Справа №464/4008/25
пр № 2-з/464/21/25
16 червня 2025 року суддя Сихівського районного суду м. Львова Жила В.С., розглянувши розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення цивільного позову до пред'явлення позову до суду,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позову в якій просив:
- вжити заходи забезпечення його майбутнього позову до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) про заборону виїзду/вивезення дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі України без згоди батька шляхом заборони ОСОБА_2 особисто або через третіх осіб вивозити за межі України сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у справі;
- заборонити Франківській районній адміністрації Львівської міської ради засвідчення письмових заяв ОСОБА_2 щодо уповноваження третіх осіб на супровід виїзду за межі України сина ОСОБА_3 до набрання законної сили судовим рішенням у справі;
- копії ухвали про забезпечення позову про заборону виїзду/вивезення дитини, ОСОБА_3 за межі України без згоди батька направити на виконання Адміністрації Державної прикордонної служби України та Франківській районній адміністрації Львівської міської ради.
В обґрунтування заяви покликається на те, що має намір звернутися до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про заборону виїзду/вивезення дитини, ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) за межі України без згоди батька, ОСОБА_1 . Вказує на те, що він із ОСОБА_4 є батьками двох синів - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає із заявником у м. Боярка Київської області, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає із матір'ю у м. Львові. Зазначає, що раніше перебував у шлюбі із ОСОБА_4 , проте на даний час шлюб розірвано, а на розгляді Києво-Святошинського суду Київської області знаходиться цивільна справа щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 із батьком - ОСОБА_6 .
Оскільки між батьками малолітнього ОСОБА_3 склалися напружені стосунки, які взагалі позбавляють ОСОБА_1 можливості спілкуватися із сином, ОСОБА_2 вже неправомірно змінила місце проживання ОСОБА_3 , переїхавши із сином у м. Львів, має, окрім українського, також російське громадянство, і в умовах воєнного стану може самостійно із сином виїхати за межі України без згоди батька, просить подану заяву задовольнити. На переконання заявника, невжиття означених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення його майбутнього позову про заборону виїзду/вивезення ОСОБА_3 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану заяву передано на розгляд судді Жилі В.С.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Враховуючи зміст поданої заяви, суддею вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи.
Оглянувши матеріали заяви про вжиття заходів забезпечення цивільного позову до пред'явлення позову суду, приходжу до висновку, що така не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).
Види забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України, зокрема, позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин. При цьому, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю позовним вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу чи іншим особам здійснювати певні дії.
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Як вбачається з матеріалів заяви про забезпечення майбутнього позову, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає із матір'ю у м. Львові.
Заявник стверджує, що ОСОБА_2 неправомірно змінила місце проживання ОСОБА_3 , переїхавши із сином у м. Львів, має, окрім українського, російське громадянство, і в умовах воєнного стану може самостійно та/або через третіх осіб вивести сина за межі України без його згоди, як батька, а відповідно просить вжити вказані в заяві заходи забезпечення майбутнього позову.
Предметом майбутнього позову заявник визначив заборону виїзду/вивезення дитини, ОСОБА_3 , за межі України без згоди його, як батька дитини.
Надаючи оцінку поданій заяві про забезпечення майбутнього позову відзначаю, що відповідно до частини першої статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
В аспекті означеного констатую, що положення цивільного процесуального законодавства не дозоляють суду, в порядку передбаченому статтями 149-150 ЦПК України, застосувати заборону виїзду за межі України, як спосіб забезпечення позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 754/7569/21 зроблено висновок про те, що в спорах щодо повернення дітей, які незаконно утримуються в державі, відмінній від держави їх постійного проживання, урегульованих положеннями Гаазької Конвенції, можливе вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони дитині у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України. Саме в таких спорах забезпечення позову шляхом обмеження права на виїзд за межі України буде адекватним заходом з метою ефективного виконання судового рішення. В інших спорах, що виникають, зокрема, між батьками щодо визначення місця проживання дитини, визначення порядку участі у спілкуванні та вихованні дитини та інших, які вирішуються за законодавством України без застосування Гаазької Конвенції, забезпечення позову шляхом обмеження права на виїзд за межі України не є можливим.
За висновками Верховного Суду, що містяться у постанові суду від 27.03.2019 у справі №643/5842/16-ц, тлумачення … норм свідчить, що в цивільному процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 149-150 ЦПК України застосувати заборону виїзду за межі України, як спосіб забезпечення позову. При цьому, обраний спосіб забезпечення позову шляхом заборони виїзду малолітнього ... за кордон України не відповідає вимогам статті 150 ЦПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.03.2023 у справі № 263/989/21.
Враховуючи наведене, обраний заявником спосіб забезпечення позову шляхом заборони виїзду/вивезення дитини за межі України не передбачений процесуальним законом, а відповідно не може бути застосований судом.
Оскільки всі доводи заяви ОСОБА_1 зводяться до заборони виїзду/вивезення його сина за межі України, що як зазначено не є належним способом забезпечення позову, а відповідно в частині заяви про встановлення судом заборони Франківській районній адміністрації Львівської міської ради засвідчувати письмові заяви ОСОБА_2 щодо уповноваження третіх осіб на супровід виїзду за межі України ОСОБА_3 до набрання судовим рішенням у справі законної сили, за відсутності іншого обґрунтування заявника, також слід відмовити.
З огляду на наведене вважаю, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, а відтак у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суддя,
постановив:
в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позову до суду- відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Володимир ЖИЛА