Єдиний унікальний номер судової справи 201/3366/23
Номер провадження 1-кп/201/213/2025
20 травня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисників обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
обвинувачених - ОСОБА_8 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, застосованих в межах кримінального провадження, відомості про яке 20 вересня 2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041650001288 за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Циркуни, Харківський район, Харківська область, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Харкова, громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, -
встановив:
В провадженні Соборного районного суду м. Дніпра знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 вересня 2022 року за № 12022041650001288 за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.
В судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 подані письмові клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого в межах вказаного кримінального провадження, а також клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, застосованого в межах вказаного кримінального провадження.
В обґрунтування доводів прокурор ОСОБА_3 у клопотанні посилається на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, а тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого.
Більш того, з огляду на те, що сторона захисту неодноразово наголошувала на тому, що після дослідження доказів у неї виникнуть додаткові питання до потерпілого, який вже допитаний в суді, ризик можливих спроб обвинуваченого незаконно впливати на потерпілого зберігається.
Обвинувачений ОСОБА_8 зареєстрований та мешкає в іншій області, а саме у м. Харків, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, що, у своїй сукупності вказує на те, що продовжують існувати передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які є повністю доведеними.
Таким чином, на переконання прокурора, застосування інших більш м'яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_8 є недоцільним та не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому просив клопотання задовольнити і продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого на 60 днів.
В обґрунтування доводів прокурор ОСОБА_3 у клопотанні посилається на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, а тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого.
З огляду на те, що сторона захисту неодноразово наголошувала на тому, що після дослідження доказів у неї виникнуть додаткові питання до потерпілого, який вже допитаний в суді, ризик можливих спроб обвинуваченого незаконно впливати на потерпілого зберігається.
Обвинувачений ОСОБА_4 зареєстрований та мешкає в іншій області, а саме у м. Харків, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, що, у своїй сукупності, вказує на те, що продовжують існувати передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які є повністю доведеними.
Таким чином, на переконання прокурора, застосування інших більш м'яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_4 є недоцільним та не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому просив клопотання задовольнити і продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого на 60 днів.
В обґрунтування доводів прокурор ОСОБА_3 у клопотанні про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту посилається на те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, а тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого.
З огляду на те, що сторона захисту неодноразово наголошувала на тому, що після дослідження доказів у неї виникнуть додаткові питання до потерпілого, який вже допитаний в суді, ризик можливих спроб обвинуваченого незаконно впливати на потерпілого зберігається.
Обвинувачений ОСОБА_5 зареєстрований у Харківській області та систематично змінює місце мешкання, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, що, у своїй сукупності, вказує на те, що продовжують існувати передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України заявлені у клопотанні ризики, які є повністю доведеними.
Таким чином, на переконання прокурора, застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 є недоцільним, оскільки не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому просив продовжити строк дії запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання, просив їх задовольнити та продовжити запобіжний захід відносно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на 60 днів.
Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора, посилаючись на незмінність позиції сторони захисту щодо необґрунтованості доводів сторони обвинувачення та недоведеності заявлених ризиків.
До того ж вказав, що упродовж перебування його підзахисного ОСОБА_5 під цілодобовим домашнім арештом тривалий час, останній не порушував умов застосованого до нього запобіжного заходу.
Просив врахувати належну процесуальну поведінку свого підзахисного, який проживаючи в іншій області, кожного разу з'являється за викликом до суду, тривалий час не може працевлаштуватися та утримувати свою сім'ю, упродовж 2 років перебуває під цілодобовим домашнім арештом та змінити запобіжний захід на інший більш м'який.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника у повному обсязі. Зауважив на тому, що тривалий час перебуває під домашнім арештом та просив змінити запобіжний захід на інший більш м'який.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 заперечував проти поданого прокурором клопотання з підстав його необґрунтованості та недоведеності заявлених ризиків, які з плином часу суттєво зменшилися. Зауважив на тому, що його підзахисний утримується під вартою тривалий час, судовий розгляд добігає свого завершення, а тому просив змінити ОСОБА_4 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за місцем його проживання.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника та просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на інший більш м'який.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та продовження її підзахисному строку запобіжного заходу. Свою позицію мотивувала тим, що зміст наведені прокурором ризики не змінюються, носять формальний характер та є такими, що не підтверджені жодними доказами. До того ж зауважила на тому, її підзахисний надав суду покази, визнав свою вину та вибачився перед потерпілим, тому ці обставини повністю спростовують ризик впливу на ОСОБА_10 .
За наведених обставин, просила змінити запобіжний захід її підзахисному з тримання під вартою на інший більш м'який запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав позицію свого захисника - адвоката ОСОБА_9 .
Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, а також заперечення сторони захисту, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2023 року застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою продовжено до 30 березня 2023 року включно без визначення розміру застави, який в подальшому був неодноразово продовжений.
Так, оцінюючи продовження існування наведених прокурором ризиків, суд приходить до висновку, що врахований при застосуванні та подальшому продовженні обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики не зменшилися і продовжують існувати, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України та у разі визнання їх винуватими у вчиненні зазначених злочинів, останнім загрожує максимальне покарання у вигляді позбавлення волі строком 15 років.
Поряд із цим, судом приймається до уваги те, що обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення з корисливих мотивів, із застосуванням насильства відносно потерпілого ОСОБА_10 , а, отже, перебуваючи на волі, обвинувачені можуть переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілого.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
При цьому, судом враховуються дані про особу обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , які зареєстровані та проживали в іншій області - в м. Харкові, не мають міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи і джерела доходу, а також позицію потерпілого ОСОБА_10 , який упродовж судового розгляду підтримував позицію сторони обвинувачення та вважав за необхідне продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою, спираючись на те, що саме завдяки дієвості застосованого до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останні не вчинили спроб впливу на нього.
А отже, наведені обставини та дані про осіб обвинувачених у сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_8 та ОСОБА_4 переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілого, ступень яких є досить високою.
Таким чином, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цих ризиків доведеними у повній мірі.
Поряд із цим, в даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого по даній справі, тому звільнення з-під варти ОСОБА_8 та ОСОБА_4 суперечитиме завданням визначеним кримінальним законодавством.
Крім того, судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, також зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Отже, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими злочинів, тяжкості покарання, що загрожує останнім, у разі визнання їх винуватими, а також позиції потерпілого ОСОБА_10 , суд приходить до переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків
Тому, за наведених вище обставин, суд приходить до переконання, що застосування до обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, та не забезпечить виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків.
Разом із цим, відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави і обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Отже, вирішуючи питання щодо можливості застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, про що прохав захисник ОСОБА_11 , суд, зважаючи на те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_4 обвинувачуються, в тому числі, і у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного із застосуванням насильства, з урахуванням конкретних обставин інкримінованого останнім злочину, зокрема, вчинення розбійного нападу в період дії воєнного стану, із застосуванням предмету схожого за своїми властивостями на пістолет, з якого у потерпілого здійснено не менше трьох пострілів, в особливо великих розмірах, з огляду на положення ч. 4 ст. 183 КПК України, вважає за недоцільне, у даному випадку, визначати розмір застави обвинуваченим.
Відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2023 року застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у вигляді цілодобового домашнього арешту продовжено до 30 березня 2023 року включно, який в подальшому був неодноразово продовжений.
Так, оцінюючи продовження існування наведених прокурором ризиків, суд приходить до висновку, що враховані при застосуванні та подальшому продовженні обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики не зменшилися і продовжують існувати, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України та у разі визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні зазначених злочинів, останньому загрожує максимальне покарання у вигляді позбавлення волі строком 15 років.
Поряд із цим, судом приймається до уваги те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення з корисливих мотивів, із застосуванням насильства відносно потерпілого ОСОБА_10 , а, отже, перебуваючи на волі, обвинувачений може переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілого.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Судом також враховуються і дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який страждає на ряд захворювань, має двох малолітніх дітей - 2019 та 2020 років народження, та батька, який є інвалідом ІІ групи, однак, вказані обставини мали місце і на час вчинення злочинів, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_5 , і не стали відповідним стримуючим фактором, а тому не можуть бути визнані такими, що слугуватимуть підставою для зміни запобіжного заходу, про що вже зазначалося у попередньому судовому рішенні.
Тим більше, на відміну від обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , які тримаються під вартою за аналогічним обвинуваченням, до ОСОБА_5 застосований менш обтяжливий запобіжний захід, про що неодноразово зазначалося у попередніх судових рішеннях.
Окремо, суд враховує і той факт, що обвинувачений ОСОБА_5 під час судового розгляду допускав неявки у судові засідання без поважної причини.
Таким чином, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цих ризиків доведеними у повній мірі.
В той же час, прокурором доведена і недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується, в тому числі, і у вчиненні злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких, тому, з урахуванням встановлених вище ризиків, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належне виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Отже, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим злочинів, тяжкості покарання, що загрожує останньому, у разі визнання його винуватим, а також позицію потерпілого ОСОБА_10 , суд приходить до переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Доводи захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 про недоведеність заявлених прокурором ризиків, суд вважає необґрунтованими за викладених в цьому рішенні підстав.
До того ж, посилання захисника ОСОБА_9 на те, що її підзахисний ОСОБА_8 надав суду визнавальні покази та вибачився перед потерпілим ОСОБА_10 , що є тими обставинами, які повністю нівелюють ризик можливих спроб обвинуваченого впливати на потерпілого, є хибними та такими, що не заслуговують на увагу суду, адже, ОСОБА_8 виходячи з наданих показів у минулому судовому засіданні, вину свою визнав частково та заперечував інкриміновані йому фактичні обставини злочину, наявність попередньої змови із обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , розмір заподіяної потерпілому матеріальної шкоди тощо. Тим більше, формальне вибачення перед потерпілим ОСОБА_10 у судовому засіданні не свідчить про щире каяття обвинуваченого ОСОБА_8 у скоєному, про що вже зазначалося в попередньому рішенні.
В цьому контексті належна процесуальна поведінка обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 забезпечена дієвістю застосованих до них запобіжних заходів, які незважаючи на сплив часу, є виправданими.
Окремо, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).
Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд не знаходить підстав для скасування або зміни застосованого до ОСОБА_8 , ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а тому зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про продовження застосованих запобіжних заходів відносно обвинувачених закінчується 30 травня 2025 року, до якого судовий розгляд не може бути завершеним, вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк дії запобіжних заходів відносно обвинувачених на 60 днів до 18 липня 2025 року включно.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 331, 369-372 КПК України, -
постановив:
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_8 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 18 липня 2025 року включно.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, є 18 липня 2025 року включно.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 18 липня 2025 року включно.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, є 18 липня 2025 року включно.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосований до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту продовжити на строк 60 днів, тобто до 18 липня 2025 року включно.
Заборонити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_4 , де останній зареєстрований та фактично проживає.
Зобов'язати ОСОБА_5 не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду, прибувати за першою вимогою до суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Дозволити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишати фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , під час оголошення повітряної тривоги з метою забезпечення своєї безпеки та за умови негайного повернення до місця проживання після оголошення про відбій повітряної тривоги.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі невиконання ним обов'язків, покладених судом, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу, є 18 липня 2025 року включно.
Виконання ухвали про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти відповідно до ч. 3 ст. 181 КПК України на Чугуївське РУП ГУНП в Харківській області.
Копію ухвали направити до Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області для контролю за поведінкою ОСОБА_5 .
Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 12 годині 30 хвилин 23 травня 2025 року.
Суддя: ОСОБА_1