суддів Великої Палати Верховного Суду Ступак О. В., Воробйової І. А., Єленіної Ж. М., Ткачука О. С.
до постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2025 року у справі № 990SCGC/6/25 (провадження № 11-90сап25) за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 23 січня 2025 року № 113/0/15-25 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 грудня 2024 року № 3597/2дп/15-24 про притягнення судді Закарпатського апеляційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності»
1. 15 травня 2025 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 23 січня 2025 року № 113/0/15-25 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 грудня 2024 року № 3597/2дп/15-24 про притягнення судді Закарпатського апеляційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».
2. Велика Палата Верховного Судув цій справі ухвалила судове рішення про залишення скарги ОСОБА_1 на рішення ВРП від 23 січня 2025 року № 113/0/15-25 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 грудня 2024 року № 3597/2дп/15-24 про притягнення судді Закарпатського апеляційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» без задоволення, а рішення ВРП від 23 січня 2025 року - без змін.
3. З результатами вирішення цієї справи не погоджуємося, а тому відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України
(далі - КАС України) висловлюємо свою окрему думку.
4. Велика Палата Верховного Суду ухвалила судове рішення від 15 травня 2025 року з огляду на такі міркування.
5. Встановлено, що постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 вересня 2022 року у справі № 308/16778/21 визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що склало 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком в 1 рік.
Суд встановив у діях ОСОБА_2 склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною першою статті 130 КУпАП, - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження в установленому порядку освідчення на стан алкогольного сп'яніння.
6. Постановою від 22 лютого 2023 року Закарпатський апеляційний суд (суддя ОСОБА_1.) скасував постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 вересня 2022 року у справі № 308/16778/21 стосовно ОСОБА_2 , звільнив ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 КУпАП, застосував до нього усне зауваження.
7. Апеляційний суд у складі судді ОСОБА_1. у своїх висновках базувався на тому, що в діях ОСОБА_2 хоча і є ознаки складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, проте за характером перебігу не завдано збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам, а також якщо зважити на ту допомогу державі, яку надає ОСОБА_2 , то є законні підстави звільнити ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності, застосувавши до нього усне зауваження, та відповідно до статті 22 КУпАП закрити провадження у справі у порядку, передбаченому частиною другою статті 284 цього Кодексу.
8. Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновками дисциплінарного органу про те, що дії судді ОСОБА_1 під час перегляду судового рішення у справі № 308/16778/21 суперечили вимогам статей 252, 280 КУпАП, позаяк у судовому рішенні суддя ОСОБА_1. застосував правила статті 22 КУпАП, але не мотивував підставовість їхнього застосування, зокрема, чому визнає діяння ОСОБА_2 малозначним. ВРП та її орган не обмежуються констатацією того, що суддя чинив неправильно, коли не навів мотивів застосування норми закону, якої не мав застосовувати, але деталізували, чому відомості, які суддя використав для рішення про звільнення від відповідальності за малозначністю, такими не є, і встановили, що суддя ОСОБА_1. вдався до підміни понять, бо замість кваліфікувати малозначність діяння через характер зовнішніх поведінкових дій суб'єкта правопорушення (учиненого діяння), почав наводити відомості про його особу та стверджувати, що малозначність обумовлена, зокрема, участю ОСОБА_2 у громадській організації, фактом догляду за ОСОБА_3 та здійсненням волонтерської діяльності.
З дій судді ОСОБА_1 ВРП побачила, що під час перегляду рішення суду першої інстанції він не тільки не обґрунтував, чому вважав конкретне правопорушення малозначним і достатнім для звільнення від відповідальності, але через мотивування не дав судового розсуду, чому застосував таке звільнення попри пряму заборону закону.
9. З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками ВРП та її Другої дисциплінарної палати про наявність в діях судді ОСОБА_1 ознак складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»
(далі - Закон № 1402- VIII) (умисне грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
10. Відповідно до частини третьої статті 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
11. На наше переконання, висновок Великої Палати Верховного Суду про невстановлення підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП є помилковим з таких міркувань.
Нормативно-правове обґрунтування
Щодо підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності
12. За пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження у зв'язку з умисним або внаслідок грубої недбалості допущенням суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
13. Диспозиція цієї правової норми по суті містить ознаки двох самостійних складів дисциплінарних проступків:
- допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод;
- грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
14. Об'єктивна сторона такого дисциплінарного проступку, як грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків, полягає у порушенні суддею норм права у процесі здійснення правосуддя, які призвели до настання істотних негативних наслідків. Водночас настання істотних негативних наслідків повинно бути у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з діянням судді.
15. Грубе порушення закону має місце за умови, що воно було надто очевидним для «розумного суду» за відповідних обставин. Тобто, коли за обставини судової справи необхідність застосування певної правової норми було зрозумілим і недвозначним і виключало іншу поведінку судді.
16. Водночас грубе порушення закону має полягати не в самому лише неправильному застосуванні суддею положень закону (навіть якщо ця помилка мала місце), а в настанні внаслідок цього конкретних фактів чи обставин, які полягають у заподіянні носію права чи іншим особам шкоди. Порушення вимог закону, навіть якщо воно допущене, може бути лише причиною таких фактів та обставин, якщо вони настали, а не становити наслідок саме по собі (подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 лютого 2022 року провадження № 11-97сап21).
17. У складі дисциплінарного проступку «інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків» законодавець як умову притягнення судді до дисциплінарної відповідальності передбачив настання істотних негативних наслідків. Законодавець не конкретизував зміст заподіяної шкоди у цьому випадку, тому вона може охоплювати завдання майнової чи моральної шкоди потерпілим особам. Істотні наслідки можуть мати і комплексний характер та охоплювати різні види заподіяної шкоди. Оскільки у такому разі «істотність» як ознака негативних наслідків є оціночним поняттям, то дисциплінарний орган самостійно має визначити, наскільки для потерпілих ці негативні наслідки є істотними.
18. До прикладу, до істотних негативних наслідків можна віднести такі: шкода життю, здоров'ю, честі, гідності, репутації, протиправне позбавлення нерухомого чи іншого майна, майнова шкода, наслідком якої є позбавлення потерпілого засобів для існування, доведення до банкрутства суб'єкта господарської діяльності, істотні майнові збитки, незаконне позбавлення свободи, витік конфіденційної чи службової інформації тощо.
19. Для правильної кваліфікації дисциплінарного проступку за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII потрібно, щоб дії судді стосовно грубого порушення закону мали призвести до настання негативних наслідків саме для учасників справи, або осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив безпосередньо питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, а не будь-яких інших осіб чи суспільства і держави загалом.
20. Отже у пункту 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIIIзаконодавець зазначив склади двох дисциплінарних проступків: 1) допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод; 2) грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
21. Стосовно першого складу дисциплінарного проступку - допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод - потрібно враховувати, що він полягає у недотриманні суддею норм процесуального права, що найчастіше пов'язане з порушенням певних статей Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), зокрема статті 5 (право на свободу та особисту недоторканність), статті 6 (право на справедливий суд), статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя), статті 9 (свобода думки, совісті і релігії), статті 10 (свобода вираження поглядів), статті 11 (свобода зібрань та об'єднань), статті 1 Першого протоколу Конвенції (захист права власності) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2025 року у справі № 990SCGC/17/24).
22. Враховуючи правову природу наведених прав людини і основоположних свобод, цілком зрозуміло, що наведений склад дисциплінарного проступку охоплюють дії судді під час ухвалення судового рішення, які призвели до порушення прав і основоположних свобод саме учасників справи, які беруть (брали) участь у судовому процесі, або осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив безпосередньо питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
23. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 лютого 2022 року
у справі № 11-40сап21 вже формулювала висновок про те, що допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення правил людини і основоположних свобод є самостійним складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, та не передбачає настання негативних наслідків, оскільки порушення прав людини і основоположних свобод по суті є такими негативними наслідками.
24. Системний аналіз пункту 4 частини першої статті 106 Закону № 1402- VIII дає підстави для висновку, що до істотних негативних наслідків, які настають внаслідок грубого порушення закону суддею, законодавець відніс інші порушення прав особи, які не охоплюються переліком прав людини і основоположних свобод, встановлених Конвенцією.
25. Враховуючи наведене, вважаємо, що як порушення прав людини і основоположних свобод, так й істотні негативні наслідки, про які йдеться у пункті 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, повинні стосуватися саме учасників справи або осіб, які не брали участі у справі, якщо суд безпосередньо вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Оцінка мотивів рішення ВРП
26. Відповідно до матеріалів дисциплінарного провадження Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 07 серпня 2024 року № 2411/2дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу щодо дій судді Закарпатського апеляційного суду ОСОБА_1 під час розгляду справи № 308/16778/21, оскільки встановлені Дисциплінарною палатою обставини можуть свідчити про наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме: умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
27. За результатами розгляду скарги Друга Дисциплінарна палата ВРП, із висновками якої погодилася ВРП в оскаржуваному рішенні, констатувала наявність в діях судді Закарпатського апеляційного суду ОСОБА_1 під час розгляду справи № 308/16778/21 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).
28. В оскаржуваному рішенні від 23 січня 2025 року ВРП зазначила: «Під час розгляду справи № 308/16778/21 про адміністративне правопорушення суддя ОСОБА_1 не врахував особливості дії норм КУпАП у часі та не застосував правове регулювання, яке було на день вчинення особою правопорушення. Водночас необхідність застосування такого правового регулювання є зрозумілим і недвозначним, і за наведених вище обставин виключало іншу поведінку судді. Отже, під час розгляду справи № 308/16778/21 мало місце грубе порушення закону суддею ОСОБА_1 ».
29. Погоджуємося із таким висновком дисциплінарного органу щодо грубого порушення закону суддею ОСОБА_1 під час розгляду справи № 308/16778/21 про адміністративне правопорушення з огляду на таке.
30. Суд апеляційної інстанції в складі судді ОСОБА_1. навів такі аргументи власного рішення про звільнення ОСОБА_2 від відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, за змістом яких порушення Правил дорожнього руху, яке допустив ОСОБА_2 , хоча і містить ознаки складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП України, втім з огляду на фактичні обставини не завдало збитків державним або суспільним інтересам чи безпосередньо громадянам, а також враховуючи допомогу державі, яку надає ОСОБА_2 , дає законні підстави звільнити його від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням відповідно до статті 22 КУпАП, із закриттям провадження у справі в порядку, передбаченому частиною другою статті 284 цього Кодексу.
31. Водночас Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» прямо заборонено застосовувати до правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, правила статті 22 КУпАП.
У пояснювальній записці щодо необхідності ухвалення цього Закону вказано: «Незважаючи на суспільний резонанс, водії, які керують та вчиняють правопорушення у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, не завжди отримують належне адміністративне покарання, що, своєю чергою, призводить до небезпечного поширення в суспільстві думки, що керування в нетверезому стані не є чимось небезпечним та аморальним, а будь-які неприємності, які можуть виникнути у зв'язку з цим, легко вирішити».
Отже, ці зміни були покликані унеможливити звільнення таких правопорушників від відповідальності та змінити думку суспільства щодо можливості «легко вирішити неприємності».
32. Враховуючи наведене, обґрунтованим є висновок дисциплінарного органу про те, що звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП на підставі статті 22 КУпАП, попри чіткі та недвозначні норми законодавства, які не передбачають такої можливості, внесення законодавцем змін, які це забороняють, значну суспільну увагу до цієї категорії справ та сталу судову практику, свідчить про те, що порушення закону суддею ОСОБА_1 в цьому випадку було грубим.
33. Водночас, як зазначено в тексті цієї окремої думки, у складі дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, законодавець для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності передбачив обов'язковою умовою настання істотних негативних наслідків.
34. З цього приводу ВРП в оскаржуваному рішенні від 23 січня 2025 року зазначило таке: «В оскаржуваному рішенні Дисциплінарна палата навела перелік істотних негативних наслідків, до яких призвело винесення суддею постанови у справі № 308/16778/21 про звільнення правопорушника від відповідальності всупереч чітким та недвозначним нормам КУпАП».
35. Друга Дисциплінарна палата ВРП в своєму рішенні від 11 грудня 2024 року вказувала: «Ухвалення суддею постанови про звільнення правопорушника від відповідальності всупереч чітким і недвозначним нормам КУпАП спричинило настання низки істотних негативних наслідків:
- уникнення правопорушником відповідальності, яку він безспірно мав понести у зв'язку з доведенням учинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП;
- невиконання завдань КУпАП щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Це формує у громадян відчуття безкарності та стимулює продовження вчинення правопорушень;
- у державний бюджет не було сплачено штраф на загальну суму 17 000 грн, які держава мала використати для виконання своїх функцій, зокрема соціальних;
- у зв'язку з недотриманням суддею під час розгляду справ прямої вимоги КУпАП щодо неможливості застосування статті 22 КУпАП до правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, нівелюються зусилля законодавця, які з запровадженням такого правила були спрямовані на унеможливлення уникнення покарань.
Це ще більше посилює поширення в суспільстві думки, що завдяки суддям навіть пряма заборона не перешкоджає легкому уникненню покарання за керування транспортним засобом у стані сп'яніння. А отже, такі дії судді підривають авторитет правосуддя та не сприяють довірі громадян до суду;
формування хибної практики апеляційного суду, яка є орієнтиром для судів першої інстанції».
36. Оцінивши зазначені дисциплінарним органом істотні негативні наслідки, які настали внаслідок вчинення суддею ОСОБА_1 грубого порушення закону під час розгляду справи № 308/16778/21, вважаємо, що такі наслідки передусім стосуються державних та суспільних інтересів, зокрема щодо непонесення правопорушником юридичної відповідальності за вчинене ним діяння, нездійснення виховної функції щодо правопорушника, ненадходження до державного бюджету грошових коштів у виді штрафу за вчинене правопорушення, підрив авторитету правосуддя в очах громадян, формування помилкової судової практики.
37. Водночас, для правильної кваліфікації дисциплінарного проступку, відповідальність за який передбачена пунктом 4 частини першої
статті 106 Закону № 1402- VIII, важливим є визначення суб'єкта, чиї права і основоположні свободи порушено, чи кому завдано шкоди.
38. Автори окремої думки поділяють підхід, сформований у практиці ВРП про те, що об'єктом посягання дисциплінарного проступку, який охоплюється допущенням суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, є права та свободи особи-скаржника. Найпоширенішими порушеннями вказаних вище гарантій Конвенції є ті, що стосуються прав і свобод фізичної особи. Водночас Європейський суд з прав людини, застосовуючи Конвенцію, виходить із того, що деякі із проголошених у ній прав і свобод можуть бути реалізовані не тільки фізичними особами, але і юридичними. Отже, такими суб'єктами, чиїм правам та свободам може бути завдано порушення, є як фізичні, так і юридичні особи.
39. Аналогічний підхід, на переконання авторів окремої думки, є застосовним під час визначення об'єкта посягання при кваліфікації дій суддя за другим складом дисциплінарного проступку, відповідальність за який пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402- VIII, а саме: грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
40. Як зазначено у пункті 19 тексту цієї окремої думки, дії судді можуть бути кваліфіковані за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402- VIII винятково у випадку настання негативних наслідків саме для учасників справи або осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив безпосередньо питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, а не будь-яких інших осіб чи суспільства, держави загалом.
41. За таких обставин автори окремої думки вважають, що дисциплінарний орган помилково кваліфікував дії судді ОСОБА_1 за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII як інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків, оскільки відсутність такої обов'язкової умови, як настання негативних наслідків для учасників справи або осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив безпосередньо питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, свідчить про неможливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за цим пунктом.
42. Також вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що Друга Дисциплінарна палата ВРП в рішенні від 11 грудня 2024 року, яке залишено без змін ВРП за результатами його оскарження, дійшла висновку про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402- VIII (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
43. Такі висновки Друга Дисциплінарна палата ВРП зробила з огляду на те, що у постанові Закарпатського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року не наведено дійсних мотивів, якими керувався суддя ОСОБА_1 під час ухвалення рішення.
Усупереч вимогам статей 252, 280 КУпАП у своєму судовому рішенні у справі № 308/16778/21 суддя ОСОБА_1 невмотивовано застосував правила статті 22 КУпАП та жодним чином не аргументував, чому діяння ОСОБА_2 є малозначним.
Незазначення мотивів на обґрунтування застосування судом приписів статті 22 КУпАП у редакції, що діяла до вчиненого правопорушення, безпосередньо впливає на якість судового рішення як процесуального документа, можливість сприйняття його як сторонами, так і суспільством загалом як результату правильного застосування правових норм, справедливого процесу та належної оцінки фактів, а також як такого, що може бути ефективно виконано.
44. Водночас у зв'язку зі встановленням у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що немає потреби окремо кваліфікувати дії судді за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
45. З огляду на висновки, наведені у пунктах 37-40 цієї окремої думки, вважаємо, що дії судді ОСОБА_1 підлягали кваліфікації за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а не за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
46. Відповідно, на наше переконання, Велика Палата Верховного Суду мала підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 та скасування рішення ВРП від 23 січня 2025 року № 113/0/15-25 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 грудня 2024 року № 3597/2дп/15-24 про притягнення судді Закарпатського апеляційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності». Помилкове визначення дисциплінарним органом складу дисциплінарного проступку в діях судді є очевидною підставою для скасування відповідного рішення та направлення вирішення цього питання на новий розгляд до ВРП.
Судді: О. В. Ступак
І. А. Воробйова
Ж. М. Єленіна
О. С. Ткачук