Справа № 522/13914/25
Провадження № 1-кс/522/3933/25
21 червня 2025 року Місто Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погодженого прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 , по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162510000843 від 11.06.2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
Досудовим розслідуванням встановлено, що 11.06.2025 до чергової частини відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної в Одеській області для розгляду в межах компетенції та прийняття рішення в порядку ст. 214 КПК України надійшло повідомлення про те, що співробітниками НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, спільно з співробітниками 3 відділу ГВ ЗНД УСБУ в Одеській області в ході оперативно-розшукових заходів встановлено, що група осіб з корисливих мотивів здійснює та сприяє незаконному переправленню осіб через державний кордон України своїми порадами, вказівками, наданням засобів. ЖЄО № 17378 від 11.06.2025.
У червні 2025 року, більш точного часу досудовим розслідуванні не встановлено, в невстановленому досудовим розслідуванні місці у ОСОБА_7 , виник злочинний умисел, спрямований на отримання прибутку шляхом організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, поза пунктом пропуску із наданням порад, вказівок та проведенням інструктажів з особами, які намагаються уникнути призову на військову службу або незаконно перетнути державний кордон України до Республіки Молдова поза межами офіційних пунктів пропуску громадян України та, діючи відповідно до заздалегідь спланованих дій, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення встановленого порядку перетину державного кордону України і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, став на злочинний шлях і умисно вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, на виконання злочинного умислу ОСОБА_7 у червні 2025 році, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, достовірно знаючи про обмеження, передбачені законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, діючи умисно, з корисливих мотивів, вступив у злочинну змову з чоловіком на ім'я ОСОБА_8 та ОСОБА_4 для спільної організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України до Республіки Молдова, поза межами встановлених пунктів пропуску.
Організатором злочинної діяльності був чоловік на ім'я ОСОБА_8 , який підшукував осіб, охочих залишити територію України, ухилившись від мобілізації, встановлював з ними зв'язок, а також координував дії ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , передаючи їм інструкції щодо часу, місця та способу переправлення осіб через державний кордон України.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, термін дії воєнного стану продовжено ще на 30 днів, указом Президента України від 15.04.2022 № 133/2022 та від 18.04.2022 № 259/2022, який затверджено Верховною Радою України відповідним Законом України від 21 квітня 2022 року № 7300 від 19.04.2022 «Про затвердження Указу Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
Указом Президента України ОСОБА_9 від 17.05.2022 № 341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 25.05.2022 строком на 90 діб.
В подальшому Указом Президента України ОСОБА_9 від 12.08.2022 № 341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 23.08.2022 строком на 90 діб.
Указом Президента України ОСОБА_9 від 07.11.2022 № 757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
В подальшому, Указом Президента України ОСОБА_9 від 15.04.2025 № 235/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні строком на 90 діб.
Так, відповідно до п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Крім того, п. 3 вказаного Указу зазначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 33 Конституції України, тобто право кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Так, 24.02.2022 року Указом Президента України №69/2022 оголошено загальну мобілізацію та постановлено здійснити призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу. Поряд з цим, згідно ст. 22 даного Закону, передбачено, що граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Враховуючи вказане, на період введення воєнного стану в Україні на законодавчому рівні заборонено виїзд за межі території України осіб, які підлягають мобілізації для несення військової служби, відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу.
Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_7 всупереч обов'язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення став на шлях злочинної діяльності за наступних обставин.
Так, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 маючи намір на законних підставах виїхати за межі України, у зв'язку із отриманою пропозиції, щодо офіційного працевлаштування, дізнались у невстановленої під час проведення досудового розслідування особи, про те, що, чоловік на ім'я ОСОБА_8 допомагає в переправленні осіб через державний кордон України.
З метою з'ясування всіх умов та обставин для виїзду за межі України, у червні 2025 року більш точний час встановити під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_11 зателефонував чоловіку на ім'я ОСОБА_8 на мобільний номер телефону отриманий від невстановленої особи.
Під час телефонної розмови ОСОБА_11 повідомив, що має намір разом із ОСОБА_10 законно перетнути державний кордон України на що чоловік на ім'я ОСОБА_8 запропонував алгоритм дії спрямованих на переправлення осіб Державний кордон України.
На наступний день, ОСОБА_8 самостійно зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_11 , та останній запитав про умови перетину державного кордону України на законних підставах та чоловік на ім'я ОСОБА_8 повідомив, що процедура перетину державного кордону України займає деякий час та необхідні певні документи.
В цей же час у чоловіка на ім'я ОСОБА_8 виник злочинний умисел з корисливим мотивом на організацію незаконного переправлення ОСОБА_11 та ОСОБА_10 через державний кордон України до республіки Молдова поза межами офіційних пунктів пропуску громадян України.
У цей же день, чоловіка на ім'я ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , що в нього є 3 (три) спільники і вартість послуг за допомогу у незаконному перетині кордону буде складати 9500 доларів США, за кожну особу, загальна вартість послуг 19000 доларів США, з яких окремо необхідно буде сплатити його спільникам, на що останні погодились, після чого чоловік на ім'я ОСОБА_8 повідомив, що подальший план дій щодо перетину державного кордону України, поза межами пункту пропуску та порад будуть надані ним додатково.
Отже, встановлено, що у невстановлений досудовими розслідуванням час та місці, однак не пізніше червня 2025 року, невстановлена органом досудового розслідування особа на ім'я ОСОБА_8 разом з ОСОБА_7 , які діяли за попередньою змовою між собою, керуючись єдиним прямим умислом спрямованим на власне незаконне збагачення розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь та бажаючи настання таких наслідків, розробила єдиний стійкий злочинний план, згідно якого здійснювала ряд дій спрямованих на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України та доведення таких дій до кінцевого результату, керівництво такими діями, сприяння вчиненню в тому числі порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, та, діючи відповідно до розробленого плану, вступила у злочину змову з ОСОБА_4 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, яким вони повідомили про свої злочинні плани щодо незаконного перетинання особами державного кордону України за грошові кошти та наявної реальної можливості організувати таке переправлення.
При цьому, невстановлена особа на ім'я ОСОБА_8 демонструвала свою обізнаність щодо способів незаконного перетину кордону, можливість усунення перешкод щодо незаконного перетину кордону через свої міцні зв'язки, надавав поради та вказівки щодо дій ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , під час самого перетинання кордону, піший шлях перетину з конкретним зазначенням послідовних дій, а також інші поради щодо незаконного перетину державного кордону, за що ОСОБА_11 та ОСОБА_10 повинні будуть заплатити йому грошові кошти в сумі по 9500 доларів США, з кожного, на що останні надали свою згоду.
Надалі, 20 червня 2025 року близько 18:45 години, діючи умисно, з корисливих мотивів, на виконання спільного злочинного умислу, спрямованого на незаконне переправлення осіб через державний кордон України поза пунктами пропуску, ОСОБА_7 на власному автомобілі марки «Renault» модель Velsatis, в кузові сірого кольору, 2002 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 зустрів ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , які мали намір незаконно виїхати за межі України, та забрав їх для подальшої організації незаконного переправлення.
ОСОБА_7 перевіз зазначених осіб до Одеської області, Подільського району, села Окни, де їх вже очікував співучасник злочину - ОСОБА_4 , який прибув на транспортному засобі марки «Opel» модель Omega B, державний номерний знак НОМЕР_3 . Під час зустрічі ОСОБА_7 не лише повідомив ОСОБА_11 та ОСОБА_10 про необхідність сплати грошових коштів у сумі 2000 доларів США за послуги з незаконного переправлення через державний кордон, а й надавав детальні інструкції та поради щодо організації та порядку подальшого руху, зокрема як уникнути виявлення правоохоронними органами.
ОСОБА_7 надавав вказівки заявникам щодо місць зустрічей, часу руху, заходів конспірації, а також способів дій під час безпосереднього перетину кордону, з урахуванням наявних ризиків і перешкод, включно з обходом блокпостів та використанням малодоступних маршрутів через поля та лісосмуги. Також він роз'яснив, як поводитись у разі зустрічі з прикордонниками чи правоохоронцями іншої держави.
До вимог оплати долучився і ОСОБА_4 , який активно сприяв координації дій, весь час спілкувався по телефону з ОСОБА_7 та інтелектуально сприяв порадами щодо знаходження та розміщення пунктів блок-постів, попереджав про необхідність об'їздів блок-постів біля міста Подільська, та прилежних селищ з метою уникнення перевірки документів та усунення перешкод з метою незаконного переправлення осіб через державний кордон України.
Так, ОСОБА_4 діючи умисно, з корисливих мотивів, на виконання спільного злочинного умислу, спрямованого на незаконне переправлення осіб через державний кордон України поза пунктами пропуску усуваючи перешкоди, знаходився у власному автомобілі поруч з ОСОБА_7 координував та надавав поради ОСОБА_7 щодо переправлення ОСОБА_11 та ОСОБА_10 через державний кордон та яким шляхом.
В подальшому, один із заявників передав ОСОБА_7 100 доларів США як частину домовленої суми.
Після чого, ОСОБА_4 діючи умисно, з корисливих мотивів, на виконання спільного злочинного умислу, спрямованого на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, з метою подальшого супроводження ОСОБА_11 та ОСОБА_10 з селища Окни, Подільського району до села Нове Червоне, Подільського району під'їхав до автозаправки за адресою: АДРЕСА_2 , де був затриманий співробітниками СБУ в Одеській області.
В подальшому, в той же день, 20.06.2025 біля 20 години 27 хвилин за безпосередніми вказівками організатора злочинної схеми - невстановленої особи на ім'я ОСОБА_8 , який підтримував зв'язок із всіма учасниками та координував їхні дії, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 отримали на мобільний телефон точні координати у вигляді геопозиції, куди мали прибути для подальшого переміщення до державного кордону України.
За цими координатами ОСОБА_11 та ОСОБА_10 зустріли автомобіль марки «Lada» модель Samara (ВАЗ-2109), в кузові червоного кольору, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 , водієм якого була невстановлена під час досудового розслідування особа. Проте у процесі посадки ця особа різко залишила транспортний засіб і втекла, запідозривши можливу загрозу викриття, чим фактично перешкодила завершенню незаконного переправлення.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором, про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи клопотання тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покарання за які передбачено у вигляді позбавлення волі до 9 років з конфіскацією майна, знаходячись на свободі може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, вчинити нове кримінальне правопорушення, продовжити свою злочинну діяльність, знаходячись на свободі може незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право слідчому судді на застосування найбільш суворого заходу.
Підозрюваний та його захисник під час розгляду клопотання заперечували проти його задоволення та просили обрати більш м'який запобіжний захід.
Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, допитавши підозрюваного, його захисника, а також заслухавши прокурора, враховуючи похилий вік та стан здоров'я підозрюваного, приходжу до висновку, що у застосуванні відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити, та необхідно застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з наступних підстав.
У клопотанні слідчого не міститься обґрунтування ризиків, які виправдовують застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Слідчий ґрунтує свої доводи лише на припущеннях.
Слідчим також не доведено існування ризиків у разі обрання підозрюваній більш м'яких запобіжних заходів, всі доводи ґрунтуються на припущеннях, до уваги береться лише тяжкість злочину у скоєнні якого лише підозрюється ОСОБА_4 . Слідчим не досліджено обставини, які мають значення для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до п. 9 Інформаційного листа ВССУ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 04.04.2013 р. виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК України. Тому в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.
Відповідно до п. 10 Інформаційного листа ВССУ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», у кожному випадку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. У такий спосіб встановленню підлягає обґрунтованість підозри органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до п. 18 Інформаційного листа ВССУ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження його застосування має містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання (продовження), так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення злочину, врахування особи винного та інших обставин (ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України).
Згідно ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Підозра, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Одна лише тяжкість кримінального правопорушення не може являтися підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою.
За таких обставин, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, приходжу до висновку, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в межах, передбачених ст. 181 КПК України, зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування.
З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження уявляється доцільним покладення на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків, передбачених у ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 84-89, 132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 195, 196, 197, 205 КПК України, -
У задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, на строк досудового розслідування, тобто до 20.08.2025 року.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти в залі суду.
Покласти на ОСОБА_4 обов'язки, а саме:
?прибувати за викликом до слідчого, прокурора, суду;
?цілодобово не залишати житло, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;
?носити електронний засіб контролю;
?повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання;
?здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
21.06.2025