20 червня 2025 року Чернігів Справа № 620/4576/25
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.04.2025 № 254050003232 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати мені ОСОБА_1 до страхового стажу період проживання, як дружини військовослужбовця у місцевостях, де була відсутня можливість працевлаштування за спеціальністю з 01 листопада 1979 року по 12 червня 1986 року, період роботи з 13 червня 1986 року по 07 серпня 1992 року та повторно розглянути мою заяву про призначення пенсії за віком від 04.04.2025, та прийняти рішення щодо призначення пенсії за віком.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем не у відповідності до вимог чинного законодавства та без врахування всіх фактичних обставин, відтак позивач вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Вказує, що на особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в її трудовій книжці. Також зазначає, що довідка від 28.01.2020 №293 ІНФОРМАЦІЯ_1 повністю відповідає вимогам Додатку 4 до Порядку №637.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою також встановлено строк для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що довідка № 238 від 28.01.2020, яка видана ІНФОРМАЦІЯ_2 не відповідає вимогам, які передбачені Постановою КМУ №637 від 12.08.93 та із останньої не можливо встановити факт неможливості працевлаштування позивачки за спеціальністю у вказаний період, тому вона не створює правових підстав для зарахування до страхового стажу позивачки вищевказаного періоду. При цьому Пенсійний фонд не наділений правом на усунення таких недоліків. Також вказує на порушення вимог Інструкції № 58 при заповненні трудової книжки позивача.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій просить позов задовольнити у повному обсязі з підстав аналогічних, викладеним у позовній заяві.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
04.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності.
За наслідками розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято рішення №254050003232 від 11.04.2025 про відмову в призначенні пенсії.
Вказане рішення мотивоване тим, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії.
Також вказано, що страховий стаж заявника складає 06 років 09 місяців 14 днів, при цьому до страхового стажу не зараховано наступні періоди роботи:
Не враховані наступні періоди роботи :
- з 01 листопада 1979 по 12.06.1986, оскільки довідка №293 від 28.01.2020 не відповідає Додатку №4;
- з 13.06.1986 по 31.12.1987 не завірено печаткою виправлення та запис про звільнення;
- з 01.01.1988 по 07.08.1992 виправлення в даті зарахування.
В довідці №317-02-041/2 від 03.01.2020 за період роботи з 13.06.1986 по 07.08.1992 не зазначена підстава видачі.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (надалі по тексту - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 (надалі по тексту - Закон №1058-ІV).
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону № 1058-ІV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема, у статті 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-ХІІ, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 17 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Щодо періоду проживання, як дружини військовослужбовця у місцевостях, де була відсутня можливість працевлаштування за спеціальністю з 01.11.1979 по 12.06.1986, то суд зазначає таке.
Згідно з ч.3 ст. 18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», встановлено, що дружинам (чоловікам) військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, до загального страхового стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком, зараховується період проживання разом х чоловіком (дружиною) в місцевості, де не було можливості працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.
Відповідно до п. «з» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.
Згідно п. 13 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, період проживання дружини військовослужбовця (крім військовослужбовців строкової служби) з чоловіком у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками (додаток 4), виданими командирами (начальниками) військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, підприємств, установ і організацій, або довідками, що видаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки чи відповідним підрозділом розвідувального органу.
При цьому для дружини військовослужбовця, звільненого з військової служби, період проживання до 1 січня 2004 р. з чоловіком у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідкою (додаток 4), виданою територіальним центром комплектування та соціальної підтримки чи відповідними підрозділами розвідувальних органів на підставі особової справи військовослужбовця, звільненого з військової служби, та інших документів, які підтверджують зазначений період.
З метою підтвердження періоду проживання з чоловіком військовослужбовцем у місцевості, де не було можливості для працевлаштування за спеціальністю, позивачем до органу Пенсійного фонду надано довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.01.2020 №293 про те, що ОСОБА_2 проходив військову службу з 03.09.1979 по 20.12.1989 в 953 бомбардировочному авіаційному полку в Республіці Білорусь, разом з ним проживала дружина ОСОБА_1 , яка мала середню освіту та не працювала з 01 листопада 1979 року по 12 червня 1986 року у зв'язку з неможливістю працевлаштування (а.с.15).
Підставою для неврахування вказаного періоду до страхового стажу позивача стало те, що довідка не відповідає Додатку №4.
При цьому, оскаржуване рішення відповідача не містить підстави для такого неврахування, оскільки останній обмежився формальним зазначенням про те, що довідка не відповідає вимогам, встановлених законодавством.
Підставою для цього служать довідки, видані командирами військових частин, військово-навчальних закладів, підприємств, установ і організацій в порядку, визначеному Міністерством оборони.
Довідка від 28.01.2020 №293 видана на підставі особової справи ФЧ- 46802, трудової книжки №б/н, свідоцтва про розірвання шлюбу №153 від 10.06.90, паспорту НОМЕР_1 для пред'явлення до Управління Пенсійного фонду м. Прилуки.
Отже, дана довідка відповідає усім передбаченим нормам та підтверджує те, що Позивач перебувала з чоловіком військовослужбовцем в період 01.11.1979 по 12.06.1986 і не була працевлаштована.
Таким чином, Суд дійшов висновку, що період перебування Позивача із чоловіком військовослужбовцем який проходив військову службу, будучи не працевлаштованою, а саме 01.11.1979 по 12.06.1986, на підставі довідки №293 від 28.01.2020 має бути врахований при обчислені трудового стажу ОСОБА_1 , який дає право на отримання пенсії.
Щодо періодів роботи з 13.06.1986 по 31.12.1987 та з 01.01.1988 по 07.08.1992, то суд зважає на таке.
Як вже було зазначено судом, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
З трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 06.12.1978 встановлено:
- з 13.06.1986 позивач прийнята на посаду контролера ІІ розряду ощадкаси №6232/011 в ОАО "АСБ Беларусбанк";
- 31.12.1987 увільнена від займаної посади;
- 01.01.1988 призначена в порядку переведення на посаду завідувача філіалу №62321/011 відділення;
- 07.08.1992 звільнена з займаної посади (а.с.12-13).
Підставою для неврахування вказаного періоду до страхового стажу позивача стало те, що з 13.06.1986 по 31.12.1987 не завірено печаткою виправлення та запис про звільнення, з 01.01.1988 по 07.08.1992 виправлення в даті зарахування.
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 18 Порядку №637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідно до пункту 20 вказаного Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 по справі №234/13910/17 та від 20.01.2021 року по справі №588/647/17.
За позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
В контексті обставин цієї справи та доводів ГУ ПФУ, суд враховує й те, що за частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно з п.п.2 п.6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за № 28-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.0.12015 за № 40/26485, Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.
Таким чином законодавець не тільки наділив відповідача правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а й зобов'язав витребовувати в установленому законодавством порядку відомості, необхідні для здійснення покладених на Головне управління Фонду завдань та сприяти особам, що звернулись за призначенням пенсії, в одержанні відсутніх у них документів для призначення пенсії.
Отже, якщо поданих позивачем документів було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставин.
Також суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Неналежний порядок організації ведення документообігу на підприємстві, не здача ним первинної документації до архівних установ, що позбавляє заявника виконати вимоги органу пенсійного фонду в частині надання додаткових документів на підтвердження страхового стажу, не може бути правомірною підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист в питанні зарахуванні страхового стажу та призначення пенсії за віком.
Однак матеріали справи не містять, а відповідачем в обґрунтування правомірності прийняття спірного рішення не надано до суду доказів самостійного звернення до державних органів з метою отримання додаткових документів для підтвердження трудового стажу позивача.
Суд наголошує, що право особи на пенсійне забезпечення, не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, позаяк збереження таких відомостей не може контролюватися пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.
Крім того, позивачем до пенсійного органу подано уточнюючу довідку від 03.01.2020 №317-02-041/2, виданої ОАО "АСБ Беларусбанк" філіал №17 в м. Мозирь про період роботи ОСОБА_1 з 12.06.1986 по 07.08.1992 (а.с.8).
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №254050003232 від 11.04.2025 про відмову призначенні пенсії позивачу не відповідає критеріям, передбаченим частиною 2 статті 2 КАС України, а відтак підлягає скасуванню.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях обчислення страхового стажу, призначення пенсії та обчислення.
Суд також зазначає, що чинним законодавством України встановлена можливість подання відповідної заяви про призначення (перерахунок) пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України та визначено екстериторіальний принцип обробки заяв. А тому, оскільки відповідальним за прийняття оскаржуваного рішення є орган Пенсійного фонду, що розглядав таку заяву, належним способом захисту порушеного права є зобов'язання саме такого органу Пенсійного фонду повторно розглянути заяву про призначення пенсії та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №254050003232 від 11.04.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проживання, як дружини військовослужбовця у місцевостях, де була відсутня можливість працевлаштування за спеціальністю з 01.11.1979 по 12.06.1986, періоди роботи з 13.06.1986 по 31.12.1987 та з 01.01.1988 по 07.08.1992, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 04.04.2025 та прийняти відповідне рішення із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №254050003232 від 11.04.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проживання, як дружини військовослужбовця у місцевостях, де була відсутня можливість працевлаштування за спеціальністю з 01.11.1979 по 12.06.1986, періоди роботи з 13.06.1986 по 31.12.1987 та з 01.01.1988 по 07.08.1992, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 04.04.2025 та прийняти відповідне рішення із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ( вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49094, код ЄДРПОУ 21910427 ).
Повне судове рішення складено 20.06.2025.
Суддя Олена ЛУКАШОВА