вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77
e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617
Унікальний номер справи № 369/107/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/3752/2025Головуючий у суді першої інстанції -Янченко А.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
18 червня 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Невідома Т.О., Соколова В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Муляр Іриною Володимирівною на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
У січні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просила стягнути з відповідача на користь неї аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до закінчення сином навчання.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 05.06.2004 між нею та відповідачем було укладено шлюб, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.09.2023 у справі № 369/6044/23 шлюб між сторонами було розірвано, від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю, навчається на денній формі навчання в Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», проживає разом з позивачем та перебуває на повному її утриманні. Також, зі слів позивача, їхній спільний з відповідачем син є спортсменом збірної Київської області та національної дефлімпійської збірної команди України (дорослі, U-21) з футболу серед осіб з порушенням слуху, проте наразі не отримує достатнього фінансового забезпечення, а з огляду на те, що син має постійне місце проживання у м. Вишневому Бучанського району Київської області, а навчається та періодично тренується у м. Полтава, виникають додаткові витрати на поїздки між містами та на проживання там.
Позивач вказувала, що відповідач добровільно не утримує їх спільного сина, хоча має таку фінансову можливість, оскільки служить у Військовій частині НОМЕР_1 , та отримує стабільне грошове забезпечення, має у власності нерухоме майно та транспортний засіб.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2024 року позов задоволено.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 вересня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2024 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що звертаючись до суду із позовною заявою про стягнення аліментів на період навчання, необхідно надати всі наявні докази, що підтверджують необхідність такого утримання, однак у даній справі такі докази відсутні, більше того, в матеріалах справи є довідка про те, що ОСОБА_3 , навчається за кошти державного (регіонального) бюджету.
Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази з боку позивача стосовно потреби у матеріальній допомозі, понесених витрат на проїзд, проживання, придбання підручників тощо. Крім того, зазначає, що ОСОБА_3 , є спортсменом та офіційно отримує заробітну плату та отримував грошову винагороду як переможець чемпіонату світу з футболу серед осіб з порушенням слуху, що є підставою, яка вказує на те, що потреба у матеріальній допомозі відсутня.
ОСОБА_2 подала відзив, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
У відповідності до вимог частини тринадцятої статті 7, частини першої статті 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, а також його ціну, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин 1, 2 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішивши справу згідно із законом.
Суд ухвалив заочне рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина, оскільки встановлено, що дитина навчається на денній формі, є особою з інвалідністю ІІІ групи, проживає з матір'ю та потребує матеріальної допомоги, тоді як відповідач має стабільне грошове забезпечення, нерухомість і транспортний засіб, а отже фінансову можливість сплачувати аліменти.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 05.06.2004, 05.06.2004 між позивачем та відповідачем було укладено шлюб.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.09.2023, що набрало законної сили, вищезазначений шлюб було розірвано.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Факт проживання ОСОБА_3 з позивачем ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується роздруківками витягів з реєстру територіальних громад.
Відповідно до судового наказу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.07.2023 у справі № 369/11100/23 було стягнуто на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Шпитьки, Києво-Святошинського району Київської області, РНОКПП НОМЕР_4 , з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Києва, РНОКПП НОМЕР_5 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 14.07.2023 і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до копій посвідчення серії НОМЕР_6 , медичного висновку № 72/494 від 23.05.2012, висновку ЛКК № 674 від 17.05.2017, індивідуальної програмою реабілітації дитини-інваліда, а також акту МСЕК серії АВ № 1115530 від 11.04.2024 та індивідуальної програми реабілітації інваліда від 11.04.2024, спільний син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом ІІІ групи, інвалідність з дитинства, встановлена довічно, діагноз за кодом МКХ-10 Н 90.6.
Як вбачається з довідки Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається на денній формі навчання.
Відповідно до роздруківок відповідей № 180764063 від 09.11.2023 та №180763702 від 09.11.2023 на запити Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) вбачається, що відповідач служить у лавах Збройних сил України та отримує достатнє грошове забезпечення.
Також, у відповідача є у м. Вишневе, Бучанського району Київської області майно, а саме: 1/5 квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено свідоцтвом про право власності на житло від 30.01.2004 року; земельна ділянка площею 0,05 га, кадастровий номер 3221286801:01:042:0093, адреса: Київська область, Бучанський район, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2529612132080, що вбачається з роздруківки інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 5003951960428 від 19.08.2023; автомобіль SUBARU IMPREZA, рік випуску 2011, VIN-код: НОМЕР_7 , що підтверджується відповіддю № 171329355 від 11.08.2023.
В силу частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. 179, 199, 200, 201 СК України).
Стаття 179 СК України визначає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно з положеннями статті 200 ЦК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Як роз'яснено в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3 обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Зазначена правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов'язані обоє батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Разом з тим, судом при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу та проживання за місцем його знаходження.
Аналогічна правова позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17.
Відтак з системного аналізу вказаних норм слідує, що під час розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню обставини, зокрема, потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв'язку з продовженням навчання та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Статтею 186 СК України передбачено, що контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці.
У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, колегія суддів встановила, що ті обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними, а висновки суду відповідають таким обставинам та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги про відсутність у справі доказів, які б підтверджували необхідність утримання повнолітнього сина сторін, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
По-перше, сам по собі факт навчання дитини на денній формі, як це підтверджено довідкою Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», є достатньою підставою для визнання того, що дитина не має можливості повноцінно забезпечувати себе самостійно. Відповідно до статті 199 СК України, за умови продовження навчання та потреби у матеріальній допомозі, батьки зобов'язані утримувати повнолітніх дітей до досягнення ними 23 років, за наявності у них фінансової спроможності.
По-друге, факт навчання за кошти державного бюджету не спростовує потреби у матеріальній допомозі, оскільки безоплатне навчання охоплює лише академічну складову, однак не забезпечує витрати на проживання, харчування, проїзд, побутові потреби, вартість підручників тощо.
Посилання відповідача на те, що син є спортсменом та отримував певну грошову винагороду як переможець чемпіонату, не є переконливим доказом його фінансової самостійності. Отримання одноразової чи навіть періодичної винагороди у зв'язку зі спортивною діяльністю не забезпечує стабільного джерела доходу, достатнього для повного утримання.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач має фінансову спроможність сплачувати аліменти, адже останній перебуває на службі у Збройних силах України, отримує стабільне грошове забезпечення, володіє нерухомістю та транспортним засобом. Таким чином, з боку батька наявна можливість надавати матеріальну допомогу дитині.
Отже, сукупність встановлених обставин, навчання дитини на денній формі, наявність інвалідності, відсутність постійного доходу, проживання з матір'ю, додаткові витрати у зв'язку з навчанням, свідчить про потребу у матеріальній допомозі, що є підставою для стягнення аліментів у порядку, передбаченому статтею 199 СК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції зводяться до незгоди відповідача з висновками суду та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 268, 367,368, 374,375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Муляр Іриною Володимирівною залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Суддя-доповідач
Судді