справа № 752/13225/24
провадження № 22-ц/824/7312/2025
головуючий у суді І інстанції Данілова Т.М.
17 червня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Лащевської Д.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 3 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
У червні 2024 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позову посилалась на те, що спільне життя між позивачем та відповідачем не склалось через різні погляди на шлюб та сім'ю. Вказувала, що сторони проживають окремо, сімейно-шлюбні стосунки не підтримують, спільного господарства не ведуть, у зв'язку з чим подальше збереження сім'ї вважала неможливим, а тому просила розірвати шлюб.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 3 жовтня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 1 серпня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області за актовим записом № 676, розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
Не погоджуючись із указаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що апелянт взагалі не був повідомлений судом про розгляд судової справи № 752/13225/24, чим грубо порушені його конституційні права.
Зазначає, що у зв'язку із воєнним станом в Україні позивачка тривалий час разом із спільною дитиною відповідача мешкала на території Республіки Кіпр та до України вони не повертались, однак в матеріалах справи містяться позовна заява та інші документи, які начебто підписані позивачкою та відправлені на адресу суду з території України. До того ж номер мобільного телефону, який вказаний на конверті належить не позивачці, а невідомій особі. Також згідно із долученою квитанцією до позову судовий збір начебто сплачений позивачкою у м. Києві, при цьому в матеріалах судової справи відсутні будь-які документи щодо представництва інтересів позивачки іншою особою.
З огляду на викладене вважає, що існують обґрунтовані сумніви щодо дійсності підписів позивачки на позовній заяві та додатках до позову, а також те, що ініціювання такої судової справи відповідає реальній волі позивачки.
Вважає, що суд першої інстанції не навів жодного доказу, який би свідчив про те, що збереження сім'ї буде носити формальний характер, а фактично суд вдався лише до переліку обставин, які були викладені у позовній заяві.
Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У апеляційній скарзі відповідач вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було належним чином повідомлено відповідача про розгляд справи.
Так, перевіряючи доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права встановлено наступне.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Так, матеріалами справи встановлено, що учервні 2024 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 1 липня 2024 року було відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного провадження, надано відповідачу строк 15 днів з моменту отримання ухвали для надання своїх заперечень (а.с. 16-17).
1 липня 2024 року Голосіївським районним судом міста Києва направлено на поштову адресу відповідача копію ухвали та позовної заяви (а.с. 18).
Відповідно до рекомендованого повідомлення, поштова кореспонденція направлена 30 липня 2024 року, повернулась 27 серпня 2024 року на адресу суду, в той же час, з поштової кореспонденції не можливо встановити причини такого повернення, оскільки в матеріалах справи вшитий тільки конверт та рекомендоване повідомлення, без довідки про причини повернення (а.с.20).
Крім того, як вбачається із інформації з офіційного сайту Укрпошти, дані про відправлення за номером 0600284548369 відсутні, тому що не зареєстровані в системі.
Таким чином, наявна у справі поштова кореспонденція про направлення на адресу відповідача повідомлення про розгляд справи в суді не може бути доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи, на що суд першої інстанції не звернув уваги та помилково розглянув справу без належного підтвердження повідомлення відповідача.
За таких обставин порушення судом першої інстанції норм процесуального права є підставою для скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Так, у судовому засіданні ОСОБА_1 вказав, що йому стало відомо про смерть позивачки ОСОБА_2 в Респупліці Кіпр ІНФОРМАЦІЯ_2 та надано відповідні докази.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідно до ч. 3 ст. 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Разом з тим, згідно п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або її оголошено померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Згідно положень ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.
У справі, що є предметом цього апеляційного перегляду було встановлено, що рішення суду першої інстанції було ухвалено з порушенням норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування цього рішення. З урахуванням наведеного, справа підлягає перевірці у повному обсязі.
Як було встановлено судом першої інстанції, сторони перебувають у шлюбі з 1 серпня 2015 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1
У червні 2024 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 3 жовтня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено та шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 1 серпня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області за актовим записом № 676, розірвано.
ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто після ухвалення оскаржуваного рішення, позивач ОСОБА_2 померла в Республіці Кіпр, що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_1 , яке завірене належним чином.
Смерть фізичної особи як підстава для процесуального правонаступництва має універсальний характер. Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за яким до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Допускається правонаступництво у справі за позовами про право, яке за своєю природою є майновим та тісно не пов'язані з особою суб'єкта.
Відповідно до зазначених вище норм закону у спорі, де правовідносини не допускають правонаступництва, суд не може продовжувати розгляд справи за відсутності однієї із сторін, оскільки не може без однієї зі сторін перевірити доводи обох сторін у взаємозв'язку із наявними у справі доказами, оскільки такий судовий процес та ухвалене за його наслідками судове рішення буде винесено на основі одностроннього, однобокого висвітлення справи однією зі сторін, перевірки виключно її доводів без надання іншою стороною своїх доводів, заперечень, можливості заявлення клопотань, подання доказів, тощо. Відповідно таке рішення не буде обґрунтованим, не буде постановлене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Отже, у випадку смерті однієї із сторін у спорі, у якому не допускається правонаступництво, після ухвалення рішення судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості встановити без доводів вибулої сторони законність та обґрунтованість підстав для задоволення позову, що буде порушенням принципу змагальності та рівності сторін, про що йшлося вище і відповідно не може проводитися розгляд справи, а єдиним можливим варіантом завершення розгляду справи є закриття провадження у справі, яке не може продовжуватися без однієї із сторін та втрачає сенс.
Як встановлено апеляційним судом, ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто після ухвалення оскаржуваного рішення, позивач ОСОБА_2 померла в Республіці Кіпр, що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_1 , яке завірене належним чином.
Згідно ч.9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Враховуючи наведене, оскільки правовідносини, що склалися між сторонами щодо розірвання шлюбу не допускають правонаступництва, так як нерозривно пов'язані з особою позивача, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених ст.ст. 255, 377 ЦПК України підстав для закриття провадження у справі.
Керуючись ч. 5 ст. 268, ст.ст. 255, 367, 368, 377, 381 ЦПК України, апеляційний суд,
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 3 жовтня 2024 року скасувати та закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба