
В іншій частині відмовити.
Про видачу обмежувального припису повідомити Павлоградський РВП ГУНП в Дніпропетровській області для взяття ОСОБА_2 , стосовно якого видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також Виконавчий комітет Павлоградської міської ради Дніпропетровської області.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. Г. Юдіна