Справа № 759/6696/25 Головуючий в суді І інстанції Поплавська О.В.
Провадження № 33/824/3309/2025 Головуючийв суді ІІ інстанції Сушко Л.П.
16 червня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Сушко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Рвачова Олексія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 13 травня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 274404 від 17 березня 2024 року - 17 березня 2024 року о 20 год. 42 хв. у м. Київ, Кільцева дорога, 21, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Chevrolet Orlando», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного засобу «Drager Alcotest» у встановленому законом порядку відмовився, що було зафіксовано на бодікамеру № 470198, № 472850, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 13 травня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп..
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, 21 травня 2025 року адвокат Рвачов О.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги адвокат Рвачов О.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , обгрунтовує тим, що останній не здійснював керування транспортним засобом «Chevrolet Orlando», д.н.з. НОМЕР_1 в день та час, які вказані у оскаржуваному протоколі.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що патрульним поліції не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд у лікаря-нарколога.
Крім того, захисник ОСОБА_1 - адвокат Рвачов О.О. обгрунтовує доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що в матеріалах справи відсутнє письмове направлення на огляд водія до закладу охорони здоров'я, яке містило б відомості про те, що він був ознайомлений зі змістом вказаного направлення.
Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний судом, як доказ винуватості у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія категорії «В», відтак не може бути підданим у частині позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.
ОСОБА_1 у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Адвокат Рвачов О.О. у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити. Надав пояснення, аналогічні викладеним у доводах апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах справи адміністративної справи доказах.
Частиною 1 статті 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно з встановленими нормами закону держави Україна.
Вина ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 274404 від 17 березня 2024 року, з якого вбачається, що 17 березня 2024 року о 20 год. 42 хв. у м. Київ, Кільцева дорога, 21, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Chevrolet Orlando», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного засобу «Drager Alcotest» у встановленому законом порядку відмовився, що було зафіксовано на бодікамеру № 470198, № 472850, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 2);
- у направленні на огляд водія транспортного засобу до КНП «КМНКЛ Соціотерапія» з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 3);
- у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4293386 від 17.03.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки водій став учасником ДТП, а під час перевірки документів стало відомо, що водій керував транспортним засобом, не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії (а.с. 4);
- на відеозаписі із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення вчиненого особою, що притягається до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який кореспондується з фактичними обставинами справи та вказує на факт порушення водієм вказаних правил ПДР. Зокрема, на долученому до матеріалів справи відеозаписі зафіксовано розміщення транспортних засобів на проїзній частині після ДТП. Автомобіль «Chevrolet Orlando», д.н.з. НОМЕР_1 знаходиться на проїзній частині з увімкненим сигналом аварійної зупинки та із видимими механічними пошкодженнями (момент відеозапису «274404» з 0:15:30). Чоловік, який був пасажиром вказаного авто, вказав на особу водія даного транспортного засобу, який, у свою чергу, не мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом категорії «В». У ході спілкування з водієм «Chevrolet Orlando», д.н.з. НОМЕР_1 патрульними поліції було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, та повідомлено про це водію. На неодноразову вимогу пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою технічного засобу «Drager Alcotest», водій висловлював відмову (момент відеофайлу «274404» з 0:32:09, 0:32:34, 1:26:24). На слова патрульних поліції, про те, що на нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.5 ПДР України, як відмова від проходження огляду на стан сп'яніння, водій не висловлював будь-яких заперечень (момент відеофайлу «274404» з 0:32:35). Крім того, на відеозаписі зафіксовано момент роз'яснення прав, передбачених ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, процедуру складання матеріалів адміністративного правопорушення та ознайомлення водія з ними (а.с. 6).
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення є протокол про здійснення адміністративного правопорушення.
Кодекс України про адміністративні правопорушення, а саме - ст. 256 детально регламентує питання, що пов'язані зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Протокол підписаний особою, яка його склала та правопорушником - ОСОБА_1 , крім того, йому було роз'яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.
Виявлені працівниками поліції 17.03.2025 року у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння в розумінні п.п. 3-4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, або в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обставини, зазначені в протоколі узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписом із нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, на якому відображені події, які відбувалися 17 березня 2025 року за участю ОСОБА_1 ..
Відеозапис свідчить про дотримання працівником поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Так, з відеофайлу вбачається, що патрульний поліції неодноразово пропонує водієві пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, на що останній щоразу висловлює відмову без будь-якого тиску та примусу.
Відеозаписи є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео, що міститься в матеріалах справи, зафіксовані подія правопорушення. Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що останній не здійснював керування транспортним засобом «Chevrolet Orlando», д.н.з. НОМЕР_1 в день та час, які вказані у оскаржуваному протоколі, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки на відеозаписі зафіксовано, що авто «Chevrolet Orlando», д.н.з. НОМЕР_1 є учасником дорожньо-транспортної пригоди, а пасажир вказаного авто неодноразово зазначав, що за кермом був ОСОБА_1 , відтак на моменті відеофайлу «274404» з 0:15:30 патрульні поліції запитують: «водій Шевроле хто?», на що пасажир відповів: « ОСОБА_2 ». На слова патрульних поліції: «ви скоїли ДТП», ОСОБА_1 відповів: «я розумію» (момент відеофайлу «274404» з 0:32:12).
Суд не бере до уваги твердження особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про те, що керування транспортним засобом здійснював пасажир, оскільки такі пояснення були надані виключно працівнику поліції та не підтверджені у присутності самого пасажира, який у свою чергу у присутності ОСОБА_1 вказав, що саме останній керував транспортним засобом, на що жодних заперечень висловлено не було (момент відеофайлу «274404» з 1:24:22).
Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4293386 від 17.03.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, також зазначено, що водій став учасником ДТП.
Разом з цим, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що факт керування транспортним засобом встановлюється будь-якими фактичними даними, які в розумінні ст. 251 КУпАП є доказами.
Доводи апеляційної скарги про те, що патрульним поліції не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд у лікаря-нарколога, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки такі можуть вказувати на неналежне виконання працівниками поліції своїх службових обов'язків, однак не спростовує винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, адже, як вбачається з наявного у матеріалах справи відеозапису, поліцейський тричі висловлював вимогу водію пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою технічного засобу «Drager Alcotest», на що останній висловлював відмову без будь-якого примусу (момент відеофайлу «274404» з 0:32:09, 0:32:34, 1:26:24). Крім того, патрульним поліції було роз'яснено наслідки такої відмови, проте водій жодних заперечень не висловлював (момент відеофайлу «274404» з 0:32:35).
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутнє письмове направлення на огляд водія до закладу охорони здоров'я, яке містило б відомості про те, що він був ознайомлений зі змістом вказаного направлення, суд апеляційної інстанції також відхиляє, оскільки направлення водія транспортного засобу на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння складається не для вручення водію, а для лікаря закладу охорони здоров'я, уповноваженого на проведення огляду на стан сп'яніння, як підстава проведення огляду особи, а враховуючи те, що водій неодноразово відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, то такі доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний судом, як доказ винуватості у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки висновок при винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП доведений сукупністю вищенаведених доказів, об'єктивність яких суд апеляційної інстанції не ставить під сумнів, а саме протоколом про адміністративне правопорушення, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4293386 від 17.03.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та долученим до матеріалів справи відеозаписом, на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушено п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія категорії «В», відтак не може бути підданим у частині позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на наступне.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачений склад адміністративного правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 , який полягає у керуванні транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння.
Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за вказане адміністративне правопорушення у вигляді накладення штрафу на водіїв в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У законі не вживається поняття наявність посвідчення водія чи його відсутність, мова йде саме про право керування транспортними засобами. Таке право особа набуває внаслідок проходження відповідного навчання, отримання навиків водіння, що дає підстави відповідним органам для видачі посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії.
Стаття 30 КУпАП не перешкоджає застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Зазначене кореспондується з правовим висновком, викладеним у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року (справа № 702/301/20), відповідно до якого особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Крім того, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями. Водночас відмова від проходження огляду на стан сп'яніння за наявності для цього підстав може дозволити особі уникнути від встановлення факту сп'яніння, а відтак і відповідальності за це.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Підхід щодо неможливості призначення стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету стягнення.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним без права такого керування не суперечить КУпАП, а відтак суд першої інстанції обґрунтовано застосував щодо ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк.
Разом з тим, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості зазначити у протоколі про адміністративне правопорушення ті пояснення, які вважав за потрібні, однак свою незгоду із викладеними у ньому відомостями не зазначив.
Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що постанова Святошинського районного суду міста Києва від 13 травня 2025 року є законною та обґрунтованою, а тому, апеляційна скарга адвоката Рвачова Олексія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката Рвачова Олексія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 13 травня 2025 року, залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 13 травня 2025 року у залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено «19» червня 2025 року.
Суддя Київського апеляційного суду Л.П. Сушко