Справа № 947/14378/25
Провадження № 1-кс/947/6486/25
16.06.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024160000000710 від 05.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
І. ВИКЛАД ФАКТИЧНИХ ОБСТАВИН ДАНОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:
Згідно поданого стороною обвинувачення клопотання вбачається, що наразі слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024160000000710 від 05.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332КК України.
Підставою внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань послугували матеріали НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України, щодо групи осіб, які в умовах правового режиму воєнного стану, з корисливих мотивів, налагодили схему незаконного переправлення через державний кордон України осіб мобілізаційного віку, яким тимчасово заборонено перетин державного кордону.
Проведеним комплексом оперативно-розшукових заходів, слідчих дій та негласних слідчих (розшукових) дій, достеменно встановлено що на території Київської та Одеської області діє група осіб, яка здійснює пошук чоловіків віком від 18 до 60 років, які намагаються ухилитись від призову та яким необхідно перетнути державний кордон України, проте на даний час законним шляхом цього зробити не можуть, у зв'язку із введенням в Україні правового режиму воєнного стану та у послідуючому за грошові кошти допомагають їм незаконно перетнути державний кордон.
Станом на теперішній час досудовим розслідуванням встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення причетний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, у період часу з 06:45 год. до 07:40 год. 06.05.2025, проведено обшук у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «iPhone 11» s\nC7CZDK0KN72j, IMEI: НОМЕР_2 з сім-картою НОМЕР_3 ; ноутбук «MacBookAir» s\nC1MRW9H6H3QF.
Постановою слідчого від 07.05.2025 вилучене визнано речовими доками по даному кримінальному провадженню.
ІІ. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОДАНОГО КЛОПОТАННЯ:
Сторона обвинувачення зазначає, що метою та підставами вилучення вказаних речей і предметів є те, що: вилучений телефон та ноутбук належить ОСОБА_5 , який разом з іншими особами, через фізичних осіб підприємців вносили чоловіків призивного віку в систему «Шлях», як водіїв, які у послідуючому перетинали на транспортних засобах державний кордон України і більше не поверталися. У вилучених телефоні та ноутбуку виявлено листування з іншими особами, які причетні до незаконного переправлення осіб через державний кордон України. В даних листуваннях знаходиться інформація, щодо організації незаконного переправлення осіб, через державний кордон України. Дані телефонита ноутбук необхідно оглянути детально із залученням спеціаліста, так як саме такий огляд є доказом. Інформація в мобільних телефонах та ноутбуці ОСОБА_5 має значення для доказування його причетності до вчинення ним кримінальних правопорушень та встановлення всіх обставин вчинення злочину, встановлення інших осіб, причетних до вчинення кримінальних правопорушень.
Дані речові докази ОСОБА_5 може знищити з метою укриття фактів, обставин, осіб вчинення кримінального правопорушення, а саме видалити інформацію з телефону та ноутбуку.
З урахуванням викладеного у своїй сукупності, сторона обвинувачення просить дане клопотання задовольнити та накласти арешт на зазначене у клопотанні майно.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ:
Прокурор на адресу суду скерував заяву про розгляд поданого клопотання за його відсутності, крім того, зауваживши, що вилучені технічні пристрої визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, за допомогою даної техніки до системи Шлях вносились дані про осіб, які бажали незаконно перетнути кордон України, а також за допомогою яких велась переписка з ОСОБА_6 щодо організації незаконного перетину кордону. Клопотання просив задовольнити та накласти арешт на вилучене майно.
Власник майна ОСОБА_5 , в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та дату розгляду клопотання.
IV. ВИСНОВКИ СЛІДЧОГО СУДДІ:
Дослідивши подане клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, враховуючи заяву прокурора, слідчий суддя приходить до наступних висновків, а також звертає увагу на наступні правові підстави для прийнятого рішення.
(1). Нормативно-правова основа при вирішенні даного клопотання:
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України).
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ст. 98 КПК України).
(2). Правова підстава та мета арешту майна:
Слідчий суддя враховує, що досудове розслідування в рамках такого кримінального провадження здійснюється за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Як вбачається з відповіді на виконання доручення (а.к. 32-33), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснює протиправну діяльність конспіративно, завуальовано та під виглядом функціонування ФОП ОСОБА_5 , який спеціалізується на міжнародних вантажних перевезеннях. Так, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_5 внесли до інформаційної системи «Шлях», адміністратором якої є Укртрансбезпека двох громадян.
Слідчий суддя враховує доводи сторони обвинувачення та приходить до переконання, що вилучені технічні пристрої ОСОБА_5 можуть містити інформацію, яка може бути використана на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-караних дій, у тому числі й зв'язків власника такого технічного пристрою з іншими, ймовірно причетними до вчинення кримінальних правопорушень, особами.
У зв'язку з чим, таке майно відповідає категорії речових доказів, що власне підтверджується долученою до клопотання постановою про визнання речових доказів від 07.05.2025, а отже, вилучене майно потребує збереження, в цілях його подальшого дослідження.
Крім того, відносно вилученого майна слідчий суддя приходить до переконання, що вочевидь наразі існує необхідність в його додатковому дослідженні, у тому числі на предмет наявності видалених даних. Результати такого дсолідження технічних пристроїв можуть стати підставою для прийняття відповідних процесуальних рішень у кримінальному провадженні, оскільки можуть підтвердити або спростувати робочу наразі версію сторони обвинувачення.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя зазначає, що підставою для арешту майна є відповідність вилученого майна до категорії речових доказів (абзац 1 ч. 1 ст. 170 КПК України), при цьому метою арешту майна є необхідність забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України).
Одночасно, слідчий суддя відхиляє доводи клопотання щодо накладення арешту на вилучене майно з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, оскільки наразі відсутні дані відносно того, що власник вилученого майна - ОСОБА_5 в рамках даного кримінального провадження набув процесуального статусу підозрюваного, обвинуваченого або засудженого (ч. 5 ст. 170 КПК України).
(3). Завдання, необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України:
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно відповідає критеріям речових доказів, передбачених ч. 1 ст. 98 КПК України.
Відтак, оскільки майно є речовими доказами в рамках кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що існує ризик його можливого зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії, у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У зв'язку з викладеним, з метою забезпечення досягнення завдань кримінального провадження наявна необхідність в накладенні арешту на вилучене майно, з встановленням заборони розпорядження та користування такого майна, з огляду на встановлені вище ризики.
(4). Розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження:
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
Додатково, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлені особи в порядку ст. 174 КПК України мають процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 - задовольнити.
Накласти арешт із забороною користування та розпорядження на майно, вилучене 06.05.2025 в ході санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон марки «iPhone 11» s\nC7CZDK0KN72j, IMEI: НОМЕР_2 з сім-картою НОМЕР_3 та ноутбук «MacBookAir» s\nC1MRW9H6H3QF.
Виконання ухвали покласти на прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1