12 червня 2025 рокусправа № 380/1659/25
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
за участю:
секретаря судового засідання - Фінканін М.С.,
представника відповідача - Маглиша А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровської міської ради Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування рішень,
30.05.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Держави України в особі Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, Держави України в особі Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, Покровської міської ради, у якому просить:
Мовою оригіналу
"…3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, сформовані ГУ ДПС у Дніпропетровській області, ГУ ДПС у Львівській області, а саме:
ППР 0067411-5850-0409 від 26.07.2019, ППР 0067412-5850-0409 від 26.07.2019, ППР 0067413-5850-0409 від 26.07.2019, ППР 0067407-5850-0409 від 26.07.2019, ППР 0067408-5850-0409 від 26.07.2019, ППР 0067410-5850-0409 від 26.07.2019, ППР 0107264-5405-1303 від 29.05.2020, ППР 0107265-5405-1303 від 29.05.2020, ППР 0107266-5405-1303 від 29.05.2020, ППР 0107267-5405-1303 від 29.05.2020, ППР 0107268-5405-1303 від 29.05.2020, ППР 0107269-5405-1303 від 29.05.2020, ППР 0827165-2407-1303 від 08.06.2021, ППР 0827166-2407-1303 від 08.06.2021, ППР 0827167-2407-1303 від 08.06.2021, ППР 1378268-2407-1303 від 31.12.2021, ППР 1378268-2407-1303 від 26.10.2021, ППР 1378269-2407-1303 від 26.10.2021, ППР 1378270-2407-1303 від 26.10.2021, ППР 10219/04-36-24-11 від 07.07.2022, ППР 10219/04-36-24-11 від 07.07.2022, ППР 10219/04-36-24-11 від 07.07.2022, ППР 10219/04-36-24-11 від 07.07.2022, ППР 10219/04-36-24-11 від 07.07.2022, ППР 10219/04-36-24-11 від 07.07.2022, ППР 2149596-2411-1303 від 06.09.2022, ППР 2149596-2411-1303 від 06.09.2022, ППР 2149597-2411-1303 від 06.09.2022, ППР 2149598-2411-1303 від 06.09.2022, ППР 2149599-2411-1303 від 06.09.2022, ППР 2149600-2411-1303 від 06.09.2022, ППР 1145332-2411-1303 від 02.05.2023, ППР 1145333-2411-1303 від 02.05.2023, ППР 1145334-2411-1303 від 02.05.2023, ППР 1145335-2411-1303 від 02.05.2023, ППР 1145336-2411-1303 від 02.05.2023, ППР 1145337-2411-1303 від 02.05.2023
Які постановлені всупереч діючому законодавству та Конституції України.
4. Визнати протиправними дії ГУ ДПС у Дніпропетровській області, якою на підставі податкових повідомлень рішень ГУ ДПС у Львівській області (іншого податкового органу - ГУ ДПС у Львівській області) сформовано податкові вимоги від 28.07.2023 року № 0014026-1311-0436, № 0011601-1309-0409 від 06 червня 2022 р.
5. Визнати нікчемними з моменту їх постановлення наступні рішення Покровської міської ради Дніпропетровської області код ЄДРПОУ 34081234 юридична адреса м. Покров, Дніпропетровської області вул. Центральна, 48 "Про встановлення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки", як такі що постановлені з порушенням ст. 34 ЗУ "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської" ч. 2 ст. 19 Конституції України, а саме:
Рішення № 2 від 13.01.2017 р. (Додаток 15)
Рішення № 3 від 13.01.2017 р. (Додаток 16)
Рішення № 17 від 22.12.2017 р. (Додаток 17)
Рішення № 18 від 22.12.2017 р. (Додаток 18)
Рішення № 7 від 2.06.2018 р. (Додаток 19)
Рішення № 12 від 29.03.2019 р. (Додаток 20)
Рішення № 3 від 30.06.2021 р. (Додаток 21)
6. Зобов'язати ГУ ДПС у Дніпропетровській області, ГУ ДПС у Львівській області внести зміни в облікову картку платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельного податку".
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі № 380/11533/24 позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, Покровської міської ради про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, разом із доданими до неї документами повернута позивачеві на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі № 380/11533/24 скасована ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 про повернення позовної заяви. Справа № 380/11533/24 передана на розгляд суду першої інстанції.
У постанові від 28.11.2024 суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що у разі об'єднання в одному позові вимог, які не пов'язані між собою, крім випадків, передбачених ч. 4, ч. 5 ст. 172 КАС України, суд має право роз'єднати позовні вимоги.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, справа № 380/1659/25 передана на розгляд судді Кисильовій О.Й.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі №380/11533/24 роз'єднані позовні вимоги. Окрім іншого, виділено в самостійне провадження та передано необхідні копії з матеріалів справи № 380/11533/24 канцелярії суду для формування нової судової справи та присвоєння їй єдиного унікального номера щодо позовних вимог: "Визнати нікчемними з моменту їх постановлення рішення Покровської міської ради Дніпропетровської області "Про встановлення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки", як такі що постановлені з порушенням ст. 34 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської" ч. 2 ст. 19 Конституції України, а саме: Рішення № 2 від 13.01.2017 р. (Додаток 15) Рішення № 3 від 13.01.2017 р. (Додаток 16) Рішення № 17 від 22.12.2017 р. (Додаток 17) Рішення № 18 від 22.12.2017 р. (Додаток 18) Рішення № 7 від 2.06.2018 р. (Додаток 19) Рішення № 12 від 29.03.2019 р. (Додаток 20) Рішення № 3 від 30.06.2021 р. (Додаток 21)".
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 у справі № 380/1659/25 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі № 380/1659/25 за позовом ОСОБА_1 до Покровської міської ради Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування рішень, в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Покровської міської ради Дніпропетровської області від 29.03.2019 № 12 "Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки".
Ухвалою від 03.02.2025 відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 (далі -позивач) до Покровської міської ради Дніпропетровської області (далі - відповідач) про визнання нікчемними з моменту їх постановляння наступні рішення Покровської міської ради Дніпропетровської області "Про встановлення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки", як такі що постановлені з порушенням ст. 34 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської" ч. 2 ст. 19 Конституції України, а саме: рішення від 13.01.2017 № 2; рішення від 13.01.2017 № 3; рішення від 22.12.2017 № 17; рішення від 22.12.2017 № 18; рішення від 2.06.2018 № 7; рішення від 29.03.2019 № 12; рішення від 30.06.2021 № 3.
Підготовче засідання призначене на 03.03.2025.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 скасоване рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 у справі №380/15916/22 в частині визнання протиправним та нечинним рішення Покровської міської ради Дніпропетровської області від 29.03.2019 № 12 "Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" та в цій частині прийняте нове рішення, яким відмовлено в задоволенні.
Отже, суд розглядає спір про визнання нечинними рішення Покровської міської ради від 13.01.2017 № 2, від 13.01.2017 № 3, від 22.12.2017 № 17, від 22.12.2017 № 18, від 2.06.2018 №7, від 30.06.2021 № 3, якими встановлений податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, тобто рішення органу місцевого самоврядування, які мають ознаки нормативно-правових актів.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та відповідно до п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України здійснює діяльність відповідно до КВЕД, у зв'язку з чим належні йому будівлі та споруди не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Зауважує, що рішення Покровської міської ради від 13.01.2017 № 2, від 13.01.2017 № 3, від 22.12.2017 № 17, від 22.12.2017 № 18, від 2.06.2018 № 7, від 29.03.2019 № 12, від 30.06.2021 № 3, якими відповідач встановив податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є регуляторними актами та щодо них існує спеціальна процедура прийняття, передбачена ст. 34 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської".
На законодавчому рівні закріплена чітка процедура розроблення, затвердження, оприлюднення, прийняття органом місцевого самоврядування власних регуляторних актів та подальше їх застосування виключно в порядку та у спосіб, визначений законодавством.
Позивач стверджує, що оскільки оспорювані рішення Покровською міською радою не були направлені до Державної регуляторної служби України, це є порушенням вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Також, на переконання позивача, недотримання Покровською міською радою процедури прийняття оспорюваних рішень, що передбачена ст. 34 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської", є підставою для визнання таких рішень нікчемними.
Із наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити.
13.02.2025 Покровська міська рада надіслала відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, зазначивши, що рішення Покровської міської ради від 13.01.2017 № 2, від 13.01.2017 № 3, від 22.12.2017 № 17, від 22.12.2017 № 18, від 2.06.2018 № 7, від 29.03.2019 № 12, від 30.06.2021 № 3 про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовими актами з питань оподаткування місцевими податками та зборами, які прийняті відповідачем на підставі, за правилами й на виконання відповідних приписів Податкового кодексу України й оприлюднені в установленому цим Кодексом порядку.
Вказані рішення не належать до регуляторних актів у розумінні Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", у зв'язку з чим безпідставними, на думку відповідача, є доводи позивача про порушення Покровською міською радою процедури прийняття зазначених рішень, передбачену ст. 34 цього Закону.
Крім того, відповідач наполягає на тому, що оспорювані рішення припинили свою дію, відтак, відсутні підстави для визнання їх нечинними.
Ухвалою від 03.03.2025 підготовче засідання відкладене на 31.03.2025.
Протокольною ухвалою від 31.03.2025 підготовче засідання відкладене на 30.04.2025 о 15:00 год.
Ухвалою від 30.04.2025 закрите підготовче провадження. Справа призначена до судового розгляду по суті на 03.06.2025 о 14:00 год.
Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, позивач не з'явився у судові засідання, призначені на 31.03.2025, 30.04.2025 та 03.06.2025, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення судових засідань за поважних причин не подав.
Варто відмітити, що в ухвалах від 03.03.2025 та від 30.04.2025 суд роз'яснив ОСОБА_1 його право брати участь у судовому засіданні особисто в режимі відеоконференції з використанням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon", надавши суду відповідну заяву або через представника, який є адвокатом.
Позивач не реалізував своє право на участь у судовому засіданні особисто або через представника, який є адвокатом, та не надав належних доказів, які перешкоджали йому у реалізації такого права.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За правилами п. 1, п. 2 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.
У судовому засіданні 03.06.2025 представник відповідача наполягав на розгляді справи без участі позивача та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов.
Зважаючи на те, що позивач не прибув у судове засідання, призначені на 31.03.2025, 30.04.2025 та 03.06.2025 без поважних причин, суд розглядає справу за його відсутності.
У судовому засіданні 03.06.2025 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення.
У судовому засіданні 12.06.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступні обставини.
13.01.2017 на 17 сесії 7 скликання Покровська міська рада прийняла рішення № 2 "Про встановлення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки для об'єктів нежитлової нерухомості", яким з 01.01.2017 встановлені базові ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки для об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 1,3 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр бази оподаткування.
13.01.2017 на 17 сесії 7 скликання Покровська міська рада прийняла рішення № 3 "Про встановлення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової нерухомості", яким з 01.01.2017 встановлені базові ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової нерухомості у розмірі 1,5 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр бази оподаткування.
22.12.2017 на 28 сесії 7 скликання Покровська міська рада прийняла рішення № 17 "Про внесення змін до рішення від 13.01.2017 № 2 "Про встановлення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки для об'єктів нежитлової нерухомості", яким пункти 1.1, - 1.4 рішення від 13.01.2017 № 2 викладені у новій редакції.
22.12.2017 на 28 сесії 7 скликання Покровська міська рада прийняла рішення № 18 "Про внесення змін до рішення від 13.01.2017 № 2 "Про встановлення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової нерухомості", яким пункти 1.1, - 1.4 рішення від 13.01.2017 № 3 викладені у новій редакції.
22.06.2018 на 34 сесії 7 скликання Покровська міська рада прийняла рішення № 7 "Про встановлення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки ", яким на 2019 рік на території Покровської міської ради Дніпропетровської області встановлені ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової нерухомості у розмірі 1,5 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр бази оподаткування.
Пунктом 6 цього рішення визначено, що воно набирає чинності з 01.01.2019.
Згідно із пунктом 7 рішення від 22.06.2018 № 7 вважати такими, що припинили дію з 01.01.2019 рішення від 13.01.2017 № 2, від 13.01.2017 № 3, від 22.12.2017 № 17, від 22.12.2017 № 18.
30.06.2021 на 9 сесії 8 скликання Покровська міська рада прийняла рішення № 3 "Про встановлення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки", яким з 01.01.2022 встановлені ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на території Покровської міської ради Дніпропетровської області.
Пунктом 6 цього рішення визначено, що воно набирає чинності з 01.01.2022.
Згідно із пунктом 7 рішення від 30.06.2021 № 3 вважати таким, що припиняє дію з 01.01.2022 рішення 43 сесії 7 скликання від 29.03.2019 № 12.
Вважаючи рішення Покровської міської ради від 13.01.2017 № 2, від 13.01.2017 № 3, від 22.12.2017 № 17, від 22.12.2017 № 18, від 22.06.2018 № 7, від 30.06.2021 № 3 нікчемними з моменту їх постановлення, оскільки вони постановлені з порушенням ст. 34 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської" ч. 2 ст. 19 Конституції України, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку обгрунтованості доводів позивача про нечинність оспорюваних рішень, суд враховує наступні обставини та застосовує такі правові норми.
Як зазначено вище, спірними рішеннями відповідач встановлював податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
За правилами ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Статтею 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР).
Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено у п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР та статті 143 Конституції України.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, із наведених вище правових норм слідує, що встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належить до повноважень місцевих рад, яке реалізовується такими радами шляхом прийняття відповідного рішення.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) .
Відповідно до п. 8.1 ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
За правилами п. 8.2, п. 8.3 ст. 8 ПК України до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно до п. 10.1, п. 10.2-1 ст. 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).
Підпунктами 12.3.1, 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. Під час ухвалення рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначені статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
У розумінні норм п. 265.1 ст. 265 - ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовою частиною податку на майно.
Обгрунтовуючи незаконність оспорюваних рішень, позивач стверджує, що такі рішення є регуляторними актами.
Втім, суд відмічає, що Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.12.2021 у справі № 0940/2301/18 дійшов такого висновку:
"…Оскаржуване рішення сільської ради про становлення ставок земельного податку за земельні ділянки, як це випливає з його змісту, виконує, насамперед, функцію наповнення місцевого бюджету й не змінює порядок адміністрування місцевих податків та зборів, компетенцію контролюючих органів тощо, не формулює власні регулятивні механізми, а тому й не має регуляторного впливу, оскільки лише на підставі, за правилами та на виконання відповідних приписів Податкового кодексу України, закріплених у його статті 12, визначає елементи податку, зокрема, об'єкт оподаткування, платника податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).
Тобто встановлення ставок місцевих податків та зборів є законодавчо закріпленим у Податковому кодексі України обов'язком відповідної ради, яка згідно із статтею 76 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" несе відповідальність у разі порушення нею Конституції або законів України…".
У постанові від 10.12.2021 у справі № 0940/2301/18 суд касаційної інстанції також зазначив, що рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовими актами з питань оподаткування місцевими податками та зборами, які приймаються на підставі, за правилами й на виконання відповідних приписів Податкового кодексу України і оприлюднюються у встановленому цим Кодексом порядку.
Вказані рішення не належать до регуляторних актів у розумінні Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", у зв'язку з чим цей Закон не поширює свою дію на такі рішення загалом та, зокрема, у 2017, 2018 роках.
Верховний Суд відзначив, що спірні у цій справі правовідносини охоплюються сферою дії Податкового кодексу України, який відповідно до приписів пункту 1.1 статті 1 цього Кодексу регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податковим кодексом України, який у спірних правовідносинах є спеціальним актом законодавства та норми якого є пріоритетними у застосуванні, визначені основні засади податкового законодавства України і загальні засади встановлення податків і зборів, якими не передбачено застосування регуляторних процедур відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" під час прийняття органом місцевого самоврядування рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Наведену вище правову позицію Верховний Суд виклав також у постановах від 08.02.2022 у справі № 160/3200/20, від 10.04.2024 у справі № 369/6382/17, від 18.11.2024 у справі № 260/171/22.
У свою чергу суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 10.12.2021 у справі №0940/2301/18 відступив від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 357/14346/17 стосовно того, що рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів є регуляторним актом і на таке рішення поширюються положення Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, під час вирішення цього спору суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.12.2021 у справі № 0940/2301/18 щодо застосування норм права у спорах з приводу оскарження рішень органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів.
Варто відмітити, що рішення відповідача від 13.01.2017 № 2, від 13.01.2017 № 3, від 22.12.2017 № 17, від 22.12.2017 № 18, від 22.06.2018 № 7, від 30.06.2021 № 3, якими податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, змінюють для позивача - платника податків, його права та обов'язки, оскільки прийняті Покровською міською радою відповідно до наданих їх повноважень на виконання приписів Податкового кодексу України.
Відтак, у межах спірних правовідносин прийняті Покровською міською радою рішення є нормативно-правовими актами, а не регуляторними актами, як про це стверджує позивач.
Беручи до уваги викладене вище, суд не погоджується із доводами позивача про порушення Покровською міською радою Дніпропетровської області вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" з підстав того, що рішення від 13.01.2017 № 2, від 13.01.2017 № 3, від 22.12.2017 № 17, від 22.12.2017 № 18, від 22.06.2018 № 7 від 30.06.2021 № 3, якими встановлений податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прийняті без дотримання вимог цього Закону, оскільки такі доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час вирішення цього спору.
Разом з цим, суд наголошує, що оспорювані рішення є нормативно-правовими актами, відтак, суд, вирішуючи цей спір, у силу приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, зобов'язаний перевірити ці рішення на предмет дотримання відповідачем вимог Закону № 280/97-ВР.
Так, відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
Суд встановив, що на офіційному сайті Покровської міської ради Дніпропетровської області (https://pkrv.dp.gov.ua/) опубліковані проекти оспорюваних рішень, та самі рішення, а саме:
- проект рішення від 13.01.2017 № 2 опублікований 06.12.2016, рішення опубліковане 30.08.2017;
- проект рішення від 13.01.2017 № 3 опублікований 06.12.2016, рішення опубліковане 30.08.2017;
- проект рішення від 22.12.2017 № 17 опублікований 15.12.2017, рішення опубліковане 30.08.2017;
- проект рішення від 22.12.2017 № 18 опублікований 15.12.2017, рішення опубліковане 30.08.2017;
- проект рішення від 22.06.2018 № 7 опублікований 12.06.2018, рішення опубліковане 02.01.2019;
- проект рішення від 30.06.2021 № 3 опублікований 24.06.2021, рішення опубліковане 30.06.2021.
Таким чином, суд вважає, що приймаючи рішення від 13.01.2017 № 2, від 13.01.2017 №3, від 22.12.2017 № 17, від 22.12.2017 № 18, від 22.06.2018 № 7, від 30.06.2021 № 3 "Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки", відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України, Податковим кодексом України та Законом № 280/97-ВР, відтак відсутні підстави для визнання цих рішень протиправними.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Позивач належними та допустимими доказами не довів порушення його прав оспорюваними рішеннями.
За наведених обставин, суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Суд не здійснює розподілу судових витрат, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Покровської міської ради Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування рішень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20 червня 2025 року.
Суддя Кисильова Ольга Йосипівна