Справа № 752/18434/20
Провадження № 2/752/164/25
Іменем України
14 квітня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання Давиденко С.Р.
за участі відповідачки ОСОБА_1 ,
представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Рагімової Т.О.,
представника третьої особи КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» - Лисак І.О.
у місті Києві, в приміщенні суду, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,
встановив:
16.09.2020 року адвокат Широковський О.В., діючи від імені та в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири до ОСОБА_1 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог представником позивачки зазначено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 . Відповідачка ОСОБА_1 проживає поверхом вище у квартирі АДРЕСА_2 . 20 липня 2020 року позивачка виявила , що її квартиру було затоплено, що мало місце під час відсутності ОСОБА_2 у квартирі. На усне звернення до ОСОБА_1 за відшкодуванням шкоди, завданої залиттям квартири, остання заперечила наявність її вини у залитті. За заявою ОСОБА_2 від 20.07.2020 року комісією КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва ЖЕД-109» було проведено обстеження квартири АДРЕСА_1 та виявлено сліди залиття: у ванній кімнаті на стелі сліди залиття S = (0,4 х 0,25) кв.м.; у коридорі на стелі сліди від залиття та відшарування декоративної штукатурки S = (0,7 х 1,3) кв.м., на стінах на шпалерах сліди від залиття та часткове відшарування шпалер S = (0,7 х 1,3) кв.м.; в туалеті на стелі сліди від залиття S = (0,4 х 0,2) кв. м., про що було складено акт обстеження. В акті обстеження також зазначено, що ймовірною причиною залиття квартири АДРЕСА_1 є халатне відношення мешканців квартири АДРЕСА_2 до сантехнічного обладнання. Власником зазначеної квартири є ОСОБА_1 .
За наслідками проведення оцінки пошкоджень та визначення розміру матеріальної шкоди ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки» було складено висновок про вартість проведення відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 після її залиття (потопу), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за даними якого вартість відновлювального ремонту складає 42 300, 00 грн., що і є майновою шкодою завданою ОСОБА_2 за наслідками залиття.
Крім того, за наслідками залиття квартири, позивачці ОСОБА_2 та її родині, було завдано моральну шкоду, яка виразилась у емоційному стресі , душевних стражданнях , негативних емоціях, переживаннях з приводу залиття та пошкодження квартири, через що остання стала непридатною для використання без проведення ремонту. Також через залиття було порушено звичайний спосіб її життя, та життя родини, виникла необхідність докладання додаткових зусиль для його нормалізації та витрачання свого власного дорогоцінного часу для вирішення проблем пов'язаних із усуненням наслідків залиття. Розмір моральної шкоди за наслідками залиття квартири позивачка оцінює у 5 000, 00 гривень.
Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду, заподіяну залиттям належного позивачці житлового приміщення в сумі 42 300, 00 гривень, моральну шкоду у розмірі 5 000, 00 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 550, 00 гривень, витрати понесені на проведення експертизи в розмірі 4 000, 00 гривень, а також витрати по сплаті судового збору.
05.10.2020 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, розгляд справи визначено у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.
02.09.2021 року представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Рагімова Т.О. подала до суду відзив на позов ОСОБА_2 , відповідно до змісту якого, відповідачка ОСОБА_1 не визнає позов ОСОБА_2 і просить відмовити в його задоволенні з огляду на наступне. Відповідачка ОСОБА_1 стверджує, що на початку липня 2020 року на момент ймовірного залиття квартири позивачки, остання серед ночі прийшла до неї в квартиру, разом зі своїм сантехніком та просили її показати квартиру, з їх слів, відбувалося залиття їх квартири. З дозволу ОСОБА_1 вони оглянули ванну кімнату, туалет, кухню, відкривали воду, але в її квартирі було сухо. Через декілька днів, чоловік позивачки, повідомив ОСОБА_1 що прийде комісія для встановлення причин залиття їх квартири. Відповідачка тричі, приблизно з 16 по 18 липня очікувала на комісію, щоб забезпечити повний огляд сантехнічного обладнання її квартири, сантехнік демонтував тумбу під раковиною в її ж квартирі де також все було сухо. Однак комісія до квартири відповідачки так і не прийшла. При випадковій зустрічі сантехніка та іншого працівника ЖЕД-109, ОСОБА_1 запросила останніх оглянути її квартиру, що і було зроблено останніми, інформації коли буде комісія обстежувати квартиру не отримала. Візуальне обстеження квартири АДРЕСА_1 22 липня 2020 року відбулося за її відсутності, про проведення обстеження відповідачка ОСОБА_1 ніким не була повідомлена. За результатами обстеження виявлено сліди від залиття у ванній кімнаті, коридорі та в туалеті. Також в акті зазначено що до оперативно-диспетчерської служби заявка про залиття квартири не надходила, внаслідок чого виявити причину залиття не має можливості. Ймовірно причиною залиття стало халатне відношення мешканців квартири АДРЕСА_2 вищевказаного будинку до сантехнічного обладнання. Представник відповідачки також стверджує, що зазначений акт не може бути доказом залиття квартири позивачки з вини відповідачки ОСОБА_1 , оскільки складений не повноважними на те особами та за відсутності відповідачки і підтверджень, що остання була обізнана про дату та час проведення обстеження, акт не містить даних про дату залиття, а також складений без огляду квартири розташованої над квартирою, що була залита. Комісією не встановлено причину залиття квартири позивачки, оскільки зазначена причина є тільки припущенням.
Крім того, представник відповідачки, посилаючись на відсутність в її діях жодних протиправних дій по відношенню до позивачки, стверджує про відсутність підстав щодо стягнення моральної шкоди з ОСОБА_1
27.09.2021 року представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Широковський О.В. подав до суду відповідь на відзив відповідачки ОСОБА_1 на позов ОСОБА_2 .. Представник позивачки заперечив посилання представника відповідачки на те, що ОСОБА_1 тричі чекала на комісію, а також недопустимість такого доказу, як акту про залиття, оскільки відповідачка не надала доказів що вона очікувала на комісію та на спростування обставин встановлених актом про залиття. Надані відповідачкою світлини не можуть бути належним доказом, оскільки не містять дати коли вони були зроблені, прив'язки до зафіксованого місця.
Ухвалою суду від 17 липня 2023 року до участі у справі залучено третю особу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва».
19.06.2024 року третя особа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» подала до суду письмові пояснення на позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої за наслідками залиття. Третя особа у справі підтвердила, що 20.07.2020 року ОСОБА_2 звернулася до ЖЕД 109 з приводу складання акту про залиття належної їй квартири. 22.07.2020 року комісією від ЖЕД-109 візуально було обстежено квартиру позивачки, зафіксовано виявлені сліди залиття. Комісія також відмітила, що заявки до ОДС квартири АДРЕСА_1 з розташованої вище квартири не надходили, внаслідок чого виявити причину залиття не має можливості, ймовірною причиною залиття є халатне відношення мешканців квартири АДРЕСА_2 вищевказаного будинку до сантехнічного обладнання. Складений комісією акт за формою та змістом відповідає п. 2.3.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства.
Під час судового розгляду справи, представники позивачки ОСОБА_2 - адвокати Широковський О.В. та Шапошніков І.БЬ. підтримували заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири з підстав викладених у позовній заяві, просили задовольнити у повному обсязі.
Віповідачка ОСОБА_3 та її представник - адвокат Рагімова Т.О. не визнавали позов, стверджували про відсутність вини ОСОБА_1 у залитті квартири позивачки, просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав зазначених у відзиві на позов.
Представник третьої особи КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» просила суд вирішити заявлений ОСОБА_2 до ОСОБА_1 позов у відповідності до вимог чинного законодавства.
Врахувавши думку учасників судового розгляду справи, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_8 , суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивачці у справі ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с.24,25).
Відповідачка у справі ОСОБА_1 підтвердила, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 , за цією ж адресою вона зареєстрована та фактично проживає.
Звертаючись до суду з позовом, представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Широковський О.О. вказав, що у липні 2020 року було залито квартиру позивачки АДРЕСА_1 з розташованої поверхом вище квартири АДРЕСА_2 , що є власністю відповідачки ОСОБА_1 , котра відмовилася у добровільному порядку відшкодувати ОСОБА_2 шкоду завдану за наслідками залиття.
20.07.2020 року ОСОБА_2 звернулася до ЖЕД -109 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» з письмовою заявою про обстеження квартири АДРЕСА_1 для встановлення наслідків та причини залиття.
За даними акту, складеного 22.07.2020 року майстром ремонтної дільниці ОСОБА_9 , майстром технічної дільниці ОСОБА_10 , слюсарем-сантехніком ОСОБА_8 , 22.07.2020 року було проведено візуальне обстеження квартири АДРЕСА_1 , згідно заяви мешканців від 20.07.2020 року №202. В результаті обстеження квартири АДРЕСА_1 виявлено: - у ванній кімнаті на стелі сліди від залиття S = (0,4 х 0,25) кв.м.; - у коридорі на стелі сліди від залиття та відшарування декоративної штукатурки S = (0,7 х 1,3) кв.м., на стінах на шпалерах сліди від залиття та часткове відшарування шпалер S = (0,7 х 1,3) кв.м.; - у туалеті на стелі сліди від залиття S = (0,4 х 0,2) кв. м.. До оперативно-диспетчерської служби заявки про залиття квартири АДРЕСА_1 з вище розташованої квартири АДРЕСА_2 не надходили, внаслідок чого виявити причину залиття не має можливості. Ймовірною причиною залиття є халатне відношення мешканців квартири АДРЕСА_2 вищевказаного будинку до сантехнічного обладнання. (а.с.18 тому №1).
За заявою ОСОБА_2 ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки» 09.08.2020 року складено Висновок про вартість проведення відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 після її залиття (потопу), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за даними якого, результати аналізу інформації, які є в розпорядженні, дозволяють зробити висновок, що вартість проведення відновлювального ремонту ( з додатком на додану вартість) становить 42 300, 00 гривень. (а.с.33 -71 тому №1).
Правилами статей 12, 13 ЦПК України встановлено, що: цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Під час ухвалення рішення суд вирішує питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити стаття 264 ЦПК України.
Заперечуючи проти позову, відповідачка ОСОБА_1 стверджувала що на момент залиття квартири позивачки, остання з її дозволу відвідала її ж квартиру та оглянула місця з яких могло мати місце протікання води, однак в її квартирі було все сухо, а про дату проведення обстеження квартири позивачки комісією ЖЕД-109 її не було повідомлено, її квартиру не обстежено, причини залиття не встановлено.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Цивільне законодавство у деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини.
Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичної підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
У справах про відшкодування шкоди потерпілі подають докази, що підтверджують факт завдання їм шкоди за участю відповідача, розмір такої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду, при цьому обов'язок доведення відсутності своєї вини несе відповідач.
Згідно усталеної судової практики при розгляді позовів про відшкодування шкоди необхідно мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними /діями/ і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Судом встановлено, що балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 є КП «Керуюча компанія з обслуговування Житлового фонду Голосіївського району м. Києва».
Факт залиття квартири позивачки підтверджений актом від 22.07.2020 року, складеним майстром ремонтної дільниці ОСОБА_9 , майстром технічної дільниці ОСОБА_10 , слюсарем-сантехніком ОСОБА_8 , затвердженим начальником КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» Жед-109 Притульським В.А.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач, крім іншого, зобов'язаний: утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.
Відповідно до пункту 2.3.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76 у разі аварії і залиття квартир складається відповідний акт за встановленою формою, що є додатком №4 до цих же Правил.
Як видно зі змісту додатку №4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76 акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), крім іншого має містити дані про те, коли саме трапилось залиття, аварія, місце (з описанням, що трапилося і які наслідки), причину залиття, аварії (чітке зазначення причини, а саме несанкціоноване втручання мешканців квартир у роботу систем (заміна радіаторів, трубопроводів, вентелів, рушникосушарок тощо), незадовільне обслуговування систем, передчасний вихід з ладу радіаторів опалення, трубопроводів, вентилів, гнучких підводок та ін.), висновки комісії (про те, що необхідно зробити, хто заподіяв шкоду та ін.) .
Крім того, факт залиття квартири та його наслідків фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та мешканців квартир залитих та з яких відбулося залиття, котрі мають бути ознайомлені з актом та поставити свої підписи про це.
Отже, Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76 встановлено порядок та спосіб фіксування факту залиття квартир та його наслідків, встановлення причин залиття, а відтак за заявленими позовними вимогами спосіб їх доведення і є фіксування факту залиття квартири позивачки, встановлення причини залиття та його наслідків у спосіб складання акту комісією у складі представників КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» в особі його відділення ЖЕД-109, яке є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 та мешканців квартир, яких стосувалося, або ж могло б стосуватися залиття, а саме залитої квартири та квартири з якої могло б трапитися залиття.
Так, досліджений судом акт від 22.07.2020 року, яким зафіксовано факт залиття квартири позивачки у справі ОСОБА_2 не містить даних про те, коли саме сталося залиття. Цей же акт містить інформацію з приводу того, що до оперативно-диспетчерської служби заявка про залиття квартири АДРЕСА_1 з вище розташованої квартири АДРЕСА_2 не надходило, внаслідок чого виявити причину залиття не має можливості.
У той же час, комісією, котра 22.07.2020 року проводила обстеження квартири позивачки з приводу залиття (аварії) зроблено висновок, що ймовірно причиною залиття є халатне відношення мешканців квартири АДРЕСА_2 вищевказаного будинку до сантехнічного обладнання.
Отже, наданий суду позивачкою акт на підтвердження зазначених нею підстав для позову містить інформацію, що не має можливості встановити залиття і тільки припущення, що залиття ймовірно могло статися з вини відповідачки, відповідно зазначений доказ не може бути прийнятий судом до уваги при вирішенні заявленого спору, що є предметом судового розгляду..
Як роз'яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, тому, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Позивач не зобов'язаний доводити вину відповідача у заподіянні шкоди. Особа, якій спричинено шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Подібні висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 року у справі № 61/8496/15-ц, провадження № 14-154цс19.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на позивачку покладено обов'язок доведення факту завдання шкоди за участю відповідачки.
Наразі, з огляду на встановлені судом обставини вина відповідачки у завданні шкоди позивачці внаслідок залиття її квартири не підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Таким чином, встановивши, що позивачка довела тільки факт залиття її квартири, однак не довела протиправності дій відповідачки, причинний зв'язок між ними, що могло призвести до залиття квартири позивачки, суд доходить висновку, що завдана позивачці майнова шкода не підлягає відшкодуванню відповідачкою ОСОБА_1 .
Щодо стягнення моральної шкоди на користь позивачки, суд доходить наступних висновків.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна (ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Суд, вирішуючи позовну вимогу про відшкодування позивачці ОСОБА_2 майнової шкоди дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідачку ОСОБА_1 такого обов'язку - відшкодувати майнову шкоду завдану залиттям квартири, оскільки судом не встановлено, що залиття сталося з вини відповідачки, а відтак і відсутні підстави для висновку, що діями відповідачки ОСОБА_1 було завдано моральну шкоду позивачці ОСОБА_2 .
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
На думку суду, встановлені судом обставини щодо відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження того, коли сталося залиття квартири позивачки, що це залиття сталося з квартири розташованої поверхом вище та з вини власниці квартири розташованої поверхом вище, якою є відповідачка у справі є підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої залиттям квартири у повному обсязі.
З огляду на висновки суду, про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 , понесені останньою судові витрати пов'язані зі зверненням до суду не підлягають відшкодуванню відповідачкою у порядку передбаченому правилами ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 141, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя К.Г. Плахотнюк