Справа № 420/9967/25
20 червня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невнесення актуальної інформації/ відомостей в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 про виключення з військового обліку, відповідно до вчиненого запису ІНФОРМАЦІЯ_4 у військовому квитку позивача серії НОМЕР_1 від 15.06.1995 та у виготовленій ІНФОРМАЦІЯ_4 довідці ВЛК №39 від 13.03.2023 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 внести актуальну інформацію/відомості в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 про виключення з військового обліку відповідно до вчиненого запису ІНФОРМАЦІЯ_4 у військовому квитку позивача серії НОМЕР_1 від 15.06.1995 року та у виготовленій ІНФОРМАЦІЯ_4 довідці ВЛК №39 від 13.03.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.03.2023 року його було знято з обліку військовозобов'язаних та визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується зробленим начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 записом у військовому квитку, та довідкою ВЛК №39 від 13.03.2023 року.
Водночас, 07.02.2025 року та 03.03.2025 року позивачем через застосунок «Резерв+» згенеровано військово-обліковий документ в електронній формі, в якому інформацію, що відповідає довідці ВЛК №39 від 13.03.2023 року та відомостям у військовому квитку, не окреслено, що свідчить про те, що відповідачем інформація/відомості про позивача непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів не внесена.
З цього приводу позивач поштовим зв'язком направив 11.02.2025 року на адресу відповідача заяву, в якій, зокрема, просив актуалізувати відомості про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Разом з тим, відповідач заяву позивача не розглянув, та доказів її розгляду по суті у встановлений законом строк позивачу не надіслав.
Не погоджуючись із вищезазначеною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду задля захисту своїх прав та законних інтересів з вказаним адміністративним позовом.
Ухвалою суду по справі №420/9967/25 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ч. 5 ст. 262 КАС України.
ІНФОРМАЦІЯ_7 адміністративний позов позивача з додатками, а також ухвалу Одеського окружного адміністративного суду про відкриття провадження у справі, було отримано 10.04.2025 року, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.
У визначений КАС України п'ятнадцятиденний строк відзив на адміністративний позов відповідачем наданий не був, будь-яких клопотань щодо продовження строку для подання відзиву відповідачем не заявлено, будь-яких пояснень щодо неможливості надання відзиву у строк, встановлений судом, не надано.
При цьому в ухвалі про відкриття провадження у справі відповідачу судом було роз'яснено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, а також про можливість вирішення судом справи за наявними матеріалами відповідно до положень ч. 6 ст. 162 КАС України.
18.04.2025 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_8 надійшли пояснення третьої особи, в яких зазначено, що зважаючи на те, що позивачем надано довідку військово-лікарської комісії №39 від 13.03.2023 року, яка є недійсною, оскільки на час звернення позивача за виключенням з військового обліку документом, який би підтвердив наявність підстав для такого виключення є затверджене штатною ВЛК свідоцтво про хворобу, яке позивачем до суду не надано, так само як не надано доказів направлення відповідачу, відтак відсутня протиправна бездіяльність.
Згідно частини 2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 , як вбачається з відомостей, наявних у військовому квитку серії НОМЕР_1 (стор. 24-25, 26-27), з 13.03.2023 року не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та, відповідно, з 13.03.2023 року знятий з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 за станом здоров'я.
За п.32 військового квитка серії НОМЕР_1 (стор.32-33) вбачається, що позивач 13.03.2023 року призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку по гр. ІІ ст.47а Розкладу хвороб (наказ МОЗ №402 від 2008 року), та виключений з військового обліку, що скріплено печаткою та штампом ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Також на підтвердження факту проведення медичного огляду ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 13.03.2023 рок, яким позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, до суду було надано довідку військово-лікарської комісії від 13.03.2023 року №39.
Водночас, 07.02.2025 року та 03.03.2025 року позивачем через застосунок «Резерв+» згенеровано військово-обліковий документ в електронній формі, в якому інформацію, що відповідає довідці ВЛК №39 від 13.03.2023 року та відомостям у військовому квитку, не окреслено, що на думку позивача свідчить про те, що відповідачем відомості про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів не внесено.
11.02.2025 року поштовим зв'язком позивач направив на адресу відповідача заяву, в якій, зокрема, просив актуалізувати відомості про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що підтверджується накладною АТ «УКРПОШТА» за №6501501073211.
Факт отримання 21.02.2025 року відповідачем поштового відправлення за №6501501073211 підтверджується витягом з трекінгу АТ «УКРПОШТА».
Разом з тим, відповідач заяву позивача не розглянув, та доказів її розгляду по суті у встановлений законом строк позивачу не надіслав.
Не погодившись із вищевказаною бездіяльністю, позивач звернувся до суду з позовом в адміністративній справі №420/9967/25.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Дослідивши адміністративний позов та надані позивачем письмові докази, пояснення третьої особи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
За ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан, який продовжувався в подальшому та діє до цього часу.
Також Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулюються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII (далі - Закон України №3543-XII) (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно ст. 1 Закону України №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.23 Закону України №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
Судом встановлено, що 13.03.2023 року згідно записів у військовому квитку серії НОМЕР_1 та довідки ВЛК №39 від 13.03.2023 року позивача було знято з обліку військовозобов'язаних та визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Водночас, 07.02.2025 року та 03.03.2025 року позивачем через застосунок «Резерв+» згенеровано військово-обліковий документ в електронній формі, в якому інформацію, що відповідає довідці ВЛК №39 від 13.03.2023 року та відомостям у військовому квитку, не окреслено, що свідчить про те, що відповідачем інформація/відомості про позивача непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів не внесена. Вказані відомості відповідачем за час розгляду справи спростовані не були.
Внаслідок чого, позивач направив 11.02.2025 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву, в якій, зокрема, просив актуалізувати відомості про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Вказана заява була отримана відповідачем 21.02.2025 року, водночас розглянута по суті не була.
З цього приводу суд зазначає, що згідно п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, але не виключно, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Оскільки в приписах Положення №154 чітко закріплено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, то суд також звертає увагу на те, що наказом Головнокомандувача ЗСУ України від 30.01.2024 року №40 було затверджено Інструкцію з діловодства в Збройних силах України (далі - Інструкція), яка встановлює загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними в паперовій та електронній формі в Апараті Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, командуваннях видів, родів військ (сил) Збройних Сил України, органах військового управління, штабах угруповань військ (сил), військових частинах (установах) Збройних Сил України (далі - військові частини, установи), включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням.
Згідно п.3.11.6 Інструкції документи, в яких строк виконання не зазначено, які не є документами інформаційного характеру або не містять контрольних завдань, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 днів з моменту реєстрації документа в Міністерстві оборони України, в органі військового управління, військовій частині (установі), структурному підрозділі, до яких надійшов документ.
Отже, до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відноситься розгляд звернення військовослужбовців, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як вже було встановлено судом вище, заява позивача від 11.02.2025 року про внесення відомостей про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку до відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, надіслана на адресу відповідача та отримана ним 21.02.2025 року. Водночас, доказів розгляду цієї заяви по суті ІНФОРМАЦІЯ_7 позивачу надано не було. Крім того, вказаних доказів відповідачем також не було надано до суду за час розгляду адміністративної справи №420/9967/25, що свідчить про протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви позивача від 11.02.2025 року у встановлений законом строк.
Щодо вимоги зобов'язального характеру суд зазначає наступне.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
З огляду на встановлені обставини у справі №420/9967/25 та положення чинного законодавства, суд вважає необхідним для належного захисту прав та інтересів позивача зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_7 розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.02.2025 року, та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством.
В іншій частині заявлених позовних вимог зобов'язального характеру слід відмовити з вищенаведених підстав, враховуючи той факт, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем надавалась оцінка по суті викладених обставин у заяві позивача від 11.02.2025 року, та, відповідно, приймалось рішення за результатом розгляду такої заяви по суті.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи наявність підстав для задоволення основної позовної вимоги позивача, суд вважає необхідним стягнути на його користь суму сплаченого ним судового збору у розмірі 968,96 грн. з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.02.2025 року про внесення відомостей в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_7 розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.02.2025 року, та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повне найменування сторін по справі:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Суддя О.В. Білостоцький