09 червня 2025 року
м. Київ
справа № 401/208/20
провадження № 51-2126ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 березня 2024 року та ухвали Кропивницького апеляційного суду
від 04 березня та 22 травня 2025 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,
встановив:
Представник потерпілого звернулася до Суду з касаційною скаргою, в якій порушує питання про перегляд вказаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 Кримінальногопроцесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 4, ч. 2 та частин 3, 5 цієї статті.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Згідно вимог ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень
при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого
(ст. 414 КПК).
Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа,
яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону,
що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами обох інстанцій при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи
в обґрунтування кожної позиції.
Однак, усупереч наведеним положенням процесуального закону, представник потерпілого, вказуючи на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених, як на підставу, передбачену
п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК, для скасування оскаржених судових рішень, лише формально посилається на несправедливість призначеного ОСОБА_7 та ОСОБА_6 покарання, при цьому не наводить доводів щодо його явної несправедливості з огляду на положення ст. 414 цього Кодексу.
Крім цього, касаційна скарга не містить обґрунтування незаконності чи необґрунтованості рішень апеляційного суду, з якими представник потерпілого
з огляду на зміст мотивувальної частини скарги не згодна, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК з урахуванням статей 412-414 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи,
яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Прохальна частина касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями ст. 436 КПК, оскільки нечітке, суперечливе чи таке, що не відповідає наведеним вимогам, прохання скаржника унеможливлює прийняття судом касаційної інстанції відповідного рішення згідно вимог закону.
Положеннями ст. 436 КПК, визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни,
а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Однак, вимоги представника потерпілого до касаційного суду про скасування оскаржених судових рішень та ухвалення нового вироку, яким засудженим слід призначити більш суворе покарання не узгоджуються з положеннями ст. 436 КПК.
При тому, що ухвалення нового вироку взагалі не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Крім того, як убачається із прохальної частини скарги, представник потерпілого просить про призначення засудженим більш суворого покарання після скасування оскаржених судових рішень. Таким чином, що поза увагою представника потерпілої залишились положення ч. 1 ст. 437 КПК, відповідно до яких суд касаційної інстанції
не має права застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання.
Відповідно до ч. 3 ст. 427 КПК, якщо особа не бажає брати участь у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі. Однак подана скарга не містить жодних застережень щодо цієї обставини.
Крім того, згідно з ч. 5 ст. 427 КПК до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються. Однак представником потерпілого ця вимога не виконана взагалі - жодних копій судових рішень до скарги не додано.
Наявність цих недоліків, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття
касаційного провадження.
Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим
ст. 427 КПК, Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу представника потерпілого без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Колегія суддів звертає увагу, що недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК не додано усіх документів, які мають подаватися разом
з касаційною скаргою.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 березня 2024 року та ухвали Кропивницького апеляційного суду від 04 березня та 22 травня 2025 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом десяти днів із дня отримання копії ухвали.
У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3