про прийняття адміністративної справи до провадження
та залишення позовної заяви без руху
20 червня 2025 року Київ № 990/172/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Кабінету Міністрів України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення,
до Верховного Суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Держави України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Кабінету Міністрів України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 16.04.2025 справу передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та після відповідної її реєстрації в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, автоматизованою системою документообігу суду було визначено суддю Скрипку І.М.
Частиною другою статті 35 Кодексу передбачено, що у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Позовна заява не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.
У силу вимог пункту 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Прохальна частина позову містить вимоги, які не відповідають способам судового захисту, визначених у статті 5 Кодексу в частині пунктів 3, 6, 9, 11, 14, 15, 16, 17 прохальної частини, а також містить вимоги до Пенсійного фонду України, який не є відповідачем, і частину позовних вимог, які не є конкретними - пункт 2 прохальної частини.
Крім того, в якості відповідачів визначено Державу Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Кабінету Міністрів України, до яких не заявлені позовні вимоги.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
У той же час, у розумінні процесуального закону, передумовою для зобов'язання суб'єктів владних повноважень вчинити певні дії є встановлення наявності порушених прав позивача протиправними, на його думку, рішенням або діями чи бездіяльністю такого суб'єкта.
При цьому прохальна частини позову не містить вимог про визнання протиправними або індивідуальних актів суб'єктів владних повноважень - відповідачів - Держави України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Кабінету Міністрів України, або їхніх дій чи бездіяльності по відношенню до позивача.
У порушення вимог пункту 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу, позовні вимоги відповідно до прохальної частини позову не відповідають способам судового захисту, передбачених статтею 5 Кодексу.
Крім того, у порушення пунктів 5, 8 частини п'ятої статті 160, частини четвертої статті 161 Кодексу, до позовної заяви не додано доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог у частині моральної шкоди заподіяної позивачу з боку відповідачів у розмірі 5000 000,00 грн.; доказів недоплати 99722,16 грн. з відсотками 115242,74 грн. через інфляцію.
У силу приписів пункту 9 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Позовна заява не містить обґрунтувань порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідачів - Держави України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Кабінету Міністрів України прав, свобод, інтересів позивача.
Положення частини п'ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України регламентують, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Таким чином, заявляючи у публічно-правовому спорі вимогу про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 000,00 грн., вже має бути встановлений факт протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, у цьому випадку відповідачів - Держави України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Кабінету Міністрів України.
Таких доказів матеріали позовної заяви також не містять.
Крім того, відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що законодавець передбачив, що в разі, якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі й встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Із матеріалів позову вбачається, що правовідносини, з якими позивач пов'язує порушення його прав виникли внаслідок смерті його батька у 2022 році, на утриманні якого перебував позивач, а протиправність оскаржуваних дій та рішень пов'язує з непереведенням його з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, і ці події відбувалися у 2022 році.
Тобто позов подано до суду поза межами шестимісячного строку звернення до суду, без заяви про поновлення строку звернення до суду, а із повідомлених у позові обставин не встановлено поважних причин пропуску строку.
Згідно із частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У силу вимог частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною другою статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За нормами підпункту 1 пункту 3 частини другої, частини третьої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір передбачено», що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Позивач у позові визначив ціну - 5 125 242,74 грн., з яких 500 000,00 грн. моральної шкоди, 10000,00 грн. витрати на суд, 99722,16 грн. недоплата через інфляцію з відсотками 115242,74 грн.
Суд звертає увагу заявника на те, що майновими вимогами є будь-які вимоги суб'єктів права, що пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням, обміном, розподілом майна, у тому числі нерухомими та рухомими речами, грошовими коштами тощо.
Таким чином, ураховуючи приписи чинного законодавства у взаємозв'язку із заявленими у позові майновими вимогами, позивачеві слід було сплатити 12112,00 грн. судового збору за вимоги майнового характеру.
Крім того, у прохальній частині позову заявлено 6 позовних вимог немайнового характеру відповідно до пунктів 2, 4, 5, 7, 8, 10 прохальної частини позову, за які сума судового збору складає 5813,76 грн. (1211,20х6х0,8)
Позивач просив суд звільнити від сплати збору на підставі пункту 9 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про судовий збір», проте не надав доказів наявності за ним пільг, що звільняють від сплати судового збору.
Крім того, частиною другою статті 43 Кодексу передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Позивачем не надано доказів реєстрації його місця проживання, у тому числі й за адресою, вказаною у позові, доказів його адміністративної процесуальної дієздатності (паспорта) та реєстраційного номера облікової картки платника податків.
Крім того, не надано оскаржуваного рішення, що є порушенням вимог частини сьомої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, як і не надано доказів, що позивач особисто звертався до відповідача за отримання спірного рішення і йому було відмовлено.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви, яка відповідає вимогам, установленим статтями 160, 161 та 172 Кодексу адміністративного судочинства України (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи, один з яких до суду), зокрема: із приведенням прохальної частини позову у відповідність до вимог статті 5 Кодексу, із урахуванням висновків суду, викладених в ухвалі, а також із конкретним зазначенням порушеного права в контексті протиправних дій та рішень відповідачів - Держави України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Кабінету Міністрів України як суб'єктів владних повноважень; із обґрунтуванням порушення оскаржуваними діями (рішеннями, бездіяльністю) прав, свобод, інтересів позивача з посиланням на конкретні докази такого порушення; із обґрунтуванням порушення оскаржуваними діями та рішеннями (бездіяльністю) відповідачів Держави України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Кабінету Міністрів України прав, свобод, інтересів позивача; із визначенням в якості відповідача Пенсійний фонду України;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали;
- доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог і порушеного права з боку Держави України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Кабінету Міністрів України, а також Пенсійного фонду України;
- доказів того, що позивач звертався до відповідачів за вирішенням спірного питання і йому було відмовлено;
- рішення про відмову у призначенні (переведенні) пенсії у зв'язку з втратою годувальника;
- доказів заподіяння позивачу з боку відповідачів - Держави України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Кабінету Міністрів України моральної шкоди, з урахуванням висновків суду викладених у цій ухвалі;
- доказів того, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про судовий збір»; у разі, якщо не звільнений - сплати судовий збір за вимоги майнового характеру у розмірі 12112,00 грн., та за вимоги немайнового характеру - 5813,76 грн.;
- доказів на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача та доказів реєстрації в установленому законом порядку за адресою, вказаною у позові або за іншою адресою шляхом подання засвідченої у передбачений законом спосіб ксерокопії всіх заповнених сторінок паспорта громадянина України, реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача.
Керуючись статтями 30, 35, 43-45, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
адміністративну справу прийняти до свого провадження. Справа розглядатиметься одноособово суддею Скрипкою І.М.
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Скрипка І.М.