Ухвала
20 червня 2025 року
м. Київ
справа № 500/4089/19
провадження № 61-7474ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 березня 2023 року (повний текст постанови складено 02 травня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Ізмаїльського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Головного управління Національної поліції в Одеській області, ліквідаційної комісії Управління Державної автоінспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування шкоди, завданої протиправними діями державних органів,
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Держави Україна в особі Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Головного управління Національної поліції в Одеській області, ліквідаційної комісії Управління Державної автоінспекції Управління МВС України в Одеській області, Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування шкоди, завданої протиправними діями державних органів, в якому просив: стягнути з Держава України на свою користь грошові кошти: 40 000 грн - сума основного боргу, 136 234,06 грн - збільшення суми у зв'язку із інфляцією, 23 626,19 грн - 3% річних за період з 02 серпня 2011 року по 19 листопада 2021 року як відшкодування майнової шкоди та моральну шкоду у розмірі 432 000 грн (135 мінімальних заробітних плат) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного рахунку органу Державної казначейської служби України станом на час ухвалення рішення суду.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 грудня 2021 року:
позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково;
стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 , завдану моральну шкоду у розмірі 30 000 грн;
у задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 березня 2023 року (повний текст постанови складено 02 травня 2023 року):
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення;
апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області задоволено частково;
рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 грудня 2021 року - змінено, шляхом викладення 2 абзацу резолютивної частини рішення наступним чином: «стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 30 000 грн»;
в іншій частині рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 грудня 2021 року залишено без змін.
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 рудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 березня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Ізмаїльського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Головного управління Національної поліції в Одеській області, ліквідаційної комісії Управління Державної автоінспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування шкоди, завданої протиправними діями державних органів повернуто.
15 червня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу нарішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 березня 2023 року, в якій просив: оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди задовольнити у повному обсязі; оскаржені судові рішення в частині часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди змінити та стягнути моральну шкоди у повному розмірі заявлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди; ухвалити нове рішення по справі, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути з Держави Україна на мою користь грошові кошти у сумі 159 860,25 грн, у тому числі: 40 000 грн - сума основного боргу; 96 234,06 грн - збільшення суми у зв'язку із інфляцією; 23 626,19- 3% річних за період з 02 серпня 2011 року по 01 червня 2019 року як відшкодування майнової шкоди та моральну шкоду у розмірі 35 мінімальних заробітних плат за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного рахунку органу Державної казначейської служби України станом на час ухвалення рішення суду.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Таким чином, ціна позову у цій справі становить 631 860,25 грн і не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Вказівка в резолютивній частині постанови Одеського апеляційного суду від 21 березня 2023 рокупро можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржені рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 березня 2023 року (повний текст постанови складено 02 травня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Ізмаїльського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Головного управління Національної поліції в Одеській області, ліквідаційної комісії Управління Державної автоінспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування шкоди, завданої протиправними діями державних органів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков