Справа № 521/7615/25
Провадження № 2/522/5269/25
20 червня 2025 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., дослідивши матеріали заяви Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за теплову енергію, -
У травні 2025 року Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» звернулося до Хаджибейського районного суду м. Одеси із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за теплову енергію.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 27 травня 2025 року, постановленою під головуванням судді Сегеди О. М., дану заяву передано за територіальною підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси відповідно до положень ч. 1 ст. 27 ЦПК України, за місцем реєстрації боржника - ОСОБА_1 .
Перевіряючи підсудність даної справи Приморському районному суду м. Одеси, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, договірної, альтернативної або підсудності пов'язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.
У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів (заяв) з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 вказала на те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Отже, позови що виникають з приводу нерухомого майна - це позови пов'язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому усі позови, у спорах, які є наслідком правовідносин, пов'язаних з обігом нерухомого майна повинні бути пред'явлені до суду за місцем знаходження цього майна.
Предметом заяви у цій справі є зобов'язання, які виникли з надання житлово -комунальних послуг. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна.
З урахуванням наведеного, заява про стягнення заборгованості за надання послуг з постачання теплової енергії має пред'являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17.
Аналогічний висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021, справа № 911/2390/18.
Як слідує із поданої заяви, місцем знаходження нерухомого майна, про стягнення заборгованості з утримання якого звернувся заявник, є: АДРЕСА_1 , що територіально належить до Хаджибейського району м. Одеси.
Таким чином, указана заява про видачу судового наказу Приморському районному суду м. Одеси не підсудна.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Разом з тим, суд враховує, що постановити ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу до іншого суду за підсудністю згідно ч. 8 ст. 165 ЦПК України суд вправі лише тоді, коли боржником є юридична особа або фізична особа-підприємець, проте в даному конкретному випадку, враховуючи, що заявник звернувся із заявою про видачу судового наказу до Хаджибейського районного суду м. Одеси за місцем знаходження нерухомого майна з дотриманням правил виключної підсудності, з метою недопущення порушення прав заявника, суд вважає за можливе справу для розгляду направити до Хаджибейського районного суду м. Одеси.
Також, суд зазначає, що ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Інтерпретація суті конструкції "суд, встановлений законом" викладена Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України". Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
З наведеного вище слідує, що розгляд справи судом з порушенням правил територіальної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та підставою для скасування ухваленого у справі рішення (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Таким чином, суд дійшов висновку, що справу слід передати для розгляду до Хаджибейського районного суду м. Одеси.
Керуючись ст. ст. 4, 19, 30, 31, 32 ЦПК України, -
Матеріали заяви Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за теплову енергію передати на розгляд за підсудністю до Хаджибейського районного суду м. Одеси (65033 м. Одеса, вул. Василя Стуса, 1а).
Ухвала набирає законної сили після її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА