Справа № 553/2529/25
Провадження № 1-в/553/167/2025
Іменем України
19.06.2025м. Полтава
Подільський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора Полтавської окружної прокуратури - ОСОБА_3 ,
засудженого - ОСОБА_4 ,
представника ДУ ««Полтавська виправна колонія (№64)» - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Державної установи «Полтавська виправна колонія (№64)» ОСОБА_6 про вирішення питання про приведення у відповідність згідно з діючим законодавством вироків стосовно засудженого
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рудний, Кустанайська область, Російської Федерації, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
23 липня 2021 року Глобинським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 80 годин громадських робіт;
09 грудня 2021 року Глобинським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 389, ст. 71 КК України до арешту терміном на 2 місяця 2 дні;
19 січня 2022 року Глобинським районним судом Полтавської області за ч.1 ст.125, ч.4 ст.70 КК України до арешту терміном на 2 місяця 2 дні (звільнений 24.08.2022 за відбуттям строку покарання);
27 березня 2023 року Глобинським районним судом Полтавської області за ч.1 ст. 125 КК України до 80 годин громадських робіт;
02 травня 2023 року Глобинським районним судом Полтавської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 27.03.2023 більш суворим за даним вироком, призначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. (вирок набрав законної сили 02.06.2023);
06 червня 2023 року Глобинським районним судом Полтавської області за ч.2 ст.125, ст.126-1, ч.1 ст.70 КК України до 4 місяців арешту. Вирок від 02.05.2023 виконувати самостійно. (вирок набрав законної сили 07.07.2023);
засуджений 11 липня 2023 року Глобинським районним судом Полтавської області за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 249,ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі . На підставі ст. 71 КК України частково приєднане невідбуте покарання за вироком від 02.05.2023 та від 06.06.2023, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці. Строк відбування покарання визначено рахувати з моменту обрання запобіжного заходу тримання під вартою з 11.07.2023 (вирок набрав законної сили 11.08.2023),
16.06.2025 начальник ДУ «Полтавська виправна колонія № 64» ОСОБА_7 звернувся до суду з поданням про приведення вироків у відповідність згідно з діючим законодавством вироків стосовно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування подання зазначено, шо 09 серпня 2024 року набрав законної сили Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року. Відповідно до положень ст. 51 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення» (в редакції ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року № 3886-ІХ) особа піддається адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна, шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Неоподатковуваний мінімум доходів громадян у частині злочинів або кваліфікації правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 розділу IV Податкового кодексу України, у розмірі що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи встановленому законом на 1 січня звітного податкового року. Так на час скоєння злочинів засудженим ОСОБА_4 два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для кваліфікації адміністративного чи кримінального правопорушення становили: у період з 01.12.2022 року по 31.12.2022 року становить 2684 грн.; у період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року становить 2684 грн..
Відповідно до частини 1 статті 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинну діяльність, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотною дію в часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання.
Також, 28 березня 2024 року набрав законної сили Закон України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» № 3342- IX від 23.08.2023 року, яким внесено зміни до КК України, згідно яких не передбачено покарання у виді арешту.
Просить привести у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року № 3886-ІХ, вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 02.05.2023 року, вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 11.07.2023 року. Привести у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» № 3342-ІХ від 23.08.2023 року, вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 06.06.2023 року. Визначити остаточну міру покарання по вироку Глобинського районного суду Полтавської області від 11.07.2023 року відносно засудженого ОСОБА_4 , 1964 року народження.
Представник ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)», який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)», підтримав подання, просив привести вироки стосовно засудженого ОСОБА_4 у відповідність згідно з діючим законодавством. При прийнятті рішення врахувати надані матеріали на підтвердження доводів подання.
Засуджений ОСОБА_4 який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)», подання підтримав та просив його задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти задоволення подання з наведених в ньому підстав, зазначив, що потрібно привести вироки у відповідність до вимог Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024 та Закону України № 3342-ІХ від 23.08.2023, виклав позицію у письмовій заяві, що долучена до матеріалів справи.
Суд, вислухавши представника ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)», засудженого, прокурора, перевіривши доводи подання, надані матеріали особової справи засудженого, приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України ), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимий:
23 липня 2021 року Глобинським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 80 годин громадських робіт;
09 грудня 2021 року Глобинським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 389, ст. 71 КК України до арешту терміном на 2 місяця 2 дні;
19 січня 2022 року Глобинським районним судом Полтавської області за ч.1 ст.125, ч.4 ст.70 КК України до арешту терміном на 2 місяця 2 дні (звільнений 24.08.2022 за відбуттям строку покарання);
27 березня 2023 року Глобинським районним судом Полтавської області за ч.1 ст. 125 КК України до 80 годин громадських робіт;
02 травня 2023 року Глобинським районним судом Полтавської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 27.03.2023 більш суворим за даним вироком, призначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. (вирок набрав законної сили 02.06.2023);
06 червня 2023 року Глобинським районним судом Полтавської області за ч.2 ст.125, ст.126-1, ч.1 ст.70 КК України до 4 місяців арешту. Вирок від 02.05.2023 виконувати самостійно. (вирок набрав законної сили 07.07.2023);
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений 11 липня 2023 року Глобинським районним судом Полтавської області за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 249,ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі . На підставі ст. 71 КК України частково приєднане невідбуте покарання за вироком від 02.05.2023 та від 06.06.2023, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці. Строк відбування покарання визначено рахувати з моменту обрання запобіжного заходу тримання під вартою з 11.07.2023 (вирок набрав законної сили 11.08.2023),
Частина 1 ст. 2 Кримінального кодексу України передбачає, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Поряд із цим, відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Європейський суд з прав людини вважає, що ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Ніякого покарання без закону» є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м'якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі Скоппола проти Італії).
28 березня 2024 набув чинності Закон України 23 серпня 2023 року № 3342-IX «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» (далі - Закон № 3342-IX), яким внесені зміни до статті 60 КК України.
Законом № 3342-ІХ, звужено коло осіб, до яких може бути застосовано покарання у вигляді арешту, та доповнено Кримінальний кодекс України більш м'яким видом покарання у вигляді пробаційного нагляду.
Статтею 60 КК України (у редакції Закону № 3342-IX) передбачено, що покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого військовослужбовця в умовах ізоляції на гауптвахті і встановлюється на строк від одного до шести місяців. Арешт не застосовується до вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до семи років.
Таким чином, арешт, як вид покарання, на теперішній час не може застосовуватись до осіб, які не є військовослужбовцями.
Також у п. 23 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Кримінального кодексу України передбачено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» засудженим, які відбувають покарання у виді арешту в арештних домах, замінити невідбуту частину покарання на інший вид покарання відповідно до статті 72 цього Кодексу».
Також, цим законом визначено новий вид покарання, а саме ст. 59-1 КК України «Пробаційний нагляд», який полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.
Зміни також внесено до ч. 2 ст. 125 КК України, санкція якої в чинній редакції передбачає покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправні роботами на строк до одного року, або пробаційний нагляд на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.
Крім того, змінени внесено до ст. 126-1 КК України санкція якої в чинній редакції передбачає покарання у виді громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або пробаційним наглядом на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до двох років.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 72 КК України, в редакції закону від 23.08.2023, передбачено правила зарахування та співвідношення різних покарань, за якими одному дню арешту відповідають:
а) два дні обмеження волі;
в) два дні пробаційного нагляду.
Згідно з ч. 3 ст. 74 КК України, призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
На підставі викладеного, вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 06 червня 2023 року, в частині призначення покарання засудженому ОСОБА_4 , має бути приведений у відповідність до вимог Закону України № 3342-ІХ від 23.08.2023 «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань».
Санкція ч. 2 ст. 125 КК України, передбачає такі види покарання, як штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправні роботами на строк до одного року, або пробаційний нагляд на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.
Разом з тим, санкція ст. 126-1 КК України, передбачає такі види покарання, як громадські роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або пробаційний наглядом на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до двох років.
Судом прийнято до уваги, що такий вид покарання як громадські роботи не може бути призначений засудженого, оскільки він досяг пенсійного віку, обмеження волі та позбавлення волі не можуть бути застосовані до засудженого, оскільки є більш суворими ніж арешт, а тому погіршують його становище, що є не припустимо з огляду на принципи кримінального судочинства та практику ЄСПЛ.
Таким чином, оскільки Закон № 3342-ІХ від 23.08.2023 поліпшує становище засудженого, якому призначено покарання у виді арешту, тому суд вважає, що йому слід замінити раніше призначене покарання у вигляді арешту на більш м'який вид покарання - пробаційний нагляд, передбачений загальною та особливою частиною КК України, виходячи зі співвідношення, встановленого у ст. 72 КК України (одному дню арешту відповідають два дні пробаційного нагляду).
З урахуванням викладеного вище, суд приводить до висновку, що вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 06 червня 2023 року слід привести у відповідність до вимог Закону № 3342-ІХ від 23.08.2023 у частині покарання, призначеного за ч. 2 ст. 125 КК України у виді 2 місяців арешту, змінивши його на покарання у виді 4 місяців пробаційного нагляду, з урахуванням положень ч. 1 ст. 72 КК України, відповідно до яких одному дню арешту відповідають два дні пробаційного нагляду та за ст. 126-1 КК України у виді 4 місяці арешту на покарання у виді 8 місяців пробаційного нагляду, з урахуванням положень ч. 1 ст. 72 КК України, відповідно до яких одному дню арешту відповідають два дні пробаційного нагляду.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, вважати ОСОБА_4 засудженим вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 06.06.2023 до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 8 (вісім) місяців.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до статті 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями частини 1 статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений статті 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з частиною 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пунктом 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
З вироку Глобинського районного суду Полтавської області від 02.05.2023 вбачається, що ОСОБА_4 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України (дата вчинення злочину з 22 грудня 2022 по 26 грудня 2022, сума викрадено 432 грн.; з 02 березня 2023 по 03 березня 2023 сума викрадено 1500 грн.; з 03 березня 2023 по 06 березня 2023 сума викраденого 480 грн.; 06 березня 2023 сума викраденого 1 200 грн).
З вироку Глобинського районного суду Полтавської області від 11.07.2023 вбачається, що ОСОБА_4 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України (дата вчинення злочину 31 травня 2023 сума викрадено 462,92 грн.; 20 червня 2023 сума викрадено 1 200 грн.).
Статтею 7 Закону України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.01.2022 на рівні 2481 гривня. Отже, розмір соціальної пільги, встановленої законом на 01.01.2022, становить 1 240,50 грн (2481,00 грн *50% = 1 240,50 грн.).
Статтею 7 Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.01.2023 на рівні 2684 гривня. Отже, розмір соціальної пільги, встановленої законом на 01.01.2023, становить 1 342,00 грн (2684,00 грн *50% = 1 342,00 грн.).
Так, з 09 серпня 2024 року сума викраденого майна, яка не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, є дрібною крадіжкою, та особа повинна нести відповідальність за відповідною частиною ст. 51 КУпАП.
Положеннями частиною 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).
Таким чином, внесені законодавцем зміни призвели до часткової декриміналізації діяння і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Так, станом на день вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (дата вчинення злочину з 22 грудня 2022 по 26 грудня 2022, вартість викрадено майна 432 грн.); ч. 4 ст. 185 КК України (дата вчинення злочину з 02 березня 2023 по 03 березня 2023 вартість викрадено майна 1500 грн.); ч. 4 ст. 185 КК України (дата вчинення злочину з 03 березня 2023 по 06 березня 2023 вартість викрадено майна 480 грн.); ч. 4 ст. 185 КК України (дата вчинення злочину з 06 березня 2023 сума викраденого 1 200 грн) за які засуджено ОСОБА_4 за вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 06 червня 2023, сума викраденого за злочин складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також, станом на день вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (дата вчинення злочину 31.05.2023 вартість викраденого майна - 462,92 грн.); ч. 4 ст. 185 КК України (дата вчинення злочину 20.06.2023 вартість викраденого майна - 1 200,00 грн.) за які засуджено ОСОБА_4 за вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 11 липня 2023, сума викраденого за злочин складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, внесені законодавцем зміни призвели до часткової декриміналізації діяння і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
На теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
Внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Верховний суду постанові від 7 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24) вказав, що Закон №3886-IX є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом №3886-IX, мають зворотну дію в часі. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Так, засуджений ОСОБА_4 на підставі ч. 2 ст. 74 КК України підлягає звільненню від призначеного покарання за вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 02.05.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, у зв'язку з усуненням караності діяння.
У зв'язку із звільнення ОСОБА_4 від призначеного покарання за вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 02.05.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України, відсутні підстави для визначення остаточного покарання за вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 02.05.2023 в порядку ч. 4 ст. 70 КК України .
Також, засуджений ОСОБА_4 на підставі ч. 2 ст. 74 КК України підлягає звільненню від призначеного покарання за вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 11.07.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Слід вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що засуджений вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 11.07.2023 за ч. 1 ст. 249 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
У зв'язку із звільнення ОСОБА_4 від призначеного покарання за вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 11.07.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України, відсутні підстави для визначення покарання за вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 11.07.2023 в порядку ч. 1 ст. 70 КК України.
На підставі ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного ОСОБА_4 покарання, слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 27.03.2023 та вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 06.06.2023, вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточно засудженим до покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 4 (чотири) місяці.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно рахувати з моменту обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з 11.07.2023, як зазначено у вироку Глобинського районного суду Полтавської області від 11.07.2023.
Також, слід зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 11.07.2023, відбуте покарання у виді позбавлення волі, з урахуванням положень ст. 72 КК України, із розрахунку одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення клопотання.
У зв'язку з відбуттям призначеного покарання за вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 11.07.2023, засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно негайно звільнити з Державної установи «Полтавська виправна колонія (№ 64)».
На підставі викладеного, ст.ст. 4, 5, 59-1, 72, ч. 2 ст. 74 КК України, Закону України № 3886-ІХ, Закону України № 3342-ІХ від 23.08.2023 та керуючись ст.ст. 369-372, 537, 539 КПК України,
Подання начальника Державної установи «Полтавська виправна колонія (№64)» ОСОБА_6 про вирішення питання про приведення у відповідність згідно з діючим законодавством вироків стосовно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Привести вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 06.06.2023, в частині призначення покарання засудженому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідність до вимог Закону України № 3342-ІХ від 23.08.2023 «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань».
На підставі ч. 3 ст. 74 КК України замінити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання призначене вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 06.06.2023 за ч. 2 ст. 125 КК України у виді арешту строком на 2 (два) місяці на покарання у виді пробаційного нагляду на строк 4 (чотири) місяці, з урахуванням положень ч. 1 ст. 72 КК України, відповідно до яких одному дню арешту відповідають два дні пробаційного нагляду; за ст. 126-1 КК України у виді арешту строком на 4 (чотири) місяці на покарання у виді пробаційного нагляду на строк 8 (вісім) місяців, з урахуванням положень ч. 1 ст. 72 КК України, відповідно до яких одному дню арешту відповідають два дні пробаційного нагляду.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, вважати ОСОБА_4 засудженим вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 06.06.2023 до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 8 (вісім) місяців.
Привести вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 02.05.2023 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024.
Засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити від призначеного покарання за вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 02.05.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Підстави для визначення остаточного покарання за вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 02.05.2023 в порядку ч. 4 ст. 70 КК України - відсутні.
Привести вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 11.07.2023 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024.
Засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити від призначеного покарання за вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 11.07.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що засуджений вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 11.07.2023 за ч. 1 ст. 249 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
Підстави для визначення покарання за вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 11.07.2023 в порядку ч. 1 ст. 70 КК України - відсутні.
На підставі ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного ОСОБА_4 покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 27.03.2023 та вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 06.06.2023, вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточно засудженим до покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 4 (чотири) місяці.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з 11.07.2023, як зазначено у вироку Глобинського районного суду Полтавської області від 11.07.2023.
Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 11.07.2023, відбуте покарання у виді позбавлення волі, з урахуванням положень ст. 72 КК України, із розрахунку одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.
Засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно звільнити з Державної установи «Полтавська виправна колонія (№ 64)», у зв'язку з відбуттям призначеного покарання за вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 11.07.2023.
Копію ухвали направити для виконання до державної установи «Полтавська виправна колонія (№ 64)».
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення, а засудженим в той же строк з дня отримання ним копії ухвали..
Повний текст ухвали складено 20.06.2025.
Головуючий: суддя ОСОБА_1