Ухвала
Іменем України
17 червня 2025 року
м. Київ
справа № 520/9799/19
провадження № 61-6860ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Коновалової В. А., Кострицького В. В., та на ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 травня 2025 року у складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Коновалової В. А., Кострицького В. В., в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист прав власності та усунення перешкод у користуванні власністю,
У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулася з позовною заявою до ОСОБА_3 , в якій просила усунути їй перешкоди у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання відповідача ОСОБА_3 демонтувати самочинно встановлений на вікні житлового будинку під літ. «А» дерев'яний щит та привести будівництво на земельній ділянці АДРЕСА_2 відповідно до будівельного паспорту, а також стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеса від 10 грудня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист прав власності та усунення перешкод у користуванні власністю залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою безпосередньо до Одеського апеляційного суду, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31 січня 2025 року апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 10 грудня 2024 року повернуто скаржнику.
04 лютого 2025 року не погодившись з рішенням суду особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою безпосередньо до Одеського апеляційного суду, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 лютого 2025 року:
апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Адабаш С. А., на рішення Київського районного суду міста Одеса від 10 грудня 2024 року залишено без руху, запропонувавши скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, зазначені в тексті ухвали, протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали;
витребувано з Київського районного суду міста Одеси матеріали цивільної справи №520/9799/19;
роз'яснено скаржнику, що у разі не усунення недоліків апеляційної скарги протягом вказаного терміну апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута йому.
роз'яснено скаржнику, якщо вказані ним підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:
оскаржуване рішення ухвалено 10 грудня 2024 року. Апеляційна скарга подана засобами поштового зв'язку до апеляційного суду 04 лютого 2025 року, тобто з порушенням строку на апеляційне оскарження;
в апеляційній скарзі скаржник не заявляє клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду. Враховуючи, що клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження скаржником подано не було, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху із наданням скаржникові строку для звернення до суду апеляційної інстанції із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин для його поновлення;
в тому числі апеляційна скарга підлягає залишенню без руху із наданням скаржнику строку для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме сплати судового збору та надання Одеському апеляційному суду документу, що підтверджує його сплату;
оскільки апеляційну скаргу подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції та враховуючи, що надані суду відомості не є достатніми для вирішення питання про відкриття провадження, що може бути з'ясовано після отримання матеріалів цивільної справи, апеляційний суд вважає за необхідне витребувати матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 березня 2025 року:
заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, подану особою, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 повернуто заявнику без розгляду;
продовжено особі, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Адабаш С. А., строк на усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Київського районного суду міста Одеса від 10 грудня 2024 року, який не може перевищувати семи днів з дня отримання копії цієї ухвали суду.
роз'яснено скаржнику, що у разі не усунення недоліків апеляційної скарги протягом вказаного терміну апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута йому;
роз'яснено скаржнику, якщо вказані ним підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:
25 лютого 2025 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява, якою він просить поновити строк на апеляційне оскарження на рішення Київського районного суду міста Одеса від 10 грудня 2024 року;
03 березня 2025 року до Одеського апеляційного суду надійшли матеріали цивільної справи № 520/9799/19;
вказана заява, яка надіслана в електронній формі, не скріплена електронним цифровим підписом, що підтверджується штампом суду. Також вказана заява не сформована за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд». Зокрема, слід зазначити, що скаржник, як і його представник мають зареєстрований електронний кабінет в системі «Електронний суд». Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника) (абзац перший частини восьмої статті 43 ЦПК України). Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 522/3777/17. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 522/3777/17, повертаючи клопотання без розгляду з підстави його не підписання, вказала, у якому випадку подане в електронній формі клопотання вважається належним чином підписаним, а саме, з обов'язковим скріпленням електронним цифровим підписом;
частинами 1, 2 статті 6, частиною 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». З аналізу наведених норм права вбачається, що електронний документ має силу оригіналу документа лише за наявності електронного цифрового підпису автора;
відповідно до частини четвертої статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Отже, заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, подану ОСОБА_1 , яка не сформована в системі «Електронний суд» та не скріплена електронним цифровим підписом, не відповідає вимогам статті 43 ЦПК України та положенням Закону України «Про електронні довірчі послуги». Враховуючи, що заява не скріплена електронним цифровим підписом, апеляційний суд доходить висновку про повернення заяви ОСОБА_1 про усунення недоліків апеляційної скарги, подану на виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 10 лютого 2025 року;
суд вважав за можливе продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі Одеського апеляційного суду від 10 лютого 2025 року протягом 7 днів з дня отримання копії цієї ухвали суду.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 квітня 2025 року:
продовжити особі, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 строк на усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Київського районного суду міста Одеса від 10 грудня 2024 року, який не може перевищувати семи днів з дня отримання копії цієї ухвали суду;
роз'яснено скаржнику, що у разі неусунення недоліків апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута йому.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:
ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 березня 2025 року заяву про поновлення процесуального строку повернуто заявнику та продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги;
20 березня 2025 року ОСОБА_1 подав до Одеського апеляційного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Втім, недоліки апеляційної скарги щодо сплати судового збору, розмір якого визначено ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 лютого 2025 року - не усунено. Оскільки недоліки усунуто не повністю, суд вважав за можливе продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі Одеського апеляційного суду від 10 лютого 2025 року щодо сплати судового збору.
Оскарженою ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2025 року:
апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Адабаш Світлана Аксентіївна, на рішення Київського районного суду міста Одеса від 10 грудня 2024 року повернути скаржнику;
роз'яснено скаржнику, що повернення апеляційної скарги не позбавляє його права на повторне подання апеляційної скарги після усунення обставин, які стали підставою для її повернення.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:
не погодившись з рішенням суду особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Адабаш С. А., звернувся з апеляційною скаргою безпосередньо до Одеського апеляційного суду, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги;
ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 лютого 2025 року апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги щодо подачі клопотання про поновлення процесуального строку та щодо сплати судового збору, також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції;
25 лютого 2025 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява, якою він просить поновити строк на апеляційне оскарження на рішення Київського районного суду міста Одеса від 10 грудня 2024 року;
03 березня 2025 року до Одеського апеляційного суду надійшли матеріали цивільної справи №520/9799/19;
ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 березня 2025 року заяву про поновлення процесуального строку повернуто заявнику та продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги;
20 березня 2025 року ОСОБА_1 подав до Одеського апеляційного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Втім, недоліки апеляційної скарги щодо сплати судового збору, розмір якого визначено ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 лютого 2025 року - не усунено;
ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 квітня 2025 року продовжено особі, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 строк на усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Київського районного суду міста Одеса від 10 грудня 2024 року;
ухвала Одеського апеляційного суду від 07 квітня 2025 року була надіслана скаржнику до електронного кабінету, згідно довідки про доставку отримано вказану ухвалу 08 квітня 2025 року. Ухвала Одеського апеляційного суду від 07 квітня 2025 року була надіслана представнику скаржника, адвокату Адабаш С. А., до електронного кабінету, згідно довідки про доставку отримано вказану ухвалу 08 квітня 2025 року. До теперішнього часу від скаржника або його представника до апеляційного суду не надходила заява про усунення недоліків, визначених в ухвалі. Отже, недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі Одеського апеляційного суду від 10 лютого 2025 року скаржником у встановлений строк не усунуті;
згідно з частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Відповідно до статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві;
оскільки скаржник у встановлений в ухвалі суду від 10 лютого 2025 року строк недоліки апеляційної скарги не усунув, апеляційну скаргу слід вважати неподаною та повернути скаржнику.
Оскарженою ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 травня 2025 року:
заяви про усунення недоліків апеляційної скарги, подані особою, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 повернуто без розгляду скаржнику.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:
не погодившись з рішенням суду особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Адабаш С. А., звернувся з апеляційною скаргою безпосередньо до Одеського апеляційного суду, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги;
ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 лютого 2025 року апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги щодо подачі клопотання про поновлення процесуального строку та щодо сплати судового збору, також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції;
25 лютого 2025 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява, якою він просить поновити строк на апеляційне оскарження на рішення Київського районного суду міста Одеса від 10 грудня 2024 року;
03 березня 2025 року до Одеського апеляційного суду надійшли матеріали цивільної справи №520/9799/19;
ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 березня 2025 року заяву про поновлення процесуального строку повернуто заявнику та продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги;
20 березня 2025 року ОСОБА_1 подав до Одеського апеляційного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2025 року повернуто скаржнику апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Адабаш С. А., на рішення Київського районного суду міста Одеса від 10 грудня 2024 року;
24 квітня 2025 року та 06 травня 2025 року до Одеського апеляційного суду надійшли від ОСОБА_1 заяви про усунення недоліків апеляційної скарги. Ці заяви підлягають поверненню скаржнику без розгляду, з огляду на таке. Відповідно до частин першої та другої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно з частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку. Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з пунктом 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. ЄСПЛ зауважує, що сторона, яка задіяна під час судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв розумності строку є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (рішення ЄСПЛ від 21 листопада 1995 року «Ciricosta and Viola v. Italy», заява N 19753/92));
заяви про усунення недоліків на виконання вимог про залишення апеляційної скарги без руху скаржник подав після набрання законної сили ухвали про повернення апеляційної скарги скаржнику. Тобто поза межами строку, встановленого ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 лютого 2025 року та продовженого ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 березня 2025 року, водночас скаржник не порушує питання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвала про повернення апеляційної скарги скаржнику є кінцевим судовим рішенням в цьому провадженні, хоча, згідно з роз'ясненнями Одеського апеляційного суду в ухвалу про повернення апеляційної скарги від 21 квітня 2025 року, повернення апеляційної скарги не позбавляє скаржника права на повторне подання апеляційної скарги після усунення обставин, які стали підставою для її повернення. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для повернення без розгляду заяв про усунення недоліків, які надійшли до Одеського апеляційного суду 24 квітня 2025 року та 06 травня 2025 року на виконання вимог про залишення апеляційної скарги без руху. Норми, які визначають процес подання скарги, служать меті належного здійснення правосуддя. Сторони, яких це стосується, повинні обґрунтовано очікувати, що ці правила будуть застосовуватися.
У травні 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Коновалової В. А., Кострицького В. В., та на ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 травня 2025 року, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і прийняти нову постанову, якою скаргу задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
отримавши ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги від 21 квітня 2025 року, 05 травня 2025 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду апеляційної інстанції, беручи до уваги роз'яснення апеляційного суду, яке містилося в резолютивній частині ухвали від 21 квітня 2025 року, а саме: про можливість повторного звернення до апеляційного суду у разі відсутності підстав, з яких апеляційна скарга була повернута;
07 травня 2025 року ухвалою апеляційного суду було повернуто заяви від 24 квітня 2025 року (хоча така заява не існує) та від 05 травня 2025 року. При цьому в мотивувальній частині ухвали від 07 травня 2025 року було вказано наступне: «ухвала про повернення апеляційної скарги скаржнику є кінцевим судовим рішенням в даному провадженні, хоча, згідно з роз'ясненнями Одеського апеляційного суду в ухвалі про повернення апеляційної скарги від 21 квітня 2025, повернення апеляційної скарги не позбавляє скаржника права на повторне подання апеляційної скарги після усунення обставин, які стали підставою для її повернення». Таке ствердження суду суперечить цивільному законодавству, оскільки повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду та, на,відміну від ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, не може бути кінцевим судовим рішенням. Отже, суд апеляційної інстанції відмовився від розгляду апеляційної скарги та заборонив в подальшому звернутися задля отримання судового захисту;
апеляційний суд незаконно перешкодив відновити право, яке було порушене відповідачем. Вважає, що це пряме Конституції України, зокрема, статті 129 Конституції, якою і передбачено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та закріплено це як одну з основних засад судочинства. Суд не дослідив зібрані у справі докази, зокрема, щодо виконання вказівок в повному обсязі, та, необґрунтовано повернув апеляційну скаргу.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Тлумачення частини другої статті 121, статті 185, статті 357 ЦПК України свідчить, що якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула недоліки скарги в строк, наданий судом, скарга вважається неподаною та повертається (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2023 року в справі № 524/11220/21 (провадження № 61-6716св23)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Повернення апеляційної скарги з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише у тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, тобто ознайомилася з її змістом, але ухилилася від виконання вимог, указаних в ухвалі (див. зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року в справі № 752/4567/19 (провадження № 61-18608св19), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року в справі № 174/22/18 (провадження № 61-8050св20), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2022 року в справі № 213/3262/21 (провадження № 61-6110св22), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року в справі №400/3633/23 (адміністративне провадження № К/990/29931/23), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 січня 2024 року в справі № 910/13098/22).
Неотримання заявником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху виключає можливість усунення особою зазначених у ній недоліків скарги в установлений судом строк (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2020 року у справі № 369/5101/19 (провадження № 61-1301св 20), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року в справі № 369/13653/18 (провадження № 61-7375св21)).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись із легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Слід розмежовувати матеріальну та процесуальну добру совість як за сферою застосування, так і наслідками. Матеріальна добра совість регулюється, зокрема, пунктом 6 статті 3 ЦК України, а процесуальна, зокрема, статтею 44 ЦПК України (див. постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року в справі № 532/1550/23 (провадження № 61-4145сво24)).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Процесуальному праву притаманний принцип процесуальної доброї совісті (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2024 року в справі № 229/7156/19 (провадження № 61-4283св24)).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Апеляційний суд встановив, що:
ухвала Одеського апеляційного суду від 07 квітня 2025 року була надіслана ОСОБА_1 до електронного кабінету, згідно довідки про доставку отримано вказану ухвалу 08 квітня 2025 року. Ухвала Одеського апеляційного суду від 07 квітня 2025 року була надіслана представнику скаржника, адвокату Адабаш С. А., до електронного кабінету, згідно довідки про доставку отримано вказану ухвалу 08 квітня 2025 року. Від ОСОБА_1 або його представника до апеляційного суду не надходила заява про усунення недоліків, визначених в ухвалі. Отже, недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі Одеського апеляційного суду від 10 лютого 2025 року у встановлений строк не усунуті. За таких обставин оскільки у встановлений апеляційним судом строк не виконана ухвала про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про повернення апеляційної скарги;
24 квітня 2025 року та 06 травня 2025 року до Одеського апеляційного суду надійшли від ОСОБА_1 заяви про усунення недоліків апеляційної скарги. Заяви про усунення недоліків на виконання вимог про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 подав після набрання законної сили ухвали про повернення апеляційної скарги. Тобто поза межами строку, встановленого ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 лютого 2025 року та продовженого ухвалами Одеського апеляційного суду від 11 березня 2025 року і від 07 квітня 2025 року. За таких обставин апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про повернення заяв.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2025 року та на ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 травня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист прав власності та усунення перешкод у користуванні власністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков