Єдиний унікальний номер 599/611/25
Номер провадження 2/599/264/2025
"12" червня 2025 р. Зборівський районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Чорної В.Г., за участю секретаря судового засідання Грицай О.П., розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні Зборівського районного суду Тернопільської області цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Провагроінвест" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,
виклад позицій сторін,
Приватне акціонерне товариство "Провагроінвест", звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27 серпня 2021 року між ПрАТ «СК «Провідна» та ТЗОВ «Гарант» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/6775360/1402/21. Предметом договору є страхування транспортного засобу MITSUBISHI PAJERO SPORT д.н.з. НОМЕР_1 . 12.01.2025 року було змінено назву юридичної особи ПрАТ «СК «Провідна» на ПрАТ «Провагроінвест». 25 квітня 2022 року на автодорозі Київ-Чоп сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Opel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 та марки MITSUBISHI PAJERO SPORT д.н.з. НОМЕР_1 . Постановою Бродівського районного суду Львівської області від 19 травня 2022 року по справі № 439/447/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП. В результаті зазначеної ДТП було пошкоджено застрахований транспортний засіб MITSUBISHI PAJERO SPORT д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується постановою суду. Враховуючи наявність договору страхування власник пошкодженого застрахованого ТЗ звернувся до ПрАТ « СК «Провідна» з заявою про факт настання події. З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля MITSUBISHI PAJERO SPORT д.н.з. НОМЕР_1 проведено його огляд про що складено акт огляду т/з від 05 травня 2022 року та отримано рахунок-фактуру № ТОВ0000431 від 26 серпня 2022 року на оплату ремонту тз на суму 75338,34 грн. На підставі зазначених документів ПрАТ «СК «Провідна» складено страховий акт № 2300381480 на суму 75338.34 грн, виплату якої здійснено на рахунок СТО, що підтверджується платіжним дорученням № 031878 від 03 жовтня 2022 року. Також ПРАТ СК «Провідна» було додатково отримано рахунок-фактуру № ТОВ0000070 від 09 лютого 2023 року на суму 14331,00грн та рахунок-фактуру № ТОВ0000071 від 09.02.2023року на суму 6940,00 на доплату за ремонт транспортного засобу MITSUBISHI PAJERO SPORT д.н.з. НОМЕР_1 . На підставі зазначених рахунків ПрАТ «СК «Провідна» складено страховий акт2 № 2300381480 на суму 21271.00 грн, доплату якої здійснено на рахунок СТО, що підтверджується платіжною інструкцією № 007894 від 15.02.2023року. Отже загальна сума страхового відшкодування склала 96609.34 грн. Позивач просив стягнути на його користь з відповідача 96609.34 грн та судові витрати - сплаченого судового збору 3028.00 грн.
Заяви, клопотання учасників справи та інші процесуальні дії у справі. Судовий розгляд.
Ухвалою судді від 18 квітня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження із викликом сторін та призначено підготовче судове засідання 09 травня 2025 року, яке відкладено через неявку відповідача на 28 травня 2025 року.
Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі. Позов підтримує з підстав викладених у позовній заяві та просить позов задовольнити, не заперечує щодо заочного вирішення справи.
Відповідач, будучи належно повідомленим про дату, час та місце судового засідання, повторно, до суду не з'явився, не повідомивши про причини неявки, заяв про відкладення судового розгляду чи про розгляд справи за його відсутності, до суду не подав. Відзиву на позовну заяву не подавав.
Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.
Ухвалою суду від 28 травня 2025 року закрито підготовче провадження у цивільній справі 599/611/25 та призначено справу до судового розгляду.
Досліджені докази. Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини. Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та висновки суду.
Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини.
27 серпня 2021 року між ПрАТ «СК «Провідна» та ТЗОВ «Гарант» укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/6775360/1402/21. Предметом договору є страхування транспортного засобу MITSUBISHI PAJERO SPORT д.н.з. НОМЕР_1 .
12 січня 2025 року змінено назву юридичної особи ПРАТ «СК «Провідна» на ПрАТ «Провагроінвест».
25 квітня 2022 року на автодорозі Китїв-Чоп сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Opel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 та марки MITSUBISHI PAJERO SPORT д.н.з. НОМЕР_1 . Постановою Бродівського районного суду Львівської області від 19.05.2022року по справі № 439/447/22 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні ДТП.
Відповідно положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, вина відповідача у скоєнні ДТП є підтвердженою.
В результаті зазначеної ДТП пошкоджено застрахований транспортний засіб MITSUBISHI PAJERO SPORT д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується постановою суду.
Враховуючи наявність договору страхування власник пошкодженого застрахованого ТЗ звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» з заявою про факт настання події.
З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля MITSUBISHI PAJERO SPORT д.н.з. НОМЕР_1 проведено його огляд про що складено акт огляду тз від 05 травня 2022 року та отримано рахунок-фактуру № ТОВ0000431 від 26 серпня 2022 року на оплату ремонту т/з на суму 75338,34 грн. На підставі зазначених документів ПрАТ «СК «Провідна» складено страховий акт № 2300381480 на суму 75338.34 грн, виплату якої здійснено на рахунок СТО, що підтверджується платіжним дорученням № 031878 від 03 жовтня 2022 року. Також ПрАТ СК «Провідна» було додатково отримано рахунок-фактуру № ТОВ0000070 від 09 лютого 2023 року на суму 14331,00 грн та рахунок-фактуру № ТОВ0000071 від 09 лютого 2023 року на суму 6940,00 на доплату за ремонт транспортного засобу MITSUBISHI PAJERO SPORT д.н.з. НОМЕР_1 . На підставі зазначених рахунків ПрАТ «СК «Провідна» складено страховий акт 2 № 2300381480 на суму 21271.00 грн, доплату якої здійснено на рахунок СТО, що підтверджується платіжною інструкцією № 007894 від 15 лютого 2023 року. Загальна сума страхового відшкодування склала 96609.34грн
З урахуванням наведеного, суд вважає доведеним факт настання страхового випадку та завдання позивачу майнової шкоди, внаслідок пошкодження транспортного засобу у розмірі 96609,34 грн.
В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2ст. 77 ЦПК України).
Як передбачено ст.ст.79,80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
У відповідності до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Законодавець виключає збирання доказів судом, що стосується предмета спору, з власної ініціативи, за винятком витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом, як передбачено частиною 7 статті 81 ЦПК України.
Підстави та умови відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду встановлені ст. ст. 22, 23 та Главою 82 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
За змістом п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Згідно частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Як зазначено в першому абзаці п. 4 Постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (далі - Постанови), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Нормою ч. 3 ст. 988 ЦК України визначено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Приписами ч. 1 ст. 990 ЦК України визначено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Статтею 27 Закону України «Про страхування» встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до наведених положень, до страховика в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Перехід права вимоги від страхувальника до страховика за договором добровільного страхування є суброгацією.
Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Таким чином, Цивільний кодекс України та Закон України Про страхування передбачає три види страхування, а саме особисте, майнове та страхування відповідальності.
Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.
Суброгація істотно відрізняється від регресу. Основна відмінність суброгації від регресу полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов'язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.
Таким чином, регрес - це нове право, що виникає у особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу - це право зворотної вимоги страховика до регресату, через те що страховик виконав обов'язок за страховим зобов'язанням. А, отже, у страхуванні відповідальності, навіть після виконання зобов'язання страховиком суброгація не припустима, оскільки виникають правовідносини із відшкодування витрат у порядку регресу.
Згідно з пунктом 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства» при вирішенні спорів про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття регрес та суброгація. Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу, одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому, регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Страховик не має права вимагати від завдавача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику у зв'язку з порушенням умов договору страхування. Проценти, неустойка виплачуються страховиком через несвоєчасне виконання ним власного зобов'язання перед страхувальником (стаття 992 ЦК) і не можуть бути стягнуті у порядку суброгації з особи, винної в завданні шкоди. Також у порядку суброгації страховик може стягнути із завдавача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.
Із правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, сум виплаченого страховою компанією страхового відшкодування, викладеного в постанові від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 вбачається, що «у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. За цією нормою страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності, оскільки відповідно до статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. У спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому строк позовної давності у страховому зобов'язанні є загальним (три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку.
Отже, від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат та у межах загального строку позовної давності переходить право вимоги до особи, яка відповідальна за завдані страхувальнику збитки. За таких обставин, які свідчать про перехід до страховика права вимоги, а не набуття ним такого права правильним і обґрунтованим є застосування до спірних правовідносин статей 257, 262, 512, 993 ЦК України, а не частини шостої статті 261, статті 1191 ЦК України, оскільки стаття 1191 ЦК України застосовується до деліктних правовідносин, а стаття 993 ЦК України - до договірних».
Судом встановлено, що до ПрАТ «Провагроінвест» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 підставі ст. 993 ЦК України в порядку суброгації. Таким чином, позовні вимоги ПрАТ «Провагроінвест» ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, є доведеними належними та допустимими доказами та підлягають до задоволення шляхом стягнення із відповідача в користь позивача коштів в розмірі 96609.34 грн (дев'яносто шість тисяч шістсот дев'ять гривень тридцять чотири копійки) матеріальної шкоди в порядку суброгації.
Вимогами статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, у даному випадку при повному задоволенні позовних вимог з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені останнім судові витрати у виді судового збору в розмірі 3028.00 грн.
Керуючись ст.ст.4,12,13,81,133,223,263,265,352,354 ЦПК України,
позов Приватного акціонерного товариства "Провагроінвест" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації задовольнити..
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест» ЄДПРОУ 23510137, юридична адреса: 02653, м.Київ, Русанівський бульвар, 8 - 96609.34 грн (дев'яносто шість тисяч шістсот дев'ять гривень тридцять чотири копійки) матеріальної шкоди в порядку суброгації та судові витрати - судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви в сумі 3028 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржене в загальному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги проягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду-якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Повний текст рішення складено 20 червня 2025 року.
Суддя Зборівського
районного суду Чорна В.Г.