Справа № 686/29733/24
іменем України
20 червня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення річних та інфляційних втрат,
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 24.03.2025 справу №686/29733/24 за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат передано до Хмельницького окружного адміністративного суду (арк. спр.189).
У позовній заяві від 01.11.2024 Національна академія внутрішніх справ керуючись ст.129-1 Конституції, ст.ст.11,526,610, 611, 623, 625 ЦК України та ст.ст.4, 27, 28, 175 - 177, 276 ЦПК України, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь академії 4771,25 гривень.
В обгрунтування позову позивач пояснив, що у 2015 році відкрито виконавче провадження за №47344555, яке відповідно до даних "Автоматизована система виконавчого провадження" ПВ №47344555 - завершено, але кошти з боржника не стягнуті.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 15.03.2023 по справі №636/25803/22 було задоволено позовні вимоги Національної академії внутрішніх справ, зокрема за період з 28.11.2019 по 23.02.2022 стягнуто з ОСОБА_1 7708, 21 гривень штрафних санкцій за невиконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16.12.2014 по справі №680/20168/14.
15.05.2023 були сплачені штрафні санкції у розмірі 7708,21 гривень, однак борг по судовому рішенню не погашений. Сплата фінансових санкцій не звільняє ОСОБА_1 від обов'язку виконання судового рішення щодо сплати боргу, тому позивач звернувся до суду з цим позовом (арк. спр.1-8).
Відповідно до ухвали від 01.04.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (арк. спр.195).
Встановивши обставини (факти), якими сторони пояснюють вимоги та заперечення за відсутності нових після прийняття рішення про розгляд справи в адміністративному судочинстві, оціни вши надані докази, беручи до уваги норми справа, які регулюють спірні правовідносини, суд робить такі висновки, враховуючи наступне.
Відповідно до постанови Хмельницького апеляційного суду від 19.03.2025, зокрема встановлено, що кошти на виконання рішення по справі №686/20186/14 на рахунок НАВС від ОСОБА_1 не надходили, але ним сплачені 15.05.2025 штрафні санкції у розмірі 7708,21 гривень. При цьому, з урахуванням ряду позицій Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13.04.2023 у справі №357/8587/22 викладено позицію, що спір у разі відмови від добровільного відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням особи у НАВС, так і в разі порушення особою умов договору про здійснення відшкодування з розстроченням платежу є публічно правовим спором та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. В силу вимог ч.4 ст.78 КАС України ці обставини не потребують доказуванню.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі змістом частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти (частина 2 статті 11 ЦК України).
Відповідно до положень частини 3 статті 11 та частини 1 статті 13 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Законодавець у частині 1 статті 509 ЦК України визначив зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.
Грошовим зобов'язанням, за змістом статей 524, 533-535 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Цивільне зобов'язання передбачає наявність обов'язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов'язку, і таке зобов'язання в силу частин 2 та 3 статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.
Згідно з частиною 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Водночас, стягнення інфляційних втрат регулюється статтею 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З урахуванням вищезазначених законодавчих норм та встановлених обставин справи, суд вважає, що ОСОБА_1 не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, в розумінні статті 625 ЦК України, тому положення статті 625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Зазначений висновок щодо застосування положень статті 625 ЦК України узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 804/871/16 та в ухвалі від 15.08.2022 у справі №280/6316/21.
Відповідно до частини 4 статті 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином спір про стягнення з ОСОБА_1 за позовом суб'єкта владних повноважень - Національної академії внутрішніх справ витрат пов'язаних з утриманням у навчальному закладі під час проходження публічної служби відноситься до адміністративної юрисдикції. При цьому, застосування статті 625 ЦК України щодо стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, не застосовується до спірних правовідносин з урахуванням встановленого судом у цій адміністративній справі, про що описано вище.
Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Національної академія внутрішніх справ від 01.11.2024 залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 20 червня 2025 року
Позивач:Національна академія внутрішніх справ (пл. Солом'янська, 1,м. Київ,03035 , код ЄДРПОУ - 08751177)
Відповідач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Головуючий суддя А.І. Петричкович