20 червня 2025 року
м. Київ
справа № 761/6985/25
провадження № 51-2324ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 березня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,
встановив:
Прокурор ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою, в якій порушує питання про перегляд вищезазначеного судового рішення у касаційному порядку та одночасно просить поновити строкна касаційне оскарження. В обгрунтування свого клопотання вказує, що прокурор не брав участь у судовому засіданні апеляційного суду, а копія вказаного рішення надійшла на адресу Офісу Генерального прокурора 17 березня 2025 року, тому, вважає, є підстави для поновлення цього строку.
Дослідивши доводи клопотання, додані копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку,що у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження слід відмовити, а касаційну скаргу повернути виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 426 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Правило дотримання тримісячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. Воно надає особі, яка має право на касаційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати касаційну скаргу, визначитися зі своїми аргументами та їх обґрунтуванням.
Як убачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, прокурор
ОСОБА_4 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2025 року. Суддя апеляційного суду постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора 07 березня 2025 року, отже останнім днем подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції для прокурора було 09 червня 2025 року.
Однак сторона обвинувачення звернулась з касаційною скаргою лише 17 червня 2025 року (згідно даних «Укрпошта» на конверті), тобто поза межами строку на касаційне оскарження.
Частиною 1 ст. 117 КПК, зокрема, передбачено, що пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Верховний Суд виходить із того, що встановлений процесуальним законом тримісячний строк для подання касаційної скарги є досить тривалим і достатнім для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень. Водночас особа, яка бажає подати касаційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право.
Хоча ст. 117 КПК містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. За сталою практикою Верховного Суду під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Доводи прокурора щодо поважності пропуску строку на касаційне оскарження у зв'язку з тим, що він не брав участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, а копія оскаржуваного рішення надійшла на адресу Офісу Генерального прокурора 17 березня 2025 року, на переконання колегії суддів, не є такими, що об'єктивно перешкоджали йому звернутись в межах строку на касаційне оскарження, зважаючи, зокрема, на те, що саме прокурор подав апеляційну скаргу, однак не вжив жодних заходів, щоб дізнатись про стан її розгляду.
Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що згідно з положеннями ч. 2 ст. 426 КПК строк на касаційне оскарження для прокурора обраховується з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції і для нього цей строк жодним чином не пов'язаний з отриманням копії оскаржуваного судового рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що зазначені прокурором обґрунтування підстав для поновлення строку на касаційне оскарження не є переконливими, оскільки не свідчать про наявність об'єктивних перешкод для реалізації права на подання касаційної скарги в строк, визначений законом.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку на касаційне оскарження, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.
Керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_4 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від
07 березня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, а її касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами повернути.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3