Рішення від 20.06.2025 по справі 420/7797/25

Справа № 420/7797/25

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно зі ст.262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач, з урахуванням заява про уточнення позовних вимог від 18.04.2025 вх.№ЕС37597/25, просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та зобов'язати вчинити дії, а саме здійснити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) перерахунок з 28.03.2022 по 20.05.2023 сум грошового забезпечення (основні, додаткові види, одноразові додаткові види грошового забезпечення та премію), визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 19.11.2021 №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022, Законом України від 03.11.2022 року №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30 листопада 2024 року №338 ОСОБА_1 звільнена з посади офіцера відділення штабу та виключена зі списків особового складу частини з 30 листопада 2024 року.

У позові вказано, що, відповідно до грошового атестату та виписки, ОСОБА_1 по карті/ рахунку за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 виплачувалось грошове забезпечення відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року в редакції Постанови КМУ №103 від 21 лютого 2018 року.

Як вказує позивач, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103. Отже, пункт 6 Постанови №103 втратив чинність, у зв'язку з чим відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у редакції до внесення скасованих судом змін, згідно якої розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та розміру окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.

На переконання позивача, відповідачем нараховувалось та виплачувалось ОСОБА_1 грошове забезпечення не в повному обсязі, без врахування вимог чинного законодавства.

Позивач вважає, що з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Таким чином, на думку позивача, у зв'язку із щорічною зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з дати прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, ОСОБА_1 має право на перерахунок її грошового забезпечення, а також виплату усіх складових його грошового забезпечення з урахуванням визначених вказаним чином розміру посадового окладу та розміру окладу за військове звання.

В свою чергу, згідно п. 2 постанови КМУ «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України…» від 12 травня 2023 року №481 (набрала чинності 20 травня 2023 року), внесено зміну до пункту 4 постанови КМУ від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

У позові вказано, що пунктом 1 Постанови №481 визначено скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Також пунктом 2 вказаної Постанови внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.». Викладення пункту 4 Постанови №704 у новій редакції та встановлення фіксованої суми, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018. Отже пункт 4 Постанови КМУ №704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, може бути застосований до 19.05.2023.

У зв'язку з усім вищезазначеним, позивач вважає, що Військова частина НОМЕР_1 при нарахуванні грошового забезпечення ОСОБА_1 невірно застосовувала положення Постанови №704, проігнорувавши рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2021 у справі №826/6453/18, що призвело до виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 у зменшеному розмірі.

Ухвалою суду від 25.03.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду вмотивованої та обґрунтованої заяви щодо поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважності причин такого пропуску з наданням відповідних доказів.

27 березня 2025 до суду представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

01 квітня 2025 року суд ухвалою поновив позивачу строк звернення до адміністративного суду, прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та встановив сторонам строки для подання заяв по суті.

17 квітня 2025 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

Відповідач вважає позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з таких ключових аргументів.

Відповідач стверджує, що його дії відповідають чинному законодавству України, зокрема Постанові Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 (далі - Постанова №704) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідач зазначає, що в судовій практиці України немає єдиного підходу до застосування норм Постанови №704 у різних редакціях, зокрема пункту 4, який регулює розрахунок грошового забезпечення військовослужбовців. Суди часто вибірково застосовують норми, ігноруючи частину положень, що суперечить принципу загальнообов'язковості норми права.

Відповідач посилається на Закон України №1774-VIII від 06.12.2016, який встановив, що мінімальна заробітна плата після набрання ним чинності не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів. Ця позиція підтверджується висновками Великої Палати Верховного Суду у справі №240/4946/18 від 11.12.2019, де зазначено, що після набрання чинності Законом №1774-VIII норми, які передбачають розрахунок виплат у відсотковому співвідношенні до мінімальної заробітної плати, не підлягають застосуванню.

Відповідач наголошує, що пункт 4 Постанови №704 у редакції Постанови КМУ №481 від 20.05.2023 встановлює розрахунок посадових окладів виходячи з фіксованої суми 1762 гривні, помноженої на тарифний коефіцієнт. Ця редакція є чинною, відповідно, дії відповідача щодо нарахування грошового забезпечення відповідають чинним нормам.

У відзиві зазначено, що грошове забезпечення військовослужбовців регулюється Законом України №2011, який встановлює, що розміри виплат визначаються Кабінетом Міністрів України. Постанова №704 у первинній редакції передбачала розрахунок окладів на основі прожиткового мінімуму, але не менше 50% мінімальної заробітної плати. Однак ця норма втратила чинність після внесення змін Постановою КМУ №103 від 21.02.2018, яка встановила розрахунок на основі прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018.

Відповідач зазначає, що пункт 6 Постанови №103, який змінював пункт 4 Постанови №704, був визнаний протиправним і скасований постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18. Проте скасування цього пункту не призвело до автоматичного відновлення первинної редакції Постанови №704, оскільки чинне законодавство не передбачає такого механізму. Відповідач посилається на частину 5 статті 245 КАС України, яка дозволяє суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти новий нормативний акт, але не передбачає автоматичного поновлення попередніх норм.

Відповідач звертає увагу, що позивач проходила службу у військовій частині НОМЕР_1 з 28.03.2022 по 30.11.2024, а тому вимога перерахунку за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 є безпідставною, оскільки позивач не перебувала на службі у частині в частині цього періоду.

17 квітня 2025 року представник позивача подав відповідь на відзив. У відповіді на відзив представник позивача навидить аргументам, які є аналогічними аргументам, що зазначені у позовній заяві.

17 квітня 2025 року представник відповідача подав до суду заперечення, в який додатково підкреслив період проходження військової служби позивачем у Військовій частині НОМЕР_1 .

18 квітня 2025 року до суду за вхід. №ЕС37597/25 від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд прийняти до розгляду позовні вимоги у такій редакції:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та зобов'язати вчинити дії, а саме здійснити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) перерахунок з 28.03.2022 по 20.05.2023 сум грошового забезпечення (основні, додаткові види, одноразові додаткові види грошового забезпечення та премію), визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 19.11.2021 №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022, Законом України від 03.11.2022 року №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Суд ухвалою від 22.04.2025 прийняв до розгляду заяву представника позивача про уточнення позовних вимог від 18.04.2025 вх. №ЕС37597/25.

Ухвалою від 22.04.2025 суд витребував у Військової частини НОМЕР_1 :

докази проходження військової служби ОСОБА_1 у Військовій частині НОМЕР_1 , зокрема витяги з наказів по стройовій частині про зарахування та виключення зі списків Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1

інформацію про нараховане та невиплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 з відповідним документальним підтвердженням за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , з відповідними розрахунками.

Суд ухвалою від 22.04.2025 зупинив провадження в адміністративній справі за №420/7797/25 до отримання витребуваної інформації та документів.

02 травня 2025 року на виконання ухвали суду від 22.04.2025 Військова частина НОМЕР_1 надала до суду витребувані інформацію та документи.

06 травня 2025 року суд ухвалою поновив провадження в адміністративній справі №420/7797/25 зі стадії, на якій його було зупинено.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до ч.6 ст. 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Відповідно до ч.10 ст.120 КАС України, зупинення провадження в адміністративній справі зупиняє перебіг усіх процесуальних строків у цій адміністративній справі. Перебіг процесуальних строків продовжується з дня поновлення провадження.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача та наданими доказами, з відповіддю на відзив та запереченнями, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.03.2022 №44, лейтенанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення та вважати такою, що 11.03.2022 справи та посаду прийняла і приступила до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 4370,00 грн на місяць (19 тр) (т.1 а.с.104).

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.11.2024 №338, старшого лейтенанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 з 30.11.2024 та знято з усіх видів забезпечення (т.1 а.с.103).

Суд встановив, що протягом періоду проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 позивачу нараховувалось грошове забезпечення та додаткові види грошового забезпечення з рахуванням прожиткового мінімуму у розмірі 1762 грн, що підтверджується детальними щомісячними розрахунками грошового забезпечення за 2022-2024 роки (т.1 а.с.105-107).

27 лютого 2025 року представник позивача звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та подальшу виплату грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року ОСОБА_1 , з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та 1 січня 2023 року відповідно, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти (т.1 а.с.14-зворотній бік - 15).

У відповідь на заяву представника позивача командир Військової частини НОМЕР_1 надіслав лист від 06.03.2025 №636/564 (т.1 а.с.16), в якому, зокрема зазначив, що відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, с розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом саме на 01.01.2018.

На підставі вищевикладеного, командир Військової частини НОМЕР_1 зауважив, що виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 здійснювалась в належному розмірі та підстав для перерахунку її грошового забезпечення немає.

Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не застосування розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня календарного року для визначення розміру грошового забезпечення, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення, окрім іншого, входять посадовий оклад та оклад за військовим званням.

Частиною 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців (далі - Постанова №704).

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103).

Пунктом 6 постанови №103 внесено зміни до постанови №704, внаслідок яких пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін.

Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою №103, зокрема, до пункту 4 постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

При вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, в даному випадку не менше її 50 відсотків, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, суд враховує, що пунктом 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Норми пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття постанови №704, так і станом після 29.01.2020, та неконституційними не визнавалися.

Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 року у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, суд доходить висновку, що п.4 постанови №704 з 29.01.2020 має застосовуватись в такій редакції: «Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.».

Водночас, 20.05.2023 року набрали чинності внесені Постановою Кабінету Міністрів №481 від 12.05.2023 року зміни до пункту 4 Постанови №704 та абзац 1 вказаного пункту викладено у редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Отже, на підставі викладеного, суд доходить висновку, що саме з 29.01.2020, тобто з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі №826/6453/18, та до 20.05.2023 - дня набрання чинності Постанови КМУ №481 від 12.05.2023 року, наявні правові підстави для перерахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Проте, оскільки з 20.05.2023 розмір посадового окладу, окладу за військовими (спеціальними) званнями розраховувався виходячи з розміру 1762 гривні, відтак права на перерахунок його грошового забезпечення (щомісячних та одноразових видів) за період з 20.05.2023 виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відсутнє.

Відповідно до п.2 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260), грошове забезпечення військовослужбовців включає щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, які обчислюються з урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання.

Пунктом 3 Розділу І Порядку №260 передбачено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:

штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);

накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження.

Згідно з п.14 Розділу 1 Порядку №260, грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частина НОМЕР_1 з 11.03.2022 (день призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини) до 30.11.2024 (день виключення зі списків особового складу).

Зазначеним спростовуються доводи відповідача, що позивач розпочала проходити військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 28.03.2022.

Суд встановив, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» у 2022 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року - 2481 гривні, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у 2023 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року - 2684 гривні, в той час коли Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум встановлювався у розмірі 1762 грн.

Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для підвищення посадового окладу та окладу за військовим звання позивача, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а тому визначення розміру грошового забезпечення позивача у період з 11 березня 2022 до 19 травня 2023 року мало здійснюватись відповідачем з урахуванням відповідного прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Натомість, відповідачем грошове забезпечення позивача розраховано з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, що не відповідає вимогам законодавства, висновки про що також сформував Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, зазначивши, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Зазначена правова позиція також узгоджується із постановами Верховного Суду від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, від 06.02.2023 у справі №160/2775/22, від 24.05.2023 у справі №380/19539/21.

Відтак, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України, шляхом:

визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення, одноразові виплати та премія) за період з 11.03.2022 до 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції, чинній з 29.01.2020) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти;

зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення, одноразові виплати та премію) за період з 11.03.2022 до 19.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції, чинній з 29.01.2020) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.

Суд відхиляє покликання відповідача на пункт 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 за №870, згідно з яким визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом, і дія акта Кабінету Міністрів України поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи про його скасування, оскільки Постановою №103 не визнано такою, що втратила чинність та не скасовано Постанову №704, а внесено зміни до окремих положень вказаного нормативного акту, зокрема й викладено в новій редакції пункт 4, і внесення таких змін визнано судом незаконним.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10 вересня 2021 року у справі №480/5496/20, на які покликається представник відповідача у відзиві, до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки з 1 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Згідно з постановами Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №420/6572/22, від 22 березня 2024 року у справі №380/10075/21, від 28 березня 2024 року у справі №160/8290/23, позиція ВС у наведених вище справах щодо застосування приписів пункту 4 Постанови №704 в контексті спору щодо перерахунку пенсії у зв'язку зі збільшенням розмірів складових грошового забезпечення військовослужбовців, а саме збільшення розмірів посадових окладів пов'язувалося із зростанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, є орієнтиром для застосування положень Постанови №704 в контексті вирішення спору про перерахунок грошового забезпечення, адже, вирішення цього спору теж пов'язане з (правильним) застосуванням розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу.

Безпідставними є посилання відповідача на ухвалу Верховного Суду від 19.08.2021 у справі №400/1214/21, так як у силу частини п'ятої статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах (а не ухвалах) Верховного Суду.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до ID-квитанції №5627-7526-5107-2861 від 17.03.2025 (т.1 а.с.10), позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1211,20 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , наявні підстави для стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Інші доводи відповідача по суті спірних правовідносин суд вважає спростованими вищенаведеними висновками.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення, одноразові виплати та премія) за період з 11.03.2022 до 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції, чинній з 29.01.2020) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти.

Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення, одноразові виплати та премія) за період з 11.03.2022 до 19.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції, чинній з 29.01.2020) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя Дмитро БАБЕНКО

Попередній документ
128294199
Наступний документ
128294201
Інформація про рішення:
№ рішення: 128294200
№ справи: 420/7797/25
Дата рішення: 20.06.2025
Дата публікації: 23.06.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Одеський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Відкрито провадження (21.08.2025)
Дата надходження: 22.07.2025
Учасники справи:
головуючий суддя:
ГРАДОВСЬКИЙ Ю М
суддя-доповідач:
БАБЕНКО Д А
ГРАДОВСЬКИЙ Ю М
суддя-учасник колегії:
БІТОВ А І
ЄЩЕНКО О В