19 червня 2025 року
м. Київ
справа № 636/853/20
провадження № 51-2286ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 12 грудня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 березня 2024 року у кримінальному провадженні № 12019220440001217 за обвинуваченням ОСОБА_5
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 12 грудня 2024 року ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, звільнено від кримінальної відповідальності
на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності; кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 закрито.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 11 березня 2025 року вказане рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 12 грудня 2024 року залишив
без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Потерпілий у касаційній скарзі, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржені судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вважає, що суд першої інстанції, постановляючи рішення про звільнення
ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності відповідно до ст. 49 КК, безпідставно залишив його цивільний позов без розгляду, оскільки згідно з положеннями статей 129, 326 КПК, а також правовою позицією, викладеною у постанові колегії суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 462/5779/15-к, визначено вичерпний перелік підстав, з яких заявлений позов залишається без розгляду, і будь-яких інших підстав бути не може.
Мотиви суду
Перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку,
що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з такого.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення
у межах касаційної скарги.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, потерпілий не погоджується з оскарженими судовими рішеннями лише в частині залишення його цивільного позову без розгляду.
Суд першої інстанції, як видно з постановленої ухвали, розглянувши клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , дійшов висновку про необхідність звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закрив кримінальне провадження.
Крім цього, зважаючи на те, що у цьому кримінальному провадженні потерпілим був заявлений цивільний позов, місцевий суд, закриваючи кримінальне провадження, залишив цей позов без розгляду, вказавши, що таке рішення не позбавляє потерпілого можливості вирішити це питання в порядку цивільного судочинства.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши постановлену ухвалу від 12 грудня 2024 року за апеляційною скаргою потерпілого, ствердив про її правильність та обґрунтовано залишив її без змін, зазначивши підстави постановлення такого судового рішення, зокрема в частині залишення цивільного позову без розгляду.
При цьому апеляційний суд наголосив, що закриття кримінального провадження
за нереабілітуючих підстав не перешкоджає праву особи, якій кримінальним правопорушенням заподіяно шкоду, порушувати питання про її відшкодування шляхом звернення до суду із цивільним позовом.
Постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370, 372, 419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися під час їх постановлення.
Щодо доводів потерпілого про безпідставність залишення заявленого ним цивільного позову без розгляду колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки давності, зокрема: п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого п. 2 цієї частини статті, а саме нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Крім того, відповідно до вимог частин 1, 4 ст. 286 КПК звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло
до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться
до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається судом
у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Тобто суд, встановивши наявність передбачених законом, зокрема ст. 49 КК, підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності, зобов'язаний прийняти таке рішення, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження.
З огляду на наведене, варто зауважити, що питання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК розглядається невідкладно, після чого суд, встановивши наявність передбачених законом підстав для звільнення особи
від кримінальної відповідальності, приймає таке рішення і закриває кримінальне провадження відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК. При цьому процесуальним законом
не передбачено обов'язку суду за вищеописаного рішення розглянути заявлений цивільний позов по суті. Законом визначено необхідність прийняття рішення
про звільнення від кримінальної відповідальності за наявності підстав для того і закриття кримінального провадження. Цивільний позов особи, яка його заявила, може вирішити в порядку цивільного судочинства, про що потерпілому було роз'яснено судами першої та апеляційної інстанцій. Зважаючи на те, що цивільний позов судом не розглядався по суті, його було залишено без розгляду.
Таким чином, Суд не вбачає підстав для скасування оскаржених ухвал через допущені, на думку потерпілого, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування судових рішень, у касаційній скарзі потерпілого не наведено.
Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене, Суд вважає, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК
у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою потерпілого слід відмовити.
Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, Суд,
постановив:
Відмовити потерпілому ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження
за його касаційною скаргою на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 12 грудня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 березня 2024 року щодо ОСОБА_5 .
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3