Справа № 522/19565/24-Е
Провадження №2а/522/98/25
20 червня 2025 року Суддя Приморського районного суду міста Одеси Ковтун Ю.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Голодняк Дарією Миколаївною, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить: визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 №юр/ НОМЕР_1 від 13.08.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП про накладення штрафу у розмірі 17 0000 грн; визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 №юр/ НОМЕР_2 від 13.08.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП про накладення штрафу у розмірі 170000 грн; закрити провадження у справі ОСОБА_1 щодо притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченою ч.3 ст.210 КУпАП та ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у своїй постанові №юр/18126 від 13.08.2024 відповідач посилається на «відсутність при собі військово-облікового документу», однак даний факт нічим не підтверджений, жодних доказів не надано, оскільки позивач має тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_3 відповідно до якого знаходиться на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач не був належним чином повідомлений про розгляд адміністративних справ та був позбавлений можливості підтвердити свою правову позицію, надати свої пояснення, заперечення та ознайомитися із доказовою базою. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності винесення рішення та накладення стягнення покладається саме на відповідача і саме відповідач має долучити до матеріалів справи належні, достатні та допустимі докази, які б підтвердили обставини на які він посилається при прийнятті оскаржуваного рішення. Відповідач порушив порядок розгляду вказаної справи, не повідомив ОСОБА_1 про здійснення розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, чим порушив його право на участь у розгляді справи та не надав можливості реалізувати позивачу права, передбачені у ч.1 ст.268 КУпАП. У зв'язку із застосуванням принципу презумпції невинуватості, саме уповноважена посадова особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна зібрати докази наявності події і складу адміністративного правопорушення, винуватості особи, тобто «поза розумним сумнівом» довести наявність законних підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності, чого на сьогоднішній день не зроблено і не доведено, що і зумовило необхідність оскарження протиправних постанов до суду.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2024 року поновлено позивачу ОСОБА_1 пропущений строк для звернення з позовом до суду. Прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Судом в ухвалі запропоновано відповідачу протягом 7 днів з дня отримання цієї ухвали подати до суду відзив на позов та роз'яснено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішуватиме справу за наявними матеріалами. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_4 належним чином засвідчені копії усіх документів, які слугували підставою для прийняття постанови по справі про адміністративне правопорушення №юр/18126 від 13.08.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 17000,00 грн та постанови №юр/18124 від 13.08.2024 якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 17000,00 грн.
Відповідно до довідки про доставку електронного документа ухвала суду від 28.11.2024 була доставлена до електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_1 02.12.2024 19:55:24.
Станом на 10.02.2025 відзив на позов до суду не надійшов, у зв'язку з чим суд розглянув справу на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Судом установлено, що 13 серпня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову № ЮР/18126 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень.
Як зазначено у мотивувальній частині постанови ОСОБА_1 в умовах особливого періоду, при особистому зверненні до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 виявлено, що у порушення ч. 2 п. 10-1 Додатку № 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» не мав при собі військовообліковий документ. Документи щодо поважних причин відсутності документів не надав (а.с. 15).
Також, 13 серпня 2024 року, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову № ЮР/18124 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень.
Як зазначено у мотивувальній частині постанови ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 23 липня 2024 року о 12 год. 30 хв. у АДРЕСА_1 відмовився від підписання та отримання повістки на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 до каб. № 24 на 23 липня 2024 року о 21 год. 00 хв., по що складено Акт відмови від отримання повістки за підписом двої військовослужбовців групи оповіщення відповідно до «Порядку проведення призиву громадян під час мобілізації на особливий період» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024, від пояснень своєї відмови від отримання та підписання повістки відмовився, документів, які б підтвердили причини відмови не надав (а.с. 16).
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до статті 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1).
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2).
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3).
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 210-1 КУпАП).
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 3 ст. 210-1 КУпАП).
Спеціальним законом, який визначає, зокрема обов'язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543/зі змінами та доповненнями згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11 квітня 2024 року).
За визначенням абзацу 5 частини першої статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і досі.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-IX затверджено Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і досі.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені у статті 22 Закону №3543, відповідно до частини першої якої громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Частиною шостою зазначеної статті визначено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до абзацу 3 пункту 10-1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Законодавчий припис про необхідність мати при собі і пред'являти за вимогою військово-обліковий документ покладає на особу обов'язок отримати такий документ.
Частиною 10 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній до внесення змін Законом № 3633-IX від 11.04.2024) було передбачено, що до військово-облікових документів належать: посвідчення призовника, військовий квиток, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа» затверджено нову форму військово-облікового документа.
Натомість позивачем долучено копію тимчасового посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_3 від 30.06.2023, відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 30.06.2023 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 визнаний непридатним до військової служби на підставі графи ІІ ст. 61б, 65 Наказ МОУ № 402 від 2008 року. Не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 абз. 3 ч. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с. 12 зв. -13).
Також, відповідно до примітки до ст.210 КУпАП, положення статей 210,210-1цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Проте, відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача не врахував вимоги даної статті щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи.
Крім того, відповідно до пп. 1 п. 47 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» №560 від 16.05.2024 вказано, що у разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.
Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.
Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2ст. 251 КУпАП).
Згідно з ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
При складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП. Протокол складається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з роз'ясненням їй прав та обов'язків, а також врученням їй копії протоколу.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі № 216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Разом з тим, відповідач не виконав обов'язку доведення правомірності прийнятих рішень, на виконання ухвали суду у строки встановлені судом не надав ані відзив на позовну заяву, ані витребувані судом належним чином засвідчені копії матеріалів справ про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за наслідками розгляду яких було винесено оскаржувані постанови про адміністративне правопорушення.
Матеріали справи не містять складених відповідачем протоколів про адміністративне правопорушення за фактом вчинення правопорушення, передбачених .3 ст.210 КУпАП та ч.3 ст. 210-1 КУпАП щодо позивача, будь-яких доказів на підтвердження відмови ОСОБА_1 від отримання повістки, зокрема акту відмови від отримання повістки, а також доказів на підтвердження факту порушення позивачем Правил військового обліку.
Сама лише постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Отже, відповідачем не доведено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанов відносно позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 72, 77, 242-246, 250, 272, 286, 295 КАС України,
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 №юр/ НОМЕР_1 від 13.08.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП якою на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 накладено штраф у розмірі 17 0000 грн.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 №юр/18124 від 13.08.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП якою на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 накладено штраф у розмірі 170000 грн.
Закрити провадження у справі ОСОБА_1 щодо притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченою ч.3 ст.210 КУпАП та ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Юлія КОВТУН