Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/7150/2025
03 червня 2025 року місто Київ
справа № 761/23680/23
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ча на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року про залишення скарги без задоволенння, постановлену під головуванням судді Сіромашенко Н.В., у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення заступника начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко Сергія Івановича про визнання постанови неправомірною та її скасування, заінтересована особа: стягувач ОСОБА_3 ,-
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва зі скаргою на рішення заступника начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко С.І, в якій просив:
визнати неправомірною постанову про визначення місця побачення дитиною від 03 травня 2024 року в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1, винесеною Заступником начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко С.І.;
скасувати постанову про визначення місця побачення з дитиною від 03 травня 2024 року в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1, винесену Заступником начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко С.І.
В обгрунтування вимог посилався на те, що в провадженні Тячівського відділу державної виконавчої служби Тячівського району Закарпатської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження НОМЕР_1, яке відкрите як забезпечення позову за ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва по справі №761/23680/23 провадження №2-з/761/798/2023 від 14 листопада 2023 року.
Вказував, що 14листопада 2023 року суддя Шевченківського районного суду містаКиєва ухвалила місце виконання за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів.
Зазначав, що 12лютого 2024 року Заступником начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської обл., Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко С.І.виніс постанову про визначення місця побачення з дитиною за адресою реєстрації та проживання дитини: АДРЕСА_1 .
03 травня 2024 року Заступник начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко С.І. виніс нову постанову про визначення місця побачення з дитиною за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Поштовий провулок, 5 (Розважальний центр для дітей «Смайл Кідс»).
Заявник вважає, що вище зазначена постанова винесена неправомірно та підлягає скасуванню, оскільки Заступником начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко С.І.при її винесенні не врахувано позицію боржника, який діє в інтересах дитини, як законний представник, не враховано інтереси дитини та не врахувано позицію дитячого психолога - ОСОБА_4 , яка має налагоджений контакт з дитиною та глибоке розуміння аргументації позиції та інтересів дитини.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 рокускаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою скаргу задовольнити.
На обґрунтування вимог посилався на те, що відповідно до п.5 розділу ХІ Інструкції з організації примусового виконання рішень визначено, що якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Водночас, заступник начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко С.І. не здійснив такого виклику, і визначив місце побачення з дитиною, врахувавши лише позицію стягувана, проігнорувавши позицію боржника та інтереси дитини.
Вказував, що оскаржувана постанова державного виконавця не містить мотивів обрання місця зустрічі, і так само не містить обґрунтування, яким саме чином враховані інтереси дитини під час визначення місця побачення державним виконавцем, з урахуванням того, що побачення мало тривати з 10:00 04 травня 2024 року до 20:00 05 травня 2024 року.
Зазначав, що державний виконавець спілкувався з дитиною, вислуховував її думку, а тому при визначенні місця побачення міг її врахувати, як і той факт, що за своїм місцем проживання у звичній для неї обстановці дитині буде комфортніше проводити зустрічі з матір'ю, а не в громадському місці, з урахуванням часу побачення з 10:00 суботи до 20:00 неділі, що взагалі неможливо виконати в ТРЦ.
11 квітня 2025 року від представника стягувача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Судове засідання проводилося в режимі відеоконференції відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 02 червня 2025 року.
Представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 у судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Представник стягувача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 у судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Заступник начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко С.І. в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у його відсутність відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом.
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні заступника начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко С.І. перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали Шевченківського районного суду міста Києва у справі №761/23680/23 від 14 листопада 2023 року, якою частково задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, а саме: забезпечено позов шляхом визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до набрання судовим рішенням законної сили, зокрема у м. Тячеві, Закарпатської області, щомісячно у вихідні дні:
- з 10 год. 00 хв. кожної першої суботи до 20 год. 00 хв. кожної першої неділі;
- з 10 год. 00 хв. кожної третьої суботи до 20 год. 00 хв. кожної третьої неділі;
- з 10 год. 00 хв. кожної п'ятої суботи до 20 год. 00 хв. кожної п'ятої неділі.
Перші три зустрічі дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , забезпечити в присутності батька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та за участі психолога, присутність якого має бути забезпечена батьками (або одного з них). Присутність психолога має бути забезпечена з 10 год. 00 хв. по 17 год. 00 хв.
Постановою заступника начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко С.І. від 29 грудня 2023 року було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1.
12 лютого 2024 року заступник начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко С.І. виніс постанову про визначення місця побачення з дитиною за адресою реєстрації та проживання дитини: АДРЕСА_1 .
02 квітня 2024 року ОСОБА_1 подав до Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву, в якій просив відкласти виконавчі дії, перенести проведення виконавчих дій з першої суботи квітня - 06 квітня 2024 року на наступні дати виконання, оскільки він з дочкою за сімейних обставин виїде за кордони Закарпатської області.
04 квітня 2024 року заступником начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко С.І. винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій до 26 квітня 2024 року.
01 травня 2024 року Тячівським відділом державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зареєстровано від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 клопотання від 30 квітня 2024 року про призначення виконавчих дій та визначення місця побачення стягувача з дитиною, в якому остання просила:
призначити виконавчі дії на 04 травня 2024 року;
визначити місце побачення матері ОСОБА_3 з донькою ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 (Розважальний центр для дітей «Смайл Кідс»).
03 травня 2024 року заступник начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Тячів) Дзябко С.І. виніс нову постанову про визначення місця побачення з дитиною за адресою: АДРЕСА_1 (Розважальний центр для дітей «Смайл Кідс»), з врахуванням клопотання представника стягувача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 від 30 квітня 2024 року про призначення виконавчих дій, визначення місця побачення стягувача з дитиною та клопотання про залучення психолога для участі у виконавчих діях у виконавчому провадженні НОМЕР_1.
Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 посилався на те, що заступник начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко С.І. при винесенні постанови від 03 травня 2024 року не врахував позицію боржника, який діє в інтересах дитини, як законний представник щодо місця побачення, не врахував інтереси дитини та позицію дитячого психолога - ОСОБА_4 , яка має налагоджений контакт з дитиною.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва у справі №761/23680/23 від 14листопада 2023 року не визначено конкретну адресу, за якою мають відбуватися побачення стягувача з дитиною, не зазначено, що такі побачення мають відбуватися саме за адресою реєстрації та проживання дитини, а тому дійшов висновку, що державний виконавець діяв у межах наданих йому повноважень, у спосіб та в порядку, які визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 5 вказаного Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частин першої-другої статті 64-1 Закону №1404-VIII виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
Застосування правил частини другої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» про те, що виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, не суперечитиме правилами пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» про те, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом.
Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені цим Законом, у тому числі виконавець має дотримуватись вимог частин першої та другої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» про забезпечення побачень стягувача з дитиною у час та місці, визначеному рішенням суду.
Суд наголошує на тому, що виконанням виконавчого документа досягається єдина мета - виконання відповідного рішення суду.
Оскільки у рішенні (ухвалі) суд визначив графік побачень стягувача з дитиною (час та місце), виконавець не вправі змінювати таке рішення суду, що виконується, оскільки таке судове рішення набрало законної сили, на його виконання суд видав виконавчий лист, а державний виконавець відкрив виконавче провадження. Таке рішення є обов'язковим для виконання сторонами та уповноваженим державним виконавцем.
Згідно з абзацом першим пункту 5 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерством юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція), якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною (абзац другий пункту 5 розділу IX Інструкції).
Відповідно до частини першої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402-III виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Згідно з пунктом 7 розділу I Інструкції постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити, зокрема мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову.
Отже, обираючи один із запропонованих сторонами виконавчого провадження варіантів місця зустрічей, державний виконавець повинен мотивувати свій вибір саме з урахуванням інтересів дитини.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 28 вересня 2023 року у справ №522/17680/18.
Колегія суддів зауважує, що лише у разі, якщо місце виконання судового рішення визначене державним виконавцем у порядку згідно з Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02 квітня 2012 року №512/5, а постанова про визначення місця побачення стягувача з дитиною доведена до відома боржника та державним виконавцем встановлені неповажні причини невиконання рішення та вжито всі інші необхідні заходи для виконання рішення, то виконавець має право скласти акт про невиконання рішення суду та накласти штраф за таке невиконання.
Отже, узгодження між сторонами виконавчого провадження місця та часу проведення побачень з дитиною з урахуванням інтересів та стану дитини, є обов'язком державного виконавця.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що державним виконавцем було здійснено виклик сторін виконавчого провадження для узгодження з ними на виконання пункту 5 розділу ІХ Інструкції №512/5 місця та часу проведення побачень стягувача з дитиною з урахуванням інтересів та стану дитини.
З пояснень ОСОБА_1 до начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що останній повідомив, що він 03 травня 2024 року о 12.48 год. отримав постанову заступника начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Тячів) Дзябко С.І. про визначення місця побачення з дитиною за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Поштовий провулок, буд. 5 (Розважальний центр для дітей «Смайл Кідс»)від 03 травня 2024 року. Враховуючи, що державний виконавець не врахував його позицію, інтереси дитини, не врахував його клопотання про місце побачення, він 04 травня 2024 року подав скаргу на вказану постанову до суду.
Таким чином, оскільки усупереч імперативним приписам пункту 5 розділу ІХ Інструкції № 512/5 заступником начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Тячів) Дзябко С.І. не було здійснено виклик сторін виконавчого провадження для узгодження з ними місця та часу проведення побачень стягувача з дитиною з урахуванням інтересів та стану дитини, колегія суддів приходить до висновку, що постанова від 03 травня 2024 року є неправомірною та підлягає скасуванню.
Виходячи з вищевикладеного, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової про задоволення скарги ОСОБА_1 .
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ча - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.
Визнати неправомірною постанову про визначення місця побачення з дитиною від 03 травня 2024 року в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1, винесеною Заступником начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Тячів) Дзябко Сергієм Івановичем.
Скасувати постанову про визначення місця побачення з дитиною від 03 травня 2024 року в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1, винесену Заступником начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Тячів) Дзябко Сергієм Івановичем.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 20 червня 2025 року.
Головуючий:
Судді: