Справа № 522/21665/24-Е
Провадження № 2/522/1778/25
19 червня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Чорнухи Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Гудзюк Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій позивач просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість загальною сумою 69798,25 гривень, яка складається із суми заборгованості за основним боргом у розмірі 9999,99 гривень, заборгованості за процентами - 47798,26 гривень, заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" - 12000,00 гривень, сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.08.2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (надалі - ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», Первісний кредитор) та ОСОБА_1 був укладений Договір № 3928296 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі - Договір). ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 10000 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК Україна». Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов'язань перед Первісним кредитором, 24.05.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 24/05/2024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» набуло право грошової вимоги до Відповідача.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані для розгляду судді Чорнусі Ю.В.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11.02.2025 відкрите провадження та призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, витребувано від Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), а також платіжні документи про перерахування коштів на карту № НОМЕР_1 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) у сумі 10000 гривень від Товариcтва з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (ЄДРПОУ: 42753492).
В судові засідання 08.04.2025, 05.06.2025 сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник позивача в позовній заяві просив суд розглядати справу у відсутності сторони позивача. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяв, клопотань чи відзиву від неї до суду не надходило.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 (провадження № 61-22682св19) зазначив про те, що у разі, коли наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
У зв'язку з неявкою у судові засідання сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, не здійснювалось.
На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України суд перейшов до стадії ухвалення рішення та відклав ухвалення та проголошення рішення до 19.06.2025, з урахуванням перебування судді у відпустці з 16.06.2025 по 18.06.2025.
Повно і всебічно з'ясувавши обставин, дослідивши докази, наявні у справі, суд дійшов таких висновків.
Згідно з ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1 ст. 527 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
Положеннями ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Стаття 1055 ЦК України встановлює вимоги до форми кредитного договору, зокрема кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Стаття 1078 Цивільного Кодексу України визначає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Судом встановлено, що 26.08.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладений Договір № 3928296 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до п. 1.2. Договору тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 10000 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 26.08.2023 року по 20.08.2024 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.
На виконання ухвали суду від 11.02.2025 на адресу Приморського районного суду м. Одеси 05.05.2025 від АТ КБ «ПриватБанк» надійшов інформаційний лист, яким підтверджений факт належності платіжної картки НОМЕР_1 відповідачці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , а також зарахування грошових коштів в сумі 10000,00 гривень 26.08.2023 на емітовану на її ім'я картку.
Також позивачем на підтвердження перерахування кредитних коштів Відповідачу, наданий лист Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» вих. №20240531-459 від 31.05.2024. У відповідності до якого, вбачається, що між ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладений Договір про організацію переказу грошових коштів №210222-1 від 21.02.2022. Відповідно до вказаного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 26.08.2023 11:05:18 на суму 10000,00 гривень номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» - e098043f-e30c-4dad-a1a0-e444509c2481, номер транзакції в системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» - 39282961693037116, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .
В Розділі 6 «Особливості укладення кредитних договорів зі споживачами в електронній формі через ITC товариства» Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», викладений алгоритм дії фізичних осіб з якими укладається Кредитний договір в електронній формі. Договір № 3928296 від 26.08.2023 року, укладеного між сторонами та Паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 підписала за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «A684».
До матеріалів справи доданий розрахунок заборгованості ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за Договором №3928296 від 26.08.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 24.05.2024, у відповідності до якого ОСОБА_1 має заборгованість перед первісним кредитором за період часу з 26.08.2023 до 24.05.2024 в загальному розмірі 57798,25 гривень, з яких: 9999,99 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 47798,26 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом. Також із зазначеного розрахунку заборгованості відповідачки вбачається, що 28.09.2023 нею був зроблений платіж в рахунок погашення заборгованості за Договором в розмірі 630,00 гривень.
Докази здісйнення відповідачем інших платежів на рахунок ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» з метою погашення кредитної заборгованості за Договором № 3928296 від 26.08.2023 у матеріалах справи відсутні.
24.05.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 24/05/2024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» набуло право грошової вимоги до Відповідача.
Отже, до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» відповідно до укладеного Договору факторингу від 24.05.2024 року №24/05/2024 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 3928296 від 26.08.2023 року загальна сума заборгованості склала 57798,25 гривень, з якої заборгованість з тіла кредиту - 9999,99 гривень, заборгованості за процентами - 47798,26 гривень.
Відповідно до умов п. 1.3 Договору № 3928296 строк кредиту 360 днів: з 26.08.2023 року по 20.08.2024 року. Станом на дату укладання Договору факторингу від 24.05.2024 року №24/05/2024, строк дії Договору № 3928296 від 26.08.2023 року не закінчився. ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» у період з 24.05.2024 року по 22.07.2024 року (60 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 12000,00 гривень (9999,99 грн * 2% = 200 грн*60 календарних дні = 12000 гривень) в межах дії Договору, укладеного між первісним кредитором та Відповідачем.
З листа ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» від 27.05.2024 «Щодо повідомлення боржників про відступлення права вимоги за кредитними договорами», вбачається, що повідомлення про відступлення права вимоги за Договором факторингу від 24.05.2024 за кредитними договорами відправлено відповідачу у вигляді смс-повідомлення на вказаний при укладанні кредитного договору номер мобільного телефону.
Проте, боржник не скористався своїм правом вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним (ч. 2 ст. 1082 ЦК України).
До матеріалів справи доданий Розрахунок заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» за Договором № 3928296 про надання споживчого кредиту від 26.08.2023 за 60 календарних днів (24.05.2024 - 22.07.2024), у відповідності до якого ОСОБА_1 має заборгованість перед Позивачем за період часу з 24.05.2024 до 22.07.2024 в розмірі 12000,00 гривень - заборгованість за нарахованими ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відсотками.
Суд вважає надані позивачем докази належними, допустимими та у своїй сукупності достатніми для висновку про доведеність отримання відповідачем коштів у кредит від кредитодавця та відступлення права вимоги до позивача.
У матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем коштів, отриманих від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» у кредит за Договором № 3928296 про надання споживчого кредиту від 26.08.2023. Отже, відповідачем порушене виконання зобов'язань за договором.
Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, надати докази на спростування тверджень, наведених у позовній заяві, подати контррозрахунок заборгованості.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат.
Позивач просить стягнути на його користь судові витрати у такому розмірі: 2422,40 гривень - на оплату судового збору, 10000,00 гривень - на правничу допомогу.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч. 3-4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.
Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 591/2393/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 сформульовано такий висновок: «Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи».
Суд звертає увагу на те, що правовідносини які виникли між сторонами ґрунтуються на кредитних правовідносинах. Зазначена категорія справ відноситься до справ незначної складності, справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, не становить значного суспільного інтересу, впливає виключно на відносини між кредитором та боржником, представник позивача просив розглядати справу за його відсутності, суд вважає витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 гривень, який перевищує суму основного боргу відповідача, неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та заявленими позовними вимогами.
Суд також враховує, що в матеріалах справи відсутні докази реальності та неминучості витрат на правничу допомогу, які за своїм розміром не є співмірними з ціною позову. Суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача витрат на складання відповіді на відзив, письмових пояснень, які у матеріалах справи відсутні, а також на представництво інтересів у суді, в тому числі участь у судових засіданнях, яке адвокатом не виконувалось. З урахуванням критерію співмірності судових витрат та складності справи, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 2000,00 гривень.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пропорційна сума судового збору у розмірі 2422,40 гривень.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 13, 76-83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 280-289, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 509, 512, 514, 525, 526, 527, 530, 610, 625, 626, 628, 629, 634, 1049, 1054, 1055, 1077, 1082 Цивільного кодексу України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 44559822, адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, оф. 118/2) заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 69798,25 гривень (шістдесят дев'ять тисяч сімсот дев'яносто вісім гривень 25 коп.), з яких: 9999,99 гривень (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 99 коп.) - заборгованість за тілом кредиту, 47798,26 гривень (сорок сім тисяч сімсот дев'яносто вісім гривень 26 коп.) - заборгованість за відсотками нарахованими первісним кредитором, 12000,00 гривень (дванадцять тисяч гривень 00 коп.) - заборгованість за відсотками, нарахованими Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА».
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 44559822, адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, оф. 118/2) витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 гривень (дві тисячі гривень 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 44559822, адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, оф. 118/2) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Юлія ЧОРНУХА