Вирок від 23.06.2025 по справі 199/6558/24

Справа № 199/6558/24

(1-кп/199/154/25)

ВИРОК

іменем України

23.06.2025 м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження № 12024041030000464 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.02.2024, відносно:

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дніпропетровську, громадянина України, українця, із середньою технічною освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого і фактично проживаючого у квартирі АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст.286 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор - ОСОБА_6

обвинувачений - ОСОБА_3

захисник - ОСОБА_7

представник потерпілої - захисник ОСОБА_8

ВСТАНОВИВ:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_3 10.02.2024, приблизно о 06 годині 20 хвилині, керуючи технічно справним автомобілем «Daewoo Sens», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_9 , рухався по вул. Калиновій з боку вул. Янтарної в напрямку пр. Слобожанського міста Дніпра.

Під час руху ОСОБА_3 , грубо порушуючи Правила безпеки дорожнього руху України, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебували пішоходи, не зменшив швидкість свого руху, та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, в районі б. АДРЕСА_2 виїхав на нерегульований пішохідний перехід та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_10 та пішохода ОСОБА_11 .

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , спричинені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної травми лівої нижньої кінцівки, закритого багатоуламкового перелому верхньої третини лівої стегнової кістки з переходом на вертлюги зі зміщенням уламків, закритого двохкісточкового перелому лівого гомілковостопного суглобу, гематоми лівого гомілковостопного суглобу, що відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день).

Пішоходу ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , спричинені тілесні ушкодження у вигляді: забійно-рваної рани по долонній поверхні 5-го пальця правої кисті від нігтьової до проксимальної фаланги, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, як таке, що спричиняє короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 днів, але не більше, як три тижні (21 день).

Порушення Правил безпеки дорожнього руху України виражається в тому, що водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним транспортним засобом - автомобілем «Daewoo Sens», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконав вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, невиконання якого знаходиться у причинному зв'язку з наслідками, що настали :

- п. 18.1 «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

Отже, ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом, порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, унаслідок чого спричинив потерпілій ОСОБА_10 середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.

Необережні дії обвинуваченого ОСОБА_3 , які виразились у порушенні ним правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч.1 ст. 286 КК України.

2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Обвинувачений ОСОБА_3 на неодноразові пропозиції суду надати покази - відмовився, поставивши умову, що він буде надавати покази виключно після допиту свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 суд у свою чергу, чітко виконуючи приписи ч.2 ст. 327 КПК України сприяв стороні захисту кримінального провадження спочатку у встановленні місця проживання зазначених свідків (шляхом здійснення відповідних запитів), а потім і у забезпеченні явки свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 шляхом здійснення судового виклику.

Разом з тим, враховуючи обсяг даного кримінального провадження, суд, враховуючи рішення Верховного Суду, який неодноразово наголошував що, судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків, і встановив стороні захисту відповідно до статті 114 КПК України, процесуальний строк для подання суду доказів по справі.

Оскільки, розумний строк судового розгляду є невід'ємним елементом права на справедливий судовий розгляд, який безпосередньо закріплений в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При тлумаченні поняття "розумні строки" Європейський суд з прав людини визначив момент початку та закінчення цих строків, а також вивів критерії, які повинні враховуватися при оцінці певного строку як розумного, а саме: складність справи, важливість для заявника питання, що розглядається судом, поведінка заявника, поведінка державних органів.

Крім вказаного, ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

В ході судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_3 хоча і не надав суду показів, проте, активно висловлював свою позицію по справі, ставив запитання свідкам та експертам, заявляв клопотання, свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнав, вину намагався перекласти на потерпілу ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_11 , вказавши, що саме пішоходи винуваті у ДТП, оскільки перед виходом на пішохідний перехід не виконали вимоги п.4.4, п.4.14 Правил дорожнього руху.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини, його винуватість підтверджується показами свідків допитаних у суді та письмовими доказами дослідженими у судовому засіданні.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що він працює водієм на громадському маршруті АДРЕСА_3 , 10.02.2024 року близько 06:30 він керуючи своїм транспортним засобом рухався поблизу вулиці Образцова в напрямку проспекту Слобожанського в місті Дніпрі, і призупинив автобус, оскільки ближче до роздільної смуги за пішохідним переходом стояла легкова машина марки «Део» із ввімкнутими аварійними сигналами, і в цей час, водій, як потім з'ясувалось, ОСОБА_3 відтягував на узбіччя чоловіка похилого віку, оскільки він не міг йти сам, а жінка похилого віку вже сиділа на узбіччі, після чого ОСОБА_3 зібрав речі з дороги та відніс їх на узбіччя до потерпілих. Як пояснив ОСОБА_15 він їхав по слабоосвітленній дорозі в темну пору доби, проте там встановлено знак пішохідного переходу, і було видно пішохідний перехід та людей які переходять дорогу. Механізм самої ДТП він не бачив, і коли від'їжджав з місця події, оскільки не міг зупинити автобус в якому були люди, і вийти з нього, ОСОБА_3 ще був біля потерпілих, ніяких криків він не чув, а коли проаналізував побачене приблизно через 40 хвилин подзвонив диспетчеру та повідомив про ДТП.

Як вказав свідок, на людях похилого віку не було світловідбиваючих елементів одягу. Водійську категорію Д він отримав 30 років тому, на його рейс дали великі автобуси, він одразу став керувати автобусом 12 метрів в довжину, їхав він в правій полосі на відстані пів метру від обочини, оскільки був огороджений ремонт ливневок. Ліхтар був на стовбі, який ніяких перешкод для огляду не створює, перед пішохідним переходом є в'їзд "карман" стовб стоїть перед цим карманом. При проїзді на легковому автомобілі стовб ніяких перешкод не створює.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , який є сином потерпілої по справі ОСОБА_10 , повідомив, що близько 6 ранку 10.02.2024 року йому зателефонувала мати і повідомила, що їх з батьком, ОСОБА_11 , збила машина, після чого водій автомобіля відтягнув їх на узбіччя та поїхав з місця пригоди, а вже перехожі особи викликали швидку допомогу, і його батьків відвезли до ІНФОРМАЦІЯ_6 , де батьки здали аналізи, а у його матері ОСОБА_10 виявили перелом шийки стегна. Він перевіз свою матір в лікарню «Medical Plaza», де її прооперували, та подальші 1,5 місяці вона могла лиш лежати, а коли їй знадобилось робити переливання крові, виявили пухлину, яка потребує лікування. На теперішній час з його батьками сидить доглядальниця, оскільки ДТП значно вплинула на їх здоров'я, адже у батька активно проявляється склероз, а мати досі погано себе почуває. В момент ДТП, батько був одягнутий у чорній куртці, штанах та спортивній кепці чорного кольору, а матір - у куртку з капюшоном та штани, які були розрізані медиками. На досудовому розслідуванні його мати ОСОБА_10 свідомо надавала покази, але під час слідчої дії, такої як пред'явленя особи до впізнання, не впізнала ОСОБА_3 через поганий стан здоров'я, втрату свідомості, низький гемоглобін в крові, до того ж після слідчої дії їй знову робили переливання крові. Наразі, його мати не зможе надавати покази в суді, через протипоказання лікарів, тому він уклав договір із захисником та повідомив про це свою матір, яка надала свою згоду на представництво. Після події, ОСОБА_3 нічого не відшкодував потерпілим, а усі витрати пов'язані з лікуванням оплачує свідок особисто.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 суду повідомив, що зранку, коли ще було темно, ліхтарі не працювали, але вже світало, він почув великий гальмівний шлях, зі свого відчиненого вікна квартири на АДРЕСА_2 . Коли подивився у вікно то побачив на крайній лівій смузі в напрямку проспекту Слобожанського автомобіль темного кольору "Део",колеса якого були майже на суцільній смузі, в якого були відчинені водійські двері, на передньому пасажирському сидінні сиділа ще одна особа. В цей момент позаду під'їхав рейсовий автобус, який призупинився, та фарами підсвітив ділянку дороги, та скоріш за все бачив які дії виконував водій до потерпілих і стало зрозуміло що сталось ДТП. Людина відтягувала інших людей з незакінченого пішохідного переходу на узбіччя, ноги постраждалої особи волоклись по землі, після чого було чутно як водій чоловічої статі лаявся, а потім сів в авто та поїхав з місця ДТП. Потерпілі залишились на бордюрі на іншій стороні дороги. Як пояснив свідок, він вийшов надвір з собакою приблизно через 8 хвилин та приблизно через 4 хвилини був на місці ДТП, в цей момент ще світлішало, а до потерпілих підійшли чоловіки, в яких не було при собі телефонів, і він сам викликав швидку допомогу та поліцію, оскільки потерпілі літні люди були в шоковому стані, паніці, на них було багато крові,вони були мокрі, а жінка скаржилась на біль в області тазу та ніг та повідомила що їх відтягнули в калюжу, а чоловік повідомив що їх збили та відтягнули на узбіччя, він міг піднятись на ноги, жінка цього зробити не могла, свідки події їй допомогли сісти . Потерпілі були вдягнуті в теплий одяг, були контактні, проте через шок не могли оцінити ситуацію, жінка вагалась чи потрібно викликати швидку допомогу, а чоловік не вірив в те що поліція та швидка допомога зможуть допомогти, і казав що їх викликати не потрібно. Сам свідок наполягав на необхідності виклику швидкої допомоги, після чого надав покази поліції та дочекався швидку допомогу. Пішохідний перехід на цій ділянці дороги є, автомобіль стояв за 3-4 метри від нього, ближче до вікна будинку де мешкає свідок на відстані приблизно 30-40 метрів. Від пішохідного переходу до задньої частини автомобіля 3-4 метри.

При додатковому допиті за клопотанням сторони захисту, в судовому засіданні, свідок ОСОБА_17 зазначив, що він бачив начебто особу пасажира на передньому сидінні транспортного засобу з 5 поверху свого будинку, проте не впевнений що саме на передньому сидінні транспортного засобу. Пам'ятає, що точно були відкриті водійські двері, та була розмова біля авто, умовно про те, що все добре, він лише чув голоси, чоловічий та жіночій. Зрозумів, що водієм був чоловік, оскільки саме він сів на водійське сидіння, а на пасажирському сидінні було розділення і він бачив щось сірого кольору на ньому. Він цей час був на кухні,оскільки в нього вночі був нежить, він застосовував краплі від нежиті на власний розсуд, напередодні не зловживав, прокинувся рано, проте почував себе добре, в нього було відчинене вікно на відстані метру. Він готував каву та збирався йти гуляти з собакою. Вдома було тепло, та саме через вікно яке було відчинене,він почув звук екстренного гальмування, авто різко зупинялось, оскільки він сам керує авто, знає, що таке транспортний засіб, гальмівний шлях. Коли він був біля потерпілих надворі було світло, в що вони були одягнуті не пам'ятає, був теплий одяг темних кольорів, жінка була закривавлена, нею займалась швидка медична допомога. Після всіх подій він пішов на роботу.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 суду повідомила, що у лютому 2024 року близько 6 години ранку, коли ще було темно, вона як пасажир їхала в автомобілі служби таксі "ОПТІ" ІНФОРМАЦІЯ_7 по АДРЕСА_2 , де було скоєно наїзд на 2 пішоходів на пішохідному переході, водій, як пізніше стало відомо, ОСОБА_3 намагався звернути наліво щоб уникнути наїзду, що зробити не вийшло. В момент ДТП вже світлішало, вона бачила як відлетіла палиця і почула хруст скла, вона сиділа на задньому правому сидінні, самих потерпілих не бачила, з машини не виходила, оскільки розгубилась, злякалась та погано себе почувала, швидку не викликала з тієї ж причини, в вікно також не дивилась, осіб не бачила, в їх сторону не поверталась,весь час дивилась в телефон. ОСОБА_3 вийшов з машини та пішов до осіб на яких було скоєно наїзд, через 5 хвилин повернувся, щось поклав на переднє сидіння, начебто розбиту пляшку, він повідомив, що з постраждалими все добре, в цей момент вона і бачила обличчя ОСОБА_3 , який після ДТП їхав спокійно, оскільки вона працює на автопідприємстві, він довіз її до автостанції по вул.Столєтова в місті Дніпрі. Державний номерний знак вона авто не пам'ятає, оскільки майже щодня їзде на таксі, також не пам'ятає, чи горіло світло в машині. Пред'явлення особи до впізнання проводилось за її участі в присутності 2-3 понятих чоловічої статі, де вона впізнала ОСОБА_3 , номер авто не називала. До поліції її викликали 3-4 рази, проте в слідчій дії вона брала участь один раз, її підпис в протоколі є під №1, на фото зображено як було в дійсності, марку авто називала, проте державний номерний знак не назвала, протокол читала, підписувала заповнений бланк, те що був написаний номер недодивилась. Вона не оберталась до місця події, оскільки стало погано. Їй подзвонили в цей день щодо дтп, вона впізнала ОСОБА_19 оскільки не кожного дня потрапляє в дтп, не пам'ятає чи віз ОСОБА_19 її вдруге, побачила обличчя ОСОБА_19 тому що світили фари інших автомобілів.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 суду повідомив, що він був присутній у якості понятого при проведенні слідчих дій, а саме пред'явлення особи до впізнання за участі потерпілої- літньої жінки та жінки свідка.

При проведенні слідчої дії за участі потерпілої, остання пересувалась на медичному засобі, а при впізнанні особи вагалась у виборі і вказала на невідому йому особу. Далі, після перестановки статистів місцями, потерпіла все одно вибрала не ту людину, при цьому потерпіла постійно скажилась на погане самопочуття, говорила що болить голова та наголошувала, що її збив автомобіль і водій не надав медичної допомоги, а з місця ДТП взагалі поїхав.

Після цього, за його участі, була проведена інша слідча дія за участі свідка жінки, остання чітко та одразу впізнала винуватся ДТП, при цьому ніяких коментарів більше не надавала. Особу, яку впізнала жінка свідок він не запамятав. Після проведення слідчої дії він та ще один понятий, підписали протокол пред'явлення особи для впізання, однак чи відбувалось фіксування даної події, він не пам'ятає. Він читав протокол пред'явлення особи для впізнання, проте його змісту не пам'ятає. Як вказав свідок, у протоколі пред'явлення особи для впізнання від 02.08.2024на а.с. 242 та а.с.243 він небачить свого підпису, а на а.п. 244 є його підпис. В протоколі пред'явлення особи до впізнання за участі жінки свідка, а.п.246-24248 його підписи наявні навпроти його прізвища, на фото зображена друга жінка яка точно вказала на особу винуватця, слідчий задавав питання чи може свідок впізнати особу,та він не пам'ятає чи надавала коментарі свідок.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 , за його клопотання в режимі ВКЗ, суду повідомив, що був викликаний як понятий для проведення слідчої дії, пред'явлення особи до впізнання, куди потерпіла прийшла та в неї запитали чи може вона впізнати винуватця ДТП, вона вагалась та вказала на особу, але повідомила що точно не пам'ятає, після чого слідчий попросив її вийти з кімнати та поміняв осіб місцями, для того щоб потерпіла ще раз спробувала вказати на особу, зробивши це вона сказала що не пам'ятає хто саме це був. На документі після процесуальної дії він вказував ПІБ та ставив підпис, зміст документу не пам'ятає проте його читав. За фактом даного дтп більше в слідчих діях участь він не брав. В той же день була ще й інша слідча дія, він не пам'ятає, що саме було на іншій слідчій дії яка не стосується даної справи, там також була жінка.

У зв'язку із технічними проблемами фіксування судового засідання в режимі ВКЗ свідок ОСОБА_21 , був передопитаний та пояснив, що він був присутнім на слідчих діях після ДТП. Він дивився як потерпіла намагалась впізнати особу яка була за кермом автомобіля, було 4 людини, вона вагалась, вказала на людину, проте не була впевненою, після чого потерпіла вийшла, та людей поміняли місцями. Коли вона зайшла і знов вказала на особу, проте не була впевненою в своєму виборі. Потерпіла скаржилась на стан здоров'я, біль в голові.Він підписував документи, ставив власні ПІБ, назву документу не пам'ятає, коли підписував читав документ,проте його зміст та чи роз'яснювали його права щодо зауважень та доповнень на теперішній час не пам'ятає. Він брав участь у двох процесуальних діях, друга слідча дія відбувалась після слідчої дії з потерпілою, це були 2 різні справи, також брала участь жінка, він не пам'ятає чи ознайомлювали його з правами, так само ставив ПІБ та підпис. Його підпис є під №2 , а.с. 243 наявний підпис під №1, а.с.244 під №1 , ця жінка на фото впізнавала водія, а.с. 246 під №3, під №2 його ПІБ, він не пам'ятає чи роз'яснювались права, на а.с. 247 під №2, а.с.248 під №1, на цих знімках вказано як жінка з другої процесуальної дії намагалась впізнати особу. Він був в приміщенні до того як з'явились 4 людей для впізнання, потерпілій помагав якийсь чоловік, не пам'ятає чи є особи які там були в судовому засіданні. Поліцейський задавав питання потерпілій, чи може вона згадати обличчя особи,він задав питання, почекав деякий час, вийшов та знов зайшов, з жінкою в цей час був чоловік, йому невідомо хто він, він питав про самопочуття та задавав ті самі питання що і поліцейський, вона вголос відповідала на запитання, та вказала на якусь особу, проте повідомила що точно не пам'ятає. він не пам'ятає чи вказала потерпіла на одну і ту саму особу, оскільки він не запам'ятовує обличчя, йому не пояснювали чому впізнавали двічі. Перша слідча дія тривала близько пів години, з наступною жінкою не пам'ятає. Під час другої слідчої дії були ті самі особи, не пам'ятає чи впізнала особу жінка в 2 процесуальній дії. Окрім нього був ще інший понятий, він почував себе добре, не знає чому запам'ятав лише першу слідчу дію. Не було такого щоб підказували кого саме впізнавати, тиску на понятих не було, слідчий розповідав що потрібно подивитись за процесуальною дією, в усному форматі з правами не ознайомлювали, він не знав що може з чимось не погоджуватись в протоколі, поліцейський виходив з приміщення в першій процесуальній дії, після запитань чи згадуєте обличчя, потерпіла вагалась і потім вказувала, після чого поліцейський вийшов з кабінету, більше ніхто не виходив, потерпіла залишалась. Потерпіла вказала на особу була невпевненою, після цього поліцейський вийшов не отримавши відповідь, коли повернувся ще раз запитав, на що отримав відповідь, слідчий не повідомляв про те що що я можу висловити зауваження, я був вперше на процесуальній дії і не знав як поводитись, слідчий міг пояснити мої права, зауважень, заперечень до протоколу в мене не було, змісту документу не пам'ятає. Скільки раз можна впізнавати не знаю, не пам'ятає зміст протоколу, з його змістом був згодний, зауважень до протоколу у нього не було.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 суду повідомив, що він працював водієм швидкої допомоги у благодійному фонді, займався перевезенням хворих, інформація щодо сплати послуг йому невідома, чіткого графіку роботи немає, а диспетчер надає маршрут. В той день, з 8 до 12 години ранку в них був маршрут, за яким їм необхідно було перевезти жінку похилого віку з вулиці Калинової до швидкої допомоги лікарні Медикал плаза, та на прохоння сина, який сплачував послуги вони зупинились на узбіччі вул.Калинової поблизу ринку Образцова. У потерпілої був перелом стегна чи ноги, вона була лежачою, а з нею був її чоловік та син. Син повідомив, що зупинитись потрібно для слідчого експерименту, приїхала поліція, 2 поліцейських, слідчий та невідома йому жінка, вони перекрили дорогу та міряли її рулеткою, а невідома йому жінка з чоловіком похилого віку переходили через дорогу, в цей момент заміряли час секундоміром. Потім їх попросили викотити жінку похилого віку із машини, та вона вказувала інформацію. Він був із ОСОБА_23 , також з поліцейськими, сином та чоловіком жінки похилого віку. Це був один слідчий експеримент, він не пам'ятає чи записували покази чоловіка, слідчий ставив запитання жінці, вона відповідала де її збили де відтащили, все фотографували, знімали, заміряли секундоміром. Жінка не керувала де потрібно зупинитись, не памя'тає цього, чоловік показував як переходив дорогу з палицею, слідчий брав покази, всі особи були разом, проте на покази він увагу не звертав, протокол зачитував слідчий, все співпадало з реальністю, як бул одягнуті не пам'ятає, начебто одяг темних кольорів. Не пам'ятає чи казали вони про світловідбиваючі елементи на одязі, вказували що переходили дорогу в темний час доби, та повертались додому, і дідуся відтягнули до калюжі, за транспортний засіб не пам'ятає, вони казали що йшли на зелене світло світлофору, та не пам'ятає чи казали що повертали голову. Під час проведення слідчого експерименту, що тривав 30-60 хвилин, транспортного засобу ніякого не було, не пам'ятає, чи казали вони за їх спілкування з водієм, казали, що їх збили та водій відтягнув їх, вони йому скаржились на біль, та швидку допомогу викликав хтось інший. Все як записав слідчий в протоколі відповідає дійсності, він перебував на узбіччі, все фотографували, йому давали в руки рулетку, весь транспорт зупиняли, та поліцейські перекривали дорогу, світлофора не чекали. Люди похилого віку переходили дорогу зліва направо якщо дивитись в сторону проспекта Слобожанського зі сторони Образцовського ринку, паличка була у дідуся , точно не пам'ятає чи був там світлофор, пішохідний перехід був повністю перекритий, за скільки метрів до нього не знає, перекривали декілька разів через затор та сигнали машин. Бабуся стояла біля машини швидкої допомоги на каталці, рулеткою міряли дорожнє покриття, довжину та ширину, все було як записував слідчий, коли переходили по пішохідному переходу заміряли секундоміром, до якої точної ділянки не пам'ятає. До слідчого експерименту була складена схема, не пам'ятає чи ставив підпис, на а.с. 166 є його підпис під №3, на а.с. 167 під №3, а.с.168 схема є його підпис №2, схема складалась в його присутності, на ній пішохідний перехід, що має 2 полоси руху, схема відповідає обстановці в якій він був, позначка хрестиком - потерпіла казала де її збили, це відповідає дійсності на фото зображена постраждала жінка, на а.с. 175 його підпис під №1, на а.с. 176 під №2, на а.с. 177- схема його підпис під №2, ця схема також відповідає дійсності. Вони переходили в сторону будинку, їх відтянули праворуч, слідчий експеримент був один, записували протокол та зупиняли дорогу декілька разів, особи переходили зліва направо, схема відповідає дійсності. Не пам'ятає в яку сторону йшли, збили на середині пішохідного переходу і відтягнули в калюжу та водій поїхав, вони йшли чи за молоком чи з молоком, їх збили на середині дороги.

Як зазначив свідок, він був присутній при проведенні слідчого експерименту, свідком подій не був, особи добровільно розповідали, та він впевнений, що вони розповідають правду, вважав що одна слідча дія оскільки відбувалась при певному колі осіб та певних обставинах, підписи у документах його, слідчий підходив до жінки, та записав її покази на бланку, де саме він знаходився точно не пам'ятає, вона відповідала на питання, жінка керувала процесом, він це чув, вони піднімали спинку ліжка та вона показувала як вони йшли та де все відбувалось, фото він не підписував, жінка кричала від болю, чоловік наче зміг встати, але більше дісталось їй, потім прийшли до них люди, та хтось із них викликав швидку допомогу. Хто з якого боку був йому невідомо, ще розповідав за подію чоловік потерпілої, що саме казав не пам'ятає. Слідчий все записував, цифри записували разом, весь процес він не пам'ятає. Їх задача була перевезти жінку, син попросив зупинитись, поліція перекривала дорогу, зелене світло світлофору не чекали, свідком всіх подій під час проведення слідчого експерименту не був, коли слідчий склав протокол все записано правильно, він був присутній під час проведення слідчої дії, коли все читали він був згоден, виміряли декілька разів.

У судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_24 підтримавши складений ним 13.08.2024 висновок експерта №СЕ-19/104-24/32309-ІТ роз'яснив, що при складанні висновку щодо механізму виникнення ДТП, ним були використані вихідні дані відповідно до постанови слідчого, на підставі цих вихідних даних, яких було достатньо, ним було проведено дослідження. Було враховано вологе дорожнє покриття застосовується в формулі зупиночного шляху (формула 0,2), 0.3.9 та 0.15 це достатній показник в даному дослідженні. Щодо дій водія під час проведення експертизи, він враховував темну пору доби та освітлення,в даному випадку видимість пішоходів в умовах місця пригоди 70,3 метри, ця інформація взята з постанови слідчого,в експертній практиці буває і більше. Як зазначив експерт, він не знає як проводився слідчий експеримент, зазвичай міряється видимість коли пішохід на узбіччі, до сидіння водія. Час небезпеки, що тривала - мінімальна, а саме 4 секунди, що дорівнює 55.6 метрам , при цьому часі водій має технічну можливість уникнути дтп, при більшому часі, відповідно ще більше можливості уникнути ДТП. Він у висновку не відповів, як пішоходи повинні були діяти, оскільки пішоходи не керували транспортними засобами, для цього не потрібно володіти технічними навичками, і тому експертна оцінка не надається. Він , же як експерт, відповідає лише по висновку експерта, який він склав, та оцінює водія як оператора транспортного засобу, який має керуватись навиками, прийомами управління, дії пішоходів оцінює орган досудового розслідування та суд,слідчий їх діям може надати оцінку, правила для всіх однакові. Відповідно до висновку, всі вихідні дані задано, скільки пройшли пішоходи,скільки часу вони йшли, зазначено, що скоєно без гальмування передньою правою частиною транспортного засобу. Він розглядав саме дії водія, як оператора транспортного засобу. Для надання експертної оцінки, йому радіус непотрібен, задану цифр надав слідчій. Водій мав здійснити гальмування, при гальмуванні можливо було зупинити транспортний засіб до траєкторії руху пішоходів та до місця наїзду мало бути здійснено гальмування. Експертне дослідження проводилось на підставі постанови слідчого, інших схем, протоколів не надавалось, 70 метрів відраховувалось до передньої частини автомобіля.

У судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_25 підтримавши складений нею 20.03.2024 висновок №802е роз'яснила, що при складанні висновку щодо ступеня тілесних ушкоджень отриманих ОСОБА_10 внаслідок ДТП нею були використані: постанова слідчого, довідка з приймального відділення лікарні №6 із штампом лікувального закладу, копії медичної карти потерпілої, завірені належним чином, а також безпосередній огляд потерпілої, що був проведений 12.03.2024 за її місцем мешкання по АДРЕСА_4 , при якому остання скаржилась на біль у суглобах. Відповідаючи на запитання сторони захисту, експерт вказала, що механізмом нанесення потерпілій тілесних ушкоджень були дії тупого твердого предмету, якими могли бути виступаючі частини транспортного засобу, з послідуючим падінням на дорожнє покриття. Запитання щодо першочергового контакту транспортного засобу з потерпілою - не ставилось, оскільки травми отримані сумісно, точний час яких встановити неможливо, проте можливо вказати, що незадовго до звернення до медичної допомоги, терміном до 1 доби. Огляд автомобіля нею не здійснювався. Судово-медична експертиза не є медициною, і жодний експерт не скаже чіткість, оскільки вказується саме характер травмуючого предмета, в даному випадку є саме сумісна травма, при даній травмі кожна особа є індивідуальною, адже хтось одразу відчуває біль, а хтось може пройти деяку відстань.

Крім вказаного, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 , підтверджується письмовими доказами дослідженими у судовому засіданні.

Так, відповідно до інформації з рапорту поліцейського, 10.02.2024 о 06.26 на лінію « НОМЕР_2 » надійшло повідомлення від ОСОБА_17 про вчинене ДТП за адресою: АДРЕСА_5 ,а саме водій автомобіля «Ланос» зеленого кольору збив літню жінку ОСОБА_10 , 86 років на пішохідному переході, після чого поїхав з місця пригоди.

Відповідно до Протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події, схеми та фототаблиці до нього від 10.02.2024 у присутності понятих проводився огляд ділянки місцевості, що розташована біля будинку АДРЕСА_2 , де стався наїзд на пішохода; покриття -асфальтобетонне, вологе,чисте; пора доби - світла; сліди шин - не виявлено; дорожня розмітка 1.14.1; дорожні знаки - 5.38.1; загальна видимість та конкретна видимість з робочого місця водія - не обмежена (300 м).

Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду від 10.02.2024 у ОСОБА_3 ознак сп'яніння не виявлено.

Відповідно до реєстраційної картки ТЗ власником автомобіля «Daewoo» реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_9 .

Відповідно до протоколу огляду від 10.02.2024 та фототаблицею до нього в період часу з 08:50 до 09:10 години в присутності понятих за участі ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_6 , проводився огляд транспортного засобу «Daewoo» реєстраційний номер НОМЕР_1 . В ході огляду було виявлено пошкодження транспортного засобу у вигляді: відсутності правого дзеркала, що свідчить про вчинене ДТП саме цим транспортним засобом.

Відповідно до постанови про визнання речовим доказом від 10.02.2024 в якості речового доказу визнано транспортний засіб «Daewoo Sens» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який залишено на зберігання на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів, за адресою: АДРЕСА_6 . відповідно до ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 13.02.2024 на вказаний транспортний засіб накладено арешт.

Відповідно до посвідчення водія НОМЕР_3 від 06.04.2021 ОСОБА_3 має право на керування транспортними засобами.

Згідно висновку експерта №СЕ-19/104-24/6925-ІТ від 28.02.2024 на момент експертного огляду робоча гальмова система автомобіля «Daewoo Sens» д.н.з. НОМЕР_1 в частині виконання своїх функцій перебуває в працездатному стані. На момент експертного огляду рульове керування автомобіля «Daewoo Sens» д.н.з. НОМЕР_1 перебуває в працездатному стані.

Згідно висновку експерта №802е від 20.03.2024 за даними медичної документації рентгенівського дослідження та при огляді у ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної травми лівої нижньої кінцівки: - закритого багатоуламкового перелому верхньої третини лівої стегнової кістки з переходом на вертлюги зі зміщенням уламків; - закритого двохкісточкового перелому лівого гомілковостопного суглобу, гематоми лівого гомілковостопного суглобу. Виявлені у неї тілесні ушкодження у вигляді: сумісної травми лівої нижньої кінцівки, спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів), якими могли бути виступаючі частини транспортного засобу з послідуючим падінням обстеженої на дорожнє покриття. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у неї тілесних ушкоджень ступень ознак їх загоєння та дані медичної документації можливо вказати, що вони отримані незадовго до первинного надання медичної допомоги в КНП « ІНФОРМАЦІЯ_8 », тобто в термін, на який вказує обстежена та вказано слідчим в постанові. За своїм характером виявлені у неї тілесні ушкодження у вигляді: сумісної травми лівої нижньої кінцівки - відносяться до ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості, що зумовлюють твалий розлад здоров'я строком понад три тижні (більш як 21 день), п.2.2.2 «Правил судово - медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6- термін зрощення кісткової тканини понад 21 добу.

Відповідно до протоколу огляду електронного носія від 06.03.2024, який долучив захисник ОСОБА_8 , що був ним отриманий за адвокатським запитом від Директора «ТОВ» «Образцовський, в період часу з 13:40 до 14:10 години оглядався оптичний диск DVD-R з відеозаписом обставин ДТП, що мала місце 10.02.2024 близько 06:20 години біля будинку АДРЕСА_2 . Так, з відеозапису вбачається, що проїзна частина дороги волога, частково освітлюється збоку торгівельного павільйону, та з боку будинку АДРЕСА_2 . В цей час видно як по тротуару йдуть двоє пішоходів, які виходять на пішохідний перехід вулиці Калинової, визначений дорожньою розміткою, рухаються один біля одного, одночасно перетинаючи проїзну частину дороги та в цей час на них відбувся наїзд легковим автомобілем. Перед наїздом на пішоходів в світло фар видно що один із пішоходів рухався з тростинкою для ходьби. Після наїзду на двох пішоходів, легковий автомобіль зупиняється, на ньому увімкнулась світлова аварійна сигналізація. З автомобіля з водійської сторони видно, що вийшов водій, підійшов до пішоходів та прибрав їх з проїзної частини дороги на тротуар, спочатку одного, а потім іншого з дорожньої розмітки «зебра». В цей час зупинився автобус рейсовий, а легковий автомобіль з місця пригоди поїхав.

Відповідно до Постанови прокурора від 08.03.2024 було отримано тимчасовий доступ до документів, а саме картки хворого ОСОБА_10 , про що складено відповідний протокол 08.03.2024.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 21.03.2024 зі схемою та фототаблицею до нього в період часу з 07:50 год. до 08:30 год. в присутності понятих за участі потерпілої ОСОБА_10 та її представника - адвоката - ОСОБА_8 проводився слідчий експеримент за адресою: АДРЕСА_2 , де ОСОБА_10 з добровільної згоди відтворила обставини ДТП, що мала місце 10.02.2024 о 06:20 годині за адресою: АДРЕСА_2 . Так, ОСОБА_10 зазначила, що 10.02.2024 о 06:20 годині вона з чоловіком знаходилась на вулиці Калиновій де необхідно було перейти проїзну частину дороги на протилежну сторону. Дорогу стали переходити по пішохідному переходу визначеному розміткою та знаками, з тротуару, та при переході на них обох трапився наїзд автомобілем який рухався ліворуч, рухаючись по пішохідному переходу один біля одного тримаючись за руки вона рухалась праворуч від чоловіка з паличкою для ходьби яка була в правій руці без зупинки. Рухались вони одним темпом кроку. За допомогою статиста по терпіла вказала на місце наїзду, яке становило 6 метрів до правого краю проїзної частини дороги за напрямком руху автомобіля та 1.5 м. до початку лінії розмітки пішохідного переходу за напрямком руху автомобіля. Далі протерпіла вказала на інші виміри, у тому числі і її темп руху, про що було зафіксовано у даному протоколі.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 21.03.2024 зі схемою та фото таблицею до нього в період часу з 08:40 години до 09:25 години в присутності понятих за участі свідка ОСОБА_11 , представника потерпілої - адвоката - ОСОБА_8 проводився слідчий експеримент за адресою: АДРЕСА_2 , де свідок ОСОБА_11 з добровільної згоди відтворив обставини ДТП, що мала місце 10.02.2024 о 06:20 годині за адресою: АДРЕСА_2 . Так, ОСОБА_11 вказав, що 10.02.2024 о 06:20 год. разом із своєю дружиною переходив по пішохідному переходу по вул. Калиновій, де на них скоїв наїзд автомобіль, що рухався зліва від них, в напрямку пр. Слобожанського. Далі, ОСОБА_11 зазначив, що місце наїзду було за 6м від правого краю проїзної частини та 1,5м до початку лінії розмітки пішохідного переходу за напрямком руху автомобіля.

Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання та фото таблицею до нього від 02.08.2024 в присутності понятих, за участі свідка ОСОБА_18 , яка впізнала на фото під №1, на якому зображений ОСОБА_3 , як особу, яка 10.02.2024 приблизно о 06:20 годині керуючи автомобілем «Daewoo Sens», реєстраційний номер НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , скоїв наїзд на двох пішоходів. Вона в момент ДТП перебувала в салоні автомобіля як пасажир.

Відповідно до протоколу огляду речей від 09.08.2024 проводився огляд речей, які були одягнуті на ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на момент ДТП, що мало місце біля будинку АДРЕСА_2 .

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 09.08.2024 зі схемою та фото таблицею до нього в присутності двох понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_12 за участі підозрюваного ОСОБА_3 , проведено слідчий експеримент, на якому останній відтворив обставини ДТП, що мала місце 10.02.2024 о 06:20 годині за адресою: АДРЕСА_2 . Так, ОСОБА_3 вказав, що він керував технічно справним автомобілем «Daewoo Sens» реєстраційний номер НОМЕР_1 в салоні автомобіля перебувала 1 пасажир жінка, рухався він з ближнім світлом фар, в темну пору доби по вологій дорозі зі швидкістю 50 км/год, в напрямку проспекту Слобожанському. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, що позначений дорожньою розміткою та знаками, в цей час він побачив двох пішоходів, які рухались в темпі кроку справа на ліво, за напрямком його руху один біля одного. Та вийшли з тротуару, побачивши силует пішоходів які рухаються він намагався їх об'їхати. однак йому цього не вдалось і він скоїв наїзд на двох пішоходів передньою правовою частиною автомобіля на пішохідному переході. Від наїзду пошкодилося праве боковим дзеркало його автомобіля. Швидкість руху його автомобіля була невеликою, тому він загальмувавши зупинився. Так як скарг у потерпілої жінки та чоловіка літнього віку не було він відвів їх на узбіччя прибравши з проїзної частини дороги та поїхав далі так як у нього в салоні знаходилась пасажир жінка яку він віз по замовленню. Далі ОСОБА_3 вказав на виміри що були зафіксовані в даному протоколі.

Згідно висновку експерта №СЕ-19/104-24/32309-ІТ від 13.08.2024 в даній дорожній ситуації водій автомобіля «Daewoo Sens» реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2 та 18.1 Правил дорожнього руху України. При заданих вихідних даних в діях водія « ІНФОРМАЦІЯ_9 » реєстраційний номер НОМЕР_5 ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв?язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди. При заданих вихідних даних, в діях водія автомобіля «Daewoo Sens» реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_3 невідповідностей вимогам п. 12.2 Правил дорожнього руху України не вбачається. Оцінити дії пішоходів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 органи розслідування можуть самостійно з урахуванням усіх зібраних по справі доказів, відповідно до вимог розділу 4 «Обов?язки і права пішоходів» Правил дорожнього руху України.

За клопотанням сторони захисту досліджувався протокол пред'явлення особи для впізнання від 02.08.2024 в присутності понятих за участі потерпілої ОСОБА_10 та її представника - адвоката - ОСОБА_8 , в період часу з 15:10 до 15:25 год потерпіла ОСОБА_10 у зв'язку з поганим самопочуттям, в силу пережитих поганих емоцій вказала на особу №4, на якому зображений ОСОБА_26 , як особу, що скоїла наїзд на неї, та впізнала за загальними ознаками: чоловік 45-50 років, середньої статури, обличчя округле, вуха та ніс красні.

Однак, даний протокол, за своїм змістом не впливає на доведеність винуватості ОСОБА_3 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а лише свідчить про те, що потерпіла ОСОБА_10 саме через погане самопочуття та пережитий стрес не впізнала ОСОБА_3 , як особу, яка її збила на пішохідному переході та кинувши залишила місце ДТП.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.

Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст.94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

В своїх рішеннях «Ірландія проти Сполучного Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів, суд як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співвідношення достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Судом встановлено, що вказані у вироку та дослідженні в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_3 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, доведеності вини у його вчиненні та для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні. Об'єктивних підстав ставити під сумнів свідчення допитаного в суді обвинуваченого у суду немає.

При цьому, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження.

Що стосується доводів захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_3 про недоведеність винуватості останнього, суд відхиляє з наступних підстав.

Так, дане кримінальне провадження досить тривалий час перебувало в провадженні суду, здійснювалось відповідно до статті 22 КПК України на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив всі необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Як сторона обвинувачення так і сторона захисту мали рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд задовольнив всі клопотання сторони захисту, сприяв виклику до суду свідків зазначених у клопотанні.

Разом з тим, обвинувачений та його захисник обрали таку позицію яка мала ознаки зловживання своїми правами, у тому числі і на стадії судових дебатів, обвинувачений зловживав своїм правом на відвід з метою затягування кримінального провадження.

Сторона захисту свідомо проігнорувала, те що під час судових дебатів, крім промов учасників судового провадження, будь-яких інших процесуальних дій, за винятком рішення про відновлення з'ясування обставин, чинним законодавством не передбачено. Стадія судових дебатів не передбачає розгляду клопотань та заяв. Що , не є порушенням права на захист і справедливий судовий розгляд, про що зазначено у постанові ВС від 06.07.2022 у справі № 127/15447/20 (провадження № 51-5846км21) ІНФОРМАЦІЯ_10 . Наведене узгоджується і з Постановою ВС від 10 липня 2018 року м. Київ справа № 477/2923/14-к провадження № 51-660 км 18 де зазначено, що судові дебати є самостійною частиною розгляду кримінального провадження, їх основу складають промови учасників судового розгляду, в яких вони дають оцінку діям обвинуваченого, аналізують досліджені в суді докази, висловлюють висновки щодо винуватості чи невинуватості обвинуваченого кваліфікації дій, міри покарання, вирішення цивільного позову та інших питань, що повинен вирішити суд при постановленні вироку. Під час судових дебатів крім промов учасників судового провадження, будь-яких інших дій чинним законодавством не передбачено.

Щодо доводів захисника про безпідставне проведення двох слідчих дій, а саме огляду місця ДТП та огляду автомобіля 10.02.2024 до внесення відомостей до ЄРДР, суд, при перевірці доводів захисника, не встановив порушень вимог ч.3 статті 214 КПК України, оскілки слідчі діяли у спосіб визначений Законом, та враховуючи невідкладність випадку оглянули місце ДТП та автомобіль у присутності ОСОБА_3 , який залишив місце ДТП із двома травмованими особами. Наведене свідчить, що дії слідчих насамперед були направлені на максимально оперативну фіксацію вчиненого кримінального правопорушення, винайдення тих чи інших слідів його вчинення тощо.

Що стосується інших надуманих доводів сторони захисту про визнання недопустим як доказу Диску з відеозаписом ДТП отриманим захисником ОСОБА_8 , суд зазначає наступне.

Так, повноваження захисника ОСОБА_8 на представництво інтересів потерпілої ОСОБА_10 в даному провадженні підтверджується Договором від 12.02.2024 укладеному між адвокатом ОСОБА_8 , та ОСОБА_16 в інтересах ОСОБА_10 , яка є матір'ю ОСОБА_16 . Також суду захисником ОСОБА_8 було надано Згоду ОСОБА_10 на те, що її інтереси в кримінальному провадженні за фактом ДТП 10.02.2024 буде представляти адвокат ОСОБА_8 з яким уклав договір її син ОСОБА_16 .

Крім вказаного, повноваження захисника ОСОБА_8 на представництво інтересів потерпілої ОСОБА_10 в даному провадженні підтверджується Договором від 09.009.2024 укладеному між адвокатом ОСОБА_8 , та ОСОБА_10 .

Вище наведе свідчить, що захисник ОСОБА_8 підтвердив свої повноваження на представництво потерпілої ОСОБА_10 у спосіб визначений ч.4 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», з урахуванням приписів частини 2 статті 15 Правил адвокатської етики, Затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017, у яких, зокрема йдеться про те, що якщо договір про надання правової допомоги укладено на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах, адвокат зобов'язаний отримати підтвердження згоди клієнта на надання йому професійної правничої (правової) допомоги цим адвокатом виключно у випадку, якщо цього вимагає закон.

У пункті 60 Доповіді «Про Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року), зазначено, що правами, які найочевидніше пов'язані з верховенством права є серед іншого право на ефективні заходи правового захисту. Таким чином, вище наведені правові норми чітко встановлюють, що у випадку надання захисником допомоги клієнту за договором, укладеним з іншою особою в інтересах клієнта, письмова згода клієнта на надання йому правничої (правової) допомоги має бути отримана адвокатом у найближчий можливий строк. Чинне законодавство не встановлює чітких вимог до оформлення такої згоди, отже, вона може бути довільної форми, однак з її змісту повинно бути зрозумілим, що клієнт погоджується на його захист конкретним адвокатом. Викладення зазначеної згоди у письмовій формі передбачає фіксування її змісту у документі (у тому числі електронному), у листі, телеграмі, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку, факсимільного відтворення за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, а також за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.

Тобто, захисник ОСОБА_8 , із дотриманням частини 2 статті 15 Правил адвокатської етики, у найближчий можливий строк, враховуючи поважний вік потерпілої ОСОБА_10 , отримані неї травми та госпіталізацію останньої, її подальшу реабілітацію, отримав її Згоду на надання ОСОБА_10 професійної правничої (правової) допомоги саме ним як професійним адвокатом.

Є надуманими і доводи захисника в частині визнання недопустимим доказом Протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 08.03.2024, з підстав того, що завірені копії були на день раніше ані ж винесена постанова. Суд, не погоджується з доводами захисника, оскільки як, встановлено судом, медична картка №481/219 стаціонарного хворого ОСОБА_10 - отримана у процесуальний спосіб, була досліджена судовим експертом ОСОБА_25 , яка у подальшому склала 20.03.2024 висновок №802е роз'яснила, що при складанні висновку щодо ступеня тілесних ушкоджень отриманих ОСОБА_10 внаслідок ДТП нею були використані: постанова слідчого, довідка з приймального відділення лікарні №6 із штампом лікувального закладу, копії медичної карти потерпілої, завірені належним чином. Крім вказаного, сумнівів у достовірності інформації зазначеної у медичній картці №481/219 у сторони захисту не виникало, клопотань про виклик та допит лікарів - заявлено не було.

Суд, також відхиляє як безпідставні доводи захисника в частині того, що свідкам ОСОБА_21 і ОСОБА_20 не пояснювали у яких діях вони приймають участь та чи були дотримані права свідка ОСОБА_27 під час впізнання. Суд відхиляючи доводи захисника, враховує, що захисник та обвинувачений при допиті свідків, намагалися заплутати свідків, заперечували проти уточнюючих запитань суду. Натомість із показів свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_20 слідує, що вони приймали участь у двох процесуальних діях, а саме впізнанні за участі потерпілої ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_18 , яка впізнала на фото під №1, на якому зображений ОСОБА_3 , як особу, яка 10.02.2024 приблизно о 06:20 годині керуючи автомобілем «Daewoo Sens», реєстраційний номер НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , скоїв наїзд на двох пішоходів. Вона в момент ДТП перебувала в салоні автомобіля як пасажир.

При цьому, безпосередньо у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 вказала на обвинуваченого ОСОБА_3 як на особу, яка вчинила ДТП у лютому 2024 та залишила його місце.

Доводи захисника в частині розбіжностей у показах свідка ОСОБА_17 щодо розташування у автомобілі Део Сенс свідка ОСОБА_18 , самі пор собі не спростовують показів свідка ОСОБА_17 та не впливають на їх достовірність. Оскільки, покази свідка ОСОБА_17 узгоджуються та не суперечать іншим доказам по справі, свідок ОСОБА_18 перебуваючи в салоні автомобіля була безпосереднім свідком вчинення ДТП ОСОБА_3 , а її місце розташування у салоні авто жодним чином не впливає на механізм даної ДТП.

Суд відхиляє як неспроможні та надумані доводи сторони захисту в частині того, що у момент ДТП 10.02.2024 було темно, пішоходів не було видно та саме пішоходи не виконали вимоги п.4.4, п.4.14 Правил дорожнього руху, а саме не використовували світлоповертальні елементи, а їх одяг не мав світлоповертальних елементів, пішоходи не впевнилися у відсутності небезпеки для себе та раптово вийшли на пішохідний перехід.

Вказані доводи спростовуються показами свідка ОСОБА_15 , який зазначив, що він їхав по слабоосвітленній дорозі в темну пору доби, проте там встановлено знак пішохідного переходу, і було видно пішохідний перехід та людей які переходять дорогу. При проїзді на легковому автомобілі стовб ніяких перешкод не створює.

А враховуючи вік постраждалих осіб, та те, що вони пересувалися неспішно, свідок ОСОБА_11 з палицею, пройшли значну відстань від початку пішохідного переходу до моменту наїзду на них - це виключає домисли сторони захисту про порушення потерпілою та її чоловіком п.п.а,б п. 14 Правил дорожнього руху. Наведені висновки суду підтверджуються і дослідженим в суді відеозаписом подій що містять обставини ДТП.

Натомість те, що потерпіла ОСОБА_10 та її чоловік перебували у темному одязі без світлоповертальних елементів, не перебуває у причинному зв?язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди. Натомість саме обвинувачений ОСОБА_3 наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебували пішоходи, не зменшив швидкість, не зупинився, щоб дати дорогу пішоходам, та скоїв на них наїзд, після чого відтягнувши їх в сторону залишив місце ДТП.

Суд відхиляє як надумані та безпідставні доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що поняті ОСОБА_12 , ОСОБА_28 , ОСОБА_13 - реально не існують, з наступних підстав.

Так, допитаний в суді свідок ОСОБА_22 , підтвердивши свою участь у слідчому експерименті під час проведення слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_10 , вказав на присутність іншого понятого ОСОБА_13 .

Інші ж поняті ОСОБА_12 , ОСОБА_28 , були присутніми під час проведення слідчого експерименту за участі самого ОСОБА_3 .

Суд, з урахуванням приписів п. “d» ч. 3 ст. 6 Конвенції, сприяв обвинуваченому ОСОБА_3 у реалізації його права щодо допиту свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_28 , ОСОБА_13 , але вони так і не з'явилися, судові повістки повернулися без вручення. оскільки їх не вдалося знайти за домашніми адресами, після численних відкладень і перенесень слухань суд, враховуючи відсутність інших клопотань учасників провадження, перейшов до судових дебатів.

На переконання суду, враховуючи рішення ЄСПЛ рішення у справі «Гарбуз проти України» (№ 72681/10) це не призвело до порушень жодних прав обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки загальні принципи щодо права на явку та допит свідків на стороні захисту ЄСПЛ роз'яснив та затвердив у справі «Муртазалієва проти Росії» Високі судді зауважили, що в законодавстві України містяться окремі положення врегулювання правового статусу важливих свідків (свідки) і понятих (поняті), передбачено використання різних термінів для розмежування цих понять. Слідчий залучає понятих як незаінтересованих осіб задля спостереження за проведенням слідчої дії. І у цьому контексті правовий статус понятих відповідно до положень українського законодавства подібний до того, що регламентовано російським законодавством («Муртазалієва проти Росії»). У справі «Шумеєва та інші проти Росії» Суд постановив, що відсутність допиту понятих у ході судового розгляду не свідчить про порушення статті 6 § 3 (d), оскільки їх твердження дублювали зміст викладеного у протоколах слідчих дій і не містили нової відповідної інформації, тому такі показання у суді не могли вплинути на результат розгляду кримінальної справи. Також у ЄСПЛ зауважили, що свідчення понятих явно не були «єдиним» доказом проти заявника. Немає жодних ознак того, що вони були «вирішальними» при прийнятті рішення у справі.

Також, суд відхиляє як надумані і доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що під час проведення з ним слідчого експерименту не було дотримано погодних умов які б відповідали обстановці ДТП 10.02.2024, не було роз'яснено його прав. Вказані доводи обвинуваченого спростовуються змістом протоколу роз'яснення права на захист від 09.08.2024 де ОСОБА_3 заявив, що свої права він буде захищати самостійно, що не пов'язано з його матеріальним становищем, про що поставив свій підпис. Того ж дня, а саме 09.08.2024 о 00-45 - 02.30 було проведено слідчий експеримент за участі ОСОБА_3 , де він у графі із роз'ясненням його прав і обов'язків також проставив свій підпис. Слідчий експеримент проводився в умовах, що максимально відповідали обставинам вчиненого ДТП: використовувався саме автомобіль, на якому ДТП було скоєно -« ОСОБА_29 » номерні знаки НОМЕР_1 , в темну пору добу без вуличного електричного освітлення, пішоходи-статисти були одягнені в одяг чорного/темного кольору, дорожнє покриття перед проведенням слідчого експерименту було зволожено водою за допомогою спец.авто МЧС ДСНС, ОСОБА_3 на запитання слідчого про те, чи відповідають дорожнє покриття та погодні умови тим, що були в момент ДТП, відповів, що так та погодився далі розповідати та продемонстрував всі події. Після проведеної слідчої дії, ані ОСОБА_3 ані інші учасники цієї дії, жодних заперечень та зауважень не зазначили, беззаперечно підписавши як сам протокол так і Схему до нього.

Суд відхиляє як неспроможні і доводи захисника про те, що потерпіла ОСОБА_10 та її чоловік ОСОБА_11 при наявних у них патологіях могли адекватно віддавати звіт тому що відбувається, оскільки матеріали кримінального провадження не містять подібної інформації. Натомість наявні Довідки за підписом лікарів, свідчать про те, що як ОСОБА_10 1937 р.н. так і ОСОБА_11 1939 р.н. рекомендовано постійне лікування в домашніх умовах, в спокійному оточенні. Транспортування протипоказано, так як може призвести до погіршення стану та невідкладної медичної допомоги.

Саме з рахуванням наявної інформації про стан здоров'я потерпілої та свідка, судом не визнавалася їх явка до суду обов'язковою, що не перешкодило суду, відповідно до ст. 325 КПК України, з'ясувати всі обставини під час судового розгляду.

Інші доводи сторони захисту не спростовують доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 в інкримінованому йому правопорушенні за ч.1 ст. 286 КК України.

За змістом рішення Конституційного Суду України №12 рп/2011 від 20.10.2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Оцінюючи докази, суд керувався принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». ЄСПЛ зазначив, що відповідно до його прецедентної практики під час оцінки доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини»). Критерій доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

При цьому судом враховується правова позиція щодо визнання винності особи «поза розумним сумнівом» та визначення «стандартів доказування», висловлена Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 по справі №688/788/15-к, в якій зазначається, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК: Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

На переконання суду, за досить тривалий час судового розгляду, жодним чином не було порушено право на захист обвинуваченого ОСОБА_3 , навпаки, саме відповідно до ухвали суду обвинуваченому ОСОБА_3 було залучено професійного захисника для здійснення захисту за призначенням обвинуваченого. ОСОБА_3 та його професійний захисник не обмежувалися у допиті свідків, експертів, заявляли клопотання. Та окрім клопотання щодо виклику свідків - більше клопотань не мали, тому суд, після встановлення зловживання стороною захисту своїм правом встановив розумний строк для подання доказів по справі.

Доповнень судового розгляду згідно статті 363 КПК України, учасники судового провадження - не мали, а сторона захисту незважаючи на наявність ухвали суду, якою було зобов'язано подати суду всі докази по справі, наполягала на в черговий раз відкладенні судового розгляду для виклику свідків, інших клопотань сторона захисту - не мала.

3.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 і його необережні дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, як такі що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

4.Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.

Обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченому згідно ст. ст. 66,67 КК України, судом не встановлено.

5.Мотиви призначення покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, який скоєно з необережності, і, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнав, після ДТП підтягнувши потерпілу та її чоловіка з дороги на узбіччя місце ДТП залишив, швидку допомогу не викликав, моральну та матеріальну шкоду на лікування не відшкодував, вибачень не просив, у вчиненому не розкаявся, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за правопорушення в сфері дорожнього руху, а саме: 20.02.2024 відповідно до постанови ІНФОРМАЦІЯ_11 за ч.1 ст. 130 КУпАП (за події, що мали місце 25.11.2023) із накладенням стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами, за ч.ч.1,2,3 ст.122; ч.ч.1,4 ст.126 КУпАП з накладенням адміністративних стягнень, офіційно не працевлаштований, не перебуває на обліку у лікарів нарколога і психіатра, є батьком двох малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем проживання характеризується позитивно.

Таким чином, призначаючи покарання, суд, відповідно вимог ст.65 КК України, враховує:

вищенаведені обставини, позицію прокурора який просив призначити покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки із призначенням додаткового покарання, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами із вирішенням цивільного позову; представник потерпілої - адвокат - ОСОБА_8 , просив задовольнити цивільний позов і призначити найсуворіше покарання обвинуваченому; потерпіла ОСОБА_10 , у своїй заяві(том 1 а.п. 200) також просила задовольнити цивільний позов та призначити ОСОБА_3 суворе покарання; обвинувачений та захисник просили ухвалити в виправдувальний вирок та закрити провадження у справі, одночасно захисник ОСОБА_7 просив врахувати позитивну характеристику обвинуваченого та наявність у останнього на утриманні двох малолітніх дітей.

Крім вищезазначеного, суд враховує відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченому, дані про його особу, та вважає за необхідне призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч.1 ст. 286 КК України, з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Призначаючи додатковий вид покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_3 та доходить до висновку що відповідно до ст. 50 КК України у якості виховного механізму при запобіганні вчинення нових злочинів, до обвинуваченого ОСОБА_3 має бути крім іншого застосовано таке покарання, як позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк.

У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.

На переконання суду, додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не призведе до втрати роботи обвинуваченим ОСОБА_3 на посаді професійного водія, оскільки ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, а матеріали провадження не містять доказів того, що транспортний засіб є його єдиним джерелом доходу та засобом для існування.

При призначенні покарання у виді обмеження волі із реальним його відбуванням, суд враховує, обставини вчинення злочину ОСОБА_3 , а саме грубе порушення п.18.1 Правил дорожнього руху, де зазначено, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, також суд враховує й тяжкість наслідків, що настали, а саме, заподіяння СЕРЕДНЬОЇ тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_10 , яка є особою похилого віку. Крім вказаного, суд враховує й поведінку обвинуваченого після ДТП, а саме те, що він вчинивши ДТП, відтягнув постраждалих осіб похилого віку на узбіччя дороги та їх залишив, не зважаючи на те, що зокрема потерпіла ОСОБА_10 була окровавлена та не могла самостійно пересуватися, що у сукупності виключає можливість застосування до обвинуваченого вимог ст.ст. 75,76 КК України.

Призначення ж покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України та покладенням обов'язків за ст. 76 КК України не буде відповідати меті покарання, буде суперечити вимогам ст.65 КК України і не сприяти вихованню ОСОБА_3 в дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством тощо. Дійшовши такого висновку, суд враховує ті фактичні обставини справи встановлені судом, а саме те, що обвинувачений грубо порушив правила безпеки дорожнього руху, та його протиправні дії призвели до заподіяння СЕРЕДНЬОЇ тяжкості ушкоджень потерпілій ОСОБА_10 , тоді як відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя, здоров'я та безпека належать до найвищих соціальних цінностей.

Не знижує тяжкості й небезпечності злочину, вчиненого за наведених обставин, характеристика обвинуваченого ОСОБА_3 у загально соціальному плані, який офіційно не працевлаштований, має двох малолітніх дітей та за місцем проживання характеризується позитивно.

Тому, саме призначене покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Дане покарання відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

6.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Так, у межах даного кримінального провадження захисником ОСОБА_8 , який є представником потерпілої ОСОБА_10 , подано позовну заяву ОСОБА_10 до Страхової Компанії ЧАО УСК « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_3 позов не визнав.

Страхова Компанія ЧАО УСК « ІНФОРМАЦІЯ_12 » у відзиві на позов - просила в частині заявлених позовних вимог до страхової компанії - відмовити.

Вирішуючи заявлений цивільний позов, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, в результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_10 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За загальним правилом ст.ст. 1166, 1167 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На обґрунтування матеріальної шкоди представником позивача надані квитанції про оплату послуг, між тим, як зазначив у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , який є сином потерпілої, саме він поніс усі витрати пов'язані із лікуванням його батьків. Таким, чином, оскільки матеріали провадження не містять належних, достовірних і допустимих доказів, що саме потерпілою ОСОБА_10 були здійснені витрати на її лікування, у задоволенні позову в цій частині належить відмовити.

Не підлягає задоволенню вимога потерпілої ОСОБА_10 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування на її користь витрат в сумі 20 000.00 гривень понесених на юридичні послуги, з огляду на наступне.

Чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов'язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на таку допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений з адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо).

Всупереч наведеного, представником потерпілої захисником ОСОБА_8 для підтвердження витрат надано Довідку зі змісту якої слідує, що ОСОБА_16 сплатив за послуги адвоката в сумі 20 000.00 гривень. Це означає, що витрати за послуги захисника оплатив син потерпілої ОСОБА_10 , а не вона особисто понесла затрати.

Тобто, заявником не надано належні, допустимі, достатні та достовірні докази щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу саме потерпілою ОСОБА_10 , які підлягають стягненню з відповідача на користь заявника.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд вважає доведеними доводи представника потерпілої про завдання потерпілій ОСОБА_10 моральної шкоди, яка виразилася у фізичному болю та душевних стражданнях внаслідок отриманих нею тілесних ушкоджень.

Враховуючи обставини та характер злочину, у вчиненні якого вину обвинуваченого ОСОБА_3 визнано доведеною, середню тяжкість спричинених потерпілій ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, глибину її душевних страждань, характер вимушених змін в її житті, суд вважає, що відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000.00 грн. є достатнім, обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 не обирався.

За вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України, із ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь держави витрати пов'язані із проведенням судових експертиз.

Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст.ст. 7-29, 94, 368, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3(три) роки.

Строк покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня прибуття і постановки на облік у виправному центрі.

Скасувати накладений, відповідно до ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.02.2024, арешт на автомобіль «Daewoo Sens», реєстраційний номер НОМЕР_1 який повернути власнику ОСОБА_9 .

Речові докази: оптичний диск з відеозаписом обставин ДТП 10.02.2024 - зберігати в матеріалах провадження.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати пов'язані із проведенням судових експертиз в сумі - 6 058,24 гривень.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 до Страхової Компанії ЧАО УСК « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_10 на відшкодування моральної шкоди 100 000.00 (сто тисяч) гривень.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - з моменту вручення йому копії вироку, до Дніпровського апеляційного суду через ІНФОРМАЦІЯ_13 ий суд міста Дніпра.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Суддя Амур-Нижньодніпровського

районного суду м. Дніпра ОСОБА_30