19 червня 2025 року Справа № 580/5567/25
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицький С.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо поновлення на військовому обліку позивача;
- визнати протиправну бездіяльність щодо невнесення запису/відомостей/змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку, у зв'язку з засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину;
- зобов'язати відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 (код за ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) привести у відповідність відомості в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно позивача, шляхом внесення змін щодо статусу позивача - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , у зв'язку з засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
18.06.2025 вх.№31185/25 від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить забезпечити позов шляхом заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 іншим особам вчиняти дії пов'язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням ОСОБА_1 до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили рішенням суду.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що позивач був засуджений за вчинення тяжкого злочину та не належить до числа військовозобов'язаних осіб, оскільки його було виключено з військового обліку, а поновлення на військовому обліку осіб, які були з нього виключені нормами чинного законодавства не передбачено. Позивач вказує, що відповідач в межах законодавства України, яке діяло на момент засудження позивача, будучи наділеним владними повновженнями зобов'язаний був виключити його з військового обліку. Відсутність запису про виключення з військового обліку породжує негативні наслідки для позивача щодо протиправних дій направлених на вжиття мобілізаційних заходів відносно нього, які вже по суті розпочаті відповідачем та тривають, у вигляді протиправного “поновлення», “повторного взяття» на військовий облік раніше виключеного з військового обліку. Зазначене на переконання позивача свідчить про достатність підстав для застосування обраного заходу забезпечення позову, а в разі не вжиття судом таких заходів існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалкення рішення у справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Відповідно до положень частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення заявника та заінтересованих осіб, а тому суд вирішив розглянути заяву без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Перевіривши зазначені у заяві про забезпечення позову доводи, суд зазначає наступне.
Згідно частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд зазначає, що статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існують зазначені підстави, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 р. № 2, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
З аналізу викладених норм, вбачається, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Як на обставину необхідності вжиття заходів забезпечення позову, заявник посилається на те, що не належить до жодної з категорій громадян, зокрема і до військовозобов'заних, резервістів, яких можуть мобілізувати, проте протиправні дії відповідача щодо поновлення, повторного взяття позивача на військовий облік раніше виключеного з військового обліку свідчать про вжиття відповідачем проти нього мобілізаційних заходів, що може мати негативні наслідки для позивача у вигляді прийняття наказу про мобілізацію позивача на військову службу під час мобілізації та відправлення його на військову службу.
Водночас, варто зазначити, що в межах даної справи позивачем оскаржуються дії відповідача щодо поновлення на військовому обліку позивача та бездіяльність щодо невнесення запису/відомостей/змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку, у зв'язку з засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.
Таким чином, такий спосіб забезпечення позову, як заборона ІНФОРМАЦІЯ_1 іншим особам вчиняти дії пов'язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням ОСОБА_1 до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили рішенням суду виходить за межі предмету спору у даній справі.
Також суд враховує, що позивачем не додано до матеріалів заяви про забезпечення позову жодних підтверджуючих документів, що свідчать про вжиття відповідачем чи будь-якими іншими особами дій щодо призову його на військову службу. Доказів, що відповідачем або іншими особами вчиняються активні мобілізаційні заходи по відношенню до позивача, які полягають у врученні йому повістки на відправку тощо та, що існує реальна загроза вжиття заходів, спрямованих на призов позивача на військову службу під час мобілізації, позивачем також не надано.
Таким чином, наведені позивачем у заяві про забезпечення позову аргументи, зокрема, про ймовірний призов позивача на військову службу під час мобілізації, до ухвалення рішення суду у даній справі не дають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Суд зазначає, що підстави для забезпечення позову не можуть ґрунтуватися на ймовірних припущеннях і повинні підтверджуватись належними та допустимими доказами.
З приводу посилань позивача на очевидну протиправність дій відповідача щодо поновлення його на військовому обліку та відмови у внесенні запису до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку, суд зазначає, що факт протиправності таких дій, а також факт наявності порушення прав позивача, потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів під час розгляду справи.
Сама лише незгода позивача із діями суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких дій протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Отже, суд вважає, що наведені позивачем доводи на підтримку заяви про забезпечення позову у даній справі ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого призову позивача на військову службу та подальших негативних наслідків для позивача та не містять підстав, визначених ст.150 КАС України, а тому заява позивача не підлягає задоволенню.
Згідно із частиною 5 статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до частини 8 статті 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
На підставі наведеного та керуючись статтями 150-154, 243, 248 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ