Провадження № 22-ц/803/5948/25 Справа № 204/15748/23 Суддя у 1-й інстанції - Токар Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
20 червня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючої - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мартинова Олена Вікторівна, на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 13 березня 2025 року у складі судді Токар Н.В. у цивільній справі №204/15748/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини,-
В листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, пред'явленою до ОСОБА_2 , де третьою особою визначила Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на предмет стягнення з ОСОБА_2 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, стягнутих рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2015 року, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 800 грн щомісячно, починаючи стягнення з 05 березня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття, в особі матері - ОСОБА_1 , обґрунтовуючи це тим, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, в якому у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_3 , а відповідач є батьком дитини. На підставі судового рішення про стягнення з відповідача на користь позивач аліментів судом видано виконавчий лист, який позивачем пред'явлено до примусового виконання до Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), де відкрито виконавче провадження. Враховуючи, що відповідач за період з 05 березня 2015 року по 31 березня 2023 року аліменти не сплачував, за ним виникла заборгованість по сплаті аліментів на суму 108168,80 грн, тому позивач просила стягнути з відповідача неустойку за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 95040,00 грн за вказаний у позові період такої заборгованості.
Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 13 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 22726,97 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 256,73 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 141-146).
Рішення суду мотивовано не повною доведеністю позивачем позовних вимог, оскільки з 15 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року вина ОСОБА_2 щодо утворення заборгованості за несплату аліментів за рішенням суду відсутня, адже з 15 квітня 2022 року рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 14 вересня 2023 року припинено стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягувались на підставі рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 07 травня 2015 року у справі № 204/1411/15-ц (провадження № 2/204/1152/15 ). Суд першої інстанції вважав доведеним період нарахування пені на суму несплачених своєчасно аліментів відповідачем, з яким неповнолітня дитина проживає з квітня 2022 року, з 05 березня 2015 по 14 квітня 2022 року та, враховуючи наданий відповідачем контррозрахунок пені за вказаний період, де сума заборгованості становить 22726,97 грн, що підтверджено довідкою-розрахунком заборгованості по аліментам, пеня за вказаний період, в силу положень ст. 196 Сімейного кодексу України, становить 22726,97 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Мартинову О.В. подала апеляційну скаргу (а.с.149-151), посилаючись на те, що суд першої інстанції не врахував співмірність відповідальності батьків та до ухвалення судового рішення про припинення стягнення з відповідача на її користь аліментів, вона самостійно, без його матеріальної допомоги виховувала та утримувала дитину та лише у листопаді 2023 року звернулась до суду з цим позовом. На день подання позову заборгованість відповідача по сплаті аліментів становила 71 872,51 грн і лише у травні 2023 року відповідач протягом року погасив усю наявну у нього заборгованість, що, на думку скаржника, свідчить про його сталий матеріальний стан. Натомість, вона вже декілька років не отримує за місцем роботи заробітну плату, що судом першої інстанції не враховано при зменшенні суми пені за попередній період. Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати із задоволенням позовних вимог у повному обсязі та стягнути з відповідача на її користь пеню за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі наявної на день подання позову заборгованості 71 872,51 грн.
ОСОБА_2 , скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, у травні 2025 року подав відзив на апеляційну скаргу (а.с.176-173), в якому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на його обґрунтованість та законність. Зазначив, що з 15 квітня 2022 року їх спільна неповнолітня донька проживає разом із ним, оскільки він не міг лишити доньку проживати разом із позивачем, адже остання вживала спиртні напої та при дитині її співмешканець влаштовував бійки з нею. В свою чергу позивач не займалась ані вихованням дитини, ані її утриманням, постійно залишала дитину без нагляду і піклування. 25 березня 2022 року дитина особисто викликала поліцію до місця її проживання з матір'ю, оскільки її вітчим дуже сильно бив матір, що підтверджується відповіддю ГУНП у Дніпропетровській області, після чого відповідач забрав дитину до себе. Також позивач була притягнута до адміністративної відповідальності неодноразово за ст. 184 КУпАП за невиконання батьківських обов'язків щодо виховання дітей (позивач має ще декілька дітей від різних чоловіків). Дані обставини встановлені судовим рішення, за яким і було припинено стягнення з відповідача аліментів з 15 квітня 2022 року. Враховуючи особисту заінтересованість позивача в отриманні коштів від відповідача на свої потреби, що не відповідає інтересам дитини, вона вдалась, на думку відповідача, до поліпшення свого матеріального становища за рахунок відповідача, на утриманні якого знаходиться неповнолітня донька, щодо утримання якої і виникла заборгованість до 15 квітня 2022 року. Разом з цим зазначив, що рішенням суду від 14 вересня 2023 року заборгованість позивача перед відповідачем по несплаті аліментів становить 33 714,26 грн, що підтверджується розрахунком державного виконавця від 05 травня 2025 року.
Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), не скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подавав, але, в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав, що, враховуючи права дитини на достатнє матеріальне забезпечення, функцію майнової відповідальності пені, а також матеріальне та сімейне становище платника, з відповідача підлягає стягненню сума пені, що дорівнювала станом на дату подачі позовної заяви до суду, сумі порушеного зобов'язання, а саме 22 726,97 грн, що є зменшенням за положеннями ст. 196 Сімейного кодексу України розміру пені з наявної станом на день подання позивачем позову заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 76573,50 грн.
Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що у сторін народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , видане 13 грудня 2011 року Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, батьками якої зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.5).
Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 07 травня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 800,00 грн щомісячно, починаючи стягнення з 05 березня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття, в особі матері дитини - ОСОБА_1 (а.с.12).
На підставі зазначеного рішення суду було видано виконавчий документ та відкрито виконавче провадження.
Згідно довідки-розрахунку заборгованості по аліментам за виконавчим документом №2/204/1152/15 від 07 травня 2015 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 800,00 грн щомісячно на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного державним виконавцем Михайленко Ю.В., станом на 31 березня 2023 року заборгованість по аліментних платежах за виконавчим документом складає 108168,80 грн (а.с.14-15).
Також, судом встановлено, що рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 14 вересня 2023 року ухвалено припинити стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягується на підставі рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 07 травня 2015 року у справі № 204/1411/15-ц (провадження № 2/204/1152/15) згідно виконавчого листа №2/204/1152/15, виданого 07 травня 2015 року Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська, починаючи з 15 квітня 2022 року; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 травня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.40-43).
Судовими рішеннями встановлено, що періодом, за який підлягає нарахування пеня, є 05 березня 2015 року по 14 квітня 2022 року включно, оскільки саме в цей період заборгованість по сплаті аліментів виникла з вини відповідача ОСОБА_2 .
У період з 15 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року вина ОСОБА_2 щодо утворення заборгованості за несплату аліментів за рішенням суду відсутня, оскільки з 15 квітня 2022 року рішенням суду припинено стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягується на підставі рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 07 травня 2015 року у справі № 204/1411/15-ц (провадження № 2/204/1152/15).
Суд першої інстанції, враховуючи встановлені фактичні обставини, викладені у судових рішення, та з'ясовуючи період, за який належить стягувати з відповідача пеню по несплаті аліментів, правомірно застосував розрахунок розміру неустойки, який був наданий відповідачем, як контррозрахунок, що відповідає належному доказу по справі, оскільки він не викликає сумніву у суду та не спростований позивачем по справі.
Колегія суддів наголошує, що доводи скаржника не містять обґрунтувань щодо спростування такого розрахунку пені відповідача, як і загальною заборгованості, враховуючи встановлені судовими рішеннями обставини.
Натомість, відповідач в суді першої інстанції довів, що не заперечувалось і скаржником в апеляційній скарзі, що заборгованість по аліментам відповідачем повністю погашена.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які боржник зобов'язаний сплачувати щомісячно. Несвоєчасна сплата аліментів передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 196 Сімейного кодексу України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмірнеустойкиможе бути зменшений судом зурахуваннямматеріального та сімейного стану платника аліментів.
У відповідності до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частиною третьою статті 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Розмір та вид відповідальності за прострочення сплати аліментів встановлено ч.1ст. 196 СК України. Так, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Відповідно до частини 3 статті 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.
При цьому, право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, у випадках несвоєчасної виплати присуджених за рішенням суду аліментів виникає з часу набрання рішенням законної сили, при наявності вини платника аліментів за прострочення у їх сплаті.
У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначена уст. 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Таким чином, виходячи зі змісту ст.196 СК України, суд відповідно до вимог ст.264 ЦПК України повинен встановити факт заборгованості за аліментами й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, у її виникненні та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки. При цьому, право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбаченест.196 СК України, не пов'язується з дотриманням державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження».
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
У статті 179 СК України послідовно зазначається, що аліменти призначені для утримання дитини і не можуть бути використані не за цільовим призначенням.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третястатті 182 СК Україниу редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Згідно з частиною 1статті 196 СК Українипри виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Строк прострочення вираховується з урахуванням встановленого правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Саме таку правову позицію 03 квітня 2019 року висловила Велика Палата Верховного Суду у справі № 333/6020/16-ц.
Суд першої інстанції, з яким погоджується і колегія суддів, правомірно взяв до уваги розрахунок пені за прострочення сплати аліментів, здійснений відповідачем, оскільки він здійснений у відповідності до вимог ст.196 СК України.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено розмір пені за період з 05 березня 2015 по 14 квітня 2022 року, який на день подання позову складає 76573,50 грн, з чим повністю погоджується і колегія суддів.
Однак, судом першої інстанції враховано, що, згідно довідки-розрахунку заборгованості по аліментам за виконавчим документом №2/204/1152/15 від 07 травня 2015 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 800,00 грн щомісячно на утримання ОСОБА_3 (08.12.2011), складеного державним виконавцем Михайленко Ю.В., станом на 31 березня 2023 року заборгованість по аліментних платежах за виконавчим документом складає 108168,80 грн.
При цьому, суд першої інстанції правомірно вважав недоведеним у наданому позивачем розрахунку заборгованості по аліментам період, за який остання просить стягнути пеню, оскільки він містить період, в який з відповідача з 15 квітня 2022 року рішенням суду було припинено стягнення з останнього аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , що стягується на підставі рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 07 травня 2015 року у справі № 204/1411/15-ц (провадження № 2/204/1152/15).
Довідка-розрахунок заборгованості по аліментам на суму 22726,97 грн, яка була надана відповідачем як контррозрахунок, є належним доказом по справі, оскільки не враховує період, в який з відповідача з 15 квітня 2022 року припинено стягнення аліментів за рішенням суду, а тому, вона не викликає сумніву у суду та не спростована скаржником по справі, що вірно встановлено і судом першої інстанції.
Положеннями частини 2 статті 196 СК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Судом першої інстанції також враховано, що дитина ОСОБА_3 з квітня 2022 року проживає разом з батьком ОСОБА_2 , що встановлено рішення суду від 14 вересня 2023 року у справі №204/7908/23, яке набрало законної сили, що, в силу ч.4 ст.82 ЦПК України, є обставиною, яка не потребує доказуванню.
Цим же рішенням суду від 14 вересня 2023 року у справі №204/7908/23 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 травня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.40-43).
На підставі зазначеного рішення суду від 14 вересня 2023 року у справі №204/7908/23 було видано виконавчий лист №1 №204/7908/23 від 14 вересня 2023 року та відкрито виконавче провадження ВП №75083066 від 30 травня 2024 року (а.с.91).
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню ВП №75083066 від 30 травня 2024 року, ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів станом на 01 вересня 2024 року у сумі 35417,38 грн (а.с.96).
Зменшуючи розмір пені за несвоєчасну сплату аліментів відповідача, суд першої інстанції правомірно врахував обставини справи, надані докази у своїй сукупності щодо матеріального та сімейного стану ОСОБА_2 , як платника аліментів, застосувавши положення частини 2 статті 196 СК України та, відповідно, зменшивши розмір неустойки (пені) до 22 726,97 грн, з чим повністю погоджується і колегія суддів.
Колегія суддів наголошує, що, скаржник не надавала будь-яких доказів на підтвердження крайньої необхідності стягнення пені у повному обсязі, адже дитина з нею не проживає, а доводи апеляційної скарги носять по собі характер стягнення коштів з відповідача наразі на свою особисту користь, тому судом першої інстанції з наданих відповідачем письмових документів вірно встановлено зменшення розміру пені, як відповідальності відповідача за минулий період, за який він з його вини не сплачував аліменти на утримання дитини на користь позивача, чого скаржник не спростував належними і допустимим доказами при розгляді її апеляційної скарги.
Отже, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував обставини справи, перевірив доводи сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджуються письмовими доказами.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Разом з тим, належить наголосити, що належить врахувати усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Скаржник не скористалася наданими їй правами, не обґрунтувала свої доводи апеляційної скарги, не надала суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи, приведені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382-383 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мартинова Олена Вікторівна - залишити без задоволення.
Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 13 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено “20» червня 2025 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна