20 червня 2025 року м. Чернівці Справа № 600/5581/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду його заяви та доданих до неї документів про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 “Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» в частині призову та направлення його для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відповідні зміни в базу військовозобов'язаних Оберіг.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 06.11.2024 він повідомив працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) про наявність підстав для надання відстрочки. У цей же день ним було подано до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Однак, рішення про відмову у наданні йому відстрочки, оформленого протоколом, прийнято не було, а також не повідомлено письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7 Порядку №560.
Позивач вважає, що станом на день винесення оскаржуваного наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 про його призов, заява від 06.11.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у передбачений Порядком № 560 спосіб не була розглянута, поставлене ним питання перед уповноваженим органом (комісією, утвореною при ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ), для розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період) не вирішувалося. Фактично, заява про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації була проігнорована відповідачем, у зв'язку із чим допущена бездіяльність.
На думку позивача, допущена бездіяльність відповідачем має безпосередній вплив на його суб'єктивні права та обов'язки шляхом позбавлення можливості реалізувати належне йому право на відстрочку від призову до військової служби під час мобілізації на особливий період та покладає на нього обов'язок щодо проходження військової служби в особливий період.
ІНФОРМАЦІЯ_2 подав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову, у зв'язку із тим, що жодних документів, що підтверджують звернення до уповноважених органів (заява/згода ОСОБА_2 про отримання соціальних послуг, заяви ОСОБА_1 про згоду надавати соціальні послуги) до заяви не надавались.
Поміж тим, ІНФОРМАЦІЯ_4 все ж була надана довідка про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період громадянину ОСОБА_1 , що підтверджується із доданих до його позовної заяви матеріалів, що саме по собі суперечить поданим в його позові вимогам та аргументам щодо не належного розгляду його заяви на відстрочку. Дана довідка про відстрочку була в подальшому відкликаною. За таких обставин, на переконання відповідача, призов громадянина України ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період відбулося у законний спосіб, а отже оспорюваний наказ суб'єкта владних повноважень є законними, а підстави для його скасування - відсутні.
При цьому відповідач наголошував, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу, шляхом її звільнення.
З'ясувавши обставини, на які позивач посилаються як на підставу своїх вимог, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується військово-обліковим документом із застосунку “Резерв+».
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23.01.2006, матір'ю позивача є ОСОБА_3 .
Відповідно до Заключення ЛКК № 2451 від 26.08.2024 мати позивача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , потребує постійного стороннього догляду.
Згідно Висновку № 451 від 26.08.2024 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, ОСОБА_3 рекомендовано соціальні послуги: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Згідно акту встановлення факту здійснення особою постійного догляду № 328 від 06.11.2024, позивач здійснюю постійний догляд за своєю матір'ю ОСОБА_3 .
Згідно облікової картки до військового квитка серія НОМЕР_2 , 05.11.2024 позивача взято на облік у ІНФОРМАЦІЯ_7 та 05.11.2024 знято з військового обліку, у зв'язку із прийняттям на військову службу.
Судом встановлено, що наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) “Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» від 05.11.2024 № 569, наказано призвати та направити позивача для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаних та резервістів у складі команди НОМЕР_3 .
У позовній заяві позивач стверджує, що 06.11.2024 ним була подана заява на ім'я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в якій просив надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Разом з тим, в матеріалах справи наявна заява позивача від 07.11.2024 на ім'я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_9 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в якій просив надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Вказана заява зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_4 07.11.2024 за вх. № 10772.
Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_10 у службу від 11.11.2024 № 7467, позивачу надана відстрочка під час мобілізації, на особливий період на підставі абз. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" - зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я на строк до 07.02.2025.
11.11.2024 оператор відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_10 подав на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 рапорт, в якому повідомив, що відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації гр. ОСОБА_1 не можливо надати і провести по програмі АІТС “ОБЕРІГ», так як даний громадянин являється військовослужбовцем.
25.11.2024 ІНФОРМАЦІЯ_11 надіслав на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 запит, в якому просив надати витяг із наказу та поіменний список на позивача.
25.11.2024 ІНФОРМАЦІЯ_12 направив на адресу ІНФОРМАЦІЯ_13 витяг із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.11.2024 № 569 про призов позивача на військову службу під час мобілізації на особливий період.
28.11.2024 ІНФОРМАЦІЯ_14 направив на ім'я позивача повідомлення за вих. № 1/8502, яким повідомлено, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається військовозобов'язаним. Так як позивач являється військовослужбовцем, йому відмовлено у наданні відстрочки. Довідку № 7467 від 11.11.2024 визнано недійсною.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви від 06.11.2024 ІНФОРМАЦІЯ_15 ( АДРЕСА_1 ) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а також протиправним наказ про призов на військову службу під час мобілізації на особливий період, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Надалі, воєнний стан був неодноразово продовжений і Верховна Рада України щоразу їх затверджувала відповідними законами.
Указом Президента України № 69/2022 Про загальну мобілізацію від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Укази Президента України про мобілізацію щоразу затверджувала Верховна Рада України відповідними законами.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачено зокрема такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
За приписами частини першої статті 39 Закону № 2232-XII призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - № 3543-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Пунктом 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 22 Закону № 3543-XII визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до ч. 3, 5 ст. 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 23 Закону № 3543-XII для деяких категорій громадян встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно із положеннями п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідно до Заключення ЛКК № 2451 від 26.08.2024 мати позивача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , потребує постійного стороннього догляду.
Згідно Висновку № 451 від 26.08.2024 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, ОСОБА_3 рекомендовано соціальні послуги: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Згідно акту встановлення факту здійснення особою постійного догляду № 328 від 06.11.2024, позивач здійснюю постійний догляд за своєю матір'ю ОСОБА_3 .
Таким чином, позивач, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII, мав право на одержання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією.
Перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (ч. 4 ст. 23 Закону № 3543-XII).
З 05.01.2023 механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування м форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з п.п. 8 п. 1 Правил військового обліку (додаток 2 до Порядку № 1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, Зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
З аналізу наведеної норми слідує, що саме на позивача покладений обов'язок надавати ТЦК та СП документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону №3543-XII.
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з п. 2 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.
За змістом п. 7 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Пунктом 8 Положення № 154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Відповідно до п. п. 9 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:
ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб;
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних;
Аналіз наведеного свідчить про те, що до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку.
Таким чином, саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації.
Порядок надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення врегульовано п. 56 - 67 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560).
Так, п. 56 - 58 Порядку № 560 встановлено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов'язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Згідно п. 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.04.2024 у справі №520/7954/22 та 18.01.2024 у справі № 280/6033/22.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) “Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» від 05.11.2024 № 569, наказано призвати та направити позивача для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаних та резервістів у складі команди НОМЕР_3 .
Матеріалами справи підтверджено, що позивач призваний на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану, відтак він втратив статус військовозобов'язаної особи і набув статусу військовослужбовця.
При цьому, доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур 05.11.2024 та під час винесення спірного наказу 05.11.2024 позивач надавав відповідачу документи для підтвердження оформлення права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації матеріали справи не містять. Як не містять і доказів вчинення позивачем дій щодо оформлення права на відстрочку на момент винесення спірного наказу.
Посилання позивача у позові проте, що 06.11.2024 ним була подана заява на ім'я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд оцінює критично, оскільки це спростовується матеріалами справи.
Отже, як стверджує позивач заява про надання відстрочки була подана ним 06.11.2024, тобто після прийняття спірного наказу, яким позивача призвано на військову службу під час загальної мобілізації.
В свою чергу, позивач не надав до суду належні та допустимі докази на підтвердження звернення із заявою 06.11.2024 про надання відстрочки від призову під час мобілізацією до відповідача або будь якого іншого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, згідно Порядку № 560.
Відтак, позовна вимога про визнання протиправної бездіяльності щодо не розгляду його заяви від 06.11.2024 та доданих до неї документів про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Оцінюючи доводи позивача про те, що він, відповідно до ст. 23 Закону № 3543-XII, не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, оскільки у нього були правові підстави, суд зазначає, що вказана обставина не дорівнює звільненню його від обов'язку проходження військової служби, а надає лише право на відстрочку від призову на військову службу.
У матеріалах справи відсутні докази того, що на момент прийняття оскаржуваного наказу позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з наявністю відстрочки, оформленою у встановленому порядку станом на 05.11.2024.
Отже, на момент прийняття оспорюваного наказу (05.11.2024) щодо призову на військову службу під час загальної мобілізації, позивач можливістю реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та оформлення його у відповідний спосіб не скористався: заяву про надання відстрочки від призову на військову службу не подавав, документів, які б підтверджували наявність у нього законних підстав для відстрочки від мобілізації, не надав. У зв'язку з цим, позивач правомірно був включений до списків осіб, які підлягають призову на військову службу, відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного наказу.
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позивачем під час розгляду цієї справи не було доведено належними, допустимими та достатніми доказами, що під час проведення мобілізаційних процедур та винесення спірного наказу позивач надавав відповідачу документи для підтвердження оформлення права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, як і не було доведено вчинення позивачем дій щодо оформлення права на відстрочку на момент винесення спірного наказу.
Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивач можливістю реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та оформлення його у відповідний спосіб не скористався.
Суд враховує правову позицію висловлену Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, про те, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 18.01.2024 у справі № 280/6033/22, від 01.10.2024 у справі № 160/10728/23 та від 01.10.2024 у справі №200/4189/22, висновки його, в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує при розгляді даної справи.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до переконання, що відповідач правомірно видав наказ “Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» від 05.11.2024 № 569, яким призвав позивача на військову службу під час мобілізації, тому суд відмовляє в цій частині позовних вимог.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача внести відповідні зміни в базу військовозобов'язаних Оберіг, суд зазначає наступне.
Частина 7 ст. 26 Закону №2232-XII визначає, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з пунктом 233 “Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
За змістом і метою відстрочка від призову на військову службу військовозобов'язаних осіб не стосується правовідносин, пов'язаних зі звільненням військовослужбовців із військової служби, а факт наявності у позивача підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації після його призову на військову службу не може розглядатися як поважна причина для його звільнення з військової служби під час воєнного стану на підставі статті 23 Закону №3543-XII.
Оскільки позивач був призваний на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану, то він втратив статус військовозобов'язаної особи і набув статусу військовослужбовця.
Подібні правові висновки щодо правозастосування ст. 23 Закону №3543-XII та ст. 26 Закону №2232-XII при вирішенні питання про наявність підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби були викладені в постанові Верховного Суду від 22 травня 2023 року у справі №260/1851/22.
Крім того, чинним законодавством не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов на військову службу під час загальної мобілізації, в частині призову на військову службу під час мобілізації до військової частини.
В даному випадку відновлення порушеного права повинно відбуватися в межах спірних відносин, відповідно, за участю їхніх учасників.
Водночас зобов'язання відповідача внести зміни про позивача в Базу “Оберіг», який вже набув статусу військовослужбоця і призваний до військової частини, виходить за межі правовідносин між відповідачем та позивачем щодо його призову на військову службу під час мобілізації.
Іншими словами, такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, і фактично створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення.
Суд роз'яснює, що на час розгляду справи по суті позивач є військовослужбовцем, тому за наявності підстав, він може бути звільнений з неї відповідно до ст. 26 Закону № 2232-ХІІ.
З огляду на встановлені обставини та висновки суду викладені вище, позовна вимога стосовно зобов'язання відповідача внести відповідні зміни в базу військовозобов'язаних Оберіг не відповідає суті порушеного права позивача та суперечить наведеному вище, та є необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню.
Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положення ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, у спірних правовідносинах, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та Законами України, тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки, у задоволенні позову позивачу відмовлено повністю, та за відсутності понесення відповідачем судових витрат, судом розподіл судових витрат не проводиться.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241-243, 246 КАС України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повне найменування учасників процесу:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Суддя В.К. Левицький